Особливості оподаткування дизайнерських робіт, отриманих від нерезидента
Нерезидент на підставі укладеного з резидентом договору виконує роботи з дизайну приміщення. Як оподатковуються такі роботи?
(м. Львів)
Податок на додану вартість
Найбільшою неоднозначністю та складністю щодо операцій з імпорту робіт відрізняється порядок обкладення ПДВ. Відповідно до
п.п. 3.1.1 ст. 3 Закону про ПДВ об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг (а «поставка робіт» підпадає під визначення терміна «поставка послуг»), місце надання яких знаходиться на митній території України.Звідси випливає, що для обкладення ПДВ послуг, отриманих від нерезидента, принциповим є
місце надання таких послуг. Разом з тим спеціальний п. 6.5 Закону про ПДВ присвячено визначенню платником податків місця поставки послуг, але не місця їх надання. Така непослідовність з боку законодавця у використанні термінів привела до неоднозначності поглядів на використання норм того чи іншого підпункту в операціях, пов’язаних з наданням (отриманням) послуг.Так, податківці в деяких листах використовують терміни «поставка» і «надання» послуг як синоніми (
п.п. 3.1.1 і п. 6.5 Закону про ПДВ), ототожнюючи їх, а в деяких оперують нормами тільки п.п. 3.1.1, що призводить до інших податкових наслідків. Перелік таких листів та консультацій наведено в наших публікаціях («Пошта редакції» газети «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 73, «Послуги від нерезидента: як облікувати ПДВ», 2007, № 31).На наш погляд, термінологічне нестикування не повинне стати причиною ігнорування якоїсь з цих двох норм
Закону про ПДВ. Тому терміни «надання» і «поставка» необхідно розглядати як тотожні, а норми п.п. 3.1.1 і п. 6.5 відповідно як загальну і спеціальну.Згідно з
п.п. «в» п. 6.5 Закону про ПДВ місцем поставки при наданні послуг особами, відповідальними за підготовку, координацію, нагляд та здійснення робіт з будівництва та оздоблення (оснащення) нерухомості (включаючи послуги архітекторів та дизайнерів ), інших подібних послуг, пов’язаних з продажем або будівництвом нерухомості, є місце, де така нерухомість розташована або буде розташована.Звідси випливає, що
місце надання послуг, пов’язаних з нерухомістю залежить від того, де саме така нерухомість розташована:— якщо вона розташована або буде розташована на митній території України, то такі послуги обкладаються ПДВ
за ставкою 20 %;— якщо нерухомість розташована за межами митної території України, то об’єкт оподаткування в цьому разі
відсутній.Відповідальність за утримання та перерахування до бюджету сум ПДВ, покладено
на представництво нерезидента, а якщо такого представництва немає, то на особу, яка отримує послуги (п.п. «г» п. 10.1 Закону про ПДВ).При визначенні бази оподаткування послуг дизайнерів необхідно керуватися нормами
абзацу другого п. 4.3 Закону про ПДВ, згідно з яким базою оподаткування послуг, що надаються нерезидентом на території України, є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком ПДВ.Така вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом НБУ, який діяв на
кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт , що засвідчує факт отримання послуг.Датою виникнення податкових зобов’язань при імпортуванні послуг є або
дата списання грошових коштів з розрахункового рахунка платника податків в оплату таких послуг, або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання послуг нерезидентом (п.п. 7.3.6 Закону про ПДВ). При цьому одержувач послуг від нерезидента має виписати два примірники податкової накладної (п. 2 Порядку № 165), один з яких у подальшому буде підставою для відображення податкового кредиту.У тому випадку, коли першою подією є перерахування грошових коштів, усе трохи складніше. Представники головного податкового відомства в
листах від 27.05.2005 р. № 4804/6/15-2315; від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 83, а також у консультації в журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 28 рекомендують спочатку нарахувати ПДВ за курсом НБУ на день передоплати, а після отримання акта — провести перерахунок і відкоригувати суму раніше нарахованого податкового зобов’язання з ПДВ. У декларації з ПДВ такий перерахунок відобразиться в рядку 8.4 «інші випадки» зі знаком «+» при збільшенні валютного курсу і зі знаком «-» при його зменшенні.Донарахування податкових зобов’язань
не є помилкою, якщо воно відбулося в тому податковому періоді, в якому було оформлено акт виконаних робіт. При цьому штрафні санкції за п. 17.2 Закону № 2181 не застосовуються. Якщо підприємство відкоригує податкові зобов’язання з ПДВ пізніше зазначеного строку, то зробити це необхідно в порядку виправлення помилки до декларації за той звітний період, в якій було отримано акт наданих послуг, і якщо в результаті такого виправлення виникла недоплата, підприємство буде вимушене нарахувати штраф у розмірі 5 % від суми недоплати з ПДВ.Щодо податкового кредиту, то підприємство має на нього повне право, звичайно, якщо послуги, що придбавалися у нерезидента, пов’язані з його господарською діяльністю (
пп. 7.4.1, 7.5.2 Закону про ПДВ). Як випливає з роз’яснень ДПАУ в листі від 07.10.2005 р. № 20667/7/16-1517-26 // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 97 підприємство може претендувати на податковий кредит у місяці, наступному за місяцем відображення податкових зобов’язань з ПДВ (ряд. 7 декларації), оскільки датою сплати податку за податковими зобов’язаннями є дата подання податкової декларації. Підставою для відображення податкового кредиту є податкова накладна, самостійно виписана одержувачем послуг (див. лист ДПАУ від 03.03.2006 р. № 3991/7/16-1117 та «Вісник податкової служби України», 2005, № 38, с. 38). Показники такої податкової накладної необхідно відобразити в розділах І і II Реєстру отриманих і виданих податкових накладних, а потім у рядках 7 і 12.4 декларації з ПДВ.Податок на прибуток
Сума сплаченої винагороди за дизайнерські роботи, отримані від нерезидента, відноситься
до валових витрат на підставі загальногосподарського п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. При цьому для відображення в обліку платників податків таких витрат необхідно керуватися нормами п. 7.3 Закону про податок на прибуток.Відповідно до
п.п. 7.3.2 Закону про податок на прибуток витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються в сумі, що дорівнює балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної відповідно до положень підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахунку у зв’язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.Інакше кажучи, до валових витрат відноситься балансова вартість перерахованої нерезиденту валюти.
При оподаткуванні імпортних операцій необхідно керуватися нормами
п.п. 11.2.3 Закону про податок на прибуток, згідно з якими при здійсненні операцій з нерезидентами датою збільшення валових витрат є дата фактичного отримання робіт (послуг) від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).Отже, якщо
першою подією є оплата робіт, то на дату оплати валові витрати не виникають. Вони відображатимуться на дату фактичного отримання робіт виходячи з балансової вартості раніше перерахованої валюти.Якщо першою подією є фактичне отримання робіт, то підприємство відобразить валові витрати виходячи з курсу НБУ на дату оформлення акта виконаних робіт. Коригування таких витрат необхідно виконати після перерахування валюти нерезиденту виходячи з її балансової вартості.
Зауважимо, що таке коригування не пов’язано зі зміною валютного курсу, про який ідеться в
п.п. 7.3.2 Закону про податок на прибуток. Причиною коригування є розрахунок точної балансової вартості іноземної валюти, а отже, його здійснення не можна вважати порушенням зазначеного підпункту.Разом з тим головне податкове відомство має іншу думку: виходячи з листа ДПАУ від 06.08.2005 р. № 7497/6/15-2315, листа ДПА в м. Києві від 03.10.2006 р. № 771/10/31-106 можна зробити висновок, що валові витрати повинні відображатися за курсом НБУ на дату фактичного отримання робіт. Ми з такою точкою зору не згодні, оскільки вона не відповідає нормам Закону про податок на прибуток.
Щодо податку на репатріацію, то порядок його нарахування та сплати встановлено
ст. 13 Закону про податок на прибуток. Перелік доходів нерезидента, що підлягають обкладенню податком на репатріацію, наведено в п. 13.1 Закону про податок на прибуток, переважно це пасивні доходи. А от з доходів у вигляді виручки чи інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту нерезидентом (його постійним представництвом), податок на репатріацію не утримується.Звертаємо увагу: деякі роботи дизайнерів, зокрема з розроблення
архітектурного концептуального дизайну, що передбачають розробку розташування ділянки, плану поверхів, типовий розріз, базове тривимірне зображення щодо кожного типу приміщення, може бути віднесено до робіт типу «інжиніринг» відповідно до п. 1.36 Закону про податок на прибуток (лист ДПАУ від 31.01.2007 р. № 941/6/22-5015).Винагорода нерезидента за роботи з інжинірингу
підлягає обкладенню податком на репатріацію за ставкою 15 % відповідно до абзацу «в» пп. 13.1, 13.2 Закону про податок на прибуток. Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, установлені інші правила оподаткування, то застосовуватися повинні положення міжнародного договору. Перелік країн, з якими підписано такі договори, наведено в листі ДПАУ від 20.01.2007 р. № 961/7/12-0117// «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 13.Податок на репатріацію утримується із коштів, що виплачуються нерезиденту, під час виплати доходу, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, що набули чинності. Підприємство, що придбаває роботи дизайнерів, виступає рекламним агентом, а платником податку є нерезидент.
Марина Ковенко, економіст-аналітик
