Теми статей
Обрати теми

Складання та подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ: загальні відомості

Редакція ПБО
Стаття

Складання та подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ: загальні відомості

 

Відповідно до Закону № 889 особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, установлені законом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку податковому органу за своїм місцезнаходженням. Підійшов час подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ за другий квартал 2008 року. Про те, хто, куди і коли подає розрахунок і як він заповнюється, ітиметься в цій статті.

Катерина СКРИПКІНА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Форму Податкового розрахунку за формою № 1ДФ затверджено

наказом ДПАУ від 29.09.2003 р. № 451. Вимоги щодо заповнення та подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ установлено Порядком № 451.

 

Хто і куди подає Податковий розрахунок за формою № 1ДФ

Дія зазначеного

Порядку поширюється на всіх осіб, які відповідно до Закону № 889 є податковими агентами, а саме: на юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), фізичних осіб, нерезидентів або їх представництва, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подається

юридичними особами — до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, фізичними особами — підприємцями — до органу державної податкової служби за місцем проживання.

Філії.

Якщо в підприємства є уповноважений відокремлений підрозділ (відокремлений підрозділ, якому в установленому порядку надано повноваження з нарахування, утримання та сплати податку до бюджету), Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подається безпосередньо таким уповноваженим підрозділом за його місцезнаходженням. За працівників неуповноваженого відокремленого підрозділу Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подає головне підприємство за місцезнаходженням такого підрозділу. За наявності в підприємства структурного підрозділу, що не має коду ЄДРПОУ, Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подається головним підприємством за своїм місцезнаходженням у вигляді окремої порції.

Нотаріуси.

Слід також зазначити, що Податковий розрахунок за формою № 1ДФ повинні подавати нотаріуси, які видають свідоцтва про право на спадщину (посвідчують договори дарування). Незважаючи на те що вони не є податковими агентами щодо доходів платника податків у вигляді спадщини та подарунків, згідно з абзацом четвертим п. 13.4 Закону № 889 вони зобов’язані направляти інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину (посвідчення договорів дарування) податковому органу у строки, установлені для податкового кварталу. Сьогодні така інформація надається шляхом подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ. Для цього в Порядку № 451 передбачено ознаки доходу «63» — «66». При цьому в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ заповнюються тільки графи 1 « № з/п», 2 «Ідентифікаційний номер» та 5 «Ознака доходу». Нотаріуси подають Податковий розрахунок за формою № 1ДФ за місцезнаходженням нотаріальної контори.

Біржі.

З моменту набуття чинності Законом № 889 ДПАУ наполягає на тому, що біржа повинна виконувати функції податкового агента і відповідно подавати Податковий розрахунок за формою № 1ДФ, якщо операції з продажу рухомого майна здійснюються за її посередництва. Основний аргумент податківців — положення п. 12.3 Закону № 889, згідно з якими якщо об’єкт рухомого майна продається за посередництва юридичної особи, така особа вважається податковим агентом.

У своїх роз’ясненнях ДПАУ зазначає, що податок з доходів має бути сплачено продавцем — фізичною особою самостійно до або під час реєстрації біржової угоди, а біржа зобов’язана проконтролювати правильність сплати належної суми податку та подати Податковий розрахунок за формою № 1ДФ (див.

листи ДПАУ від 02.03.2004 р. № 1548/6/17-3116, від 01.12.2004 р. № 23557/7/17-2117, від 08.06.2006 р. № 6347/6/17-0216).

На нашу думку, біржа не може бути податковим агентом. По-перше, біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті отримання прибутку (

ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.91 р. № 1956-XII, ст. 279 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-VI), тому не є посередником для цілей п. 12.3 Закону № 889 . По-друге, у Законі № 889 відсутні вимоги щодо того, щоб біржі контролювали сплату податку та подавали Податковий розрахунок за формою № 1ДФ.

 

Строки подання

Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подається

окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Якщо

останній день строку подання податкового розрахунку припадає на вихідний чи святковий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Так, Податковий розрахунок за формою № 1ДФ за 2 квартал 2008 року слід подати до податкового органу за місцезнаходженням податкового агента не пізніше 11 серпня 2008 року.

 

Особливості складання та подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ

Податковий агент складає Податковий розрахунок за формою № 1ДФ у двох примірниках, один з яких подається до органу державної податкової служби, другий — з підписом особи, відповідальної за прийняття податкового розрахунку, штампом та проставленим номером порції, отриманим при обов’язковій реєстрації розрахунку в органі державної податкової служби, — повертається податковому агенту та зберігається в нього.

Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подається на паперовому носії або в електронному вигляді (у вигляді файлу даних) з роздрукуванням на паперовому носії, завіреним в установленому порядку.

Якщо в інформаційному рядку податкового розрахунку є незаповнені поля, у них проставляються прокреслення.

Якщо кількість штатних працівників на підприємстві не перевищує 1000 осіб, Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подається одним документом на всіх (однією порцією). Якщо штатна чисельність працівників перевищує 1000 осіб, Податковий розрахунок за формою № 1ДФ може бути подано декількома порціями, кожна з яких є окремим податковим розрахунком зі своїм номером порції.

Звертаємо увагу: якщо

податковий агент виявив помилку в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за поточний звітний квартал, який було подано до закінчення граничного строку подання, він зобов’язаний подати новий податковий розрахунок. При цьому штрафні санкції та адміністративні штрафи до податкового агента не застосовуються, а раніше поданий Податковий розрахунок за формою № 1ДФ скасовується.

Якщо податковий агент виявить помилку вже після закінчення граничного строку подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, йому потрібно буде подати уточнений податковий розрахунок. Про це докладніше див. у статті «Виправлення помилок у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ» на с. 29.

Відповідно до

п. 2.2 Порядку № 451, якщо протягом звітного кварталу податковий агент не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, податковий розрахунок не подається або подається щодо тих платників податку, яким нараховано (виплачено) доходи. Отже, Податковий розрахунок за формою № 1ДФ з прокресленнями подавати до податкового органу не потрібно.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ відображаються як

оподатковувані, так і неоподатковувані доходи, нараховані (виплачені) фізичним особам у звітному кварталі. Так, наприклад, уключаються до Податкового розрахунку доходи у вигляді допомоги по вагітності та пологах, допомоги на поховання, які виплачуються працівникам за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і не підлягають обкладенню податком з доходів на підставі п.п. 4.3.1 Закону № 889.

Юридичні та фізичні особи, які є податковими агентами, зобов’язані відображати всю інформацію, передбачену Податковим розрахунком за формою № 1ДФ, про нараховані та виплачені фізичним особам доходи.

Тепер зупинимося на особливостях порядку заповнення Податкового розрахунку за формою № 1ДФ.

 

Нюанси заповнення гр. 2 Податкового розрахунку за формою № 1ДФ

Відразу почнемо з графи 2 Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, при заповненні якої у бухгалтера можуть виникнути запитання. Згідно з

п.п. 3.1.13 Порядку № 451 у графі 2 «Ідентифікаційний номер» відображається десятирозрядний ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків.

Якщо фізособа відмовилася від ідентифікаційного номера.

Як заповнювати цю графу в разі, коли працівник підприємства або фізична особа, якій протягом звітного кварталу виплачено дохід, за своїми релігійними чи іншими переконаннями відмовилися від ідентифікаційного номера?

У цій ситуації слід керуватися

Порядком № 602, що підтверджує ДПАУ в листі від 13.06.2007 р. № 2961/д/29-2115. Цей Порядок визначає процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка за релігійними чи іншими переконаннями відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера або від уже наявного ідентифікаційного номера та офіційно повідомляє про це в формі відповідної заяви орган державної податкової служби. Згідно з п. 1.3 Порядку № 602 громадяни України, які відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, ураховуються як платники податків та інших обов’язкових платежів за серією та номером паспорта.

Отже, при внесенні до Податкового розрахунку за формою № 1ДФ інформації про платника податків, який за своїми релігійними чи іншими переконаннями

відмовився від ідентифікаційного номера та повідомив про це податковий орган, у графі 2 зазначається серія і номер його паспорта (див. лист № 8001).

Якщо відображається дохід нерезидента.

Щодо заповнення графи 2 у разі наведення в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ інформації про доходи, нараховані (виплачені) у звітному кварталі нерезиденту, зазначимо таке.

Відповідно до

ст. 5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів» від 22.12.94 р. № 320/94-ВР інформацію про осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, але згідно з чинним законодавством зобов’язані сплачувати податки в Україні, має бути внесено до Державного реєстру. У свою чергу, згідно з п. 2.1 Закону № 889 нерезидент, який одержує доходи з джерелом їх походження з території України, є платником податку з доходів фізичних осіб. Отже, для таких осіб використання ідентифікаційного коду є обов’язковим. Це випливає також із листів ДПАУ від 20.10.2005 р. № 12326/5/29-1016, від 15.03.2007 р. № 2453/6/29-1016.

Згідно з

п.п. 2.4 Положення № 43 картка фізичної особи — платника податків, в якій зазначено присвоєний ідентифікаційний номер (далі — Картка), видається іноземним громадянам після виконання вимог Правил № 1074.

Іноземні громадяни реєструються та одержують Картку в державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі при наданні паспортного документа та засвідченого у встановленому законодавством порядку перекладу українською мовою паспортного документа (

п.п. 2.5 Положення № 43). Якщо іноземний громадянин не може одержати ідентифікаційний номер особисто, він може довірити зробити це іншій фізичній особі на підставі нотаріально посвідченої довіреності на одержання картки. Довірена особа для одержання Картки надає:

— особистий паспорт громадянина України (паспортний документ);

— паспортний документ іноземного громадянина або його ксерокопію (з чітким зображенням), в якому зазначено такі дані: прізвище, ім’я, по батькові, місце народження, місце проживання, дата народження;

— нотаріально посвідчену довіреність на одержання Картки;

— засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою паспортного документа іноземного громадянина.

Отже, якщо підприємство виплачує доходи нерезиденту, такий нерезидент має надати ідентифікаційний номер, який необхідний для відображення сум нарахованого (виплаченого) йому доходу та утриманого (перерахованого) податку в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ.

Якщо потрібно відобразити дохід померлого працівника.

Окремо зупинимося на відображенні в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ доходів, нарахованих померлому працівнику. У цьому випадку слід ураховувати норми п. 1.7 Закону № 889, згідно з якими якщо платник податків помирає, звітним податковим періодом для нього буде період, що закінчується днем смерті. Тому у графі 2 проставляється ідентифікаційний номер працівника, у графі 7 «Дата звільнення» зазначається дата смерті працівника. Щодо решти граф, то вони заповнюються за загальними правилами.

У зв’язку з тим, що на момент подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ ідентифікаційний номер працівника вже може бути виключено із Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів, ДПІ згодом, як правило, повідомляє підприємство про помилку. У такому разі рекомендуємо надати ДПІ письмові пояснення, в яких викласти, що нарахування заробітної плати, суму якої відображено в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ, було зроблено за період, коли платник податків був найманою особою такого підприємства, зазначити дату смерті платника податків, а також фактичного одержувача суми заробітної плати.

 

Заповнення основних граф Податкового розрахунку за формою № 1ДФ

При заповненні графи 3а «Сума нарахованого доходу» слід ураховувати, що дохід, нарахований фізичній особі у звітному кварталі, відображається відповідно до ознаки доходу згідно з Довідником ознак доходів (додаток до

Порядку № 451). Звертаємо увагу: нарахований у звітному кварталі дохід відображається незалежно від його виплати без вирахування податку з доходів фізичних осіб та внесків до фондів соціального страхування.

У графі 3 відображається сума фактично виплаченого платнику податків у звітному кварталі доходу. Слід мати на увазі, що згідно з

п. 3.3 Порядку № 451 у разі якщо заробітна плата виплачується своєчасно, дані граф 3а і 3 повинні збігатися, тобто сума нарахованої заробітної плати дорівнюватиме сумі виплаченої заробітної плати. На нашу думку, це положення п. 3.3 Порядку № 451 діє тільки при відображенні доходів у вигляді заробітної плати. Щодо інших видів доходу (наприклад, орендна плата, додаткові блага тощо), то у графі 3а відображається сума нарахованого доходу, а у графі 3 — сума фактично виплаченого доходу.

У графах 4а і 4 Податкового розрахунку за формою № 1ДФ відображається сума нарахованого та фактично перерахованого податку відповідно.

Суми доходу та податку відображаються

у грошовій формі (у гривнях з копійками) незалежно від того, в якій формі або в якій валюті здійснювалося нарахування та виплата доходу.

У графі 5 зазначається ознака доходу відповідно до додатку до

Порядку № 451. Чинний довідник, наведений в додатку до Порядку № 451, містить 66 кодів ознак доходів. З них коди ознак з «63» по «66» використовуються виключно нотаріусами при наданні до податкових органів інформації щодо видачі свідоцтв про право на спадщину та посвідчені договори дарування.

Якщо протягом звітного кварталу платнику податків було нараховано (виплачено) доходи, які відносяться до різних ознак, на такого платника податків заповнюється кількість рядків, що відповідає кількості ознак доходів. Наприклад, якщо у другому кварталі 2008 року працівнику виплачено доходи у вигляді заробітної плати (ознака доходу «01»), додаткового блага (ознака доходу «09») та оподатковуваної нецільової благодійної допомоги (ознака доходу «17»), у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за 2 квартал 2008 року слід заповнити три рядки, у кожному з яких у графі 2 буде зазначено ідентифікаційний номер такого працівника.

Графи 6 «Дата прийняття»

та 7 «Дата звільнення» заповнюються тільки на тих фізичних осіб, які у звітному кварталі приймалися на роботу або звільнялися за місцем роботи, на якому вони одержували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного кварталу, але одержували доходи у звітному періоді. Для фізичних осіб, які не змінювали місце роботи у звітному кварталі, графи 6 і 7 не заповнюються. Зауважимо, що інформація про дату звільнення особливо важлива для працівників, які мають право на застосування ПСП, оскільки згідно з п. 4 Порядку № 451 у місяці звільнення ПСП не застосовується.

Для осіб, які виконують роботи (надають послуги) за договорами цивільно-правового характеру, графи 6 і 7 не заповнюються, оскільки винагорода за договором цивільно-правового характеру не є заробітною платою. Ця інформація в цьому випадку не важлива, що підтверджують і податківці (див. консультацію у «Віснику податкової служби України», 2008, № 5, с. 4).

У разі неодноразового прийняття фізичної особи на роботу та звільнення у звітному кварталі, потрібно заповнювати стільки рядків, скільки разів інформація про зміну місця роботи платника податків зустрічається у звітному кварталі. Якщо протягом другого кварталу 2008 року платника податків було прийнято на роботу на підприємство (14 квітня 2008 року), звільнено з роботи (23 травня 2008 року), а потім знову прийнято на роботу (9 червня 2008 року), у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ на нього слід заповнити два рядки.

Графа 8 «Ознака податкової соціальної пільги» заповнюється тільки для працівників, до заробітної плати яких протягом звітного кварталу застосовувалася ПСП. Ознаки ПСП зазначаються згідно з довідником ознак податкових соціальних пільг (

додаток до Порядку № 451), в якому передбачено чотири ознаки ПСП. Якщо працівник не мав права на ПСП або ПСП не застосовувалася у зв’язку з тим, що заробітна плата перевищувала граничний розмір доходу, у графі 8 ставиться прокреслення.

Якщо у звітному кварталі до заробітної плати працівника застосовувалися ПСП з різними ознаками, на працівника слід заповнити кількість рядків, що відповідає кількості ознак ПСП. Наприклад, у квітні 2008 року до заробітної плати працівниці підприємства застосовувалася ПСП у розмірі 257,50 грн. (ознака «01»), а з травня 2008 року їй застосовувалася ПСП «на дітей» у розмірі 386,25 грн. (ознака пільги «02») і додатково ПСП «на себе» у розмірі 257,50 грн. (ознака пільги «04»). У цьому випадку в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за 2 квартал 2008 року з ідентифікаційним номером працівниці заповнюються три рядки з ознакою доходу «01».

 

Відповідальність за неподання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ

Відразу необхідно зазначити таке. У розумінні

Закону № 2181 Податковий розрахунок за формою № 1ДФ не є податковою декларацією, оскільки на підставі розрахунку не провадиться ні нарахування, ні сплата податку до бюджету. Цей факт визнає ДПАУ (див. лист від 14.09.2005 р. № 18388/7/17-2117). У зв’язку з цим до податкових агентів не застосовуються штрафи за неподання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ відповідно до п.п. 17.1.1 Закону № 2181.

При цьому за

неповідомлення або несвоєчасне повідомлення податковим органам відомостей про доходи громадян ст. 1634 КУпАП передбачає адміністративне покарання посадових осіб підприємств та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності у вигляді:

— попередження або накладення штрафу в розмірі від 2 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 грн. до 51 грн.);

— накладення штрафу від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 грн. до 85 грн.) за таке саме повторне порушення протягом року.

Рішення у справі про адміністративне правопорушення виноситься районними (міськими) судами на підставі протоколів, складених органами податкової служби. Неподання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ є триваючим правопорушенням, тому згідно зі

ст. 38 КУпАП якщо протягом двох місяців з дня його виявлення не буде винесено рішення, посадова особа підприємства звільняється від адміністративної відповідальності. При цьому датою виявлення вважається дата складання протоколу. Якщо Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подано пізніше встановленого строку, то два місяці слід відлічувати від дня такого подання.

За перекручення даних у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ штраф не передбачено. Нагадаємо: з 16.02.2005 р. у зв’язку з набуттям чинності

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (про посилення правового захисту громадян та введення механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, пошану до гідності особи, правову допомогу, захист)» від 12.01.2005 р. № 2322-IV було скасовано норму Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII, що дозволяла податковим органам стягувати адміністративний штраф за перекручення даних, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення податкових органів про доходи громадян за встановленою формою.

Далі перейдемо до порядку відображення в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ доходів у вигляді заробітної плати.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі