Виручка комісіонера-єдиноподатника: які аргументи використовувати у спорі з перевіряючими
Знову на порядку денному питання формування виручки в комісіонера-єдиноподатника, який реалізує товари за договором комісії. Повертатися до цієї теми доводиться насамперед через те, що податківці «конкретно» взялися за це питання. При перевірках вони без коливань наполягають на включенні до виручки в тому числі й коштів, що належать комітенту. Причому іноді доходить до того, що розглядають уже «закриті» роки, тобто беруть 2006 рік і раніше. Зрозуміло, якщо за фактом з урахуванням коштів комітента підприємець перевищив 500 тис. грн., він має всього дві можливості: погодитися з податківцями або спорити.
Сьогоднішній матеріал для тих, хто має намір спорити.
Олена САВЧЕНКО, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»
Документи статті
Указ № 746
— Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» у редакції Указу від 28.06.99 р. № 746/99.Закон № 2181
— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III, зі змінами та доповненнями.
Передісторія питання
На початку декілька слів про передісторію питання.
«Труднощі» у цьому питанні для підприємців-єдиноподатників, які займаються комісійною торгівлею, виникли вже досить давно. Тішило лише те, що чітких роз’яснень (листів) на предмет того, що
підприємець на єдиному податку для розрахунку 500-тисячної межі виручки повинен ураховувати всі надходження (не тільки комісійну винагороду, а й кошти, що належать комітенту), від ДПАУ не надходило.Як наслідок — різний підхід на місцях. На когось податківці «тиснули», на когось ні.
І все це при тому, що стосовно
юридичних осіб — комісіонерів ДПАУ систематично видавала роз’яснення про оподаткування тільки суми комісійної винагороди.Але... нещовно податківці все ж таки пішли на загострення.
Так, зокрема, у своєму
листі від 23.11.2006 р. № 13290/6/17-0416 ДПАУ вже досить чітко висловила свою позицію: сума, отримана підприємцем-єдиноподатником на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з продажу комісійного товару, ураховуючи й суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і з огляду на положення Указу № 746 не має перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.Пізніше ДПАУ пішла ще далі. Так, у своєму
листі від 06.07.2006 р. № 12710/7/16-1517 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 71) під приціл потрапили вже й юридичні особи. У цьому листі, зокрема, зазначається, що для визначення бази оподаткування кошти комітента не враховуються, а для порівняння з межею в 1 млн грн. уже враховуються.Отже, податківці мають таку думку: для оподаткування (у юридичних осіб єдиний податок сплачується у відсотках від виручки) кошти комітента не мають значення, а от для порівняння з 500-тисячною межею (у юридичних осіб —
1 млн грн.) до виручки потрапляє все, у тому числі й кошти комітента.
Аргументи для спору
Така позиція податківців має певні недоліки.
При цьому слід зазначити, що з появою
листа ДПАУ від 06.07.2006 р. № 12710/7/16-1517 шанси фізичної особи — підприємця відстояти можливість включення до виручки тільки комісійної винагороди суттєво зменшилися. У податковому органі підприємець свого, очевидно, узагалі домогтися не зможе (якщо говорити про адміністративне оскарження). Залишається тільки адміністративний суд (якщо за підсумками включення до виручки коштів комітента податківці донарахують підприємцю той же податок з доходів із суми перевищення 500 тис. грн. з виписуванням відповідного повідомлення-рішення, яке і потрібно буде оскаржити в суді).Які аргументи можна навести в позовній заяві.
Перша й головна зброя підприємця —
норма підпункту 4.4.1 Закону № 2181 про конфлікт інтересів: «У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків...»Для того щоб скористатися нормою про конфлікт інтересів, суду слід надати докази наявності такого конфлікту (навести два різних трактування прав і обов’язків платника податків). У нашому випадку на одній чаші терезів буде позиція податківців. Зокрема, цю позицію буде викладено в повідомленні-рішенні про донарахування податку з доходів, письмовій мотивованій відмові у видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2008 рік (зрозуміло, якщо платник не матиме такого рішення, відмови, нема сенсу й судитися).
Як противагу позиції податківців можна навести позицію Держкомпідприємництва, викладену в його
листі від 04.04.2006 р. № 2588. З цього листа випливає, що представники Держкомпідприємництва дотримуються зовсім іншої думки, ніж податківці: вони доводять, що до складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у підприємця-єдиноподатника, який працює за договором комісії, може бути включено тільки суму комісійної винагороди.Крім наведених вище аргументів про наявність конфлікту інтересів, «для набуття ваги» суду можна навести, наприклад, ще такі аргументи (самі собою для суду вони не досить вагомі, а як доповнення можуть стати у пригоді):
— кошти від продажу товарів, переданих за договором комісії, надходять на рахунок (до каси) комісіонера транзитом, не є власністю комісіонера та підлягають обов’язковій передачі комітенту, а тому не можуть бути виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або доходом суб’єкта підприємницької діяльності;
— згаданий вище
лист ДПАУ від 06.07.2006 р. № 12710/7/16-1517 містить твердження, що для визначення бази оподаткування кошти комітента не враховуються, а для порівняння з межею в 1 млн грн. уже враховуються. Отже, на думку податківців, виручка як база оподаткування та виручка для порівняння з межею в 1 млн грн. (500 тис. грн. для підприємців) — по суті, поняття різні. Однак насправді в Указі № 746 є тільки одне загальне визначення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Інакше кажучи, Указ № 746 не розмежовує поняття виручки для визначення бази обкладення єдиним податком та виручки для порівняння з установленою межею. Тому можна говорити: якщо до бази оподаткування кошти комітента не включаються, це означає, що вони не повинні враховуватися і при формуванні виручки, яка порівнюється з граничним обмеженням в 1 млн або 500 тис. грн.
