Формування статутного фонду: юридичний аспект
«Капітал — це частина багатства, якою ми жертвуємо, щоб примножити своє багатство». Це економічне правило, автором якого є відомий англійський економіст Альфред Маршалл, сьогодні стало закріпленою на рівні закону вимогою: роботі юридичних осіб, які створюються з метою отримання прибутку, повинне передувати формування статутного фонду.
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»
Про поняття «статутний фонд»
У законодавстві можна зустріти декілька термінів, що використовуються для позначення майна, переданого учасниками господарському товариству як внесок. Найчастіше зустрічаються терміни — статутний фонд/капітал, складений фонд/капітал. Ними оперують і основні законодавчі акти у сфері господарської діяльності —
ЦКУ, ГКУ та Закон про госптовариства .Щодо понять «
статутний капітал» і «статутний фонд», то з висновком ВГСУ про їх тотожність можна погодитися (п. 14 Інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 р. № 01-8/211).Дещо складніша справа зі співвідношенням термінів «
статутний фонд» і «складений фонд». Розібратися в ньому робив спроби Держкомпідприємництва. У своєму листі від 20.02.2004 р. № 1022 він дійшов такого висновку: статутний фонд/капітал може бути сформовано в господарських товариствах та інших організаційних формах юридичних осіб, установчим документом для яких є статут і відповідно в ньому фіксується розмір того самого статутного фонду (це товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство); до інших юридичних осіб застосовувати цей термін некоректно через відсутність статуту (наприклад, повне товариство та командитне товариство створюються і діють на підставі засновницького договору, який повинен містити, зокрема, відомості про розмір та склад складеного капіталу товариства), тому внески їх засновників об’єднано поняттям «складений фонд/капітал». Аналогічного висновку трохи раніше дійшов і Мін’юст (див. роз’яснення від 17.11.2003 р. № 14-34-1406).
Мінімальний розмір статутного/складеного фонду
Юридичні особи, для яких передбачено обов’язкову наявність статутного/складеного фонду, а також вимоги до його мінімального розміру наведено в таблиці.
| Вид юридичної особи | Мінімальний розмір СФ | Додаткові вимоги до СФ | Законодавчий акт |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Акціонерне товариство | Загальна номінальна вартість випущених акцій складає статутний капітал АТ, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам виходячи зі ставки мінімальної зарплати, що діє на момент створення АТ
| Статут АТ, крім вказівки на розмір статутного капіталу, повинен зокрема містити інформацію про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, кількість акцій, які отримуються засновниками | Ч. 4 ст. 24, 37 Закону про госптовариства, ст. 13, ч. 1 ст. 14 Закону про АТ |
| Товариство з обмеженою відповідальністю | Розмір статутного капіталу повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення ТОВ
| Установчі документи ТОВ повинні містити відомості про розмір часток кожного учасника, розмір, склад та порядок здійснення ними внесків. До моменту держреєстрації ТОВ кожний із учасників зобов’язаний внести до статутного капіталу не менше 50 відсотків зазначеного в установчих документах внеску. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності ТОВ
| Ст. 51, 52 Закону про госптовариства |
| Повне товариство | Законодавством не передбачено
| Інформація про розмір та склад складеного фонду і порядок здійснення внесків повинна міститися в засновницькому договорі | Ч. 2 ст. 120 ЦКУ, ст. 67 Закону про госптовариства |
| Командитне товариство | Законодавством не передбачено
| Засновницький договір про командитне товариство повинен включати розмір часток кожного учасника з повною відповідальністю, розмір, склад та порядок здійснення ними внесків. У засновницькому договорі щодо вкладників зазначаються тільки сукупний розмір їх часток в майні товариства, а також розмір, склад та порядок здійснення ними внесків. Вкладники командитного товариства повинні здійснювати внески та додаткові внески в розмірі, у порядку та способами, що передбачені засновницьким договором. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в засновницькому договорі. На момент реєстрації кожний із вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску
| Ч. 2 ст. 134 ЦКУ, ст. 76, 80 Закону про госптовариства |
| Унітарне підприємство | Законодавством не передбачено
| Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не розділений на частки (паї) | Ч. 4 ст. 63 ГКУ |
До деяких суб’єктів господарювання законодавство висуває
спеціальні вимоги щодо формування статутного фонду. Основні з них наведено в таблиці.
| Суб’єкт господарювання | Вимоги до статутного фонду | Законодавчий акт |
| 1 | 2 | 3 |
| Банки | У статуті банку зазначаються розмір та порядок формування статутного капіталу банку. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 10 млн євро. Національний банк України має право встановити для окремих банків залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал на момент реєстрації банку, але не менше 10 млн євро
| Ст. 16, 31 Закону про банки |
| Холдингові компанії | Статутний фонд формується за рахунок внесків засновників у формі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових внесків у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії. Частка у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати 20 відсотків статутного фонду холдингової компанії
| Ч. 1 ст. 5 Закону України «Про холдингові компанії в Україні» від 15.03.2006 р. № 3528-IV |
| Діяльність з торгівлі цінними паперами. Торговець цінними паперами | У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків. Такий суб’єкт може здійснювати дилерську діяльність, якщо має сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менше ніж 120 тис. грн., брокерську діяльність та діяльність з управління цінними паперами — не менше ніж 300 тис. грн., андерайтинг — не менше ніж 600 тис. грн.
| Ст. 17 Закону про цінні папери |
| Фондові біржі | Частка одного торговця цінними паперами не може бути більше ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі | Ст. 21 Закону про цінні папери |
| Страховик | Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, установлюється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України
| Ст. 30 Закону України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР |
| Кооперативи | У статуті має бути передбачено порядок формування пайового, резервного, неподільного та спеціального фондів. Пайовий фонд складає майно кооперативу, яке формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу | Ст. 20 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 р. № 1087-IV |
| Сільськогосподарські кооперативи | Майно кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий та неподільний фонди. Неподільний фонд створюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування та розмір неподільного фонду встановлюються статутом. Розміри пайових внесків встановлюються в рівних частках та/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності | Ст. 21 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.97 р. № 469/97-ВР |
| Туроператори | Загальний розмір частки туроператора у статутних фондах інших туроператорів України не може перевищувати 20 відсотків їх статутних фондів
| Ст. 17 Закону України «Про туризм» від 15.09.95 р. № 324/95-ВР |
| Інформагентства | Забороняється створення та діяльність інформаційних агентств, у статутному фонді яких сукупна частка, що належить іноземцям та/або іноземним юридичним особам, становить більше ніж 35 відсотків | Ст. 9 Закону України «Про інформаційні агентства» від 28.02.95 р. № 74/95-ВР |
| Суб’єкти спільного інвестування | Розмір початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду не може бути менше розміру, установленого законодавством для відкритих акціонерних товариств | Ч. 2 ст. 10 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.2001 р. № 2299-III |
Із наведених у таблиці даних видно, що для встановлення мінімального розміру статутного фонду використовуються різні величини — мінімальний розмір заробітної плати, конкретна сума в тій чи іншій валюті — євро, долари, гривні.
Мінімальний розмір статутного фонду визначається на момент державної реєстрації юридичної особи
, тому подальша зміна розміру мінімальної зарплати або курсу іноземної валюти, в еквіваленті до якої законодавство передбачає мінімальний розмір статутного фонду, не спричинює його перегляду для вже зареєстрованих суб’єктів господарювання.Сьогодні без відповіді держорганів залишається питання: яким розміром мінімальної заробітної плати слід керуватися з 1 грудня 2008 року? Його виникнення пов’язане з існуванням
п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 31.10.2008 р. № 639-VI , що приписує «встановити, що розмір <...> мінімальної заробітної плати змінюється відповідно до індексу інфляції (індексу споживчих цін)». Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI установлює з 01.12.2008 р. мінімальну заробітну плату 605 грн. У зв’язку з цим вважаємо, що з 1 грудня 2008 року для цілей визначення мінімального розміру статутного фонду необхідно застосовувати мінзарплату в розмірі 605 грн.Наведемо приклад розрахунку статутного фонду. Наприклад, ТОВ було зареєстроване до 01.12.2008 р., коли розмір мінзарплати становив 545 грн. Отже, статутний фонд такого ТОВ має бути не менше 54500 грн. Зміна розміру мінзарплати не спричинює необхідності збільшення статутного фонду вже зареєстрованого ТОВ. Якщо ж у подальшому статутний фонд ТОВ зменшуватиметься, величиною, нижче якої його розмір не може бути, залишатиметься 54500 грн. Порівнянню з цією величиною також підлягає вартість чистих активів ТОВ: якщо після закінчення фінансового року вона виявляється менше 54500 грн., таке ТОВ підлягає ліквідації. Як зазначив Вищий господарський суд України, порядок ліквідації законодавством не передбачено. Це дозволило ВГСУ зробити висновок, що її ініціатором можуть бути тільки загальні збори засновників (уявити собі таку ситуацію досить складно) або прокурор (
п. 9 Інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 р. № 01-8/211).Із таблиці також видно, що законодавство встановлює мінімальний розмір статутного/складеного фонду не для всіх організаційних форм юридичних осіб. Це не заважає засновникам самим його зафіксувати в установчих документах юрособи.
Обмеження щодо формування статутного фонду
За загальним правилом, внеском до статутного фонду, можуть бути грошові кошти, цінні папери*, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку (
ч. 2 ст. 115 ЦКУ, ч. 1 ст. 86 ГКУ). Однак чинні законодавчі акти встановлюють і деякі обмеження щодо майна, яким може бути сформовано статутний фонд.* Закон про цінні папери навіть спеціально застерігає, що внесення цінних паперів до статутного фонду юридичних осіб не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами (ст. 17).
Загальне обмеження для всіх господарських товариств —
для формування їх статутних фондів не можуть використовуватися бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу (ч. 3 ст. 86 ГКУ). Утім, як зазначив Держкомпідприємництва в п. 12 листа від 20.02.2004 р. № 1022, чинним законодавством не передбачено оформлення та подання до органу державної реєстрації документів про підтвердження того, що кошти, які вносяться до статутного фонду товариства, не є бюджетними коштами, коштами, одержаними в кредит та під заставу.Слід визнати, що в
ч. 3 ст. 86 ГКУ передбачено можливий механізм контролю за дотриманням зазначеного вище обмеження в частині формування статутного капіталу: фінансовий стан засновників — юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства повинен бути перевірений незалежним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників-громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом. Однак необхідність такої перевірки та порядок її проведення має бути встановлено законом. Чинним законодавством необхідність такої перевірки передбачено тільки для відкритих акціонерних товариств (ч. 3 ст. 13 Закону про госптовариства).
| Майно, яке не може бути внеском до статутного фонду | |
| Бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу | Ч. 3 ст. 86 ГКУ |
| Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності | Ст. 1021 ЗКУ, ч. 3 ст. 407 ЦКУ |
| Майно боржника з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство (крім випадків, прямо передбачених законом) | Ч. 3 ст. 212 ГКУ |
| Векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства | Ст. 12 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ |
| Право оренди земельної ділянки приватної власності, якщо умови його внесення до статутного фонду не передбачено договором оренди | Ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV |
| Право на земельну частку (пай) як внесок до статутних фондів* господарських товариств (до набуття чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель) | П. 14 Перехідних положень ЗКУ |
| Майно, обмежене або заборонене для цивільного обігу |
|
| * До речі, використання разом з терміном «статутний фонд» терміна «складений фонд» надає деяким фахівцям підставу стверджувати, що це обмеження стосується тільки товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, а також акціонерних товариств. | |
Як бачимо,
формування статутного фонду може проходити у двох можливих формах: у грошовій або у вигляді внесення майна (майнових прав).Звертаємо увагу: якщо первісно в установчих документах було встановлено, що внески засновників повинні здійснюватися у грошовій формі, то рішення про заміну грошового внеску майновим затверджується на зборах засновників та вносяться відповідні зміни до установчих документів підприємства.
При формуванні статутного фонду слід також пам’ятати про заборону, закріплену
ч. 2 ст. 144 ЦКУ щодо ТОВ: не допускається звільнення учасника ТОВ від обов’язку здійснення внеску до статутного капіталу товариства, зокрема шляхом зарахування вимог до товариства.Утім на цю перешкоду не зважає
Держкомпідприємництва, який допускає взаємозалік у межах відносин, пов’язаних з придбанням корпоративних прав у господарському товаристві, однак виступає проти реалізації цієї можливості саме на стадії формування статутного фонду (див. лист від 18.03.2005 р. № 1768).Серед інших обмежень слід пригадати, що
внеском до статутного фонду не може бути право вимоги. Такого висновку дійшов ВГСУ в постанові від 24.09.2008 р. № 28/198-32/175.
Оцінка внеску
Необхідність проходження цієї процедури виникає в разі, якщо статутний фонд повністю або частково формується майном (майновими правами).
Відповідно до
ч. 2 ст. 115 ЦКУ грошова оцінка внеску учасника госптовариства здійснюється за загальною згодою учасників товариства, а у випадках, установлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.Звертаємо також увагу: навіть якщо мінімальний розмір статутного фонду законодавчими актами встановлено в еквіваленті до іноземної валюти,
внески до нього повинні оцінюватися у гривнях (ч. 2 ст. 86 ГКУ).Отже, є дві можливі процедури оцінки внесків засновників до статутного фонду товариства:
— за погодженням засновників;
— у порядку незалежної експертної оцінки.
Друга з названих процедур підлягає обов’язковому застосуванню тільки у випадках, передбачених законом. Зокрема, у випадку:
— створення підприємств (господарських товариств) на підставі державного майна або майна, що перебуває в комунальній власності;
— унесення майна господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна);
— на вимогу хоча б одного із засновників.
У проведенні експертизи за останньою із названих підстав може виникнути необхідність, якщо хоча б один із засновників буде не згоден із запропонованою оцінкою внеску, оскільки чинне законодавство вимагає, щоб внесок було оцінено за погодженням з усіма засновниками.
Закон про АТ також передбачає можливість прийняття рішення про проведення незалежної експертної оцінки внесків до статутного фонду АТ установчими зборами акціонерів (ст. 8 Закону про АТ)*.* У Законі про АТ закладено деяку суперечність у порядку формування статутного фонду. Річ у тім, що установчі збори АТ проводяться протягом трьох місяців після повної оплати акцій засновниками (що, до речі, відрізняється від передбаченого Законом про госптовариства порядку, який допускає можливість доплати акцій протягом року з моменту реєстрації АТ). Але водночас оцінка майна, що вноситься в рахунок оплати акцій, затверджується саме на цих установчих зборах (ст. 10 Закону про АТ). Незрозуміло, як може бути встановлено факт повної оплати акцій, якщо ще не затверджено ціну майна, що вноситься в рахунок їх оплати, і якими можуть бути наслідки затвердження меншої ціни майна порівняно з вартістю акцій.
В установчих документах має бути передбачено порядок оцінки внесків до статутного фонду юридичної особи. Однак ні
ЦКУ, ні ГКУ, ні Закон про госптовариства не містять конкретних вимог до такого порядку. Це дає підстави для того, щоб на практиці ця вимога вважалася виконаною, якщо в установчих документах є вказівка, що оцінка внесків відбувається за згодою засновників або незалежним експертом (див. також лист Держкомпідприємництва від 26.12.2007 р. № 9705). Засновники господарського товариства самі визначають критерії оцінки, за якими й оцінюють свої внески до статутного фонду. За визначенням Держкомпідприємництва (див. лист від 16.04.2004 р. № 2475 // «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 62), у цьому випадку має місце «договірна ціна», яка повинна оформлятися відповідним актом оцінки та приймання-передачі до статутного фонду.Слід зауважити:
ГКУ вимогу про зазначення в установчих документах порядку формування майна висуває до всіх суб’єктів господарювання (ч. 2 ст. 57 ГКУ, ст. 4 Закону про госптовариства) і будь-яких винятків щодо зазначення розміру статутного фонду чинне законодавство не містить (лист Держкомпідприємництва від 24.06.2008 р. № 5337). Аналогічного висновку Держкомпідприємництва вже доходив щодо приватного підприємства, указавши, що до його статуту обов’язково має бути включено відомості про формування статутного фонду та про розмір статутного фонду, який визначається засновником (засновниками) (лист від 26.03.2004 р. № 1858).
Порядок здійснення внеску до статутного фонду
На установчих зборах господарського товариства має бути визначено
особу, уповноважену на подальше здійснення діяльності зі створення товариства. Рішення про призначення такої особи фіксується у протоколі установчих зборів. Уповноваженій особі видається довіреність, в якій, зокрема, їй надається право розпорядчого підпису. Якщо така довіреність видається за участі хоча б одного засновника-фізособи, вона підлягає нотаріальному посвідченню. Зауважимо: на практиці визнається достатнім, якщо довіреність видано одним із засновників, тому отримувати таку довіреність від кожного із засновників немає необхідності.Почнемо з
порядку внесення до статутного фонду грошових внесків.Грошові внески вносяться на банківський рахунок, що відкривається відповідно до
Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Нацбанку від 12.11.2003 р. № 492. Документи, які необхідно подати до банку, щоб відкрити рахунок для формування статутного фонду, названо в п. 4.2 Інструкції.Якщо до статутного фонду вноситься індивідуально визначене майно, у засновницькому договорі необхідно зазначити його відмітні ознаки. Крім того, при внесенні до статутного фонду речей, визначених як родовими, так і індивідуалізуючими ознаками, доцільно зазначати, які документи підтверджують права засновника на це майно. Щоб не перевантажувати такою інформацією статут господарського товариства, на практиці в ньому вказують розмір внесків засновників та порядок їх внесення до статутного фонду. Перелік же майна (майнових прав), що вносять засновники із зазначенням правовстановлюючих документів фіксується у протоколі установчих зборів, на яких приймається рішення про створення товариства.
Слід зауважити:
ГКУ прямо допускає можливість формування статутного фонду внесками в іноземній валюті. Згідно зі ст. 2 Закону № 93 іноземні інвестиції можуть здійснюватися, зокрема, у вигляді іноземної валюти, яка визнається конвертованою Національним банком України.У цілому, якщо у формуванні статутного фонду товариства беруть участь іноземні інвестори (суб’єктів, які можуть вважатися такими, названо в
п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 93), останнім слід пам’ятати про необхідність державної реєстрації іноземних інвестицій, зроблених, зокрема, у формі внеску до статутного фонду. Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій затверджено постановою Кабміну від 07.08.96 р. № 928 .Тепер про
порядок здійснення внесків у вигляді майна або майнових прав.Виконання зобов’язання зі внесення до статутного фонду певного майна доцільно оформляти у вигляді
актів приймання-передачі майна (майнових прав) за вартістю, затвердженою за загальною згодою засновників або визначеною в ході незалежної експертизи (див. також лист Держкомпідприємництва від 14.09.2004 р. № 6279). Законодавство не висуває конкретних вимог до форми цього документа та його змісту, тому як орієнтир можна використовувати акт приймання-передачі, що застосовується в межах договірних відносин. Такий акт від імені товариства підписує особа, уповноважена на подальше здійснення діяльності зі створення товариства.Вартість майнового внеску, що потребує оцінки відповідно до
Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III, підтверджується складеним уповноваженим на провадження оціночної діяльності суб’єктом актом оцінки майна.Статутний фонд може бути повністю сформовано внесками у вигляді певного майна та майнових прав. Така можливість не повинна бентежити засновників, до того ж вона цілком допускається державними органами.
Як приклад майнових прав, які можуть передаватися до статутного фонду, можна навести майнові права на об’єкти інтелектуальної власності (наприклад, право використовувати об’єкти авторського права, зокрема тиражувати та розповсюджувати копії літературного твору тощо). Ще один приклад — передача до статутного фонду права на використання певного індивідуально визначеного майна. Наприклад, засновник може внести до статутного фонду право на використання об’єкта, що перебуває в його власності (приміщення, устаткування, транспорту тощо). У цьому випадку в засновницькому договорі або в протоколі установчих зборів зазначаються умови та строк такого використання. Якщо строк використання не вказується, вважається, що право користування передане на весь період діяльності товариства до його ліквідації. Слід також мати на увазі: внеском до статутного фонду може бути як право використовувати майно самим товариством, так і право передавати майно в користування третім особам.
Державна реєстрація даних про статутний фонд
Відповідно до
ч. 2 ст. 17 Закону про держреєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (ЄДР) повинні міститися, зокрема, дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників, а також розмір сплаченого статутного або складеного фонду на дату проведення державної реєстрації та дату закінчення його формування. Отже, зазначення цих відомостей у реєстраційній картці юридичної особи є обов’язковим (лист Держкомпідприємництва від 24.06.2008 р. № 5337). Відсутність відомостей про розмір та порядок формування статутного (складеного) фонду в установчих документах є підставою для відмови в держреєстрації (лист Держкомпідприємництва від 12.03.2008 р. № 2004).Державному реєстратору необхідно також подати документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) внеску (внесків) до статутного фонду (статутного або складеного) юридичної особи в розмірі, установленому законом (
ч. 4 ст. 24 Закону про держреєстрацію). Такими документами можуть бути:—
для грошового внеску — довідка з банку про відкриття поточного рахунка для формування статутного фонду та про перерахування на цей рахунок внеску засновника;—
для майнового внеску — акт приймання-передачі майна, підписаний засновником, з одного боку, та особою, уповноваженою установчими зборами на здійснення дій зі створення юридичної особи, з іншого.Якщо законом мінімальний розмір статутного фонду не встановлено, реєстратор перевіряє здійснення внесків у розмірі, передбаченому статутом чи іншими установчими документами.
Для ТОВ, як зазначалося вище, допускається можливість довнесення внесків до статутного фонду протягом року з моменту держреєстрації. Якщо внески в цей строк повністю внесено не буде, товариство повинне оголосити про зменшення статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію. У противному разі недовнесення внесків у розмірі, передбаченому законом або статутом, може стати підставою для прийняття рішення про припинення юридичної особи в судовому порядку (
ч. 2 ст. 38 Закону про держреєстрацію).
Перехід права власності на внесок до статутного фонду
Право власності на грошові кошти та майно, передані до статутного фонду юридичної особи, виникає в останнього з моменту його державної реєстрації, якщо пізніший строк не передбачено установчими документами юридичної особи. Можливість застерегти момент переходу права власності на внесок до статутного фонду визнають і суди (див.
постанову ВГСУ від 13.06.2007 р. № 2-483/03). Головне, щоб на момент державної реєстрації майна, що передається без такого застереження, було достатньо для формування мінімального розміру статутного фонду (передбаченого законом або установчими документами).Звернемо також увагу на ще одну особливість. У межах договірних відносин складання акта приймання-передачі майна означає фактичну передачу майна з переходом права власності (або права користування) на таке майно. Складання ж акта приймання-передачі майна при формуванні статутного фонду не тягне ні переходу права власності або права користування з моменту підписання такого акта, ні фактичної передачі майна, на яке підписано цей акт. Зазначені наслідки виникають тільки з моменту держреєстрації юридичної особи, до статутного фонду якого передано таке майно.
Не слід забувати, що в передбачених законодавством випадках юридичній особі потрібно пройти процедуру державної реєстрації права власності на передане до його статутного фонду майно. Однак моментом виникнення права власності буде момент державної реєстрації юридичної особи, а не момент держреєстрації прав на майно, що здійснюється вже після державної реєстрації юрособи.
Наприкінці зауважимо:
спори, що виникли між засновниками (учасниками) госптовариства при формуванні статутного фонду, вирішуються господарськими судами (п. 1.4 Рекомендацій Президії ВГСУ від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ, що виникають із корпоративних відносин»).Це основні юридичні моменти, про які слід пам’ятати при проходженні процедури формування статутного фонду. Сподіваємося, цей етап стане для вас початком «примноження багатства»!
