Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Ураховуємо комп'ютер

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Червень, 2007/№ 46
В обраному У обране
Друк
Стаття

Ураховуємо комп'ютер

 

Кажуть, від зміни місць доданків сума не змінюється. Це правильно, але тільки в рамках елементарної математики. Оподаткування має свої правила. Залежно від того, як зобразити той чи інший об’єкт, підсумкова сума податкового зобов’язання може дуже змінитися. Тим більше, коли для цього є аргументи.

Дмитро КОСТЮК, заступник головного редактора

 

Загальновідомо, що комп’ютер можна придбати не як єдиний об’єкт, а  частинами. Наприклад, постачальник у накладній окремо виділив монітор, системний блок, клавіатуру, мишу, принтер, сканер з відповідною вартістю кожного об’єкта. Або взагалі на кожний з цих предметів виписано окрему накладну. Чи можна розглядати такі складові для цілей бухгалтерського та податкового обліку як окремі об’єкти?

Зрозуміло, що платнику податків вигідно розглядати такий комп’ютер в розрізі його складових, адже через невелику вартість таких частин під визначення основних фондів потрапить хіба що системний блок.

А може бути ще заплутаніша ситуація. Системний блок — це свого роду конструктор, який можна збирати по частинах. Причому ніхто не забороняє виробнику виділити в накладній кожну таку частину (процесор, материнська плата, жорсткий диск, оперативна пам’ять тощо) із зазначенням її вартості або виписати окрему накладну на кожну з них. Як прибуткувати такий апарат? Деякі смільчаки вважають, що частинами. У результаті вартість системного блока також потрапить до складу валових витрат як податкова малоцінка.

Розберемося, наскільки доречне розбиття за першим та за другим варіантами.

 

Комп’ютер як об’єкт основних засобів

Звідки взагалі взялася ідея ураховувати комп’ютер частинами? Однією з причин є норми

бухгалтерського обліку. Наприклад, згідно з п. 4 П(С)БО 7 якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів. Очевидно, що строк служби монітора може істотно відрізнятися від строку служби клавіатури. Та і в самому системному блоці можуть бути відмінності щодо строку служби окремих його складових. Тому для бухгалтерського обліку немає нічого незвичайного, якщо комп’ютер ураховуватиметься частинами, які, найімовірніше, будуть МНМА.

Наприклад, у міжнародних стандартах (норми

П(С)БО не можуть їм суперечити) наводиться такий приклад з літаком: сам літак і його двигун можна амортизувати окремо (МСБО 16 «Основні засоби»)*. Але двигун для літака — це практично те ж саме, що процесор для комп’ютера.

* Водночас МСБО 16 передбачає і протилежний варіант обліку. Наприклад, якщо запчастини і допоміжне устаткування можуть використовуватися тільки у зв’язку з об’єктом основних засобів, їх ураховують як основні засоби. Так що тут усе залежить від облікової політики самого підприємства.

Більше того, навіть якщо в прибуткових документах (накладних) не буде виділено ціну складових, то в бухобліку так само немає перешкод для «часткового» обліку ЕОМ. Так, згідно з

п. 9 П(С)БО 7
первісна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання щодо яких визначено загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно справедливій вартості окремого об’єкта основних засобів. Отже, якщо, скажімо, монітор ми хочемо оприбуткувати як окремий об’єкт, але його ціну в накладній не виділено, то її можна розрахувати виходячи зі справедливої вартості цього монітора та оприбуткувати окремим об’єктом.

 

Комп’ютер як об’єкт основних фондів

У принципі таку ж логіку можна перенести і на податковий облік. Тим більше, що у визначенні основних фондів, наведеному в

п.п. 8.2.1 Закону про податок на прибуток, на відміну від п. 4 П(С)БО 7 узагалі нічого не зазначається про об’єкт основних фондів. Згідно з наведеним там визначенням основні фонди (у загальних рисах) — це матеріальні цінності, вартість яких перевищує 1000 грн. та зменшується у зв’язку зі зносом. Отже, з величиною 1000 грн. слід порівнювати не вартість закінченого об’єкта, про який зазначається в П(С)БО 7, а вартість матеріальних цінностей, якими, точно кажучи, є не тільки системний блок або монітор, але й складові системного блока. Це один з аргументів на користь обліку комп’ютера частинами, принаймні, у розрізі монітора, системного блока, клавіатури та миші.

Згідно з

п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток до складу основних фондів групи 4 включаються «електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації...».

Проаналізуємо цю норму.

1. Насамперед необхідно визначитися з тим, що в законодавстві розуміється під

електронно-обчислювальною машиною. Проблема в тому, що як такого визначення цього терміна немає. Звернемося до Державного класифікатора продукції і послуг ДК 016-97. Під кодом 30.02.12 значаться «Комплекси і машини обчислювальні цифрові». Згідно з розшифровкою такі машини включають в одному корпусі як мінімум центральний процесор, пристрій уведення та пристрій виведення. Виходимо на той мінімальний набір складових, з яких може складатися комп’ютер — системний блок, монітор (пристрій виведення), клавіатура та миша (пристрій уведення). Але остаточні висновки робити поки не спішимо.

2. Зверніть увагу, що в

п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток засоби зчитування та друку інформації зазначено нібито окремо від самих ЕОМ та інших машин для оброблення інформації. Такими засобами зчитування та друку є сканер та принтер (і аналогічні пристосування). Як бачимо, Закон про податок на прибуток відділює їх від ЕОМ, нібито вказуючи на те, що вони є окремими об’єктами. Інакше, якби законодавець припускав, що вони включаються до складу ЕОМ, навіщо про них взагалі згадувати, досить було б тільки зазначити про ЕОМ?

Щось подібне випливає і з

Класифікатора основних фондів ДК 013-97. Вважаємо, що посилатися на нього для цілей податкового обліку цілком доречно, але тільки з оглядкою на норми власне Закону про податок на прибуток. Наприклад, у ньому взагалі не виділено основні фонди групи 4. І це не дивно, адже він розроблявся ще у 1997 році, коли цієї групи зовсім не існувало. Та й інших нестиковок із Законом про податок на прибуток у ньому досить. Проте податківці дуже часто звертаються до цього документа (див., наприклад, збірник запитань та відповідей, доведений листом ДПАУ від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017, лист ДПАУ від 16.04.2004 р. № 2914/6/15-1116). А в листі ДПАУ від 23.02.2004 р. № 1299/16/15-1116 прямо зазначається: з метою застосування п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток слід керуватися Державним класифікатором України ДК 013-97 «Класифікація основних фондів». Так чому б не послатися на нього і цього разу?

Наведемо витяг з цього

Класифікатора, де йдеться про ЕОМ:

 

240200

МАШИНИ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНІ ТА ІНШІ ДЛЯ АВТОМАТИЧНОГО ОБРОБЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

240201

Машини обчислювальні аналогові та гібридні

240202

Комплекси та машини обчислювальні цифрові, стаціонарні, індивідуального використання

240203

Пристрої обчислювальні центральні цифрові (блоки системні)

240204

Пристрої введення та виведення

240205

Пристрої запам’ятовуючі

240209

Устаткування для обробки інформації інше

 

Зверніть увагу, що в цьому класифікаторі

пристрої введення та виведення (код 240204) зазначено окремо від цифрових обчислювальних машин (код 240202) та від системних блоків (код 240203). Отже, сканери і принтери цілком можуть розглядатися як окремі об’єкти, а отже, якщо їх вартість менше 1000 грн., вони можуть розглядатися як податкова малоцінка і списуватися до складу валових витрат. У принципі, це цілком логічно, адже принтер може бути підключено до декількох комп’ютерів, і як тоді визначити, сукупно з яким з них вартість цього принтера потрібно порівнювати з 1000 грн.? До того ж є такі принтери, які можуть виконувати декілька функцій: він може бути і факсом, і ксероксом, і сканером. Такий пристрій може працювати і без прив’язки до комп’ютера. Його вже точно можна розглядати в податковому обліку як окремий об’єкт.

Але ж засоби виведення інформації не обмежуються тільки принтером (або іншим пристосуванням для друку), а засоби введення — тільки сканером. Як зазначалося вище, це і

монітор, і клавіатура з мишею. Зверніть увагу, що і самі системні блоки в Класифікаторі основних фондів зазначено окремою позицією (код 240203). Отже, Класифікатор свідчить про те, що ці об’єкти мають ураховуватися окремо?! Це ще один істотний аргумент для тих сміливих платників податків, які наважаться розглядати їх як податкову малоцінку. Якщо всі ці складові комп’ютера отримуватимуться в різний час за різними накладними, то це тільки додасть упевненості такому платнику податків.

Наступна позиція Класифікатора основних фондів не менш цікава. Під кодом 240205 зазначено «

Пристрої запам’ятовуючі». Це — не що інше, як жорсткий диск. Невже позицію про облік системного блока за складовими не позбавлено підстав!?

Найімовірніше, ні. Річ у тім, що під кодом 240203 зазначено власне системний блок, до якого входить і запам’ятовуючий пристрій. Мабуть, під запам’ятовуючими пристроями в

Класифікаторі основних фондів розуміються ті пристрої, які можуть працювати відносно автономно, не будучи вмонтованими до системного блоку. Такі «переносні» вінчестери можна підключати до будь-якого комп’ютера. От їх-то і можна розглядати як окремий об’єкт.

Отже,

Класифікатор основних фондів не дає додаткових аргументів на користь обліку системного блока за окремими складовими. У результаті доходимо висновку, що другий варіант податкового обліку комп’ютера (системний блок по запчастинах) навряд чи доречний. Правила бухгалтерського обліку, що дають можливість ураховувати об’єкт фактично запчастинами, а також прибуткові документи, в яких системний блок розділено на його складові, недостатній аргумент на користь обліку такої начинки комп’ютера як податкової малоцінки*.

* Ті смільчаки, які все-таки ризикнуть ураховувати системний блок частинами, можуть використати ще такий аргумент. Як зазначалося вище в п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток через кому (нібито відокремлено) зазначено

засоби зчитування. Такими є не тільки сканери, але й оптичні приводи для читання дисків, умонтовані в системний блок. При такому трактуванні вони нарівні зі сканером можуть вважатися окремим об’єктом.

 

Експлуатація та ремонт комп’ютера

Від того, як відобразити комп’ютер, залежить і облік подальших витрат, пов’язаних з його експлуатацією та ремонтом.

Наприклад, якщо комп’ютер відображено як

єдине ціле, то при виході з ладу монітора і придбанні нового, слід керуватися тими нормами Закону про податок на прибуток, які регламентують порядок обліку ремонту основних фондів (п.п. 8.7.1). Якщо ж комп’ютер ураховано частинами, то така операція — не що інше як купівля нового об’єкта, який залежно від вартості може належати або до основних фондів, або до податкової малоцінки.

А ось інша ситуація. Припустимо, комп’ютер придбано і вже введено в експлуатацію. Уже після цього підприємство придбаває

джерело безперебійного живлення. Як розглядати таке придбання: як купівлю окремого об’єкта чи як поліпшення комп’ютера? Вище на прикладі принтера стверджувалося, що його можна враховувати як окремий об’єкт, оскільки його можна підключати до декількох комп’ютерів. Судячи з усього, так само слід розглядати і джерело безперебійного живлення. Отже, може йтися про придбання нового об’єкта.

 

Думка податківців

Щодо обліку комп’ютера податківці викладали свою думку в збірнику запитань — відповідей, доведених

листом ДПАУ від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017 (с. 41).

На жаль, не можна сказати, що викладена ними позиція відрізняється визначеністю. Так, на запитання: чи може підприємство оподатковувати складові комп’ютера як окремі об’єкти основних фондів вартістю до 1000 грн., оскільки різні його складові мають різні строки та порядок використання? дано таку відповідь: «Підприємство з метою оподаткування повинне вести облік

не за окремими складовими комп’ютера, а за сукупною балансовою вартістю групи 4 основних фондів» у порядку, визначеному п. 8.4 Закону про податок на прибуток.

Основна ідея консультації зрозуміла —

жодного розподілу на складові частини. І все-таки з відповіді залишилося неясним, що податківці розуміють під складовими комп’ютера, чи входить до нього принтер, клавіатура та миша? Чи може в запитанні йшлося про облік частинами самого системного блока?

Щоб уникнути зайвих причіпок з боку перевіряючих, рекомендуємо обережним бухгалтерам вважати окремим об’єктом основних фондів

мінімальний набір складових комп’ютера, без яких він просто не може працювати — монітор, системний блок, клавіатуру та мишу. А от для обліку принтера, сканера тощо як окремих об’єктів є досить аргументів навіть для обачного бухгалтера.

Разом з тим, сміливий платник податків має всі шанси відстояти облік комп’ютера за такими його складовими як монітор, системний блок, клавіатура та миша. Тут важливо, щоб у бухгалтерському обліку він ураховувався так само (і це встановлено в наказі про облікову політику). Багато залежить від того, як постачальник виписав накладні: набагато простіше довести свою правоту, якщо це були різні накладні з різними датами.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно