Звичайна ціна для покупця
Як визначити та обґрунтувати звичайну ціну для покупця?
(м. Миколаїв)
Звичайна ціна актуальна не тільки для продавця, але й для покупця. Річ у тім, що коли підприємство купує товари в пов’язаних осіб або неплатників податку на прибуток, то до
валових витрат воно має право включити тільки витрати, понесені у зв’язку з таким придбанням виходячи з договірних цін, але не вище звичайних (пп. 7.4.2 і 7.4.3 Закону про податок на прибуток). Крім того, з 01.01.2007 р. згідно з п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ звичайна ціна застосовується при формуванні податкового кредиту, якщо вона відрізняється від договірної ціни більше ніж на 20 %.Тому в разі придбання підприємством товарів, послуг, основних фондів підприємство-покупець має чітко знати або визначити звичайну ціну того, що придбавається.
Для цього слід орієнтуватися на
п. 1.20 Закону про податок на прибуток. І хоча окремі фрагменти наведеної в п. 1.20 Закону про податок на прибуток процедури обґрунтування звичайності цін виглядають так, ніби написано їх для продавця — пп. 1.20.2, 1.20.3,1.20.4,1.20.9 Закону про податок на прибуток. Проте коли потрібно буде обґрунтування правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ або величини валових витрат з договірної ціни того, що придбавається, крім як на положення п. 1.20 Закону про податок на прибуток, покупцю спиратися нема на що. Для обґрунтування звичайної ціни підприємству-покупцю нічого не залишається, як використовувати ті ж аргументи, якими користується продавець (обсяг товарної партії, строки виконання зобов’язань, умови платежів, сезонні коливання цін, втрата товаром первісної якості, тактичні прийоми маркетингової політики тощо). При цьому покупцю потрібно мати в своєму розпорядженні об’єктивні дані , що дозволяють підтвердити рівень звичайних цін придбаного товару. А на думку податківців, такими даними, у тому числі і для покупця, є укладені договори, оприлюднені рекламні оголошення (так звані публічні оголошення), прайс-листи інших підприємств на товари (роботи, послуги), ідентичні (однорідні) тим, що реалізуються, довідки, отримані від державних органів статистики, звіти про оцінку майна (акти оцінки майна), накази щодо встановлення знижок, накази про проведення різних маркетингових заходів щодо просування товарів (робіт, послуг) (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 28, с. 58).Не слід також забувати, що згідно з «універсальними»
пп. 1.20.1, 1.20.6 Закону про податок на прибуток договірна ціна і є звичайною, якщо не доведено інше, і якщо на ринку товарів не здійснюються операції з ідентичними (однорідними) товарами або неможливо визначити їх ціну через відсутність (недоступність) відповідної інформації.Наталія Дзюба, економіст-аналітик
