Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Вексельне законодавство. Що робити з векселем, не пред’явленим своєчасно до оплати?

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Листопад, 2007/№ 94
В обраному У обране
Друк
Відповідь на запитання

Що робити з векселем, не пред’явленим своєчасно до оплати?

 

З підприємством за товар розплатилися векселем зі строком погашення один рік із дня складання. Вексель у цей строк до оплати пред’явлено не було. Чи можна цей вексель пред’явити до оплати? Що робити, якщо підприємство, яке виписало вексель, ліквідовано?

(м. Дніпропетровськ)

 

Спочатку відповімо на запитання,

чи можна стягнути кошти за простроченим векселем, тобто векселем, який не було пред’явлено до оплати в установлений для платежу строк.

Види строків платежу за векселем установлено у

ст. 33 УВЗ (Уніфікований закон про переказні векселі і прості векселі, який запроваджено Женевською конвенцією 1930 р.; набув чинності для України 06.01.2000 р.), згідно з якою вексель може бути видано зі строком платежу: 1) за пред’явленням; 2) у визначений строк від пред’явлення; 3) у визначений строк від складання; 4) у визначену дату. У ситуації, що розглядається, було вибрано третій варіант, тобто строк платежу за векселем становить один рік із дня складання.

Згідно зі

ст. 38 УВЗ держатель векселя зі строком платежу у визначений строк з дати складання має пред’явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних за ним робочих днів (див. також абз. четвертий п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 08.06.2007 р. № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів» (далі — постанова № 5)). Якими ж є наслідки пропуску зазначеного строку держателем векселя?

Пропустивши строк для пред’явлення векселя до оплати, держатель векселя

позбавляється можливості здійснити протест векселя, а разом з нею — і своїх прав щодо всіх зобов’язаних за векселем осіб, крім векселедавця (ст. 53 УВЗ), а також можливості набуття векселем статусу виконавчого документа, оскільки таким може стати тільки опротестований вексель.

Водночас

векселедержатель у разі непред’явлення векселя до оплати в установлений для платежу строк не втрачає можливості звернутися до суду з вимогою до векселедавця (лист Держпідприємництва від 04.12.2002 р. № 2-221/6437, п. 7 листа Вищого арбітражного суду України від 17.08.98 р. № 01-8/314). Зробити це потрібно протягом трьох років з дати настання строку платежу (ст. 70 УВЗ).

Звертаємо увагу: правила застосування строків позовної давності у вексельних відносинах мають значні відмінності порівняно із загальноцивільними строками позовної давності. Насамперед потрібно пам’ятати, що вони

не можуть бути змінені за згодою сторін, не підлягають призупиненню або відновленню. Крім того, суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення векселедержатель втрачає право звернутися з вимогою сплатити вексель (абз. четвертий п. 19 постанови № 5).

Пропуск строку пред’явлення векселя тягне за собою ще один негативний наслідок: векселедержатель не може стягнути санкції у вигляді відсотків за прострочення платежу, які нараховувалися б, якби вексель було пред’явлено до платежу і не сплачено. Цей висновок випливає з того, що кредитор, який не пред’явив вексель до оплати, вважається таким, що прострочив зобов’язання із застосуванням до нього наслідків, передбачених

ст. 613 ЦКУ (абз. п’ятий п. 20 постанови № 5). Одним з таких наслідків і є звільнення боржника від обов’язку сплати відсотків.

Складнішою є ситуація, коли векселедавця ліквідовано. Розглянемо два варіанти: якщо векселедавця було ліквідовано після настання строку платежу за векселем і якщо процедуру ліквідації ініційовано до настання такого строку.

Отже, якщо векселедавця ліквідовано після настання строку платежу за векселем, який не було опротестовано, то, на жаль, у цьому випадку держателю векселя зробити вже нічого не вдасться — суд просто відмовить у прийнятті позовної заяви на підставі

п. 3 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з тим, що позов подано до підприємства, яке ліквідоване. Подати ж позов до інших зобов’язаних за векселем осіб векселедержателю за неопротестованим векселем не вдасться.

Якщо ж процедуру ліквідації тільки ініційовано, то свої вимоги щодо оплати векселя потрібно заявити комісії з ліквідації юрособи у строки, зазначені в інформації про її припинення (вони не можуть становити менше ніж два місяці), розміщеній у засобах масової інформації. Якщо юрособа-векселедавець ліквідується за процедурою банкрутства, то у векселедержателя є 30 днів з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство на подання до господарського суду письмової заяви з вимогами до боржника, а також документів, які їх підтверджують.

А що відбуватиметься, якщо

процедуру ліквідації ініційовано ще до настання строку платежу за векселем? УВЗ відповіді на це запитання не дає, тому вважаємо за можливе скористатися положеннями ЦКУ. Так, згідно з ч. 1 ст. 107 ЦКУ кредитор юридичної особи, яка припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов’язання. На підставі цього положення, якщо ліквідація відбувається не в межах процедури банкрутства, векселедержатель може заявити свої вимоги щодо оплати векселя до ліквідаційної комісії.

Якщо крім векселедавця були інші зобов’язані особи за векселем (індосант, аваліст), то, на наш погляд, ліквідація боржника не повинна стати перешкодою, щоб, дочекавшись настання строку платежу, опротестувати вексель (якщо, звичайно, доти вимоги з оплати векселя не буде задоволено ліквідаційною комісією). Для цього потрібно подати вексель нотаріусу, який, виконавши всі формальності у вигляді направлення вимоги векселедавцю про оплату векселя і не отримавши від нього відповіді, поставить відмітку про протест векселя. А вже з опротестованим векселем з вимогою оплатити його можна звернутися до інших зобов’язаних за векселем осіб.

Якщо ж

ліквідація проходить за процедурою банкрутства, то у векселедержателя, крім можливості подати заяву з вимогою до боржника після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство (таку можливість визнають і суди // див., наприклад, постанову ВСУ від 05.10.2004 р.), є можливість подати вимогу до інших зобов’язаних за векселем осіб (попередніх власників векселя, авалістів) після порушення провадження у справі про банкрутство векселедавця (платника за векселем, якщо вексель переказний) або після визнання його банкрутом (див. ст. 43 УВЗ, п. 4 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-III, абз. другий п. 17 постанови № 5).

Олена Уварова, юрист

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно