Вид діяльності не вказано у Свідоцтві
Суть спору
Фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності отримав Свідоцтво про сплату єдиного податку, в якому як вид діяльності було зазначено оптову торгівлю офісною та комп’ютерною технікою. Фактично ж підприємець, крім оптової торгівлі комп’ютерною технікою, займався також ремонтом, обслуговуванням комп’ютерної техніки та наданням інформаційних послуг, тобто здійснював вид діяльності, які не зазначено у Свідоцтві про сплату єдиного податку. В акті перевірки податківці вказали на порушення
п. 2 Указу № 727, ст. 3 Декрету про прибутковий податок та п.п. 9.12.2 Закону № 889, зробивши висновок, що доходи, отримані від видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві про сплату єдиного податку, підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах.За результатами перевірки ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб на доходи, отримані від видів діяльності, не зазначених у Свідоцтві єдиноподатника. Це і стало приводом для подання позову про визнання такого рішення ДПІ недійсним.
Позиція податкових органів
Позиція податкових органів у цьому спорі повністю відображає точку зору ДПАУ. А вона і раніше наполягала на тому, що податком з доходів не обкладаються тільки доходи від тих видів діяльності, які записані у Свідоцтві про сплату єдиного податку (див. листи від 24.12.2002 р. № 20176/7/17-0517, від 17.10.2002 р. № 6965/6/15-3415, від 23.09.2004 р. № 477/4/15-1210 // «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 81).
Якщо суб’єкт підприємницької діяльності, який вибрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, одержує протягом звітного року доходи, що відрізняються від зазначених у Свідоцтві про сплату єдиного податку, то такі доходи протягом року підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за правилами та в порядку, установленими
Законом № 889.Причому в останньому з перелічених листів ДПАУ було застереження, що при виплаті такого доходу податок має бути утримано податковим агентом за ставкою, установленою
п. 7.1 Закону № 889 (на сьогодні — 15 % від об’єкта оподаткування). Якщо при виплаті такого доходу податковим агентом або особою, яка не є податковим агентом, податок не було утримано, то така фізична особа — підприємець має подати річну податкову декларацію, зазначити в ній суму доходу, отриманого від проведення діяльності, не зазначеної у Свідоцтві про сплату єдиного податку, та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за встановленою ставкою.
Позиція суду
Господарський суд області (перша інстанція) визнав безпідставним нарахування податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб суб’єкту підприємницької діяльності — платнику єдиного податку.
Суд мотивував це тим, що підприємець, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування згідно зі Свідоцтвом про сплату єдиного податку, сплачував максимальну ставку єдиного податку на місяць. Відсутність у Свідоцтві про сплату єдиного податку інших видів діяльності не спричинила заниження підприємцем єдиного податку, а також не є підставою для загального оподаткування доходів, отриманих підприємцем від цих видів діяльності, бо відповідно до положень
ст. 6 Указу № 727 суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати податку на доходи фізичних осіб.ДПІ не погодилася з рішенням суду і подала апеляційну скаргу. У свою чергу апеляційний господарський суд та Вищий адміністративний суд постановили, що оспорюване рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну і касаційну скаргу — без задоволення. Отже, суди визнали правоту підприємця-єдиноподатника.
Думка редакції
Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень і більше 200 гривень на місяць (
частина друга ст. 2 Указу № 727).У разі якщо фізична особа — суб’єкт малого підприємництва здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, він придбаває одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок,
який не перевищує встановленої максимальної ставки.З одного боку, міркування ВАСУ на захист підприємця можна назвати логічними — адже підприємець усе одно платив максимальну ставку і здійснення інших видів діяльності (будь їх навіть унесено до Свідоцтва) не вплинуло б на суму єдиного податку, що сплачується до бюджету.
З іншого боку, не варто забувати про
п.п. 9.12.2 Закону № 889, в якому чітко зазначено, що інші доходи, ніж визначені в п.п. 9.12.1 цього пункту (отримані не в межах підприємницької діяльності), оподатковуються за загальними правилами, установленими Законом № 889.А ці правила такі:
— якщо підприємець одержував доходи за видами діяльності, не зазначеними у Свідоцтві єдиноподатника, від осіб, які згідно з
п. 1.15 Закону № 889 є щодо нього податковими агентами, то в цьому випадку нараховувати і сплачувати податок з доходів підприємець не повинен. Податок з цього доходу має бути утримано і перераховано до бюджету саме податковим агентом. Якщо податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу покладається на податкового агента. При цьому платник податку — одержувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення суми податкових зобов’язань або податкового боргу (п.п. 20.3.2 Закону № 889);— якщо підприємець одержував доходи за видами діяльності, не зазначеними у Свідоцтві єдиноподатника, від осіб, які не є щодо нього податковими агентами (згідно з
п.п. 8.2.2 Закону № 889 податковим агентом не є нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність), то підприємцю доведеться подати річну податкову декларацію і зазначити в ній суму доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у Свідоцтві про сплату єдиного податку, а також сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за встановленою ставкою.Саме тому до цього рішення слід ставитися з великою обережністю. Воно стане в нагоді насамперед тим СПД, які вже здійснили подібну операцію без сплати податку.
Матеріал підготувала Наталія Дзюба,
економіст-аналітик
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
| 21.06.2007 р. | Справа № А37/80 |
(витяг)
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України <...>, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу <...> міжрайонної державної податкової інспекції в місті Кривому Розі на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року у справі № А37/80 за позовом суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи ОСОБА-1 до <...> міжрайонної державної податкової інспекції в місті Кривому Розі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
встановила :У березні 2006 року СПД — ФО ОСОБА-1 звернулася до суду з позовом до <...> МДПІ у м. Кривому Розі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення <...> від 21 грудня 2005 року.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року позов задоволено.
<...>
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року залишено без змін.
<...>
Судами попередніх інстанцій установлено таке.
<...> МДПІ у м. Кривому Розі прийняла податкове повідомлення-рішення <...> від 21 грудня 2005 року, яким визначила СПД — ФО ОСОБА-1 податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, які є суб’єктами підприємницької діяльності, у сумі 42687,35 грн., у тому числі 42687,35 грн. — основний платіж.
<...>
В акті перевірки встановлено, що в заяві від 2 грудня 2003 року <...> про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, поданій до <...> МДПІ у м. Кривому Розі, позивач указав як вид діяльності оптову торгівлю офісною та комп’ютерною технікою без зазначення інших видів діяльності, передбачених формою заяви. На підставі зазначеної заяви СПД — ФО ОСОБА-1 отримала свідоцтво про сплату єдиного податку на 2004 рік від 18 грудня 2003 року <...>. У ході перевірки первинних документів було встановлено, що фактично у 2004 році СПД — ФО ОСОБА-1,
крім оптової торгівлі комп’ютерною технікою, займалася ремонтом, обслуговуванням комп’ютерної техніки та наданням інформаційних послуг, тобто видами діяльності, які не зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку, і одержувала доходи, оподатковувані на загальних підставах. На підставі викладеного, з посиланням на порушення вимог п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян», підпункту 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» СПД — ФО ОСОБА-2 було нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 42687,35 грн.Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивач згідно зі свідоцтвом про сплату єдиного податку від 18 грудня 2003 року <...> у 2004 році був платником єдиного податку згідно з видом діяльності, за яким установлено максимальну ставку єдиного податку, а отже, незазначення в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності всіх видів діяльності, які ним здійснюються, не призвело до заниження єдиного податку. При цьому суди у своїх рішеннях посилалися на те, що відповідно до п. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» сплата єдиного податку звільняє СПД — ФО ОСОБУ-1 від сплати податку з доходів фізосіб.
Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, ураховуючи таке.
<...>
Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень і більше 200 гривень на місяць (ч. 2 ст. 2 зазначеного вище Указу Президента України).
Частиною другою ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98 передбачено, що в разі, коли фізична особа — суб’єкт малого підприємництва здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, ним придбаватиметься одне свідоцтво і сплачуватиметься єдиний податок, який не перевищує встановленої максимальної ставки.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у 2004 році позивач перебував на спрощеній системі оподаткування згідно зі свідоцтвом про сплату єдиного податку на 2004 рік від 18 грудня 2003 року <...> і
сплачував максимальну ставку єдиного податку на місяць за одним видом підприємницької діяльності.Ураховуючи, що
незазначення позивачем в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 2 грудня 2003 року НОМЕР-3, на підставі якого було отримане свідоцтво про сплату єдиного податку на 2004 рік від 18 грудня 2003 року <...>, інших видів діяльності, що здійснювалися ним у 2004 році, не призвело до заниження єдиного податку і не є підставою для оподаткування на загальних підставах доходів позивача від цих видів діяльності, суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність нарахування СПД — ФО ОСОБА-2 податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб з урахуванням того, що відповідно до положень ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98 суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати податку на доходи фізичних осіб.<...>
Ураховуючи викладене вище, касаційна скарга <...> МДПІ у м. Кривому Розі підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року — без змін.
Керуючись ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія
ухвалила:Касаційну скаргу <...> міжрайонної державної податкової інспекції в місті Кривому Розі залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року — без змін.
