Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Жовтень, 2007/№ 82
В обраному У обране
Друк
Наказ від 31.01.2007 р. № 74

Міністерства та відомства України

 

Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України

 

Наказ від 31 січня 2007 року № 74

(витяг)

 

Відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 24.08.2000 № 1022/2000, та на виконання пункту 53 Плану дій Україна — ЄС, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.04.2005 № 117-р,

наказую:

1.

Затвердити Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, що додаються.

<...>

Голова Державної митної служби України О. Єгоров

 

 

Затверджено наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 р. № 74

Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України

(

із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної митної служби України від 1 червня 2007 року № 455)*

 

*

Зміни і доповнення, внесені згідно з наказом Державної митної служби України від 01.06.2007 р. № 455, виділено у тексті напівжирним курсивом. —
Прим. ред.

 

1. Загальні положення

1.1. Ці Методичні рекомендації розроблено відповідно до положень розділу XI Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV (у редакції Закону України від 22.12.2005 № 3269-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), в основу якого ввійшли основні положення Угоди про застосування статті VII ГАТТ, а також відповідно до Тлумачних приміток, що є невід’ємною частиною зазначеної Угоди.

1.2. Визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, здійснюється з дотриманням вимог глав 46, 47 Митного кодексу України.

1.3. Статті 266 — 273 Митного кодексу України встановлюють, яким чином має визначатися митна вартість товарів, які імпортуються на митну територію України. Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, викладені в послідовному порядку щодо їх застосування відповідно до статей 267 — 273 Митного кодексу України. Основний метод визначення митної вартості, визначений у статті 267, застосовується тоді, коли умови, передбачені в ній, виконано.

1.4. Якщо митна вартість не може бути визначена відповідно до положень статті 267 «Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)», то вона має бути визначена шляхом послідовного використання методів, передбачених статтями 268 — 273 Митного кодексу України.

У таких випадках відповідно до статті 266 Митного кодексу України проводиться процедура консультацій між митним органом та імпортером. Наприклад, може статися так, що імпортер володіє інформацією про митну вартість ідентичних або подібних імпортованих товарів, якої безпосередньо не має у митного органу. З іншого боку, митний орган може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якою не володіє імпортер.

1.5. Як виняток, може змінюватися послідовність застосування лише четвертого (стаття 271 Митного кодексу України) та п’ятого (стаття 272 Митного кодексу України) методів визначення митної вартості. Якщо декларант не вимагає, щоб порядок використання статей 271 і 272 був зворотним, то слід дотримуватися звичайного порядку послідовності.

1.6. Якщо митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 — 272, то вона повинна визначатися відповідно до положень статті 273 за резервним методом.

1.7. Відповідно до статті 264 декларант має право оскаржити рішення про визначення митної вартості товарів, прийняте митним органом. Скарга спочатку може бути подана до митного органу вищого рівня і, зрештою, декларант має право оскаржити таке рішення у судовому порядку.

1.8. Декларант не підлягає штрафу або загрозі накладення штрафу тільки через те, що він вирішив скористатися правом на оскарження. Сплата звичайних судових витрат не вважається штрафом.

1.9. Митний кодекс України не містить положень, які заважають митному органу вимагати повної сплати податків, нарахованих митним органом, до реалізації права на апеляцію.

 

2. Використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку

2.1. Відповідно до абзацу третього статті 260 Митного кодексу України, для цілей контролю правильності визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні, які є доцільними для певного методу визначення митної вартості.

2.2.

Термін «загальновизнані принципи бухгалтерського обліку» — офіційно визнані принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в межах країни в певний період часу щодо обліку економічних ресурсів і зобов’язань в активах і пасивах; щодо обліку змін в активах і пасивах; яким чином мають вимірюватися активи і пасиви та зміни в них; яка інформація повинна розкриватися і яким чином, та які слід готувати фінансові звіти. Ці принципи можуть бути як широкими орієнтирами загального застосування, так і детальними практичними методами та процедурами.

В Україні основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в Законі України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

2.3. Визначення звичайного прибутку та загальних витрат відповідно до положень статті 271 повинно здійснюватися із використанням загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку в Україні, визначення звичайного прибутку та загальних витрат відповідно до положень статті 272 — із використанням загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку країни виробництва. Визначення витрат, передбачених підпунктом «в» пункту 2 статті 267, доданих в країні ввезення, буде здійснюватися з використанням інформації, яка підготовлена у спосіб, сумісний із принципами бухгалтерського обліку, визнаними в Україні.

 

3. Роз’яснення до статті 265 Митного кодексу України

3.1. Під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень статті 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.

3.2. При митному оформленні окремих видів товарів посадова особа митного органу, яка здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, обчислює прямі витрати на виробництво товару, зокрема сировину й матеріали та/або комплектуючі, що входять до складу цього товару, відповідно до інформації, надісланої Держмитслужбою.

3.3. Якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, зокрема:

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару;

калькуляцію фірми-виробника товару;

висновки про якісні й вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження (зокрема Держзовнішінформу Міністерства економіки України), на підставі конкретного контракту, умов поставки, інших умов, що стосуються даної зовнішньоекономічної операції;

інформацію зовнішньоторговельних і біржових організацій про вартість сировини, з якої виготовлено товар.

3.4. Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України має право зобов’язати його визначити митну вартість іншим методом, ніж він використав для її визначення. За бажанням декларанта проводиться процедура консультацій між декларантом і митним органом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

3.5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статті 268 і 269 Кодексу митна вартість товару визначається митним органом на підставі наявних у нього відомостей згідно із законодавством, зокрема, з використанням інформації біржових організацій про ціни на сировину й матеріали, які є складовими оцінюваного товару, та інформації про розрахунки співвідношення вартості сировини (матеріалів, комплектуючих) та готової продукції, надіслані Держмитслужбою.

3.6. Результати такого митного оформлення аналізуються митним органом щодо доцільності:

формування запитів до митних органів країн-відправників (виробників) товару стосовно автентичності поданих до митного оформлення документів,

додаткового контролю правильності визначення митної вартості товару після завершення процедур митного контролю, оформлення й пропуску через митний кордон України із застосуванням форми митного контролю відповідно до статей 60, 69 Митного кодексу України.

3.7. Інформація про цінові та якісні характеристики таких товарів та їх взаємозалежність накопичується, узагальнюється та аналізується митним органом з метою вирішення питання щодо необхідності додаткової класифікації такого товару.

3.8. На підставі прийнятих рішень згідно з пп. 3.6, 3.7 цих Рекомендацій митним органом вживаються передбачені законодавством заходи.

Якщо митним органом отримано відомості й дані відносно конкретного товару й митного оформлення, які доцільні/необхідні для загального використання (застосування), то такі відомості доводяться до Управління митної вартості Держмитслужби.

 

4

. Роз’яснення до статті 267 Митного кодексу України

4.1

. Відповідно до абзацу першого статті 267 ціна, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за товари, що імпортуються за призначенням в Україну, — це загальний платіж, який здійснений або має бути здійснений покупцем продавцеві імпортних товарів або на його користь. Платіж необов’язково повинен набувати форми переказу грошей. Платіж може бути здійснений шляхом акредитива або іншими фінансовими документами (вексель, цінні документи тощо). Платіж може бути здійснений прямо або опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю або частково боргових зобов’язань, які мають бути сплачені продавцем.

4.2

. Діяльність, яка здійснюється покупцем на його власні кошти, крім зазначеної в абзаці другому статті 267, не розглядається як опосередкований платіж продавцеві, хоча вона і може вважатися вигідною для продавця. Таким чином, вартість такої діяльності не додається до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті при визначенні митної вартості.

4.3

. Відповідно до абзацу третього статті 267 митна вартість не включає нижченаведені витрати або кошти за умови, що вони виділені від фактично сплаченої ціни або такої, що підлягає сплаті за імпортні товари:

а) плату за будівництво, спорудження, складання, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів або обладнання, таких як промислова установка, машини або обладнання;

б) транспортні витрати після ввезення;

в) мито та податки, що сплачуються в Україні.

4.4

. Термін «ціна фактично сплачена або ціна, що підлягає сплаті», що використовується в абзаці першому статті 267, стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Таким чином, потік дивідендів або інших платежів від покупця до продавця, які не стосуються імпортних товарів, не є частиною митної вартості цих товарів.

4.5

. Відповідно до підпункту «в» пункту 1 абзацу четвертого статті 267 ціна, фактично сплачена, або ціна, що підлягає сплаті, вважається прийнятною при наявності обмежень, які суттєво не впливають на вартість товарів. Прикладом таких обмежень може бути випадок, коли продавець вимагає від покупця автомобілів не продавати чи виставляти їх до зафіксованої дати, яка становить початок модельного року.

4.6

. Відповідно до пункту 2 абзацу четвертого статті 267 ціна, фактично сплачена, або ціна, що підлягає сплаті, вважається неприйнятною при наявності домовленостей або деяких умов, вплив яких неможливо врахувати. Приклади таких випадків:

а) коли продавець встановлює ціну на імпортні товари за умови, що покупець також купить інші товари у зазначених кількостях;

б) коли ціна імпортних товарів залежить від ціни або цін, за якими покупець імпортних товарів продає інші товари продавцеві цих товарів;

в) коли ціна встановлюється на основі форми платежу, яка не стосується імпортних товарів, наприклад, якщо імпортні товари — це напівфабрикати, які надаються продавцем за умови, що продавець одержить конкретну кількість готової продукції.

4.7

. Відповідно до пункту 2 абзацу четвертого статті 267 ціна, фактично сплачена, або ціна, що підлягає сплаті, вважається прийнятною при наявності домовленостей або деяких умов, що стосуються виробництва або збуту імпортних товарів. Наприклад, той факт, що покупець надає продавцеві техніку та плани, виконані в країні ввезення, не повинен призводити до неприйняття вартості операції для цілей статті 267. Також, якщо покупець здійснює за власний кошт, навіть за угодою з продавцем, дії, що відносяться до збуту імпортованих товарів, то вартість цих дій не є частиною митної вартості і такі дії не повинні призводити до неприйняття вартості операції.

4.8

. Абзац сьомий статті 267 надає різні засоби встановлення прийнятності вартості, а саме:

4.8.1

Абзацом сьомим статті 267 передбачено, якщо покупець і продавець є пов’язаними між собою особами, то мають бути вивчені обставини навколо продажу, а вартість операції приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Не передбачається вивчення обставин у всіх випадках, коли продавець і покупець пов’язані між собою. Таке вивчення буде потрібне тільки тоді, коли існують сумніви стосовно прийнятності ціни. Якщо митний орган не має сумнівів стосовно прийнятності ціни, то вона має бути прийнята без запиту подальшої інформації від декларанта. Наприклад, митний орган раніше вже вивчав ці відносини або він вже має детальну інформацію стосовно покупця та продавця і вже може бути впевненим унаслідок такого вивчення інформації, що ці відносини не вплинули на ціну товару, що ввозиться на митну територію України.

4.8.2

. Абзацом сьомим статті 267 встановлено, якщо митний орган невзмозі прийняти вартість операції без додаткового уточнення, то він повинен надати декларанту можливість представити таку додаткову детальну інформацію для того, щоб вивчити обставини щодо продажу.

У зв’язку з цим митний орган повинен бути готовим до вивчення умов організації торговельних відносин між покупцем і продавцем та умов установлення ціни, щоб визначити чи вплинули ці відносини на ціну.

Якщо покупець і продавець, будучи пов’язаними між собою особами, відповідно до положень абзацу п’ятого статті 267 здійснюють покупки та продаж один одному так, як ніби вони не є взаємозалежними, це вважається підтвердженням того, що такі відносини не вплинули на ціну.

Наприклад, якщо ціна, встановлена у спосіб, сумісний із звичайною практикою ціноутворення в галузі, що розглядається, або у спосіб, у який продавець встановлює ціни для продажів покупцям, які не є взаємозалежними з продавцем, це підтвердить, що відносини не вплинули на ціну. Інший приклад: якщо доведено, що ціна є прийнятою для забезпечення відшкодування всіх витрат плюс прибуток, який є звичайним для загальних прибутків фірми, отриманих за певний період часу (наприклад, рік) від продажу товарів того ж класу або типу, — це підтвердить, що на ціну не вплинула взаємозалежність.

4.8.3

. Відповідно до абзацу сьомого статті 267 декларанту надається можливість довести, що вартість операції максимально наближається до вартості, яка раніше була перевірена та прийнята митними органами, а тому є прийнятною відповідно до положень статті 267. Якщо в результаті перевірки встановлено, що вартість операції відповідає вартості операції ідентичних товарів, то немає потреби вивчати питання впливу на ціну товару того факту, що продавець та покупець є пов’язаними між собою особами відповідно до абзацу п’ятого статті 267. Якщо митний орган уже має достатньо інформації для того, щоб упевнитися, що одне з порівнянь, передбачених абзацом сьомим статті 267, проведено, немає причин вимагати від декларанта демонстрації проведення таких порівнянь. Згідно з пунктом 1 абзацу сьомого статті 267 термін «учасники угоди не є пов’язаними між собою особами» означає покупців, які не пов’язані з продавцем у будь-якому конкретному випадку.

4.8.4

. Відповідно до абзацу сьомого статті 267 для визнання вартості операції «максимально наближеною» до іншої вартості має братися до уваги ряд факторів. Ці фактори включають характер імпортних товарів, характер самої галузі, сезон, коли товари імпортуються, і те, чи різниця у вартостях є комерційно значущою. Оскільки ці фактори можуть відрізнятися, то неможливо застосувати однаковий стандарт (підхід), наприклад, фіксований процент у кожному випадку. Наприклад, невелика різниця у вартості одного виду товарів може бути неприйнятною, у той час як велика різниця у вартості іншого типу товарів може бути прийнятною при визнанні операції «максимально наближеною» до раніше перевірених вартостей, про які йдеться в абзаці сьомому статті 267.

4.9

. Для цілей статті 267 термін «особи» включає, де це доречно, юридичних осіб.

4.10

. Для цілей пункту 5 абзацу п’ятого статті 267 одна особа вважатиметься такою, що контролює іншу, якщо перша в правовому або оперативному відношенні може застосовувати обмеження до останньої або керувати нею.

4.11

. Для цілей підпункту «а» пункту 1 абзацу другого статті 267 термін «комісійні за закупівлю» означає плату, сплачену покупцем своєму агенту за послугу щодо представництва його інтересів за кордоном для придбання товарів, що оцінюються.

4.12

. При розподілі елементів, зазначених у підпункті «б» пункту 2 абзацу другого статті 267 стосовно імпортних товарів застосовуються два фактори — вартість самого елемента та той спосіб, у який ця вартість має розподілятися відносно імпортних товарів. Розподіл цих елементів повинен здійснюватися раціональним способом відповідно до обставин і згідно із загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку.

Якщо покупець закуповує елемент від продавця, не пов’язаного з покупцем, то вартістю цього елемента є ціна закупівлі.

Якщо елемент був вироблений покупцем або особою, пов’язаною з покупцем, його вартістю будуть витрати на його виробництво.

Якщо елемент раніше використовувався покупцем незалежно від того, чи він купувався чи вироблявся таким покупцем, початкова вартість покупки або виробництва повинна бути скоригована в бік зниження з метою відображення його використання для того, щоб визначити вартість цього елемента.

Якщо вартість елемента визначено, необхідно розподілити цю вартість на імпортні товари. Для цього існують різноманітні можливості. Наприклад, ця вартість може бути розподілена на першу поставку, якщо покупець бажає сплатити мито з усієї вартості за один раз. Інший приклад полягає в тому, що покупець може вимагати, щоб вартість була розподілена на певну кількість одиниць, вироблених до моменту першої поставки. Ще одним прикладом може бути те, коли покупець може вимагати, щоб вартість була розподілена на все передбачуване виробництво, якщо для такого виробництва укладено контракти або існують чіткі зобов’язання. Метод розподілу, який буде використовуватися, залежатиме від документації, наданої покупцем.

Приклад.

Покупець надає виробникові шаблон для використання при виробництві імпортних товарів та укладає контракт із виробником на закупівлю 10 тисяч одиниць. На час прибуття першої поставки 1000 одиниць виробник уже виробив 4000 одиниць. Декларант може вимагати від митного органу розподілити вартість шаблона на 1000 одиниць, 4000 одиниць або 10000 одиниць.

4.13

. Доповнення до елементів, визначених у підпункті «г» пункту 2 абзацу другого статті 267, повинні базуватися на об’єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню. Для того, щоб звести до мінімуму тягар як для декларанта, так і для митного органу щодо визначення вартостей, які мають бути додані, якщо тільки можливо, мають використовуватися дані, безпосередньо наявні в системі комерційного обліку покупця.

Для тих елементів, поставлених покупцем, які були придбані або взяті в оренду покупцем, доповненням буде вартість покупки або оренди. Не повинні робитися доповнення для тих елементів, що перебувають у державній власності, крім витрат на одержання їхніх копій.

Легкість, з якою можливо обчислювати вартості, що мають додаватися, залежатиме від структури конкретної фірми та практики управління, а також від її методів ведення бухгалтерського обліку.

Наприклад

, фірма, яка імпортує різноманітні товари з кількох країн, веде облік діяльності свого дизайнерського центру за межами країни імпорту в такий спосіб, щоб можна було точно показати витрати, що відносяться до конкретного товару. У таких випадках може бути відповідно зроблене пряме коригування (додавання) згідно з положеннями статті 267.

В іншому випадку фірма може понести витрати на утримання дизайнерського центру за межами України у вигляді загальних накладних витрат із розподілом на конкретні товари. У цьому випадку може бути зроблене відповідне коригування згідно з положеннями статті 267 щодо імпортних товарів шляхом розподілу витрат дизайнерського центру на все виробництво, яке одержує вигоди від дизайнерського центру, та додавання до імпорту такої розподіленої вартості для кожної одиниці.

Відмінності у вищенаведених обставинах, звичайно ж, вимагатимуть врахування різних факторів при визначенні належного методу розподілу.

Так, у випадках, коли виробництво елемента включає в себе ряд країн і певний період часу, це коригування здійснюється на вартість, фактично додану до вартості цього елемента за межами України.

4.14

. Ліцензійні, роялті та інші платежі, про які йдеться в пункті 3 абзацу другого статті 267, можуть, крім усього, включати платежі, які стосуються патентів, торгових знаків та авторських прав. Однак витрати на право відтворення імпортних товарів у країні ввезення не повинні додаватися до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари при визначенні митної вартості.

Платежі, здійснені покупцем за право розповсюдження або перепродажу імпортних товарів, не повинні додаватися до ціни, фактично сплаченої або яка підлягає сплаті за імпортні товари, якщо такі платежі не є умовою продажу товарів на експорт в Україну.

4.15

. Відповідно до абзацу третього статті 267, якщо не існує об’єктивних даних і таких, що піддаються обчисленню, про витрати, наведені в абзаці другому статті 267, вартість операції не може бути визначена відповідно до положень методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Як приклад цього є сплата роялті на підставі ціни під час продажу до країни-імпортера літра конкретного товару, який був імпортований у кілограмах, а після ввезення був перетворений на розчин. Якщо роялті частково базується на імпортних товарах, а частково на інших факторах, які не мають нічого спільного з імпортними товарами (наприклад, коли імпортні товари перемішуються з вітчизняними інгредієнтами і більше не можуть бути окремо визначені, або якщо роялті не можна відрізнити від особливих фінансових домовленостей між покупцем і продавцем), буде недоречним намагатися зробити доповнення до роялті. Однак якщо сума цього роялті базується лише на імпортних товарах і легко обчислюється, може бути зроблений додаток до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

 

5

. Роз’яснення до статті 268

5.1

. При застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо ідентичних товарів митний орган, по змозі, використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі «Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України», про продаж ідентичних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно у тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються. Якщо такого продажу не виявлено, то може використовуватись інформація про продаж ідентичних товарів при виконанні однієї з трьох умов:

а) продаж на тих самих комерційних умовах, проте в інших кількостях;

б) продаж на інших комерційних умовах, але приблизно в тих самих кількостях;

в) продаж на інших комерційних умовах та в інших кількостях.

5.2

. Після виявлення продажу за будь-якої з трьох умов митна вартість товару коригується залежно від обставин:

а) лише на кількісні фактори;

б) лише на фактори комерційних умов;

в) на фактори комерційних умов та кількісні.

5.3

. Вираз «та/або» в абзаці п’ятому статті 268 надає гнучкості при використанні інформації про продаж і дозволяє внести необхідні корективи відповідно до будь-якої з трьох умов, зазначених вище.

5.4

. У розумінні статті 268 митна вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 та скоригована відповідно до вимог абзацу п’ятого статті 268 та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267.

5.5

. Коригування через різні комерційні умови або різні кількості, незалежно від того, веде воно до підвищення чи до зниження вартості, робиться лише на основі наявних доказів, які чітко встановлюють підстави та точність коригувань, наприклад, чинні прейскуранти, що містять ціни, які відносяться до різних умов і різних кількостей.

Наприклад, партія товарів, що оцінюється, складається із 10 одиниць, а в наявності є лише інформація щодо митного оформлення партії ідентичних товарів у 500 одиниць. Митна вартість цих товарів була раніше визначена за 1 методом, з врахуванням знижки, яку надав продавець за кількістю. Необхідні корективи можуть бути внесені шляхом звернення до прейскуранта виробника та використання такої ціни, яка застосовується до продажу 10 одиниць. При цьому не висувається вимога щодо необхідності продажу тільки в кількості 10 одиниць, якщо через продаж інших кількостей встановлено, що прейскурант є справжнім. Однак за відсутності такого об’єктивного джерела (прейскуранта) визначення митної вартості згідно з положеннями статті 268 є недоречним.

 

6

. Роз’яснення до статті 269

6.1

. При застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, у тому числі програмно-інформаційному комплексі «Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України», про продаж подібних товарів на тих самих комерційних умовах і приблизно в тих самих кількостях, що й товари, які оцінюються. Якщо такого продажу не виявлено, то може використовуватися інформація про продаж подібних (аналогічних) товарів при виконанні однієї з трьох умов:

а) продаж на тих самих комерційних умовах, проте в інших кількостях;

б) продаж на інших комерційних умовах, але приблизно в тих самих кількостях;

в) продаж на інших комерційних умовах та в інших кількостях.

6.2

. Після виявлення продажу за однією з цих трьох умов уносяться корективи залежно від обставин:

а) лише на кількісні фактори;

б) лише на фактори комерційних умов; або

в) як на фактори комерційних умов, так і кількості.

6.3

. Вираз «та/або» надає гнучкості при використанні інформації про продаж та дозволяє внести необхідні корективи відповідно до будь-якої з трьох умов, описаних вище.

6.4

. У розумінні статті 269 митна вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 та скоригована відповідно до вимог абзацу п’ятого статті 269 та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267.

6.5

. Коригування через різні комерційні умови або різні кількості, незалежно від того, веде воно до підвищення чи до зниження вартості, робиться лише на основі наявних доказів, які чітко встановлюють підстави та точність коригувань, наприклад, чинні прейскуранти, що містять ціни, які відносяться до різних умов і різних кількостей.

Наприклад

, партія товарів, що оцінюється, складається із 10 одиниць, а в наявності є лише інформація щодо митного оформлення партії подібних (аналогічних) товарів у 500 одиниць. Митна вартість цих товарів була раніше визначена за 1 методом, з врахуванням знижки, яку надав пр давець за кількістю. Необхідні корективи можуть бути внесені шляхом звернення до прейскуранта виробника та використання такої ціни, яка застосовується до продажу 10 одиниць. При цьому не висувається вимога щодо необхідності продажу тільки в кількості 10 одиниць, якщо через продаж інших кількостей встановлено, що прейскурант є справжнім. Однак за відсутності такого об’єктивного джерела (прейскуранта) визначення митної вартості згідно з положеннями статті 269 не є доречним.

 

7

. Роз’яснення до статті 271

7.1

. Термін «ціна одиниці товару, за якою... товари продаються найбільшою партією» означає ціну, за якою найбільша кількість одиниць продається особам, не пов’язаним з особами, у яких вони купують такі товари на першому комерційному продажу після ввезення.

Приклад 1.

Товари продаються за прейскурантом, який передбачає зниження ціни за одиницю товару у випадку здійснення покупки в більших кількостях.

 

Кількість товару, що продається

Ціна за одиницю

Кількість продажів

Загальна кількість, продана за кожною ціною

1 — 10 одиниць

100

10 продажів по 5 одиниць
5 продажів по 3 одиниці

65

11 — 25 одиниць

95

5 продажів по 11 одиниць

55

більше 25 одиниць

90

1 продаж 30 одиниць
1 продаж 50 одиниць

80

 

Найбільша кількість одиниць, проданих за певною ціною, як видно з таблиці, дорівнює 80. Таким чином, ціна за одиницю в найбільшій партії дорівнює 90.

Приклад 2.

Відбулося два продажі. При першому продажу продаються 500 одиниць за ціною 95 грошових одиниць кожна. При другому продажу продаються 400 одиниць за ціною 90 грошових одиниць кожна. У цьому прикладі найбільшою кількістю проданих одиниць є 500, таким чином, ціна за одиницю в найбільшій партії становить 95.

Приклад 3.

Різні кількості продаються за різними цінами.

а) Продажі

 

Кількість товару, що продається

Ціна за одиницю

40 одиниць

100

30 одиниць

90

15 одиниць

100

50 одиниць

95

25 одиниць

105

35 одиниць

90

5 одиниць

100

 

б) Усього

 

Загальна продана кількість

Ціна за одиницю

65

90

50

95

60

100

25

105

 

У цьому прикладі найбільша продана кількість одиниць складає 65, таким чином, ціна за одиницю в найбільшій сукупній кількості становить 90.

7.2

. Будь-який продаж в Україні, як це визначено вище, особі, яка здійснює поставки прямо або опосередковано, безкоштовно або за зниженою ціною, для використання у зв’язку з виробництвом і продажем на експорт імпортних товарів, будь-яких елементів, зазначених у пункті 2 абзацу другого статті 267, не береться до уваги при встановленні ціни за одиницю для цілей статті 271.

7.3

. Слід зазначити, що «прибутки та загальні витрати», про які йдеться в статті 271, повинні враховуватися в цілому. Цифра для цілей віднімання повинна визначатися на основі інформації, наданої імпортером або від його імені, якщо тільки цифри імпортера є сумісними з тими, що одержані при продажах в Україні імпортних товарів того самого класу або виду. Якщо дані імпортера несумісні з цими цифрами, то сума прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не на тій, що надана імпортером або від його імені.

7.4

. Термін «загальні витрати» включає прямі та непрямі витрати, пов’язані зі збутом зазначених товарів.

7.5

. Місцеві податки, які підлягають сплаті за результатом продажу товарів, для яких віднімання не робиться відповідно до положень пункту 3 абзацу другого статті 271, віднімаються згідно з положеннями пункту 1 абзацу другого статті 271.

7.6

. При визначенні комісійних або звичайних прибутків і загальних витрат згідно з положеннями частини другої статті 271 питання про те, чи певні товари є «того самого класу або виду», що й інші товари, повинно визначатися в кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини. Повинні бути вивчені продажі в Україні найвужчої групи або спектра імпортних товарів того самого класу або виду, який включає товари, що оцінюються, для яких може бути надана необхідна інформація. Для цілей статті 271 «товари того ж класу або виду» включають товари, імпортовані з тієї самої країни, що й товари, які оцінюються, а також товари, увезені з інших країн.

7.7

. Для цілей абзацу третього статті 271 «найбільш ранньою датою» є дата, до якої продажі імпортних товарів або ідентичних, чи подібних імпортованих товарів здійснюються у достатній кількості для встановлення ціни за одиницю.

7.8

. Якщо використовується визначення митної вартості відповідно до вимог, викладених у абзаці четвертому статті 271, то віднімається вартість, що додана подальшою обробкою, яка ґрунтується на об’єктивних даних, які піддаються обчисленню та відносяться до вартості такої роботи. Прийняті промислові формули, рецепти, рекомендації, норми та інша галузева практика мають становити основу для обчислень.

7.9

. Визнається, що визначення митної вартості відповідно до вимог, викладених у абзаці четвертому статті 271, як правило, не застосовуються, якщо в результаті подальшої обробки імпортні товари втрачають свою ідентичність. Проте можливі випадки, коли (хоча ідентичність імпортних товарів і втрачається) вартість, додана обробкою, може бути точно визначена без необґрунтованих складностей. З іншого боку, можуть також бути випадки, коли імпортні товари зберігають свою ідентичність, але становлять настільки незначний процент товарів, проданих в Україні, що використання цього методу буде невиправданим.

З урахуванням вищезазначеного, кожна така ситуація повинна розглядатися на підставі кожного конкретного випадку.

 

8

. Роз’яснення до статті 272

8.1

. Як загальне правило митна вартість визначається за методом, передбаченим статтею 272, на основі інформації, наявної в Україні. Проте для визначення митної вартості таким методом може бути необхідне вивчення витрат на виробництво товарів, що оцінюються, та іншої інформації, яку слід одержати за межами України. Крім того, у більшості випадків виробник товарів перебуває поза межами юрисдикції органів влади України. Використання методу визначення митної вартості відповідно до статті 272, зазвичай, буде обмежуватися тими випадками, коли покупець і продавець пов’язані між собою, а виробник готовий надати органам влади України необхідні калькуляції собівартості та забезпечити можливість будь-якої подальшої перевірки, яка може виявитися необхідною.

8.2

. Термін «вартість» відповідно до пункту 1 статті 272 має визначатися на основі інформації про виробництво оцінюваних товарів, яка надається виробником або від його імені. Ця інформація повинна базуватися на комерційних розрахунках виробника за умови, що такі розрахунки не суперечать загальновизнаним принципам бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються.

8.3

. Термін «вартість» відповідно до пункту 1 статті 272 включає вартість елементів, зазначених у підпунктах «б» та «в» пункту 1 абзацу другого статті 267. Він також включає розподілену належним чином вартість будь-якого елемента, зазначеного в пункті 2 абзацу другого статті 267, який був прямо або опосередковано поставлений покупцем для використання у зв’язку з виробництвом імпортованих товарів. Вартість елементів, зазначених у підпункті «г» пункту 2 абзацу другого статті 267, які вироблені в Україні, повинна включатися тільки тоді, якщо такі елементи віднесені на рахунок виробника. Слід розуміти, що ніякі кошти або вартість елементів, про які йдеться в цьому підпункті, не повинні рахуватися двічі при визначенні вартості за методом, передбаченим статтею 272.

8.4

. Терміни «загальні витрати» та «обсяг прибутку», про які йдеться в пунктах 2, 3 абзацу першого статті 272, повинні визначатися на основі інформації, наданої виробником або від його імені, якщо дані виробника є сумісними з тими, які, як правило, відображаються в продажах товарів того самого класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до України.

«

Загальні витрати» та «обсяг прибутку» повинні враховуватися в цілому. Це означає, якщо в певному конкретному випадку обсяг прибутку виробника є низьким, а загальні витрати виробника є високими, то обсяг прибутку та загальні витрати виробника, взяті разом, все ж можуть бути сумісними з тими, що відображаються при продажах товарів того самого класу або виду. Наприклад, товар вперше надходить на ринок в Україну, а виробник погодився на нульовий чи низький прибуток з метою компенсації високих загальних витрат, пов’язаних із початком збуту.

Якщо виробник може довести, що він отримує низький прибуток від продажів імпортних товарів через конкретні комерційні обставини, то дані про фактичний прибуток виробника мають братися до уваги за умови, що виробник пред’являє обґрунтовані комерційні підстави для їх підтвердження і цінова політика виробника відображає звичайну цінову політику у відповідній галузі промисловості.

Наприклад, виробники були змушені тимчасово знизити ціни через непередбачений спад попиту або коли вони продають товари з метою доповнення асортименту товарів, які виробляються в Україні, та погоджуються на низький прибуток для збереження конкурентоспроможності.

Якщо власні дані виробника щодо обсягу прибутку та загальних витрат не сумісні з тими, які, як правило, відображаються при продажах товарів того самого класу або виду, що й оцінювані товари, котрі виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до України, то обсяг прибутку та загальних витрат може базуватися на відповідній інформації, відмінній від тієї, що надається виробником товарів або від його імені.

8.5

. Якщо для цілей визначення митної вартості використовується інша інформація, ніж та, що надана виробником або від його імені, митні органи повинні проінформувати імпортера, якщо останній того вимагає, про джерело такої інформації, використані дані та розрахунки, які базуються на таких даних, відповідно до положень статті 263, з дотриманням конфіденційності інформації.

8.6

. Термін «загальні витрати», про який ідеться в пункті 2 абзацу першого статті 272, охоплює прямі та непрямі витрати на виробництво та продаж товарів на експорт, які не включені згідно з пунктом 1 абзацу першого статті 272.

8.7

. Належність певних товарів до «того ж класу або виду», що й інші товари, повинна визначатися в кожному конкретному випадку з урахуванням відповідних обставин. При визначенні звичайних прибутків і загальних витрат відповідно до положень статті 272 повинні вивчатися продажі на експорт до України найвужчої групи або асортименту товарів, який включає товари, що оцінюються, і для яких може бути надана необхідна інформація. Для цілей статті 272 «товари того ж класу або виду» повинні бути з тієї самої країни, що й товари, які оцінюються.

 

9

. Роз’яснення до статті 273

9.1

. Митна вартість, визначена за резервним методом згідно з положеннями статті 273, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митних вартостях.

9.2

. Для використання положень статті 273 при визначенні митної вартості повинні використовуватися методи, викладені у статтях 267 — 272, при цьому обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 273.

9.3

. Деякі приклади обґрунтованої гнучкості:

а)

ідентичні товари — вимога про те, що ідентичні товари повинні експортуватися в той самий час чи «максимально наближений до часу ввезення» (приблизно в той час), що й товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; основою для визначення митної вартості може бути вартість ідентичних імпортних товарів, вироблених у країні, відмінній від країни експорту оцінюваних товарів; можуть використовуватися митні вартості ідентичних імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 271 і 272;

б)

подібні (аналогічні) товари — вимога про те, що подібні (аналогічні) товари повинні експортуватися в той самий час чи «максимально наближений до часу ввезення» (приблизно в той час), що й товари, що оцінюються, може тлумачитися гнучко; основою для визначення митної вартості може бути вартість подібних (аналогічних) імпортних товарів, вироблених у країні, відмінній від країни експорту оцінюваних товарів; можуть використовуватися митні вартості подібних (аналогічних) імпортних товарів, які вже визначені згідно з положеннями статей 271 і 272;

в)

метод на основі віднімання вартості — вимога про те, що товари продаватимуться «у незмінному стані», яка міститься в частині 2 статті 271, може тлумачитися гнучко; вимога про «90 днів» теж може застосовуватися гнучко.

Начальник Управління митної вартості І. Ляденко

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно