Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Щодо прийняття спадкоємців до учасників товариства

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Березень, 2007/№ 23
В обраному У обране
Друк
Лист від 20.10.2006 р. № 7591

Щодо прийняття спадкоємців до учасників товариства

Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2006 р. ¹ 7591

 

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в межах компетенції розглянув <...> лист <...> та повідомляє наступне.

Господарські товариства діють на підставі установчих документів та діючого законодавства України.

Розробка і затвердження установчих документів є одним з етапів створення господарського товариства.

Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України в установчих документах суб’єкта господарювання повинні бути зазначені найменування суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

У зв’язку з цим можна наголосити, щоякщо при створенні господарського товариства учасники товариства при розробці та затвердженні установчих документів не передбачили порядок переходу частки та порядок обов’язкового вступу до товариства спадкоємців — то дане питання повинне регулюватися діючим законодавством України.

Так, відповідно до частини 2 статті 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Важливо підкреслити, що перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи визначається статтею 147 Цивільного кодексу України.

У частині 5 цієї статті вказано, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальностю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи — учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехіл докускається лише за згодою інших учасниківтовариства. Розрахунки зі спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Слід звернути увагу на те, що на теперішній час діє спеціальний закон, який визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов’язки їх учасників та засновників — Закон України «Про господарські товариства».

Згідно зі статтею 55 цього Закону при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв’язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця)

від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.

Тобто у відповідних випадках законодавством передбачені права спадкоємців в отриманні у власність частки майна в товаристві померлого учасника.

Але при цьому найголовніше є те, що вступ до товариства спадкоємців померлого учасника можливий тільки за обов’язковою згодою інших учасників (учасника) товариства в окремих випадках.

Так, згідно зі статтею 59 вищезгаданого Закону до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема: визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, вирішення питання про виключення учасника з товариства.

З цих питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

До цього потрібно додати й те, що збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (стаття 60 все того ж Закону).

Отже, як вбачається із вищевикладеного, враховуючи ситуацію, зазначену у вашому листі, на думку Держпідприємництва України, товариство може відмовити у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) тільки у разі прийняття рішення простою більшістю голосів учасників, які володіють у сукупності більш як 60 відсотків загальної кількості голосів учасників товариства.

Тобто один учасник товариства, що залишився, розмір частки внеску до статутного капіталу якого становить 15 відсотків, не може відмовити у прийнятті до товариства спадкоємців, які отримали спадщину від померлого учасника, розмір частки внеску до статутного капіталу якого становив 85 відсотків.

Оскільки в частині 3 статті 148 Цивільного кодексу України вказано, що спори, котрі виникають у зв’язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом, то Держпідприємництво України радить вам звернутися безпосередньо до суду.

Наприкінці важливо довести до вашого відома те, що Закон України «Про звернення громадян» стосується виключно звернень фізичних осіб.

Заступник голови Г. Білоус



коментар редакції

Перехід частки учасника ТОВ до його правонаступника

Зміст листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва дозволяє припустити, що запитання, на яке, власне, Комітет дає в ньому відповідь, було сформульовано приблизно так: як діяти у ситуації, коли учасник товариства з обмеженою відповідальністю, частка якого в статутному фонді складає 85 відсотків, помер? За таких умов, якщо погодитись з аргументацією Комітету, товариство до того моменту, поки не буде вирішено питання з входженням чи не-входженням до нього правонаступника померлого учасника, не може провести загальні збори учасників, оскільки відповідно до статті 60 Закону України «Про господарські товариства» збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. У свою чергу, вирішити питання про входження чи невходження правонаступника товариство також не може, оскільки воно віднесено до компетенції загальних зборів, які не можуть бути скликані. Виходить своєрідне замкнуте коло. Комітет пропонує розв’язати цю проблему шляхом звернення до суду. Проте така позиція Комітету викликає заперечення.

Перш за все, видається необґрунтованим висновок Комітету щодо обов’язковості надання згоди товариством на перехід частки у статутному фонді до правонаступників у всіх випадках, за винятком тих, коли статутом прямо передбачено, що така згода не потрібна. Частина 5 статті 147 Цивільного кодексу України, в якій зазначається, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи — учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства, дозволяє зробити протилежний висновок. Отже, якщо статутом товариства не встановлено вимогу щодо обов’язковості згоди учасників товариства, перехід здійснюється автоматично, за винятком випадку, коли правонаступник відмовляється від вступу до товариства.

Але залишається незрозумілим, по-перше, як діяти в ситуації, якщо така вимога все ж таки встановлена статутом, а по-друге, навіть якщо статут такої вимоги не містить, як проводити загальні збори до того моменту, коли правонаступник набуде права на частку в статутному фонді. Комітет дає однозначну відповідь: звертайтеся до суду. І саме така відповідь Комітету є підставою назвати лист, що коментується, одним з яскравих прикладів непослідовності державного органу у своїх поглядах на ті чи інші проблемні питання. Справа в тому, що Комітет уже висловлював свою точку зору стосовно визначення кворуму загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю в разі смерті одного або декількох учасників (див. лист від 19.12.2002 р. № 4-42-344/6786 «Стосовно визначення кворуму загальних зборів засновників»). Тоді Комітет дійшов висновку, що кворум загальних зборів учасників доцільно визначати за аналогією вимог, установлених статтею 53 Закону стосовно частки, придбаної самим товариством, тобто голосування і визначення кворуму у вищому органі товариства провадяться без урахування частки, що належить померлому учаснику. З таким висновком можна погодитись і навіть навести додаткову аргументацію на його користь:

по-перше, у момент смерті фізичної особи припиняється її цивільна правоздатність (частина 4 статті 25 Цивільного кодексу України), тобто припиняється здатність мати цивільні права й обов’язки, у тому числі права й обов’язки як учасника товариства. Таким чином, смерть фізичної особи призводить до того, що зникає суб’єкт права. Це у свою чергу зумовлює, зокрема, необхідність не брати обсяг його прав до розрахунку при визначенні кворуму для проведення загальних зборів учасників товариства, адже припинивши бути суб’єктом права, він вже не може мати статус учасника товариства;

по-друге, реалізація запропонованого Комітетом варіанта розв’язання проблеми через звернення до суду є неможливою, оскільки відсутній спір про право. До суду, як відомо, можна звернутися за захистом порушених, оспорюваних або невизнаних прав. У нашому випадку, навіть якщо виходити з логіки самого Комітету, буде відсутнім предмет спору, оскільки товариство не має процедурної можливості провести загальні збори. Цікаво, що цей висновок Комітету також суперечить викладеній ним раніше позиції. Так, у листі від 28.03.2003 р. № 1827/0/032, розглядаючи питання про можливість виключення учасника з товариства шляхом прийняття відповідного судового рішення, Комітет виходив з того, що питання виключення учасника з товариства належить саме до компетенції зборів учасників, і на підставі цього доходив висновку, що суд не має права виносити рішення стосовно виключення учасника з товариства, оскільки це питання може бути вирішене лише на зборах учасників. У судовому порядку може бути розглянуте лише питання щодо правомірності чи неправомірності рішення зборів учасників про виключення учасника з товариства і (або) його скасування. Ситуація, наведена у листі, що коментується, є аналогічною, а от висновок Комітету — протилежним.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно