Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Податок на прибуток. Сумнівна заборгованість та валові витрати

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Листопад, 2007/№ 94
В обраному У обране
Друк
Відповідь на запитання

Сумнівна заборгованість та валові витрати

 

Підприємство 28.10.2004 р. відвантажило покупцю товар, який у встановлений договором строк не було оплачено. У лютому 2005 року підприємство подало до суду позов про стягнення заборгованості з покупця. Суд виніс на користь позивача відповідне рішення, яке набуло чинності 16.02.2005 р., проте заборгованість за товар на сьогодні так і не погашено. З’ясувалося, що всі поточні рахунки покупця арештовано. Чи має право підприємство-продавець на цих підставах уключити до своїх валових витрат суму дебіторської заборгованості, якщо цього не було зроблено раніше, а також судові витрати (держмито, оплату послуг адвоката та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу)?

(м. Донецьк)

 

Почнемо із

заборгованості. В описаній ситуації підприємство, звернувшись до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з покупця, могло ще в лютому 2005 року скористатися правом на збільшення своїх валових витрат, керуючись правилами, установленими п. 12.1 Закону про податок на прибуток, оскільки на той момент дебіторська заборгованість, що виникла, набула статусу сумнівної заборгованості.

Причому включити до своїх валових витрат неоплачену вартість відвантажених товарів продавець міг

у тому звітному періоді, в якому звернувся до суду (п.п. 12.1.1 цього Закону). На жаль, підприємство наданою йому можливістю своєчасно не скористалося, тому втратило право на збільшення валових витрат за правилами врегулювання сумнівної заборгованості.

Водночас існує ще й

п.п. 5.2.8 ст. 5 Закону про податок на прибуток, який дозволяє включити до складу валових витрат суми безнадійної заборгованості в частині, не віднесеній до валових витрат, якщо відповідні заходи зі стягнення таких боргів не привели до позитивного результату.

Щоб застосувати цей

підпункт у ситуації, що розглядається, з’ясуємо, чи відповідає на сьогодні дебіторська заборгованість критеріям безнадійної заборгованості.

Згідно з

п. 1.25 ст. 1 Закону про податок на прибуток безнадійною вважається, зокрема:

— заборгованість, що виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна боржника для погашення заборгованості перед кредитором

при банкрутстві або ліквідації такого боржника;

— заборгованість

зі строком позовної давності, що минув .

Як бачите, заборгованість, яка зараз значиться на підприємстві, не відповідає першому критерію і її

поки не може бути визнано безнадійною. Для її списання як безнадійної підприємству можна порекомендувати звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство покупця .

Але рухаючись таким шляхом, потрібно врахувати, що заява кредитора, серед інших відомостей, повинна містити і доказ того, що сума підтверджених вимог до боржника перевищує

300 мінімальних розмірів заробітної плати. Сьогодні ця сума становить 138000 грн. (з 01.10.2007 р. розмір мінімальної заробітної плати — 460 грн.). Якщо безперечні вимоги кредитора менше цієї суми, має сенс розшукати інших кредиторів з метою подання до суду спільної заяви про банкрутство боржника. Таке право надає п. 9 ст. 7 Закону № 2343.

Тепер подивимося, чи може підприємство-продавець в ситуації, що склалася, списати дебіторську заборгованість на підставі другого критерію — у зв’язку із

закінченням строку позовної давності, який в загальному випадку становить 3 роки.

На наш погляд, зазначену заборгованість

неможливо підвести під закінчення строку позовної давності, оскільки з моменту звернення кредитора з позовом до суду і прийняття судом відповідного рішення позовна давність втратила значення, адже підприємство вже скористалося даним йому правом на звернення до суду. У такій ситуації діють інші строки — строки виконавчої давності, які в загальному випадку складають 3 роки (див. ст. 21 Закону № 606).

Як не дивно, ДПАУ дотримується іншої думки: заборгованість вважається безнадійною тільки після закінчення строку позовної давності, установленого тривалістю 3 роки, який починає обчислюватися

з моменту набуття чинності відповідним рішенням суду про стягнення заборгованості (див. лист від 18.08.2004 р. № 5437/Х/17-3115 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 82). Як аргумент податківці посилаються на загальне правило частини 2 ст. 264 ЦКУ, де зазначено, що подання позову перериває перебіг позовної давності. Звідси вони роблять висновок, що після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина 3 ст. 264 ЦКУ).

При такому підході виходить, що в ситуації, що розглядається, строк позовної давності

закінчиться 16.02.2008 р., тобто через 3 роки після винесення судом рішення на користь продавця і саме з цього моменту дебіторська заборгованість набуде статусу безнадійної з можливістю включення її до валових витрат.

Звичайно, ця концепція суперечить самому значенню позовної давності, тому ми не можемо радити користуватися зазначеним

листом.

А тим платникам податків, які все-таки вирішать використовувати шанс, що надається ДПАУ, рекомендуємо підстрахуватися і заручитися листом від місцевої податкової.

Тоді потрібно пам’ятати, що до валових витрат сума безнадійної заборгованості потрапить

з урахуванням ПДВ . Це підтверджує лист ДПАУ від 26.12.2001 р. № 8303/6/15-1116 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2002, № 9).

До речі, щодо самого ПДВ, то який би із запропонованих варіантів не вибрало підприємство, податкові зобов’язання за цим податком, відображені в момент відвантаження товару,

не зменшуються згідно з п. 4.5 Закону про ПДВ, оскільки з 31.03.2005 р. коригування податкових зобов’язань у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним не передбачено.

Тепер про

судові витрати. До них ст. 44 ГПКУ, зокрема, відносить:

— держмито;

— витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу;

— оплату послуг перекладача, адвоката.

Згідно з

Декретом № 7-93 держмито є збором, що справляється з юридичних та фізичних осіб за вчинення в судових та арбітражних органах, органах державного нотаріату тощо належних дій і за видачу необхідних документів. Держмито підлягає сплаті в обов’язковому порядку .

Відповідно до

п.п. 5.2.5 Закону про податок на прибуток до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом про систему оподаткування, за винятком сум пені, штрафів та неустойок. Оскільки держмито віднесено до загальнодержавних податків і зборів (див. ст. 14 Закону про систему оподаткування), підприємство має право включити витрати з його сплати до своїх валових витрат.

Витрати на оплату послуг адвоката та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також мають шанс потрапити до валових витрат. Адже подання позову до суду

безпосередньо пов’язано з господарською діяльністю підприємства (тобто майнові права, що захищаються в суді, виникли в процесі здійснення такої діяльності). Виходячи з цього, вартість зазначених послуг може бути включено до валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. У свою чергу, ПДВ, сплачений у складі вартості таких послуг, за наявності податкової накладної збільшує податковий кредит звітного періоду (п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ). З цим згодні і податківці (див., зокрема, консультацію в журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 47).

Як правило, вартість перелічених витрат включається до ціни позову (див.

ст. 55 ГПКУ) і при позитивному для позивача результаті суд зобов’язує відповідача їх відшкодувати.

Якщо відповідач за рішенням суду відшкодовує ці витрати, то позивач включає отримані суми (з урахуванням ПДВ) до складу свого валового доходу на підставі

пп. 4.1.6 і 4.2.3 Закону про податок на прибуток. Податкові зобов’язання з ПДВ на суму компенсованих судових витрат не нараховуються, оскільки ця операція не є поставкою товарів (послуг).

На завершення покажемо, як слід відобразити безнадійну заборгованість (основну суму боргу) в бухгалтерському обліку підприємства-продавця. При цьому припустимо, що вартість відвантаженого покупцю товару становить 24000 грн. (без ПДВ — 20000 грн.; ПДВ 20 % — 4000 грн.).

 

№ з/п

Зміст господарської операції

Сума,
грн.

Бухгалтерський облік

Податковий облік

Дт

Кт

ВД

ВВ

1

Відвантажено товар покупцю

24000

361

702

20000

2

Відображено податкові зобов’язання з ПДВ у складі вартості відвантаженого товару

4000

702

641/ПДВ

3

Списано з балансу підприємства заборгованість після закінчення строку позовної давності

24000

944*

361

24000**

* Якщо підприємство створює резерв сумнівних боргів, то здійснюється кореспонденція: Дт 381 — Кт 361.

** Валові витрати відобразять ті платники податків, які вирішили піти шляхом, запропонованим ДПАУ в листі від 18.08.2004 р. № 5437/Х/17-3115.

 

Наталя Білова, економіст-аналітик

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно