Послуги страхового агента не є об’єктом обкладення ПДВ
Страховий агент, який діє на підставі агентського договору зі страховою компанією, оформляє для покупців автомобілів страховки «Автокаско» та «ОСАГО». Чи поширюється дія
п.п. 3.2.3 Закону про ПДВ на послуги страхових агентів, які здійснюють діяльність без ліцензії? Як до таких операцій застосовується правило розподілу податкового кредиту?(м. Харків)
До набуття чинності
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. № 2505-IV (далі — Закон № 2505) діяла стара редакція п.п. 3.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. 168/97-ВР (далі — Закон про ПДВ), відповідно до якої не є об’єктами обкладення ПДВ послуги зі страхування та перестрахування. Таке формулювання давало привід для фіскальних висновків про те, що за відсутності ліцензії послуги агентів та страхових брокерів зі страхування та перестрахування є об’єктом обкладення ПДВ.Згідно з
першим абзацом п.п. 3.2.3 Закону про ПДВ в оновленій редакції не є об’єктом обкладення ПДВ операції з надання послуг страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.Як бачимо,
Закон № 2505 остаточно зняв питання: у наведеній нормі прямо зазначено, що послуги страхових брокерів та страхових агентів, пов’язані зі страховою діяльністю, не є об’єктом обкладення ПДВ.Нагадаємо, що відповідно до
ст. 15 Закону України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР страхові агенти — громадяни чи юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Вони є представниками постачальника та діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення зі страховиком.Посередницька діяльність здійснюється як винятковий вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладенням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), у тому числі щодо врегулювання збитків у частині отримання і перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно зі страхувальником чи перестрахувальником, інші посередницькі послуги зі страхування та перестрахування за переліком, установленим Уповноваженим органом.
Страхові агенти
не продають власний продукт, вони тільки допомагають реалізувати продукт страхової компанії, яка має ліцензію на здійснення страхової діяльності.Підтвердженням того, що наявність ліцензії не може бути умовою застосування норм
п.п. 3.2.3 Закону про ПДВ для страхових агентів, є факт, що ні Закон про страхування, ні Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 р. № 40, не містять вимог щодо ліцензування їх діяльності. Інакше кажучи, страхові агенти взагалі не зобов’язані її одержувати.Те, що послуги брокерів та страхових агентів без ліцензування
не є об’єктом обкладення ПДВ, зазначали представники ДПІ в консультації, опублікованій у «Віснику податкової служби України», 2005, № 15. Аналогічний висновок міститься в пізнішій консультації, присвяченій відсутності об’єкта оподаткування послуг брокерів та опублікованій у «Віснику податкової служби України», 2006, № 34, с. 39.Крім того, у
листі від 31.01.2006 р. № 764/6/16-1515-26 податківці зазначили, що норми п.п. 3.2.3 Закону про ПДВ не поширюються на нерезидентів, які надають страхові агентські послуги страховикам-резидентам. Логічно припустити, що на агентські послуги, які надаються резидентами, підпункт Закону про ПДВ, що звільняє від оподаткування, поширюється.Отже, при виникненні непорозумінь з контролюючими органами у страхового агента є достатньо аргументів, які підтверджують звільнення його послуг від обкладення ПДВ.
Перейдемо до другого запитання. Нагадаємо, що згідно з
п.п. 7.2.8 Закону про ПДВ платник податків має вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають обкладенню ПДВ, не є об’єктами оподаткування (ст. 3 Закону про ПДВ) та звільнені від оподаткування (ст. 5 Закону про ПДВ).У зв’язку з цим платник податків має враховувати норми
пп. 7.4.2, 7.4.3 Закону про ПДВ щодо «вхідного» податкового кредиту.Так, норми
п.п. 7.4.2 Закону про ПДВ застосовується в тому разі, якщо наперед відомо, що товари придбаваються для використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування відповідно до ст. 3 зазначеного Закону або звільняються від оподаткування відповідно до ст. 5 цього Закону. Суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту, а потрапляють до валових витрат на підставі третього абзацу п.п. 5.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток).Якщо платник податку придбаває товари (послуги), які одночасно використовуватимуться в
оподатковуваних та звільнених від оподаткування операціях (наприклад, оренда офісу, витрати на електроенергію, опалювання тощо), то він має діяти відповідно до порядку, передбаченого п.п. 7.4.3 Закону про ПДВ та п.п. 5.3.3 Закону про податок на прибуток (лист ДПАУ від 26.05.2006 р. № 173/2/15-0310).Згідно з нормами
п.п. 7.4.3 Закону про ПДВ до суми податкового кредиту включається та частина сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях.Відповідно до
п.п. 5.3.3 Закону про податок на прибуток, якщо платник податку на прибуток здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які обкладаються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об’єктом обкладення таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), що відносяться до складу валових витрат, збільшує такі витрати.Механізму розподілу «вхідного» податкового кредиту
Закон про ПДВ не містить. Найзручніше як базу для розподілу взяти обсяги поставки оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. Далі розрахувати коефіцієнт розподілу як відношення обсягу операцій, оподатковуваних за ставками 0 % і 20 %, до загального обсягу поставки товарів (послуг) у звітному періоді (без урахування ПДВ). Про такий механізм розподілу зазначала ДПАУ у своїх листах від 18.05.99 р. № 7141/7/16-1220-26 і від 01.12.99 р. № 18043/7/16-1220-16 // «Податки та бухгалтерський облік», 2000, № 2, а також у консультації, опублікованій у «Віснику податкової служби України», 2006, № 36, с. 43.Помноживши на отриманий коефіцієнт суму вхідного ПДВ (від
загальних товарів, послуг), визначимо ту його частину, яку можна включити до складу податкового кредиту. Залишок «вхідного» ПДВ потрапить до валових витрат згідно з п.п. 5.3.3 Закону про податок на прибуток. Докладніше про порядок розподілу «вхідного» ПДВ див. у публікації «Розподіляємо «вхідний» ПДВ за п.п. 7.4.2 та п.п. 7.4.3: коли який підпункт застосовувати?», газета «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 29, с. 48.Марина Ковенко, економіст-аналітик
