Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Особливості оплати праці працівників-вахтовиків

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Лютий, 2007/№ 12
В обраному У обране
Друк
Стаття

Особливості оплати праці працівників-вахтовиків

 

Вахтовий метод організації робіт є на сьогодні досить поширеним. Фактично це комплексне явище, що включає різні сторони діяльності підприємства — від організації вахтового селища до організації праці. У цій статті розглянемо особливості оплати праці осіб, які працюють за вахтовим методом в Україні.

Олександр ЗОЛОТУХІН, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»

 

Документи статті

КЗпП

— Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про податок з доходів

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Інструкція № 5

— Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5.

Положення № 794

— Основні положення про вахтовий метод організації робіт, затверджені постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС та Мінохоронздоров’я СРСР від 31.12.87 р. № 794/33-82.

Постанова № 490

— постанова КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.99 р. № 490.

Постанова № 663

— постанова КМУ «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23.04.99 р. № 663.

 

Сутність вахтового методу

Ключовим нормативним документом, що регламентує вахтовий метод організації робіт, є

Положення № 794. Цей документ видано ще в колишньому СРСР, але до сьогодні він є чинним. Згідно з постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. № 1545-ХІІ «Про порядок дії на території України окремих актів законодавства СРСР» до прийняття відповідних актів України застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовано законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України. З цього питання відповідні акти України відсутні, разом з тим в основній своїй частині Положення № 794 законодавству України не суперечить.

Пунктом 2 постанови

, якою затверджено Положення № 794, установлено, що відповідно до Положення № 794 міністерства та відомства розробляють з урахуванням особливостей галузі та за погодженням з відповідними комітетами профспілок затверджують галузеві положення, а на основі галузевих положень підприємства, об’єднання та організації за погодженням з профспілковими комітетами затверджують свої положення. Тому в будь-якому випадку підприємство, яке застосовує вахтовий метод організації робіт, має затвердити своє положення, в якому враховується специфіка цього підприємства*. Це може бути окремий документ або ж окремий розділ колективного договору.

* У цій статті не розглядаються особливості, передбачені Тимчасовим положенням про вахтовий метод організації робіт на підприємствах МНС України, затвердженим наказом МНС України від 20.05.99 р. № 147.

Згідно з

Положенням № 794 вахтовий метод — це особлива форма організації робіт, заснована на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умови, коли не може бути забезпечено щоденне повернення працівників до місця постійного проживання. Робота організується за спеціальним режимом праці, як правило, при підсумованому обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається в місцях постійного проживання.

Місцем роботи

при вахтовому методі вважаються об’єкти (ділянки), на яких безпосередньо здійснюється трудова діяльність. Переміщення працівників у зв’язку зі зміною місця дислокації об’єктів (ділянок) роботи не є переведенням на іншу роботу та не вимагає згоди працівників.

Направлення працівника на вахту не є службовим відрядженням. Вахтовий змінний персонал у період перебування на об’єкті (ділянці) проживає у спеціально створюваних вахтових селищах, польових містечках, а також в інших спеціально обладнаних під житло приміщеннях (далі — вахтові селища).

Доставка працівників на вахту здійснюється організовано від місця розташування підприємства або від пункту збору до місця роботи та назад економічно доцільними видами транспорту.

 

Вахтовий метод у світлі трудового законодавства

КЗпП

не містить окремої спеціальної норми, яка б регламентувала застосування вахтового методу. Але оскільки специфіка цього методу передбачає направлення працівника до іншої місцевості та, крім того, підсумований облік робочого часу, він має застосовуватися з урахуванням норм статей 32 та 61 КЗпП. Крім того, окремі спеціальні норми трудового законодавства містить Положення № 794, які застосовуються в частині, що не суперечить КЗпП.

З урахуванням

частини першої ст. 32 КЗпП працівники можуть залучатися до виконання робіт вахтовим методом тільки за наявності їх згоди. Така згода може бути зафіксована в трудовому договорі , заяві про прийом на роботу, заяві про переведення на роботу за вахтовим методом тощо. Якщо ж така згода працівника відсутня, а у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці необхідний перехід на вахтовий метод, підприємство зобов’язане повідомити про це працівника за два місяці до переходу (у відповідному наказі під розпис), як це передбачено частиною третьою ст. 32 КЗпП. За неможливості зберегти колишні істотні умови праці та в разі незгоди працівника на продовження роботи в нових умовах трудовий договір припиняється згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП.

З урахуванням ст.

61 КЗпП, уведення підсумованого обліку робочого часу при вахтовому методі допускається за умови погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства. Крім того, згідно з п. 4.2 Положення № 794 графік роботи на вахті затверджується адміністрацією підприємства за погодженням з тим самим профспілковим органом, як правило, на рік і доводиться до відома працівників не пізніше ніж за один місяць до введення його в дію. Положення № 794 містить також такі особливості.

Тривалість облікового періоду при вахтовому методі складає, як правило, місяць, квартал, рік або інший період, але не більше року.

Тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин, установленої законодавством. У цей період включається:

— час проїзду до місця виконання роботи (вахтового селища) і назад;

— час роботи на вахті;

— час міжзмінного відпочинку на об’єкті (ділянці);

— час міжвахтового відпочинку.

При цьому час роботи на вахті та час міжзмінного відпочинку на об’єкті (ділянці) вважаються

часом вахти, який не повинен перевищувати одного місяця.

Приклад.

Обліковий період дорівнює календарному кварталу, час вахти — 15 календарних днів щомісячно, час міжвахтового відпочинку також складає 15 календарних днів щомісячно. Визначимо час вахти та міжвахтового відпочинку в обліковому періоді, а також середньоденний час роботи на вахті.

Усього за обліковий період час вахти складає 45 календарних днів (15 х 3) і час міжвахтового відпочинку також 45 календарних днів (15 х 3).

Якщо в першому кварталі 2007 року норма робочих годин становить 495 годин (168 + 160 + + 167), то середньоденний час роботи на вахті складе 11 годин (495 : 45).

Час, який пропрацював працівник понад норму робочих годин, вважатиметься

надурочним. При цьому слід ураховувати, що залучення працівників до надурочної роботи можливе тільки у виняткових випадках, установлених у ст. 62 КЗпП:

— при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

— при проведенні громадсько необхідних робіт з водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

— за необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли її припинення може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли їх несправність спричинює зупинення робіт для значної кількості трудящих;

— за необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

— для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви (у цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів щодо заміни змінника іншим працівником).

Крім того, потрібно пам’ятати про обмеження, установлені

ст. 64 і 65 КЗпП:

— надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства;

— надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

Оплачуються надурочні роботи при погодинній системі оплати праці — у

подвійному розмірі годинної ставки, а при відрядній системі оплати праці виплачується доплата в розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, за всі відпрацьовані надурочні години. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається (ст. 106 КЗпП).

На підприємствах ведеться спеціальний облік робочого часу та часу відпочинку на кожного працівника за місяцями і наростаючим підсумком за весь обліковий період. Отже, крім власне табеля обліку робочого часу допускається вести окремий табель обліку часу міжзмінного та міжвахтового відпочинку, часу проїзду. Хоча всі ці дані можуть зазначатися і в одному табелі. Конкретний порядок такого обліку встановлюється підприємством самостійно в Положенні про вахтовий метод організації робіт або у відповідному розділі колективного договору.

Дні перебування в дорозі до місця роботи і назад до норми робочого часу не включаються та можуть припадати на дні міжвахтового відпочинку.

Тривалість щоденної роботи (зміни) не повинна перевищувати 12 годин.

Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку працівників з урахуванням обідніх перерв може бути зменшено до 12 годин. Недовикористані в цьому разі години щоденного (міжзмінного) відпочинку, а також дні щотижневого відпочинку підсумовуються та надаються як додаткові вільні від роботи дні (дні міжвахтового відпочинку) протягом облікового періоду. При цьому число днів щотижневого відпочинку в поточному місяці має бути не меншим за кількість повних тижнів цього місяця.

За 2 — 4 дні до направлення до вахтового селища працівники мають пройти періодичний медичний огляд, а при прийнятті на роботу — попередній медичний огляд. До робіт, що виконуються вахтовим методом, не можуть залучатись особи, які мають протипоказання для виконання цих робіт.

Структура оплати праці працівників-вахтовиків складається з декількох характерних для цього методу організації робіт складових:

1) зарплати (відрядної або погодинної);

2) премій;

3) надбавок до тарифних ставок та посадових окладів;

4) оплати часу перебування в дорозі.

Розглянемо кожну складову окремо.

 

Зарплата і премії працівників-вахтовиків

Оплата праці працівників-вахтовиків провадиться:

працівників-відрядників — за обсягом виконаних робіт за діючими нормами та розцінками;

працівників-погодинників — за фактично відпрацьований час у годинах із розрахунку встановлених тарифних ставок присвоєних розрядів;

майстрів, виконробів, начальників ділянок (змін) та іншого лінійного (цехового) персоналу, який безпосередньо здійснює керівництво на об’єкті (ділянці), — за весь фактично відпрацьований за графіком час (у годинах) із розрахунку встановлених місячних посадових окладів. Годинна ставка працівників у цих випадках визначається шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість робочих годин за календарем розрахункового місяця;

інших керівників, фахівців та службовців, також працюючих на вахті, — за фактично відпрацьований час (у днях) із розрахунку встановлених місячних посадових окладів.

Обкладення такої зарплати податком з доходів фізичних осіб, внесками до пенсійного та інших соціальних фондів провадиться в загальновстановленому порядку та не має яких-небудь особливостей, тому окремо це питання ми не розглядатимемо.

Преміювання працівників-вахтовиків здійснюється відповідно до діючого на підприємстві

Положення про преміювання або відповідного розділу колективного договору.

Згідно з

п. 2.2 Інструкції № 5 премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій, включаються до фонду додаткової заробітної плати, а саме премії, які мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування (п.п. 2.2.2 Інструкції № 5). Премії, що мають разовий характер, відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат (п. 2.3 Інструкції № 5).

Отже, премії належать до фонду оплати праці, тому вони

обкладаються податком з доходів фізичних осіб, внесками до пенсійного та інших соціальних фондів у загальновстановленому порядку, як і основна зарплата.

 

Надбавки до тарифних ставок та посадових окладів

Пунктом 5.6 Положення № 794

передбачено, що працівникам-вахтовикам за кожний календарний день перебування в місцях виконання робіт у період вахти, а також за фактичні дні перебування в дорозі від місця розташування підприємства (пункту збору) до місця роботи і назад замість добових виплачується надбавка за вахтовий метод роботи . У п. 5.6 Положення № 794 установлено розміри надбавок. Але в Україні ці розміри надбавок не застосовуються, тому що згідно з п. 1 постанови № 490 підприємства, установи, організації самостійно встановлюють ці надбавки в розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

При цьому граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених КМУ для відряджень у межах України.

Постановою № 663 ці граничні норми встановлено в таких розмірах:

1) якщо в рахунки на оплату вартості проживання в готелях не включаються витрати на харчування — 25 грн.;

2) якщо в рахунки вартості проживання в готелях включаються витрати на:

— одноразове харчування — 20 грн.;

— дворазове харчування — 15 грн.;

— триразове харчування — 10 грн.

Тут зазначимо, що практичне застосування цих граничних норм може викликати деякі труднощі. Адже розмір конкретної норми залежить від того, чи зазначено вартість харчування в рахунку готелю. При вахтовому методі працівники живуть, як правило, у вахтових селищах, а не в готелях. У вахтових селищах ніякі рахунки не виписуються. На наш погляд, тут може бути два варіанти.

1. Оскільки граничною нормою є 25 грн., її і слід використовувати як граничну величину в усіх випадках установлення вахтових надбавок.

2. З іншого боку, можна скористатися таким юридичним прийомом, як аналогія закону. Тобто, якщо підприємство за рахунок власних коштів організовує у вахтовому селищі триразове харчування працівникам, слід застосовувати граничну норму для виплати надбавки 10 грн., а не 25 грн. Відповідно дворазове харчування — 15 грн., одноразове — 20 грн. А якщо працівники повністю харчуються за рахунок власних коштів — 25 грн.

Слід зауважити, що другий варіант більше відповідає суті надбавки. При цьому розмір надбавки може бути різним залежно від того, за який період він виплачується. Наприклад, за час вахти — 10 грн. (при триразовому харчуванні за рахунок підприємства), а за час перебування в дорозі до місця виконання робіт і назад — 25 грн. (при харчуванні за власний рахунок).

Вахтова надбавка згідно з

п. 3.16 Інструкції № 5 не відноситься до фонду оплати праці. Це однозначно свідчить про те, що пенсійний та інші соціальні внески на цю надбавку не нараховуються і з неї не утримуються.

А от питання обкладення вахтової надбавки податком з доходів фізичних осіб не таке однозначне. Як зазначено в

п. 5.6 Положення № 794, надбавка за вахтовий метод роботи не оподатковується. Це твердження відповідає правовій суті надбавки, згідно з якою вона не є заробітною платою. Зазначені грошові суми виплачуються не за працю, а в порядку відшкодування працівникам, яким не може бути забезпечено щоденне повернення до місця постійного проживання, додаткових витрат.

Проте питання оподаткування належать до компетенції відповідного законодавства, зокрема

Закону про податок з доходів, тому брати до уваги п. 5.6 Положення не варто.

Згідно з

п.п. 4.3.2 Закону про податок з доходів не є об’єктом обкладення податком з доходів фізичних осіб сума грошових коштів, отриманих платником податків на відрядження або під звіт. Проте вахтова надбавка витратами на відрядження не є. Тому сума вахтової надбавки має обкладатися податком з доходів фізичних осіб згідно з п.п. 4.2.12 Закону про податок з доходів як інші доходи.

Разом з тим відразу після набрання чинності

Законом про податок з доходів ДПАУ в листах від 25.04.2004 р. № 9407/7/17-3117, від 25.05.2004 р. № 5131/5/17-3116, від 08.06.2004 р. № 4528/6/17-3116 стверджувала, що надбавки, які виплачуються в розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв’язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), установлених постановою № 663, не є об’єктом обкладення податком з доходів фізичних осіб на підставах, установлених п.п. 4.3.2 Закону про податок з доходів.

Пізніше в

листі від 30.07.2004 р. № 6415/6/17-3116 ДПАУ уточнила свою думку. Відповідно до неї, якщо порядок застосування вахтового методу організації робіт і перелік підприємств, організацій та об’єктів, на яких застосовується вахтовий метод, відповідають Положенню № 794, на працівників, які виконують такі роботи, може бути поширено постанову № 490. Тоді вахтові надбавки, установлені постановою № 490 , не будуть вважатися об’єктом обкладення податком з доходів фізичних осіб.

Слід зауважити, що викладена в зазначених вище листах думка ДПАУ досить ліберальна, проте згодом з приводу надбавок, які виплачуються відповідно до

постанови № 490, податківці зайняли більш жорстку позицію. Ідеться про лист ДПАУ від 09.09.2006 р. № 10109/6/17-0716, № 16847/7/17-0717, згідно з яким звільнення від оподаткування надбавок до тарифних ставок та посадових окладів працівників, робота яких проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, можливе тільки, якщо службові поїздки визначені в колективному договорі як відрядження (з відповідним їх оформленням як відряджень і виконанням положень п. 9.10 Закону про податок з доходів). Нагадаємо, що направлення працівника на вахту відповідно до п. 1.1 Положення № 794 не є службовим відрядженням.

У зв’язку з мінливістю позиції ДПАУ радимо підприємствам, що застосовують вахтовий метод, звернутися з письмовим запитом до ДПІ за місцем своєї реєстрації та отримати письмове роз’яснення з цього питання. Якщо в такому роз’ясненні буде підтверджено думку, викладену в позитивних листах ДПАУ, можна буде з чистим сумлінням не утримувати податок з доходів фізичних осіб з вахтових надбавок.

До складу валових витрат вахтові надбавки включаються згідно з

п.п. 5.6.2 Закону про податок на прибуток як обов’язкові виплати, що надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством.

 

Оплата часу перебування в дорозі

Згідно з

п. 5.7 Положення № 794 за дні в дорозі від місця розташування підприємства (пункту збору) до місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних організацій працівнику виплачується денна тарифна ставка, оклад з розрахунку за семигодинний робочий день.

З цієї норми випливає, що навіть для працівників-відрядників має бути встановлено тарифну ставку або оклад з метою нарахування оплати часу перебування в дорозі.

Суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі від місця розташування підприємства (пункту збору) до місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств,

входять до складу фонду додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.6 Інструкції № 5). Оскільки ці суми включаються до фонду оплати праці і є доходом працівників, який отримується у вигляді заробітної плати, обкладення їх податком з доходів фізичних осіб здійснюється на загальних підставах. Ці ж суми обкладаються пенсійним та іншими соціальними внесками.

До валових витрат оплата часу перебування в дорозі

відноситься у складі витрат на оплату праці згідно з п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток.

У випадках затримки вахтового (змінного) персоналу в дорозі відшкодування працівникам витрат на наймання житлового приміщення здійснюється згідно з нормами, передбаченими законодавством про службові відрядження. У тих випадках, коли працівник із поважних причин своєчасно не прибув до пункту збору вахтового (змінного) персоналу та до об’єкту роботи добирався самостійно, адміністрація підприємства відшкодовує йому транспортні витрати за нормами, передбаченими законодавством про службові відрядження (

пп. 5.7 і 5.8 Положення № 794 і п. 3 постанови № 490). Особливості відшкодування зазначених витрат регламентуються Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Мінфіну України від 13.03.98 р. № 59.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно