Про порядок реєстрації фізичної особи-підприємця іноземцями, біженцями, іммігрантами та особами без громадянства
Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики
та підприємництва від 12.07.2007 р. № 5119
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва на непоодинокі звернення стосовно надання роз’яснень щодо можливості проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця іноземцями, біженцями, іммігрантами та особами без громадянства повідомляє наступне.
Статтею 26 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні
на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.Статтею 50 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ)
передбачено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яке вона здійснює за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.Статтею 129 ГКУ та статтею 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі — Закон «Про правовий статус іноземців») також встановлено, що
іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов’язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами.Іноземці та особи без громадянства, відповідно до статті 3 Закону «Про правовий статус іноземців», можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов’язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України «Про імміграцію».
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов’язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов’язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.
Відповідно до Конституції та законодавства України іноземцям та особам без громадянства, відповідно до статті 4 Закону «Про правовий статус іноземців», може надаватися притулок.
Статтею 5 цього ж Закону встановлено, що іноземцям та особам без громадянства може надаватися відповідно до Закону України «Про біженців» статус біженця в Україні.
Умови в’їзду в Україну встановлені статтею 25 цього ж Закону, згідно з якою іноземці та особи без громадянства можуть в’їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в’їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.
Порядок в’їзду в Україну, виїзду з України і транзитного проїзду через її територію іноземців та осіб без громадянства, оформлення документів іноземцям та особам без громадянства на право перебування в Україні а також пересування іноземців та осіб без громадянства по території України і вибору ними місця проживання в Україні встановлено Правилами в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. № 1074 (далі — Правила в’їзду).
Правила оформлення візових документів для в’їзду в Україну (далі — Правила оформлення), що регулюють процедуру оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в’їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1999 р. № 227.
Відповідно до пункту 17 зазначених Правил оформлення візи оформляються за кордоном дипломатичними представництвами та консульськими установами України.
У разі звернення фізичної особи або представника юридичної особи, в порядку, встановленому пунктом 20 вказаних вище Правил оформлення, дипломатичне представництво чи консульська установа України або консульське управління МЗС видає іноземцю або особі без громадянства (представнику юридичної особи) паспортний документ з вклеєною візовою етикеткою.
Віза
, згідно з пунктом 2 Правил оформлення — це позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця або особи без громадянства на в’їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію, а візова етикетка — кольорова наклейка встановленого Кабінетом Міністрів України зразка, що приклеюється на візову сторінку паспортного документа іноземця або особи без громадянства, що дає право на в’їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію.Після видачі іноземцю або особі без громадянства (представнику юридичної особи) паспортного документа з вклеєною візовою етикеткою інформація про оформлення візи у порядку і терміни, що визначаються МЗС і Держкомкордоном, передається Держкомкордону.
Залежно від мети поїздки візи поділяються на типи, що встановлені пунктом 9 зазначених вище Правил оформлення і позначаються літерним та цифровим кодом (літерами латинського алфавіту — в машинозчитуваній зоні).
На підставі наведеного вище вважаємо, що здійснювати господарську діяльність в Україні як підприємці
, тобто зареєструватись як фізичні особи — підприємці в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», мають право іноземці та особи без громадянства, які отримали візи типів:— «
Б», що оформляється особам, які в’їжджають в Україну як співзасновники спільних підприємств чи представники компаній (фірм, асоціацій) для здійснення контролю за виконанням контрактів або як консультанти від іноземних компаній (фірм, асоціацій), а також персоналу представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні;— «
ІМ-2», що оформляється особам, які в’їжджають в Україну для постійного проживання;— «
ІМ-3», що оформляється особам, які в’їжджають в Україну з метою возз’єднання сім’ї.Також вважаємо, що зазначена вище мета поїздки — здійснювати господарську діяльність в Україні як підприємці, не протирічить меті, передбаченій Правилами оформлення для зазначених вище типів віз.
Правовий статус біженця
в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, встановлення державних гарантій захисту біженців визначається Законом України «Про біженців».Відповідно до статті 19 цього Закону особи, яким надано статус біженця в Україні, є іноземцями чи особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Такі особи користуються тими ж правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.Статтею 20 вказаного Закону встановлено, що особа, якій надано статус біженця, має рівні з громадянами України права, зокрема, на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Іммігрант
, відповідно до статті 1 Закону України «Про імміграцію» це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.Відповідно до статті 11 цього Закону особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в’їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.
Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п’яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
Посвідка на постійне проживання
— це документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.Імміграційна віза
— позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця або особи без громадянства на в’їзд в Україну для постійного проживання.Порядок реєстрації місця проживання громадян України, а також іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, встановлено Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Статтею 6 цього Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Законними підставами перебування на території України, відповідно до статті 5 цього ж Закону, для іноземців та осіб без громадянства є реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні.
Статтею 3 вказаного Закону визначено, що:
місце перебування
— це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;місце проживання
— адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік;реєстрація
— внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації;довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування
— документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.При зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів.
Держкомпідприємництво просить довести надані роз’яснення до органів державної реєстрації для використання в роботі.
В. о. голови К. Ващенко
