Договори перевезення вантажів і пасажирів: загальні положення та особливості на автомобільному транспорті
З перевезеннями ми стикаємося досить часто: як пасажири при здійсненні різноманітних поїздок, як покупці товарів у магазинах, куди вони поставляються різними видами транспорту, як працівники фірм — як ті, котрі здійснюють перевезення, так і ті, які потребують перевезення для здійснення своєї господарської діяльності тощо. Що ж слід знати про основи договорів перевезення та їх особливості на автомобільному транспорті, щоб не вскочити в халепу? Відповідям на це запитання і присвячено цю статтю.
Георгій СФІНЦИЦКІ, юрист
Перевезенням та їх особливостям на різних видах транспорту присвячено чималу кількість нормативно-правових актів, тому для полегшення сприйняття розглядатимемо основні положення здійснення перевезень вантажів і пасажирів, рухаючись при цьому від загальних норм до спеціальних.
Загальні положення про перевезення вантажів і пасажирів
Загальні умови перевезення вантажів урегульовано
ЦК, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), а також іншими нормативно-правовими актами та правилами, виданими відповідно до них (ч. 2 ст. 908 ЦК), ГК уже розглядає перевезення вантажів як вид господарської діяльності (ст. 306 ГК).Загальні умови перевезення пасажирів також описано в
ЦК, інших законах, транспортних кодексах (статутах), а також в інших нормативно-правових актах і правилах, виданих відповідно до них, а ГК лише відсилає до ЦК (ч. 6 ст. 306 ГК), і це трохи дивує, адже перевезення пасажирів теж можна розглядати як вид господарської діяльності.
Поняття договору перевезення
За договором перевезення здійснюються перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти (
ч. 1 ст. 908 ЦК), ним же встановлюються умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін, якщо інше не встановлено ЦК, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), а також іншими нормативно-правовими актами та правилами, виданими відповідно до них.Ст. 909 ЦК
установлено, що за договором перевезення вантажу, укладеним у письмовій формі, перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення і видати його одержувачу, а відправник зобов’язується сплатити встановлену за перевезення вантажу плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента чи іншого документа, установленого транспортними кодексами (статутами).Приблизно такі самі положення закріплено і в
ст. 307 ГК, але тут уточнюється, що доставка вантажу до пункту призначення здійснюється в установлений законодавством чи договором строк, а також закріплюється обов’язок перевізника забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів установленої форми.Строк доставки вантажів установлюється транспортними кодексами, статутами чи правилами, але якщо його не встановлено, то сторони мають установити його в договорі (
ч. 1 ст. 313 ГК). Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону (ч. 3 ст. 313 ГК). Крім того, згідно зі ст. 923 ЦК у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов’язаний відшкодувати другій стороні збитки, спричинені порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу — у розмірі його вартості; у разі пошкодження вантажу — у розмірі суми зменшення його вартості; у разі втрати вантажу з оголошеною вартістю — у розмірі оголошеної вартості, якщо не буде доведено, що вона є нижчою за дійсну вартість вантажу (
ч. 3 ст. 314 ГК).Відповідно до норм
ст. 910 ЦК за договором перевезення пасажира перевізник зобов’язується перевезти пасажира до пункту призначення (а зданий ним багаж — доставити до пункту призначення та видати його одержувачу), а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд (при здачі багажу — також за його перевезення). Укладення договору перевезення пасажира (багажу) підтверджується видачею квитка (багажної квитанції) установленої форми. Письмову форму для цієї категорії договорів законодавцем не встановлено, тому вони, як правило, укладаються в усній формі.Особливістю договорів, що укладаються між перевізниками та пасажирами в усній формі
, є те, що пасажир до придбання квитка, що підтверджує укладення такого договору, усю інформацію щодо умов здійснення поїздки, порядку його обслуговування під час поїздки, прав та обов’язків сторін за договором одержує в усній (шляхом отримання відповідної інформації в довідковому бюро або касі перевізника) чи письмовій (шляхом ознайомлення з інформацією, розміщеною на різних інформаційних стендах, електронних табло та інших джерелах інформації перевізника) формі. Мається на увазі, що пасажир ознайомився з усіма істотними умовами договору перевезення і згоден з ними, а фактом купівлі квитка підтверджує свою згоду на його укладення на запропонованих перевізником умовах, які не повинні суперечити нормативно-правовим актам, що регулюють цей вид перевезення.Перевізник зобов’язаний забезпечити збереження валізи (сумки), особистих речей пасажира (крім коштовностей і грошей), які пасажир перевозить у відведеному місці
(ст. 974 ЦК). Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих для перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. 2 ст. 924 ЦК).
Перевезення транспортом загального користування
Якщо перевезення здійснюються
юридичною особою, яка відповідно до одержаної ліцензії або на підставі закону, іншого нормативно-правового акта має здійснювати перевезення вантажів, пасажирів, багажу або пошти за зверненням будь-якої особи, то такі перевезення вважаються перевезеннями транспортом загального користування (ст. 915 ЦК), а договори, за якими вони здійснюються, — публічними (ч. 1 ст. 633 ЦК).Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, автомобільним (за видами робіт, визначеними
ст. 9 Закону № 2344) і залізничним транспортом належить до ліцензованих видів діяльності, отже, здійснення цих видів діяльності без одержання ліцензії не допускається.Публічність договорів
, за якими здійснюються перевезення пасажирів та вантажів повітряним, річковим, морським, автомобільним (за видами робіт, визначеними ст. 9 Закону № 2344) і залізничним транспортом, означає, що перевізники не мають права відмовити кому-небудь у наданні послуг за наявності у них можливостей для їхнього надання (наприклад, не продавати квитки за наявності вільних місць), а також, що вони зобов’язані створювати для всіх споживачів їхніх послуг однакові умови й не надавати жодних переваг (за винятком осіб, яким законом установлено відповідні пільги чи переваги) одним споживачам перед іншими (ч. 1 ст. 633 ЦК).Перевезення транспортом загального користування поділяються на внутрішні
(у межах території України) і міжнародні (з перетином державного кордону).Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні здійснюються
від вантажовідправника до вантажоодержувача двома (чи більше) перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом (ст. 312 ГК).
Страхування від нещасних випадків на транспорті
Пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту
(крім внутрішнього міського) під час поїздки чи перебування на вокзалі, у порту, на станції, пристані, а також працівники транспортних підприємств, безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі — водії), підлягають обов’язковому особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті (п. 1 Положення № 959).Обов’язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів морського та внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях, внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення та переправ, а також автомобільного та електротранспорту на міських маршрутах.
Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки
на морський або річковий корабель, потяг, автобус чи інший транспортний засіб і до завершення поїздки, а водії — тільки на час обслуговування поїздки (п. 2 Положення № 959).Страховий платіж на маршрутах внутрішнього сполучення утримується з пасажирів перевізником, що діє від імені страхувальника, у розмірі до 1,5 % вартості проїзду, а на маршрутах приміського сполучення — до 3 % вартості проїзду, при цьому застрахованому видається страховий поліс (на окремому бланку чи на зворотному боці квитка). При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту міжнародного сполучення страховий платіж включається до вартості квитка і утримується з пасажира перевізником у розмірі до 2 % вартості проїзду. Пасажири, які мають право на безкоштовний проїзд, також підлягають обов’язковому особистому страхуванню, але без сплати страхового платежу і без одержання ними страхового поліса (
п. 3 Положення № 959).Страхувальниками водіїв є власники транспортних засобів
(або ті, хто їх експлуатує), які мають укласти зі страхувальником договір страхування (п. 4 Положення № 959).Розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (
п. 6 Положення № 959).
Перевезення пасажирів автомобільним транспортом
Загальні положення, що регулюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом, установлено
Законом № 2344.Послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяються на послуги з перевезення пасажирів автобусами, таксі та легковими автомобілями на замовлення. Розглянемо їх докладніше.
Перевезення пасажирів автобусами
(кількість сидячих місць понад 9) здійснюється на міських, приміських, міжміських і міжнародних маршрутах.Автобусним маршрутом вважається шлях проходження автобуса
між пунктами відправлення та призначення зі здійсненням зупинок у визначених місцях для посадки (висадки) пасажирів.Автобусні маршрути за видами сполучення діляться на
:—
міські (не виходять за межі території населеного пункту, при цьому дозволяється перевозити стоячих пасажирів у кількості, передбаченій технічними характеристиками автобуса, якщо він за своєю конструкцією має місця для стоячих пасажирів);—
приміські (сполучають населені пункти, а їх протяжність не перевищує 50 км, при цьому дозволяється перевозити стоячих пасажирів у кількості, передбаченій технічними характеристиками автобуса, якщо він за своєю конструкцією має місця для стоячих пасажирів);—
міжміські (сполучають населені пункти, але їх протяжність перевищує 50 км, при цьому пасажирам обов’язково надаються сидячі місця);—
міжнародні (перетинають державний кордон України, при цьому пасажирам обов’язково надаються сидячі місця).Також слід урахувати, що на автобусні маршрути протяжністю більше 500 км у рейс обов’язково направляються два водії.
Найбільш поширені
автобусні маршрути загального користування , на яких здійснюються регулярні пасажирські перевезення за договорами з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування у звичайному режимі, а також у режимах експресу та маршрутного таксі. Перевезення пасажирів у звичайному режимі, як правило, здійснюються звичайними автобусами за затвердженими маршрутами і графіками руху зі здійсненням усіх зупинок, при цьому вартість проїзду та форма квитків установлюються централізовано. Режим експресу відрізняється від звичайного, як правило, тільки здійсненням меншої кількості зупинок на маршруті, що скорочує час його проходження, при цьому вартість проїзду на такому автобусі вища.Пасажирські перевезення на автобусних маршрутах у
режимі маршрутного таксі мають свої особливості: пасажирам обов’язково надаються сидячі місця, висадка та посадка пасажирів провадиться на їх вимогу, автобуси (мікроавтобуси), як правило, комфортніші порівняно зі звичайними автобусами, а маршрути затребувані пасажирами, але не є масовими.Перевізники, які здійснюють перевезення маршрутами загального користування, як правило, обираються шляхом проведення відповідних конкурсів (див.
Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 139).Спеціальні регулярні пасажирські перевезення
зазвичай здійснюються за договорами із замовниками транспортних послуг, які їх постійно потребують, наприклад, для щоденного підвезення працівників до місця виконання робіт до початку робочого дня та їх відвезення після закінчення робочого дня.Нерегулярні пасажирські перевезення
здійснюються за договорами із замовниками транспортних послуг, які потребують разових або епізодичних перевезень, наприклад при здійсненні корпоративної поїздки на природу у вихідні дні.Послуги з перевезення пасажирів на таксі
надаються громадянам за чергою на стоянках таксі та на шляху прямування, а також за замовленнями (усними, письмовими чи за телефоном), при цьому поїздки за замовленнями можуть бути звичайними, терміновими та нічними.Послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення
можуть надаватися тільки за попередньою домовленістю із замовником послуг і не за попередньою можуть надаватися на стоянках таксі та на шляху прямування автомобіля громадянам, з якими не було попередньої домовленості про послугу.Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення на автомобільному транспорті
, установлено ст. 39 Закону № 2344, при цьому ці документи мають бути в наявності і пред’являтися особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху (див. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567).Так,
при регулярних пасажирських перевезеннях:—
автомобільний перевізник повинен мати ліцензію, договір з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує законність використання автобуса (а у випадках, передбачених законодавством України, — і інші документи);—
водій автобуса повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійну картку, подорожній лист, квитково-касовий лист, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду (крім міських перевезень), а у випадках, передбачених законодавством України, — і інші документи;—
пасажир повинен мати квиток на проїзд у автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду — відповідне посвідчення встановленого зразка).
Договори перевезення пасажирів автомобільним транспортом
Основні положення договорів перевезення пасажирів автомобільним транспортом закріплено в
ст. 42 Закону № 2344.Договори про організацію перевезень пасажирів
на міських, приміських та внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування укладаються в письмовій формі між органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та автомобільним перевізником. Вони вважаються укладеними з моменту їх підписання сторонами (див., наприклад, типовий Договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, затверджений спільним наказом Державної госпрозрахункової служби пасажирських перевезень і Управління транспорту Київської міської державної адміністрації від 25.12.98 р. № 22/5).Договір перевезення пасажира автобусом
на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником і пасажиром в усній формі, при цьому він вважається укладеним з моменту придбання пасажиром проїзного квитка (для осіб, які користуються правом пільгового проїзду — з моменту посадки до автобуса).Договори про здійснення нерегулярних пасажирських перевезень автобусом
укладаються в письмовій формі між замовником транспортних послуг та автомобільним перевізником, вони вважаються укладеними з моменту їх підписання сторонами.Договір перевезення пасажирів таксі
укладається в усній формі, він набуває чинності з моменту посадки пасажира і діє до моменту його висадки в пункті призначення.Договір про обслуговування легковим автомобілем на замовлення
укладається між автомобільним перевізником і замовником у письмовій формі, він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами або з моменту досягнення домовленості сторін.За необхідності сторони можуть укласти й довгостроковий договір перевезення пасажирів автомобільним транспортом, який регулюватиме відносини сторін стосовно перевезення пасажирів протягом більш тривалого періоду (місяць, квартал, півріччя, рік і т. д.). Так,
зразок Довгострокового договору на перевезення туристів (екскурсантів) затверджено спільним наказом Міністерства транспорту України та Державного комітету України по туризму від 20.12.97 р. № 433/5.Дію договору перевезення пасажира
автомобільним транспортом може бути припинено з ініціативи перевізника чи водія, якщо пасажир перебуває в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, порушує громадський порядок, пред’являє заборонений до перевезення багаж (або негабаритний), порушує інші вимоги правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.Порядок здійснення
міських, приміських, міжміських та міжнародних перевезень пасажирів, багажу, ручної поклажі та посилок, перевезень організованих груп дітей і туристів, а також обслуговування громадян на автостанціях, автовокзалах урегульовано Правилами № 176, які є обов’язковими для виконання перевізниками та автостанціями (автовокзалами) усіх форм власності, замовниками транспортних перевезень, водіями та пасажирами.Зокрема, у
Правилах № 176 досить детально описуються порядок здійснення різного виду пасажирських перевезень, види послуг, що надаються пасажирам, порядок розміщення візуальної інформації на автобусах, у їх салонах та на зупинках, здійснення посадки та висадки пасажирів, обов’язки та права пасажирів, перевізника, водія, порядок обслуговування населення та пасажирів на автостанціях тощо.Типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу маршрутами загального користування автомобільного транспорту
затверджено наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.05.2006 р. № 503.Крім того, на міжнародних маршрутах необхідно дотримуватися вимог
Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП) від 01.03.73 р., до якої Україна приєдналася 15.12.2004 р. законом № 2239-IV.Порядок
розміщення та обладнання зупинок міського автомобільного транспорту встановлено Правилами № 21.
Перевезення вантажів автомобільним транспортом
До внутрішніх перевезень вантажів належать перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, і комплекс допоміжних операцій, пов’язаних з ними, а також технологічні перевезення вантажів у межах одного виробничого об’єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування (
ст. 47 Закону № 2344).До комплексу допоміжних операцій, пов’язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження і розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту або транспортний засіб; сортування, упаковка, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.
Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом
, установлено ст. 48 Закону № 2344, при цьому ці документи мають бути в наявності та пред’являтися особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.Так,
при здійсненні юридичною особою вантажних перевезень на договірних умовах:—
перевізник повинен мати ліцензію, документ, що засвідчує законність використання автотранспортного засобу (а у випадках, передбачених законодавством України, — і інші документи);—
водій повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автотранспортний засіб, ліцензійну картку, подорожній лист, товарно-транспортну накладну чи інший установлений законодавством документ на вантаж, а у випадках, передбачених законодавством України, — і інші документи.
Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом
Договір
про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається між замовником і виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо) відповідно до цивільного законодавства, а його істотними умовами є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його упаковка; умови та строк перевезення; місце та час завантаження й вивантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами (ст. 50 Закону № 2344).Замовник згідно з таким договором
має право отримати компенсацію за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки відповідно до законодавства, але при цьому зобов’язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу; утримувати свої під’їзні шляхи, вантажні майданчики, рампи тощо в стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху; здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, закріплення та пломбування вантажу, зняття кріплень і накриттів та очищення транспортного засобу від залишків вантажу; забезпечувати вимоги законодавства щодо питань охорони праці та техніки безпеки при вантажних операціях (ст. 51 Закону № 2344).Перевізник за таким договором має право
відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо він не підготовлений замовником або до нього немає супровідних документів; відмовитися від перевезення вантажу, якщо він не обумовлений договором про перевезення або якщо упаковка вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, при пошкодженій тарі, нечіткому відбитку пломби тощо; отримувати відшкодування від замовника, якщо транспортний засіб було пошкоджено під час вантажних робіт чи під час перевезення вантажу з вини замовника, але при цьому він зобов’язаний забезпечити виконання умов договору в межах, визначених договором і законодавством; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та його передачу отримувачу в пункті призначення; відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, його часткову чи повну втрату, а також збитки, нанесені в результаті несвоєчасної доставки вантажу (ст. 52 Закону № 2344).Як приклад наводимо один з можливих варіантів проекту договору перевезення вантажу автомобільним транспортом (
додаток 1).Слід також ураховувати, що, крім разового, сторони можуть укласти й
довгостроковий договір (ст. 914 ЦК) перевезень вантажів автомобільним транспортом, який регулюватиме відносини сторін щодо перевезення вантажів протягом тривалішого періоду (місяць, квартал, півріччя, рік тощо).При здійсненні
перевезень вантажів автомобільним транспортом слід дотримуватися Правил № 363, які визначають права, обов’язки та відповідальність перевізників, вантажовідправників та вантажоотримувачів, але при цьому слід ураховувати, що вони не регламентують перевезення небезпечних, великовантажних, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки ці перевезення мають свої особливості та регулюються окремими нормативно-правовими актами.Наприклад, при здійсненні перевезення небезпечних вантажів необхідно дотримуватися
Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 р. № 1644-III, Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 р. № 822, а при перетині кордону України — Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) від 30.09.57 р. , до яких Україна приєдналася 02.03.2000 р. законом № 1511-III.
| Додаток 1 ДОГОВІР перевезення вантажу
м. __________________ «___» ____________ 200_ р. _____________________________________________________________________________(надалі іменується «Перевізник») в особі ___________________________________________________ , що діє на підставі , __________________________________________ (вказати посаду, прізвище, ім’я, по батькові) (вказати: статуту, довіреності тощо) з однієї сторони, та _____________________________________________________________________________ (надалі іменується «Відправник») в особі __________________________________________________ , що діє на підставі , ___________________________________________ з іншої сторони (в подальшому разом іменуються «Сторони», а кожна окремо — «Сторона»), уклали цей Договір перевезення вантажу (надалі іменується «Договір») про таке. 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов’язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Відправником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, яким є _____________________, до пункту призначення, яким є __________________, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі ________________________________________________________________(надалі іменується «Вантажоодержувач»), (повне найменування одержувача та необхідна інформація про нього) а Відправник бере на себе зобов’язання сплатити плату за перевезення вантажу, яка становить __________ грн. 1.2. Окрім безпосереднього здійснення перевезення Перевізник зобов’язується за окрему плату надати Відправникові пов’язані із перевезенням вантажу послуги із транспортного експедирування, а саме: 1.3. Перевізник не відповідає за якість та масу нетто вантажу, який був затарений, упакований або опломбований Відправником. 1.4. Оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред’явленні водієм, який виконує обов’язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення відповідальності за схоронність такого вантажу на Перевізника. 1.5. Час відправлення вантажу ___________________________________________________________________________________ . 1.6. Строк доставки вантажу за цим Договором не повинен перевищувати _______________________________________________ з часу відправлення вантажу. 1.7. Навантаження та вивантаження вантажу здійснюється ____________________________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________ (вказати місце і час навантаження і розвантаження вантажу) 1.8. (інші умови)
2. ОБОВ’ЯЗКИ ПЕРЕВІЗНИКА 2.1. Визначити типи та кількість автомобілів, необхідних для перевезення вантажу, визначеного цим Договором. 2.2. Забезпечити своєчасне подання придатного для перевезення автотранспорту для навантаження вантажу, розпочати перевезення у час відправлення вантажу та дотримувати визначений цим Договором строк доставки вантажу. 2.3. Забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу.
3. ОБОВ’ЯЗКИ ВІДПРАВНИКА 3.1. До прибуття автомобіля для завантаження підготувати вантаж для перевезення (опломбувати, заповнити товаротранспортні накладні тощо). 3.2. Перевірити придатність наданого транспорту (в тому числі контейнера чи кузова) для забезпечення фізичного збереження вантажу під час перевезення і вимагати заміни транспорту, якщо він не відповідає цим умовам. 3.3. Забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів і подорожніх листів, відмічати в товаротранспортних накладних фактичний час прибуття та відправлення автомобілів із пунктів навантаження. 3.4. Дрібнооптові вантажі по можливості пред’являти для перевезення сформованими у більш великі пакети, на піддонах або в контейнери.
4. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ І ПЛАТА ЗА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ 4.1. Розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника. 4.2. Вартість перевезення вантажу становить ___ грн.; вартість послуг із транспортного експедирування становить ___ грн. 4.3. За перевезення вантажу Відправник зобов’язується сплатити Перевізникові плату за перевезення вантажу, яка дорівнює вартості перевезення вантажу. 4.4. За надання Перевізником Відправникові послуг із транспортного експедирування, визначених у п. 1.2 цього Договору, Відправник сплачує Перевізникові додаткову плату, яка дорівнює вартості наданих послуг із транспортного експедирування. 5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА ПОРУШЕННЯ ДОГОВОРУ 5.1. У випадку порушення зобов’язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується «порушення Договору»), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. 5.2. За прострочення доставки вантажу за цим Договором Перевізник зобов’язаний відшкодувати Відправникові збитки, завдані порушенням строку доставки, та сплатити неустойку у розмірі ________________________________________________________ 5.3. Перевізник за ненадання автомобілів для перевезення вантажу за цим Договором зобов’язаний сплатити Відправникові неустойку у розмірі _____________________. 5.4. Відправник за ненадання вантажу або невикористання наданих Перевізником автомобілів зобов’язаний сплатити Перевізникові неустойку у розмірі _______________________ .
6. ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ 6.1. Усі спори, що виникають з цього Договору або пов’язані із ним, вирішуються відповідно до чинного в Україні законодавства.
7. ДІЯ ДОГОВОРУ ТА ІНШІ УМОВИ 7.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Укладення цього Договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог чинного в Україні законодавства. 7.2. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору, та закінчується _______________________________________________________________________________________________________________. 7.3. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. 7.4. На момент укладення цього Договору Перевізник є платником податку на прибуток підприємств на загальних умовах. 7.5. Після набрання чинності цим Договором усі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості Сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього Договору. 7.6. Усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов’язані з ним, у тому числі пов’язані з дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості. 7.7. Цей Договір складений українською мовою, на ___ сторінках у ___ примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу.
МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ, РЕКВІЗИТИ І ПІДПИСИ СТОРІН: ПЕРЕВІЗНИК ВІДПРАВНИК ______________________________ ______________________________ ______________________________ ______________________________ ______________________________ ______________________________ ______________________________ ______________________________ ______________________________ ______________________________
За ПЕРЕВІЗНИКА За ВІДПРАВНИКА Керівник ___________/_____________/ Керівник __________/_______________/ м. п. м. п. |
