Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Думка фахівців офіційних органів. Щодо прав та повноважень державних інспекторів праці

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Січень, 2008/№ 6
В обраному У обране
Друк
Стаття

Щодо прав та повноважень державних інспекторів праці

 

Які повноваження покладено на територіальні державні інспекції праці?

 

Постановою КМУ від 30.08.2000 р. № 1351 у складі Міністерства праці та соціальної політики України утворено Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю як урядовий орган державного управління. Постановою КМУ від 18.01.2003 р. № 50 затверджено чинне на сьогодні Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, яким визначено повноваження, права та обов’язки державних інспекторів праці.

Основними завданнями Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, та у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, на випадок безробіття на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю.

Посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їх заступники, державні інспектори праці) мають, зокрема, право: безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування з пред’явленням службового посвідчення відвідувати для перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування адміністративні та виробничі приміщення роботодавців, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування; ознайомлюватися з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, необхідних для виконання їх повноважень, вимагати від роботодавців або працівників необхідні пояснення; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, а також розглядати справи про такі правопорушення та накладати адміністративні стягнення згідно із законодавством; уносити роботодавцям пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, передавати матеріали про порушення до правоохоронних органів.

 

Чи виникають питання при здійсненні повноважень державними інспекторами праці у зв’язку з набуттям чинності Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі — Закон № 877)?

Повноваження, права та обов’язки державних інспекторів праці Держнаглядпраці та територіальних державних інспекцій праці, крім загальних законів, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Конвенціями Міжнародної організації праці (далі — МОП), ратифікованими законами України «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 08.09.2004 р. № 1985-IV та «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві» від 08.09.2004 р. № 1986- IV.

Одним із принципів здійснення державного нагляду (контролю), установлених статтею 3 Закону № 877, є принцип дотримання умов міжнародних договорів України. Крім того, з питань, урегульованих Законом № 877, названі конвенції мають пріоритетне значення виходячи з наступного.

Статтею 15 Закону України «Про міжнародні договори України» зазначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Частиною 1 статті 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Таким чином, деякі положення Закону № 877 не можуть застосовуватися державними інспекторами праці в їх практичній роботі як такі, що не відповідають нормам вищеназваних ратифікованих конвенцій Міжнародної організації праці.

Наведу конкретні приклади.

1. Частиною третьою статті 4 Закону № 877 передбачено здійснення контрольних заходів лише у робочий час, установлений правилами внутрішнього трудового розпорядку, що не відповідає вимогам підпункту «а» пункту 1 статті 12 Конвенції № 81, яким надається державним інспекторам праці право проходити на підприємство у будь-яку годину доби.

Зазначене право пов’язане з необхідністю здійснення контролю за дотриманням роботодавцем законодавства про працю щодо залучення працівників до надурочних робіт, виявлення фактів виконання трудових обов’язків громадянами, трудові відносини з якими не оформлено, та з інших відповідних питань трудового законодавства.

Крім того, правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлюється виключно режим роботи працівників, який при застосуванні змінної роботи є відмінним від режиму роботи підприємства, тобто суб’єкта господарювання. Дотримання роботодавцем установленого для працівників правилами внутрішнього трудового розпорядку режиму роботи та відпочинку має контролюватися державними інспекторами праці у будь-який час доби.

2. Частиною одинадцятою статті 4 Закону № 877 передбачено здійснення контрольного заходу у присутності керівника чи уповноваженої ним особи, що не відповідає пункту 2 статті 12 Конвенції № 81, яка дозволяє інспекторам праці не повідомляти роботодавця або його представника про свою присутність на підприємстві, якщо вони вважатимуть, що таке повідомлення може завадити виконанню їх обов’язків, тобто ефективності здійснення контрольних заходів.

3. Частиною дванадцятою статті 4 Закону № 877 передбачено внесення перед початком перевірки запису до відповідного журналу, що не відповідає підпункту «а» пункту 1 та пункту 2 статті 12 Конвенції № 81, які надають право інспектору праці безперешкодно проходити на підприємство та у разі потреби не повідомляти роботодавця або його представника про свою присутність на підприємстві.

4. Частини перша та друга статті 5, частина третя статті 22 Закону № 877 щодо формування плану контрольних заходів залежно від ступеня ризику господарської діяльності об’єкта перевірки для безпеки життя і здоров’я населення не відповідають вимогам статті 16 Конвенції № 81, відповідно до якої контрольні заходи проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних положень законодавства. При цьому названою нормою міжнародного права не передбачено врахування рівня впливу господарської діяльності об’єкта перевірки на життєдіяльність населення чи працівників, або будь-яких інших критеріїв.

5. Частиною четвертою статті 5 Закону № 877 передбачено попереднє повідомлення суб’єкта господарювання про проведення контрольного заходу, що не відповідає підпункту «а» пункту 1 статті 12 Конвенції № 81, яким установлено, що відвідування проводиться без попереднього повідомлення.

6. Абзац другий частини першої та частина третя статті 6 Закону № 877 щодо обов’язкової наявності у державного інспектора праці посвідчення (направлення) на проведення перевірки та необхідності надання суб’єкту господарювання копії документа, який є підставою для проведення перевірки, не відповідають вимогам підпункту «а» пункту 1 статті 12 Конвенції № 81 щодо права інспектора праці безперешкодно проходити на підприємство. Необхідність оформлення посвідчення (направлення) на проведення перевірки, ознайомлення суб’єкта господарювання з підставою проведення перевірки не дозволить йому оперативно реагувати на порушення законодавства про працю.

Крім того, пункт «с» статті 15 Конвенції № 81 зобов’язує інспектора праці вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги чи інформації на недоліки або порушення правових норм і утримуватись від повідомлення роботодавцю або його представнику інформації про те, що перевірка проводиться у зв’язку з отриманням такої скарги чи інформації.

Таким чином, інспектору праці заборонено повідомляти представника суб’єкта господарювання про те, що перевірка проводиться на виконання доручення керівництва перевірити факти, викладені у скарзі певного громадянина чи в будь-якому іншому джерелі інформації про можливе порушення законодавства про працю.

7. Частини перша — п’ята статті 7 Закону № 877 щодо необхідності оформлення наказу та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, абзац третій статті 10 Закону № 877 щодо права суб’єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) одержувати від державних інспекторів праці копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу, а також частина третя абзацу четвертого цієї ж статті щодо права не допускати державного інспектора праці до здійснення державного нагляду (контролю) у разі ненадання ним копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу не відповідають вимогам абзацу першого пункту 1 статті 12 Конвенції № 81, яким установлено, що інспектор праці має бути забезпечений лише документами, що засвідчують його повноваження. Такими документами можуть бути службове посвідчення та копії нормативно-правових актів, які встановлюють повноваження, права та обов’язки державного інспектора праці. Оформлення всіх інших документів створює перешкоду інспектору праці негайно відвідати об’єкт перевірки та забезпечити дотримання роботодавцем вимог законодавства про працю.

Аналогічні норми викладені й у Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, зокрема у статтях 16, 20, 21.

Тому у своїй роботі територіальні державні інспекції праці будуть керуватися зазначеними пріоритетними нормами міжнародного права*.

* Слід брати до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 877 повноваження органів, що здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, повинні встановлюватися виключно

законами. Оскільки повноваження державної інспекції праці визначено не законом, а Положенням № 50, інспекторів праці можуть просто не допустити до перевірки на підставах, передбачених Законом № 877 (див. ст. 10), а в суді вони не зможуть довести законність своїх повноважень. Намір керуватися тільки нормами міжнародного права, а не Закону № 877, цілком пояснений, але щоб повноваження, які надаються відповідними конвенціями, стали нормами прямої дії саме для державних інспекцій праці, це потрібно закріпити у відповідному законі. — Прим. ред.

Наталя СНЄЖКО,
начальник інспекції — Головний державний інспектор праці Харківської області

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно