Щодо податкового кредиту при проведенні розрахунків за рахунок субвенцій з держбюджету
Лист Державної податкової адміністрації України від 15.12.2006 р. № 23644/7/16-1517-20
Державна податкова адміністрація України розглянула лист <...> щодо визначення суми податкового кредиту під час проведення розрахунків з постачальниками за рахунок субвенцій з державного бюджету, які призначені для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію і в доповнення до листа ДПА України від 07.09.2006 р. №16715/7/16-1517 повідомляє.
Податковий кредит у платників, які отримали зазначені субвенції як різницю в тарифах на теплову енергію, формується за загальновстановленими правилами, а саме.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, установленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 Закону «Про податок на додану вартість», протягом такого звіт-ного періоду, у зв’язку з придбанням або виготов-ленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому у разі застосування касового методу податкового обліку дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунка платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 Закону, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
Відповідно до підпункту 7.4.3 пунк-ту 7.4 статті 7 Закону, у разі коли товари (роботи, послуги) виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
А тому право на податковий кредит по придбаних товарах (роботах, послугах) підприємство має лише в розмірі, який відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях.
Таким чином,
формування податкового кредиту під час проведення розрахунків з постачальниками за рахунок субвенцій з державного бюджету, які призначені для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, платником, який застосовує касовий метод податкового обліку, повинно здійснюватися пропорційно частці використання оплачених товарів (послуг) в оподатковуваних операціях.Крім того, при формуванні податкового кредиту, необхідно враховувати терміни позовної давності, установлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-III. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов’язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов’язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, та виписується у момент виникнення податкового зобов’язання, то до неї також застосовуються норми вищезазначеного Закону. Аналогічне правило застосовується і при формуванні податкового кредиту.
У зв’язку з цим податкова накладна, отримана після закінчення термінів позовної давності, не може бути використана для отримання податкового кредиту.
Заступник голови Л. Боєнко
коментар редакції
Доля податкового кредиту при отриманні субвенції з держбюджету. «Строк давності» податкової накладної
Зовсім недавно ми розглядали питання про збільшення податкового кредиту в тому випадку, якщо підприємство — постачальник товарів (послуг) одержує субвенцію з держбюджету на покриття збитків (див. «Дотація з бюджету та розподіл податкового кредиту» в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 18). Як правило, така ситуація характерна для підприємств жит-лово-комунального господарства. Тариф, що регулюється державою, не покриває всіх витрат, пов’язаних з виробництвом таких послуг, а тому без допомоги бюджету таким підприємствам не обійтися.
ДПАУ давно виробила свою думку з цього питання. Посилаючись на пп. 7.4.2 і 7.4.3 Закону про ПДВ, вона стверджує, що суми ПДВ, сплачені постачальникам, такі підприємства можуть включати до
податкового кредиту тільки у відповідній пропорції.Дозволимо собі
не погодитися з такою постановкою питання. У пп. 7.4.2 і 7.4.3 Закону про ПДВ зазначається про ситуацію, коли придбані товари (послуги) використовуються повністю або частково в неоподатковуваних операціях. У нашому випадку цього не відбувається: уся вартість відпущеної теплової енергії обкладається ПДВ. Отримана з держбюджету субвенція не обкладається ПДВ, проте це зовсім не означає, що платник має застосовувати п.п. 7.4.2 Закону про ПДВ, адже отримання субвенції не є поставкою. Наприклад, порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 166, характеризує операції, які не є об’єктом оподаткування, як частину операцій у загальному обсязі поставки.Інша річ, що при такому підході платник податків буде практично завжди відшкодуванцем. Проте такими є норми Закону про ПДВ.
Не можемо
повною мірою погодитися і з іншим висновком податківців — щодо «строку давності» податкової накладної. На нашу думку, говорити про давність відносно податкової накладної можна тільки в тому випадку, якщо вона була отримана (і це підтверджено документально), але податковий кредит цього періоду не сформувала. Якщо ж її не було отримано (принаймні, за документами), то її можна включити до податкового кредиту того періоду, коли її було отримано, і жодний строк давності тут не застосовується. Пояснюється це тим, що цю ситуацію слід розглядати через призму виправлення помилки, що є наявним тільки в першому випадку. А виправити її можна тільки з урахуванням строків давності, установлених ст. 15 Закону № 2181 (докладніше див. «Строки давності за податковими накладними» в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 73).
