Про внесення змін до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору
Постанова від 3 грудня 2008 р. № 1050
Кабінет Міністрів України
постановляє:1.
Внести до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303 (Офіційний вісник України, 1999 р., № 9, ст. 347, № 43, ст. 2150; 2000 р., № 33, ст. 1408; 2001 р., № 44, ст. 1974; 2002 р., № 1, ст. 8, № 4, ст. 136, № 27, ст. 1274; 2004 р., № 24, ст. 1588), зміни, що додаються*.*
Зміни не публікуються, оскільки зазначений Порядок наводимо нижче в кодифікованому вигляді з урахуванням унесених змін. Зміни в тексті виділено напівжирним курсивом. — Прим. ред.2. Міністерству охорони навколишнього природного середовища, Державній податковій адміністрації, іншим центральним органам виконавчої влади
привести у тримісячний строк власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.3. Ця постанова набирає
чинності з 1 січня 2009 року.Прем’єр-міністр України Ю. Тимошенко
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 303
Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору
(
із змінами і доповненнями, останні з яких унесено постановою КМУ від 3 грудня 2008 р. № 1050)
1. Цей Порядок визначає єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення.
2. Збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі — збір) справляється за:
викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі — викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;
скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти (далі — скиди);
розміщення відходів.
Територіальні органи Мінприроди подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів.
Невключення підприємств, установ, організацій, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності до зазначеного переліку не звільняє їх від сплати збору.
3. Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів, наведених у таблицях 1.1, 1.7 і 1.9 додатка 1.
Враховуючи місцеві умови, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради за поданням територіальних органів Мінприроди можуть збільшувати перелік видів забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди і скиди. Нормативи збору за викиди і скиди цих забруднюючих речовин встановлюються за критеріями та відповідно до ставок, наведених у таблицях 1.2, 1.3, 1.8 додатка 1*.
* Додатки не публікуються. —
Прим. ред.4. Суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно
щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно
щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 — 1.6 додатка 1 і визначених за місцем перебування платників збору на податковому обліку коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2.5. Пункт 5 виключено
6. Абзац перший пункту 6 виключено
Ліміти скидів у водні об’єкти державного значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видають територіальні органи Мінприроди.
Ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти місцевого значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державними адміністраціями, а в містах обласного значення — виконавчими органами рад за поданням територіальних органів Мінприроди.
Ліміти розміщення відходів визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
7. Обсяги скидів, пов’язаних з проведенням планового ремонту каналізаційних мереж і споруд, включаються до загального ліміту скидів. Обсяги та умови проведення таких скидів погоджуються з територіальними органами Мінприроди. Збір, який справляється за ці скиди, нараховується як за скиди, що проводяться в межах установлених лімітів.
У разі перевищення погодженого обсягу скидів та порушення умов їх проведення, пов’язаних з плановим ремонтом каналізаційних мереж і споруд, плата обчислюється як за понадлімітні скиди, а збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу, відшкодовуються в установленому законодавством порядку.
8. У разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.
9. Базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу.
Платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев’ять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби:
1) за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення — у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів;
2) за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів — у разі розміщення відходів;
3) за місцем перебування платника збору на податковому обліку — у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.
Якщо місце подання податкових розрахунків не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів, до органу державної податкової служби, в якому такі підприємство, установа, організація, громадянин перебувають на обліку, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, копії відповідних податкових розрахунків.
10. Платники збору протягом десяти календарних днів, що настають після граничного строку подання податкового розрахунку, сплачують збір:
1) за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення — у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів;
2) за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів — у разі розміщення відходів;
3) за місцем перебування платника збору на податковому обліку — у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення
.11. Платники перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.
12. Збір, який справляється за скиди та розміщення відходів у межах лімітів, відноситься на валові витрати виробництва та обігу, а за перевищення цих лімітів — справляється за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні юридичних осіб. Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності включають збір до складу витрат виробництва (обігу).
Збір, який справляється за викиди стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, відноситься на валові витрати виробництва та обігу.
Для бюджетних організацій збір за забруднення навколишнього природного середовища відноситься на видатки і передбачається в кошторисі доходів і видатків.
13. Платники несуть відповідальність за правильність обчислення та своєчасну сплату збору згідно із законодавством.
Не внесені своєчасно кошти збору стягуються з платників у встановленому законодавством порядку.
Сплата збору не звільняє юридичних і фізичних осіб від відшкодування збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства.
14. Контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється Держекоінспекцією, органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, спеціальними підрозділами Мінприроди.
15. Контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби, які згідно з планом перевірок залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів Мінприроди для перевірки правильності визначення платниками збору фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.
коментар редакції
Кабмін змінив порядок подання звітності та сплати екозбору
Упередити коментар прийдешніх змін до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 01.03.99 р. № 303 (далі — Порядок № 303), хотілося б згадкою про недавню консультацію провідного фахівця ДПАУ, опубліковану у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 40. У ній ствердна відповідь на запитання, чи слід підприємству подавати звіт з екозбору з початку року, якщо експлуатація пересувного джерела забруднення почалася тільки з II кварталу, обґрунтовувалася тим, що таке підприємство перебуває на обліку в податкових органах як платник такого збору і заяву про зняття його з обліку не подавало.
Після ознайомлення з такою позицією податківців мимоволі виникало зустрічне запитання: а чи подавало (і чи мало подавати) підприємство будь-яку заяву про взяття його на облік як платника саме збору за забруднення? Адже чинна до цього редакція Порядку № 303 зобов’язувала платників звітувати за таким збором та сплачувати його виключно за місцем своєї податкової реєстрації. Тим більше таке запитання виникає щодо пересувних джерел забруднення, при розрахунку екозбору за які, де б вони не експлуатувалися, використовуються коригуючі коефіцієнти, визначені
за місцем реєстрації платників (див. абз. другий п. 4 Порядку № 303).Інша справа, якщо ми говоритимемо про збір, який стягується за викиди стаціонарними джерелами забруднення, а також за скиди та розміщення відходів. У таких випадках відповідні коригуючі коефіцієнти визначаються за місцем знаходження цих джерел (див. абз. перший того ж пункту Порядку № 303). Але навіть при цьому звітувати та сплачувати екозбір так само слід було за місцем податкової реєстрації платника і про жодну додаткову його реєстрацію за місцем знаходження джерел забруднення не йшлося.
Одне слово, згадана вище консультація податківців залишала більше незрозумілостей, ніж усувала їх. Більше того, складалося враження, що в ній бажану ситуацію щодо окремого взяття на облік платників збору за забруднення видають за дійсну. І ось після появи постанови КМУ № 1050, що коментується сьогодні, практично все стало на свої місця. Що ми маємо на увазі?
Відповідно до змін, що вносяться зазначеною постановою до Порядку № 303, платники повинні будуть
подавати податковий розрахунок збору залежно від виду джерела забруднення. У такому ж порядку тепер відбуватиметься і сплата екозбору , а саме:1)
за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення — у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів;2)
за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів — у разі розміщення відходів;3)
за місцем перебування платника збору на податковому обліку — у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.Крім того, якщо встановлене таким чином місце подання податкових розрахунків не збігатиметься з місцем знаходження підприємства на податковому обліку, то в нього виникає обов’язок
подати копії відповідних податкових розрахунків ще й за місцем своєї податкової реєстрації.Зауважимо: такий підхід повністю узгоджується з вимогами Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженого наказом ДПАУ від 19.02.98 р. № 80 (далі — Порядок № 80). Пунктом 7.11 цього Порядку встановлено: якщо згідно із законодавством у платника податків,
крім обов’язків з подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів, інших обов’язкових платежів на території територіальної громади за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої територіальної громади, то в органі ДПС, що відповідає цій території, такий платник податків зараховується до категорії платників окремих податків.Отже, після набуття чинності змінами, що коментуються (згідно з п. 3 постанови № 1050 це відбудеться з початку наступного року), суб’єкти господарської діяльності, які мають стаціонарні джерела забруднення або здійснюють скиди чи розміщують відходи, повинні визначитися з постановкою на облік як платники окремих податків (у нашому випадку — збору за забруднення). Особливості такого обліку наведено в розділі 9 Порядку № 80, а послідовність дій платників та податкових органів при постановці на такий облік — у п. 7.11 цього ж Порядку.
Повертаючись до консультації податківців, з якої починався коментар, зауважимо: навіть в умовах дії постанови № 1050 обов’язку ставати на окремий облік у платників, які експлуатують пересувні джерела забруднення, так само не виникає, оскільки екозбір за такі джерела у будь-якому випадку сплачується за місцем основної податкової реєстрації. Тому, на наш погляд, подавати звітність з початку року таким платникам слід тільки якщо пересувні джерела забруднення експлуатуються ними саме з початку року.
А ось для решти платників, які забруднюють навколишнє природне середовище не за місцем своєї податкової реєстрації, доведеться звітувати цілорічно, навіть якщо об’єкта забруднення (стаціонарного джерела, полігону для розміщення відходів, каналізаційного колектора тощо) з тих чи інших причин більше немає. Щоб уникнути цього обов’язку, суб’єкту господарювання доцільно знятися з «окремого» обліку, що можливо за наявності відповідних підтверджуючих документів про відсутність таких об’єктів (див. п.п. 7.11.2 Порядку № 80).
Ігор Хмелевський
