Час консервувати застарілі ОФ, що демонтуються
Час від часу розмірене бухгалтерське життя із знайомими операціями, що повторюються день за днем і описані в будь-якій бухлітературі, порушується неординарними ситуаціями, що також вимагають відображення в обліку. Проте щодо них нормативні документи і консультації фахівців зазвичай навіть не згадують. У такому разі важливо самостійно розробити оптимальний обліковий алгоритм, компілюючи наявні бухгалтерські інструменти. У сьогоднішній статті йтиметься саме про таку ситуацію, коли підприємству необхідно вирішити долю (у тому числі і податкову) морально застарілих основних фондів.
Олексій ПАВЛЕНКО, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»
Документи статті
Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.Положення № 1183
— Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затверджене постановою КМУ від 28.10.97 р. № 1183.П(С)БО 7
— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92.
Почнемо з опису саме цієї неординарної ситуації, про яку ми дізналися з листа нашого читача:
«…Підприємство за власним рішенням демонтує основні фонди у зв’язку з їх моральним старінням. Проте ці об’єкти, у принципі, можна використовувати за їх прямим призначенням, і блоки, з яких складаються ці основні фонди, можуть також використовуватися як окремі об’єкти.
Чи може бути розцінено демонтаж і переміщення на склад згаданих основних фондів як їх ліквідацію (або переведення до складу невиробничих фондів)?
Як такі операції краще оформити, щоб не було проблем з ПДВ? Якщо перевести їх на консервацію, то як правильно це задокументувати?..»
Запитання зрозумілі, тому переходимо до відповідей.
Демонтаж — це не ліквідація, а те, що демонтоване, — як і раніше, виробничі ОФ
На наш погляд,
демонтаж ОФ не може бути розцінено як їх ліквідацію, якщо внаслідок демонтажу такі ОФ не було геть зруйновано, унаслідок чого стає неможливою їх подальша експлуатація, — а судячи з тексту запитання, цього не відбулося. Адже ці ОФ (як цілком, так і блоково) можуть продовжувати використовуватися за їх прямим призначенням.Судячи з усього,
не може бути розцінено такий демонтаж і як переведення згаданих ОФ до складу невиробничих фондів. Нагадаємо, як саме Закон про податок на прибуток (п.п. 8.1.4) пояснює термін «невиробничі фонди». Під такими розуміються капітальні активи, що не використовуються в господарській діяльності платника і підпадають під визначення ОФ групи 1, а також ті, що наповнюють такі негоспоб’єкти групи 1, — різноманітні матцінності, що за визначенням відповідають основним фондам груп 2 — 4. Тому, якщо після демонтажу згадані ОФ (що належать до груп 2 — 4) не планується передати (не передано) для їх розміщення/використання саме до негосподарського капітального активу групи 1 ОФ, то й немає підстав розцінювати ці операції як переведення ОФ до невиробничих фондів.Оскільки в запитанні не зазначено, до яких груп належать ОФ, що демонтуються, то в разі, коли проведено демонтаж об’єкта ОФ групи 1, про переведення його до невиробничих ітися теж може тільки в тому випадку, коли передбачається (починається) його подальше використання в діяльності платника, що не належить до господарської.
Далі обговоримо проблему «правильного» документального оформлення такого переведення (у тому числі й консервації) ОФ.
Вибираємо варіант документального оформлення операції
Під демонтаж і переміщення ще «живих» ОФ на склад необхідно мати (створити)
відповідний розпорядчий документ (наказ або розпорядження по підприємству), у якому бажано чітко визначити відповідне обґрунтування зазначених «рухів» ОФ і обумовити їх подальшу долю.Можна погодитися, що якщо ви не маєте наміру найближчим часом реалізовувати ці ОФ, то
краще за все оформити ці маніпуляції з ними як переведення ОФ на консервацію. У такому разі документальне (і не тільки) оформлення цих операцій спричинить певні турботи: у зазначеному вище розпорядчому документі доведеться передбачити конкретні дії, пов’язані з переведенням цих ОФ на консервацію, і крім того, доведеться створити ще декілька необхідних/бажаних документів, що супроводжують цей процес, і здійснити певні дії (про це — нижче). А щоб зрозуміти вигоди саме такого оформлення операції, розглянемо податкові переваги консервації.
Податкові переваги консервації
Хоча для цілей податку на прибуток для ОФ групи 1 наслідки переведення як на консервацію, так і до невиробничих фондів однакові (їх балансова вартість згідно з
п.п. 8.4.5 Закону про податок на прибуток прирівнюється до нуля), проте «консерваційна» картинка з ПДВ виглядає набагато симпатичнішою. Бо переведення ОФ на консервацію повністю унеможливлює застосування в такій ситуації норм п. 4.9 Закону про ПДВ (з відповідним відображенням податкових зобов’язань). До того ж жодних запитань щодо сторнування податкового кредиту, раніше відображеного за такими ОФ, узагалі виникати не повинно — адже намір платника щодо подальшого використання таких ОФ в оподатковуваних операціях у межах госпдіяльності нікуди у зв’язку з їх консервацією не зникає (це також не зашкодить застерегти в розпорядчому документі). Що ж до ОФ груп 2 — 4, що консервуються, то, крім аналогічного скасування можливих ПДВшних наслідків, ці ОФ можна продовжувати спокійно амортизувати — кожний у складі своєї (під)групи згідно з п.п. 8.4.6 Закону про податок на прибуток.Отже, у цій ситуації сенс консервувати ОФ очевидний.
Як задокументувати консервацію?
З метою грамотного оформлення таких операцій
логічно звернутися до відповідного нормативу — Положення № 1183.Чому ми написали «логічно» замість «необхідно»? Річ у тім, що згідно з
п. 1 Положення № 1183 воно обов’язкове для застосування тільки для підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України, а також тих, що засновані на державній власності.Для решти підприємств
Положення № 1183 має рекомендаційний характер, проте радимо скористатися цим документом і провадити переведення ОФ на консервацію, дотримуючись його норм (щоб було простіше згодом відбиватися від можливих претензій контролерів, спираючись на цей норматив).Спершу нагадаємо визначення з
п. 2 Положення № 1183:«
Консервація основних фондів підприємств — це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування».Можливість «
подальшого відновлення їх функціонування» у цій ситуації практично випливає зі змісту запитання. Отже, на три роки проблему можна вирішити, а там: «або віслюк здохне, або падишах…». Та й після трьох «консерваційних» років нібито немає прямих заборон щодо переконсервації ОФ на наступний строк.Зауважимо, що надалі відповідь будуємо виходячи з того, що маємо справу не з держпідприємством і не з підприємством, що має стратегічне значення для економіки країни. Ці підприємства, як зазначалося вище, зобов’язані точно дотримуватися норм
Положення № 1183, причому з урахуванням тих специфічних особливостей, які спеціально для них там визначено. Тому таким підприємствам рекомендуємо безпосередньо звернутися до тексту «консерваційного» Положення № 1183 і виконати всі його спеціальні приписи.Отже, іншим («рядовим») підприємствам у світлі певних норм
Положення № 1183 було б раціональним здійснити (принаймні на папері) такі дії.Спочатку для підготовки обґрунтованих матеріалів щодо консервації ОФ згаданим вище розпорядженням (наказом)
затвердити відповідну комісію з питань проведення консервації ОФ на чолі з керівником підприємства (головою виконавчого органу), як це передбачено п. 10 Положення № 1183.Крім того, оскільки для цілей проведення консервації ОФ необхідно
оформити спеціальне техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) тимчасової недоцільності експлуатації таких ОФ (див. п. 3 Положення № 1183), то варто звернути увагу на проблему створення цього спеціального документа. Вимоги до цього документа і його склад наведено в п. 12 Положення № 1183. Згідно з цим пунктом ТЕО має містити:а)
відомості про ОФ, що підлягають консервації (балансову вартість таких ОФ);б)
проект консервації, затверджений власни-ком (ами) підприємства; там же міститься вимога про зазначення «найменування та місцезнаходження підприємства, … найменування власника (власників)» — мабуть, ідеться про титульний лист ТЕО;в)
акт технічного стану ОФ на момент їх консервації;г)
дані про облік ОФ, що підлягають консервації, з розподілом їх за групами згідноз П(С)БО 7.
Задокументувати відомості про основні фонди, що консервуються (їх облік), і оформити акт їх технічного стану не дуже складно. Складніше з проектом консервації, який згідно з
п. 13 Положення № 1183 має складатися з:—
пояснювальної записки (у ній зазначаються: вид та річні обсяги продукції, що випускається на ОФ, які підлягають консервації, вплив консервації ОФ на виконання виробничих планів протягом строку консервації, використання потужностей, ціноутворення, рентабельність, прибуток, реалізацію, фінансовий стан підприємства; порядок і графік виведення з виробничого процесу ОФ та їх консервації; тривалість консервації; заходи щодо забезпечення безпеки робіт під час консервації та зберігання ОФ протягом усього строку консервації, а також суміжних об’єктів, на технічному стані яких можуть негативно позначитися наслідки консервації; план-графік розконсервації — п.14 Положення № 1183);—
технологічної документації проведення консервації (тут визначаються техпроцеси, за якими має проводитися консервація ОФ, обслуговування законсервованих ОФ та їх розконсервація, — п.15 Положення № 1183);—
переліку робіт, ресурсів (матеріальних та трудових) і кошторису витрат, пов’язаних з проведенням консервації та розконсервацією ОФ за формою згідно з додатком № 2 до Положення № 1183.При цьому в
п. 6 Положення № 1183 зазначено, що проект консервації має бути затверджено власником (власниками) підприємства. Отже, виходить, що одного лише підпису керівника підприємства нібито не досить, але, на нашу думку, автори Положення № 1183 тут трохи захопилися, зосередившись на «держах» та іже з ними, для решти підприємств цілком могли б обмежитися підписами керівника.Після оформлення всіх зазначених документів призначена комісія з питань проведення консервації приймає документальне
Рішення про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервацію за формою, наведеною в додатку № 1 до «консерваційного» Положення № 1183.Після закінчення робіт з консервації ОФ комісією ще має
складатися акт про прийняття ОФ на консервацію, що затверджується власни-ком (ами) підприємства.
Крім того, необхідно пам’ятати, що згідно з
п. 9 Положення № 1183 використання законсервованих ОФ заборонено, а дострокова їх розконсервація з метою подальшої експлуатації або передачі їх на сторону (у тому числі продажу) вимагає оформлення відповідного рішення, «прийнятого в установленому порядку».Як бачимо, документальне оформлення процесу «консервації» виглядає досить громіздким і вимагає творчого підходу. Ураховуючи його рекомендаційний характер, можна поімпровізувати і деякі зі згаданих процедур і документів скасувати/спростити. Проте надто захоплюватися і зовсім не брати до уваги норми
Положення № 1183 все ж таки не радимо.На завершення зазначимо, що в певних ситуаціях підприємству в податковому плані вигідніше не ліквідовувати ОФ, а оформити їх переведення на консервацію. І хай вони собі «відпочивають». Якщо ж виникне необхідність повернути ОФ у виробництво, то пропонуємо заздалегідь ознайомитися зі статтею «Облік операцій з розконсервації об’єктів основних засобів (фондів)», яку опубліковано в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 81.
