Щодо обчислення суми земельного податку
Лист Державної податкової адміністрації України від 23.05.2008 р. № 10477/7/15-0717
(витяг)
Державна податкова адміністрація України у зв’язку із численними запитами платників податку та органів державної податкової служби на місцях та з метою належної організації адміністрування земельного податку повідомляє наступне.
Законом України від 28 грудня 2007 р. № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (п. 7 розділ II) внесено зміни до Закону України від 03.07.92 р. № 2535-XII «Про плату за землю» (далі — Закон № 2535-XII) в частині розрахунку суми земельного податку у разі придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод.
Відповідно до статті 2 Закону № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно із статтею 7 Закону № 2535-XII ставки земельного податку з земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі
одного відсотка від їх грошової оцінки.Статтею 8 Закону № 2535-XII визначено, що податок за земельні ділянки за межами населених пунктів, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення, справляється з розрахунку
5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.Частиною третьою статті 7 та частиною другою статті 8 Закону № 2535-XII встановлено, що у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку,
не може бути меншою за ціну земельної ділянки, що вказана в угоді.Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 107-VI розділ II, зокрема пункт 7, набирає чинності з 1 січня 2008 року.
Отже,
у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди земельний податок розраховується суб’єктами оподаткування (незалежно від часу придбання земельних ділянок за цивільно-правовими угодами) від нормативної грошової оцінки землі, а у випадку, якщо ціна земельної ділянки, що встановлена в угоді, перевищує нормативну грошову оцінку, від якої розраховується розмір податку, то при розрахунку суми земельного податку застосовується ціна земельної ділянки, що вказана в угоді.Міністерство фінансів України, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної та податкової політики, з вказаного питання висловило свою позицію у листі від 17.04.2008 р. № 31-20050-06-18/14286, копія якого додається.
Заступник голови С. Чекашкін
коментар редакції
Сюрпризи післяноворічного «приземлення»
(Мінфін і ДПАУ про особливості обчислення плати за землю у 2008 році)
Оскільки опублікований сьогодні лист ДПАУ посилається на лист Мінфіну як на джерело, що підтверджує правильність зроблених податківцями висновків, ми вирішили прокоментувати обидва листи разом. Відразу зауважимо, що частина висновків, наявних у цих документах, для платників податків є невтішною. Дивує, щоправда, що обидва шановні держоргани дійшли цих висновків з таким запізненням, адже норми законодавства, що спонукали їх до цього, діють ще з 1 січня поточного року, а звітна кампанія стосовно плати за землю завершилася 1 лютого.
Але, як мовиться, краще пізніше, ніж ніколи. Однак землекористувачам варто ознайомитися з викладеним у листах підходом якнайшвидше, щоб унести відповідні корективи до податкової звітності й не припускатися помилок надалі. Насамперед це стосується тих власників земельних ділянок, які придбали їх «на підставі цивільно-правових угод». Що мається на увазі?
Як установлено ст. 82 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (далі — ЗКУ),
юридичні особи (засновані громадянами України чи юридичними особами України) можуть придбавати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у випадках:— придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими договорами;
— унесення земельних ділянок їх засновниками до статутного фонду;
— прийняття спадщини;
— виникнення інших підстав, передбачених законом.
Згідно із Законом про держбюджет-2008, підкоригованим згодом Конституційним Судом та Законом № 309 (подробиці див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 47),
з 1 січня 2008 року база для розрахунку земельного податку за землі населених пунктів (ст. 7 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII) та землі поза населеними пунктами, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення (ст. 8 цього ж Закону), не може бути меншою, ніж ціна земельної ділянки, зазначена в договорі.Зі спільного аналізу наведеної вище норми ЗКУ та держбюджетних новацій стає зрозуміло, що новий порядок обчислення земельного податку стосується тих власників землі, які придбали право на неї за договорами купівлі-продажу, міни, іншими
відплатними цивільно-правовими договорами, що передбачають зазначення в них ціни земельної ділянки. Водночас, ураховуючи визначення цього терміна, що міститься у ст. 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 р. № 1378-IV («ціна земельної ділянки — це фактична сума грошей, сплачена за перехід прав на земельну ділянку або на подібну до неї земельну ділянку від продавця до покупця»), можна стверджувати, що землевласники, які отримали землю за договором дарування чи в результаті прийняття спадщини, мають обчислювати земельний податок, як і раніше, тобто орієнтуючись на грошову оцінку землі, проіндексовану відповідно до законодавства, або за твердими ставками такого податку, якщо грошова оцінка не провадилася.Викладене вище, безумовно, не нове — про це багато разів писали податківці у своїх попередніх роз’ясненнях. Новизна ж листів Мінфіну і ДПАУ, що коментуються сьогодні, зводиться до того, що зміни в порядку обчислення бази земельного податку з 1 січня 2008 року
слід застосовувати всім землевласникам незалежно від часу придбання земельних ділянок за цивільно-правовими угодами. Це означає, що ті з них, хто за інерцією в розрахунку такого податку на 2008 рік використовував як базу грошову оцінку землі, занизили свої податкові зобов’язання, але тільки в тому випадку, якщо вони, по-перше, отримали право на землю за відплатним цивільно-правовим договором, і, по-друге, якщо ціна такого договору вища за грошову оцінку. Саме їм ми б радили негайно подати уточнюючий розрахунок з податку на землю, а також сплатити 5 % «самоштраф» і недоїмку, що утворилася. Як це правильно зробити, розповідається у статті «Плата за землю у 2008 році: розрахунок, звітність, сплата» («Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 6).Інші землевласники та землекористувачі можуть спати спокійно: їх роз’яснення, що коментуються, не зачіпають. І навіть
орендарі земельних ділянок державної та комунальної форми власності, про яких ідеться у другій частині листа Міністерства фінансів (а в листі ДПАУ про них навіть не згадується), судячи з усього, не зобов’язані самостійно відкоригувати суму орендної плати, щоб вона відповідала вимогам Закону про держбюджет-2008, скасованим КСУ та реінкарнованим Законом № 309.Дійти такого висновку нам дозволяє логіка мінфінівського роз’яснення, про яку, до речі, частісінько «забувають» податківці (можливо, тому вони й вирішили не порушувати орендну тематику у власному листі). Так от, Мінфін виходить з того, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV
розмір орендної плати за землю встановлюється за угодою сторін у договорі оренди. Інакше кажучи, запровадження з 1 січня поточного року нових мінімального та максимального розмірів орендної плати за землі державної та комунальної форми власності (крім земель сільгосппризначення) не може бути автоматично прийнято до виконання орендарями таких земельних ділянок подібно до того, як платники земельного податку прийняли до виконання нові ставки цього податку.Перешкоджає такому механістичному підходу подвійний статус орендної плати як загальнодержавного податку, з одного боку, і договірної суми — з іншого. Здається, у Міністерстві фінансів це чітко розуміють, оскільки в листі, що коментується, прямо вказується на
необхідність відобразити новий розмір орендної плати в усіх договорах оренди землі, у тому числі укладених до 1 січня 2008 року. Звичайно, це завдання має покладатися на орендодавців в особі виконавчих органів місцевих рад, і аж ніяк не на самих орендарів. І лише після дотримання всіх формальностей, супутніх зміні умов договору оренди на вимогу однієї зі сторін, орендарі дійсно стануть зобов’язаними сплачувати орендну плату в новому розмірі.Сподіваємося, що ДПАУ незабаром відреагує й на цю частину листа Мінфіну в сприятливому для платників податків ключі. А поки що їм залишається тільки відбиватися від незаконних домагань окремих податківців на місцях, використовуючи як свої контраргументи і наведені в нашому коментарі доводи.
Ігор Хмелевський
