Де купити, кому продати іноземну валюту?
У світлі недавнього вступу України до Світової організації торгівлі економічні відносини між підприємствами України та іноземними компаніями міцнішатимуть і, сподіваємося, позитивно позначаться на житті всіх мешканців нашої країни.
Для підприємств, що вирішили зайнятися зовнішньоекономічною діяльністю, буде корисно дізнатися про нюанси, пов’язані з придбанням та продажем іноземної валюти, які ми докладно розглянемо в цій статті.
Микола ШПАКОВИЧ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Спочатку про головне
Ключовим нормативно-правовим актом, що встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, є
Декрет № 15-93. Стаття 7 зазначеного Декрету передбачає, що при розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту як засіб платежу використовується іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються тільки через уповноважені банки. Проведення розрахунків між резидентами і нерезидентами у валюті України (гривні) допускається тільки за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.Тому для здійснення імпорту товарів чи послуг суб’єкту підприємництва необхідно придбати іноземну валюту.
Проте підприємство-експортер, що отримало валютну виручку, не може вільно використовувати її для здійснення розрахунків на території України, оскільки згідно з
п. 1 ст. 3 Декрету № 15-93 єдиним законним засобом платежу на території України є валюта України (гривня). Для застосування іноземної валюти як засобу платежу на території України також необхідна індивідуальна ліцензія Нацбанку України (п.п. «г» п. 4 ст. 5).Таким чином, щоб розрахуватися з постачальниками-резидентами, експортер має продати іноземну валюту.
Пункт 1 ст. 6 Декрету № 15-93
передбачає, що торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами — юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що отримали відповідну ліцензію НБУ, виключно на міжбанківському валютному ринку України.Слід зауважити, що каси банків та пункти обміну валют здійснюють валютно-обмінні операції
виключно для фізичних осіб (пп. 1.1, 4.1 Інструкції № 502). Як стверджує Нацбанк у листі від 16.08.2004 р. № 46-009/285-8297, проведення обмінних операцій у таких пунктах юридичними особами є порушенням правил торгівлі валютними цінностями і відповідно до абзацу четвертого п. 2 ст. 16 Декрету № 15-93 призводить до накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених операцій, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій.Порядок та умови торгівлі іноземною валютою на МВРУ та на міжнародних валютних ринках установлено
Положенням № 281, що поділяє всі валютні операції на чотири категорії:—
поточні торговельні операції в іноземній валюті (п. 10 розділу І), до яких належать розрахунки за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з відстроченням, яке згідно з договором не перевищує строків, установлених законодавством України для проведення таких розрахунків (180 днів), а також розрахунки на території України між резидентами — суб’єктами господарювання за товар на підставі індивідуальної ліцензії НБУ;—
поточні неторговельні операції в іноземній валюті (п. 11 розділу І), до яких, зокрема, належать перекази з оплати праці, сплата зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти права інтелектуальної власності, оплата витрат, пов’язаних з відрядженнями за кордон;—
валютні операції, пов’язані з рухом капіталу (п. 12 розділу І), до яких, зокрема, належать надання та отримання резидентами фінансових кредитів та позик, операції з виконання зобов’язань за гарантіями, порукою, заставою, лізингом та факторингом, здійснення інвестицій та інші операції, що не є поточними;—
валютно-обмінні операції (п. 13 розділу І), які на МВРУ та на міжнародних валютних ринках можуть здійснювати виключно уповноважені банки та уповноважені фінансові установи (далі — суб’єкти ринку).Залежно від того, для яких операцій придбавається іноземна валюта,
Положенням № 281 установлено порядок її придбання та перелік необхідних для цього документів.
Для яких цілей можна придбати валюту
Згідно з
п. 1 гл. 1 розділу II Порядку № 281 клієнти-резиденти мають право придбати (обміняти) іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями (крім операцій, при яких товари (послуги) не ввозяться на територію України) на підставі таких документів:— заяви про придбання іноземної валюти;
— договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;
— вантажної митної декларації, якщо товар увезено на територію України (ВМД, за якими здійснено митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов’язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для придбання іноземної валюти);
— акта (здавання-приймання тощо) чи іншого документа, що засвідчує надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;
— документів, передбачених для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.
Придбання іноземної валюти з метою оплати векселя дозволяється лише в разі надання резидентом ВМД, що підтверджує поставку продукції в Україну, або документа, що засвідчує відповідно до умов зовнішньоторговельного договору виконання нерезидентом робіт для резидента, отримання резидентом послуг;
— акта чи погодження на перерахування грошових коштів нерезиденту за окремими операціями, виданого відповідно до
Положення № 597.Оплата робіт, послуг, прав інтелектуальної власності (що регулюється
Положенням № 597) вартістю до 100000 євро, провадиться без акта цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків та без погодження НБУ.Придбати валюту для здійснення
поточних неторговельних операцій згідно з п. 1 гл. 2 розділу II Порядку № 281 можуть клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, крім постійних представництв нерезидентів) на підставі таких документів:— заяви про придбання іноземної валюти;
— розрахунку витрат (на відрядження за межі України; на експлуатацію транспортних засобів, що виконують рейси за межі України; для оплати праці працівників-нерезидентів, які відповідно до укладених договорів (контрактів) працюють в Україні, тощо);
— документів, що мають силу договору, які використовуються в міжнародній практиці для оплати видачі охоронних документів на використання об’єктів промислової власності, оплати за використання прав інтелектуальної власності, оплати відшкодування судових, арбітражних, нотаріальних та інших платежів;
— копій договорів про здійснення платежів соціального характеру;
— копії документа про умови вступу до міжнародних організацій у разі сплати вступного внеску чи копії документа, що засвідчує членство в міжнародній організації в разі сплати членських внесків;
— документів, необхідних для повернення коштів у разі відкликання банками-нерезидентами розрахункових документів;
— інших документів.
Постійні представництва нерезидентів, що здійснюють підприємницьку діяльність в Україні, офіційні представництва, які не займаються такою діяльністю, а також фізичні особи — резиденти і нерезиденти можуть придбати іноземну валюту для проведення
неторговельних операцій на підставі заяв та документів, переліки яких наведено в пп. 2 — 5 гл. 2 розділу II Положення № 281.Резиденти мають право придбавати іноземну валюту для здійснення
операцій, пов’язаних з рухом капіталу (виконання зобов’язань за векселями, кредитними, гарантійними, заставними операціями та платежів за такими операціями, повернення інвестицій і доходів за такими інвестиціями тощо); перелік документів, які необхідно подати для цього до банку, наведено в пп. 1, 2 і 4 гл. 3 розділу II Положення № 281.Згідно з
п. 5 ст. 1 Закону № 400 банк зобов’язаний нарахувати, утримати і одночасно з поданням заявки на придбання іноземної валюти від імені та за рахунок клієнта сплатити до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 0,5 % від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.
Обмін
Суб’єкти ринку за наявності в їх клієнтів зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами в іноземній валюті мають право за згодою клієнта здійснити за його рахунок купівлю іншої іноземної валюти, яку згодом на підставі договору банківського рахунка, що передбачає надання клієнту комісійних послуг, буде використано для обміну на необхідну клієнту іноземну валюту на міжнародному валютному ринку (
п. 19 розділу І Положення № 281).Слід зауважити, що при обміні готівкової іноземної валюти збір на обов’язкове державне пенсійне страхування не сплачується.
Строки використання придбаної валюти
Згідно зі
ст. 3 Закону № 185 Нацбанк має право встановлювати строк, протягом якого придбану резидентом на МВРУ іноземну валюту для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентом має бути використано за призначенням, і порядок її продажу в разі порушення цього строку.Такий строк установлено
п. 3 розділу III Положення № 281, де передбачається, що клієнт-резидент зобов’язаний використати іноземну валюту, придбану (чи обміняну відповідно до п. 19 розділу І) в установленому порядку через суб’єкта ринку, не пізніше ніж через десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.У разі порушення резидентами зазначеного строку суб’єкт ринку зобов’язаний продати протягом 5 робочих днів куплену (обміняну) іноземну валюту. Додатна курсова різниця, яка може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а від’ємна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента (
п. 6 розділу III Положення № 281).
Продаж
Як уже згадувалося вище, для здійснення гривневих розрахунків на території України експортери, які отримали валютну виручку, щоб поповнити кількість готівкових коштів у гривні, мають продати валюту через уповноважені банки на МВРУ. На сьогодні немає законодавчої норми, що зобов’язує підприємство продавати виручену валюту, тому строки продажу підприємство визначає самостійно.
Резидент має право використовувати валюту для розрахунків з нерезидентами, за необхідності наявну валюту можна обміняти через суб’єкта ринку на ту, в якій потрібно здійснити платіж.
Процедура продажу іноземної валюти є досить простою і не вимагає подання до банку того солідного пакета документів, який необхідно подати при купівлі валюти, достатньо подати відповідну заяву.
Документи для проведення валютних операцій
Загальні вимоги Нацбанку до оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про придбання та продаж іноземної валюти і порядок їх виконання встановлено в
Положенні № 82.Для придбання чи продажу іноземної валюти необхідно оформити відповідну заяву за зразком, наведеним у
додатках 2 і 3 до Положення № 82. Хоча, як передбачає п. 1.5, зазначені заяви можуть бути оформлені в довільній формі, але із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів, указаних у п. 3.3 або п. 3.4 Положення № 82.Такі заяви заповнюються українською мовою та подаються до банку не менше ніж у двох примірниках на паперових носіях або в електронному вигляді з використанням системи «клієнт-банк», якщо це передбачено договором банківського рахунка чи окремою угодою з клієнтом (
п. 4.5 Положення № 82).При отриманні уповноваженим банком заяви, в якій не заповнено хоча б один з обов’язкових реквізитів або якщо його заповнено неправильно, банк зобов’язаний повернути таку заяву без виконання (
п. 4.9 Положення № 82).Заяву про купівлю чи продаж іноземної валюти може бути частково чи повністю відкликано клієнтом шляхом подання до банку відповідного листа до закінчення операційного часу дня, що передує дню проведення торгів на МВРУ (
п. 7.1 Положення № 82).При здійсненні операцій купівлі чи продажу іноземної валюти банк згідно із заявою утримує суму належної йому комісійної винагороди у гривні із суми, перерахованої на придбання іноземної валюти чи отриманої від продажу іноземної валюти.
Отже, ми розглянули основні моменти, пов’язані з валютними операціями, але на цьому наша розмова не закінчується. У наступній статті ви дізнаєтеся про правила відображення в податковому та бухгалтерському обліку операцій купівлі, продажу та обміну валюти.
