Затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 р. № 105
Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 липня 2006 р. за № 880/12754
(витяг)
Розділ 1. Загальні положення
1.1. Ці Правила визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
1.2. Правила розроблені з метою охорони та збереження зелених насаджень у містах та інших населених пунктах (далі — зелені насадження) і утримання їх у здоровому впорядкованому стані, створення та формування високодекоративних, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень.
1.3. Правила є обов’язковими для виконання всіма установами, підприємствами, організаціями та громадянами, які займаються проектуванням, створенням, ремонтом і утриманням зелених насаджень, розташованих на територіях населених пунктів України.
Розділ 2. Визначення термінів
2.1. Наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
Балансоутримувач
— спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.Ботанічні сади
— науково-дослідницькі та культурно-просвітницькі заклади, призначені для вивчення рослинного світу, виведення та впровадження в народне господарство нових перспективних видів, форм і сортів рослин.Бульвар
— озеленена територія вздовж проспекту, транспортної магістралі або набережної з алеями і доріжками для пішохідного руху і короткочасного відпочинку.Буферна зона
— окраїнна частина парку або додатково виділена і освоєна сусідня територія для масового відпочинку населення з метою зменшення рекреаційного навантаження на культурно-історичну зону парку.Вертикальне озеленення
— елементи озеленення фасадів будівель, паркових споруд, спеціальних ажурних споруд, вертикальних стін та інших об’єктів з використанням деревовидних ліан та інших витких рослин.Власники земельних ділянок
— це юридичні та фізичні особи, які мають документ на право власності на земельну ділянку.Відновна вартість зелених насаджень
— це вартість, яка визначає їхню цінність, включаючи витрати на відновлення.Вуличні насадження
— озеленена територія вздовж вулиць міст і населених пунктів.Газон
— певна ділянка однорідної території з штучним дерновим покривом, який створюється посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернуванням.Гай
— великий елемент садово-паркового пейзажу площею 1,0 — 1,5 га, що складається переважно з однієї деревної породи і проглядається майже наскрізь між деревами.Гідропарк
— благоустроєний водноспортивний комплекс. Оптимальне співвідношення площ водойм, насаджень та лугів 2 : 1 : 1.Декоративне садівництво
— це підгалузь господарства, яка включає: зелене будівництво, утримання зелених насаджень, формування ландшафтів, квіткове оформлення територій, вирощування посадкового та посівного матеріалу, квіткових та декоративних культур та утримання до віку знесення.Зелені насадження
— деревна, чагарникова, квіткова та трав’яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.Зелені насадження загального користування
— зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.Зелені насадження обмеженого користування
— насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, профтехучилищ, закладів охорони здоров’я, промислових підприємств і складських зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та інші.Зелені насадження спеціального призначення
— насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів.Зелене будівництво
— комплекс робіт щодо створення нових міських зелених насаджень і реконструкції наявних.Квітник
— ділянка геометричної або довільної форми з посадженими одно-, дво- або багаторічними квітковими рослинами.Комплексна зелена зона
— сукупність міських і приміських насаджень, межі якої наносяться на картографічні матеріали органами архітектури (на генеральні плани, схеми та проекти районного планування), лісогосподарськими органами (на плани лісонасаджень) місцевих органів самоврядування.Клумби
— квітники правильної геометричної форми у вигляді кола, квадрата, прямокутника, овалу, трикутника тощо.Користувачі земельних ділянок
— фізичні чи юридичні особи, які взяли земельну ділянку в довгострокову оренду або користування ними.Ландшафт
— природний територіальний комплекс, ділянка земної поверхні, обмежена природними рубежами, у межах якої природні компоненти (рельєф, ґрунт, рослинність, водойми, клімат, тваринний світ), а також штучні або антропогенні (забудова, дороги, сільгоспугіддя тощо), перебувають у взаємодії і пристосовуванні один до одного.Лісопарк (буферний парк)
— лісовий масив з елементами паркового благоустрою для масового відпочинку населення.Лугопарк
— відкритий луговий простір з насадженнями і водоймами. Оптимальне співвідношення площ лугів, насаджень, водойм 5 : 2 : 1.Малі архітектурні форми
— у зеленому господарстві штучні архітектурно-об’ємні елементи садово-паркової композиції: альтанки, бесідки, ротонди, перголи, трельяжі, арки, кіоски, павільйони, палатки, знаки, які об’єднані загальним художнім задумом, що виконують утилітарні та декоративні функції, садово-паркові меблі, обладнання ігрових та господарських майданчиків, декоративні вази, паркові скульптури, урни, питні фонтанчики тощо.Міський ліс
— лісовий масив або ділянка лісу, розташовані в межах населеного пункту.Норма озеленення
— площа озеленених територій загального користування, яка припадає на одного жителя.Об’єкт благоустрою зеленого господарства
— об’єкт благоустрою, на території якого розташовані зелені насадження.Об’єкт озеленення
— територія, призначена для озеленення, на якій передбачається реконструкція і проведення капітального або поточного ремонтів об’єктів зеленого фонду.Озеленені території
— ділянки землі, на яких розміщена рослинність природного чи штучного походження (садово-паркові комплекси та об’єкти зеленого будівництва).Озеленення населених місць
— комплекс робіт зі створення і використання зелених насаджень у населених пунктах, або інакше, система зелених насаджень населених пунктів.Охорона зелених насаджень
— система адміністративно-правових, організаційно-господарських, економічних, архітектурно-планувальних і агротехнічних заходів, спрямованих на збереження, відновлення або покращання виконання зеленими насадженнями відповідних функцій.Парк
— самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції та призначений для короткочасного відпочинку населення. Залежно від характеру і призначення вони діляться на парки культури і відпочинку, районні, спортивні, дитячі, дендрологічні, історичні, національні, меморіальні, етнографічні парки-музеї, історичні, виставкові, зоологічні, аерофітотерапії тощо.Пошкодження зелених насаджень
— надання шкоди кореневій системі, стовбуру, кроні, гілкам деревно-чагарникових порід, а також газонам, квітникам, але яка не припинила їх росту.Присадибна ділянка
— це ділянка землі, що передається у власність громадян для обслуговування житлового будинку.Приміська зелена зона
— територія за межами міської зони, зайнята лісами, лісопарками та іншими озелененими територіями, яка виконує захисні і санітарно-гігієнічні функції і є місцями відпочинку населення.Пристовбурна лунка
— верхній горизонт посадкової ями, обнесений по периметру земляним валком заввишки 6 — 10 см, влаштований для кожної рослини або загальний для групи рослин.Рабатки
— квітники у вигляді вузької смуги завширшки 0,6 — 3 м, які влаштовують уздовж доріжок і фасадів будинків, навколо пам’ятників, партерів тощо.Рекреаційна зона
— спеціально виділена генеральним планом і організована територія в місті і зеленій зоні, призначена для відпочинку населення.Сади
— упорядковані масиви зелених насаджень площею від 2 до 6 га, призначені для короткочасного відпочинку населення. За характером використання можуть бути: міські сади, сади біля видовищних споруд, сади житлових районів і мікрорайонів, міжквартальні сади та інші.Санітарно-захисна зона
— озеленена територія спеціального призначення, яка розділяє (відокремлює) сельбищну частину міста від промислових підприємств.Сквер
— упорядкована й озеленена ділянка площею від 0,02 га до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць, призначена для короткочасного відпочинку населення.Озеленені ділянки площею менше 0,02 га, що прилягають до транспортних магістралей у вигляді острівців газонів і квітників без доріжок і місць відпочинку, ураховуються в складі вулиць, як насадження спеціального призначення.
Стійкість зелених насаджень
— здатність насаджень зберігати характер функціонування в умовах дії як антропогенних факторів, так і природних негативних факторів.Ступінь озеленення
— відношення площі озеленених територій до загальної площі міста, одиниці його адміністративного ділення або окремої функціональної території, розрахована у відсотках.Урочище
— природно-територіальний комплекс, який складається із закономірного просторового поєднання (системи фацій). Урочища найчастіше формуються на основі певних форм рельєфу — випуклої чи ввігнутої, але єдиної за генезисом і віком. Вони розташовані на одному рівному субстраті. Прикладом урочища може слугувати моренний горб або верховий болотний масив. Це може бути будь-яка частина місцевості, не подібна на іншу, наприклад, ліс серед поля.Утримання зелених насаджень
— дотримання режиму їх використання з проведенням агротехнічних заходів, що сприяють нормальному ростові.
Розділ 3. Об’єкти благоустрою зеленого господарства населених пунктів
3.1. Об’єкти благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів.
До об’єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать:
парки, парки культури та відпочинку, парки — пам’ятки садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади;
дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші;
сквери;
міські ліси;
зони рекреації;
зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель;
прибережні зелені насадження;
зелені насадження прибудинкової території.
3.2. Елементи благоустрою.
Елементами благоустрою є:
покриття доріжок відповідно до норм стандартів;
зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об’єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;
будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;
засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;
комплекси та об’єкти монументального мистецтва;
обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків;
малі архітектурні форми;
інші елементи благоустрою.
Розділ 4. Використання об’єктів благоустрою зеленого господарства
4.1. Об’єкти благоустрою зеленого господарства використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони і утримання відповідно до цих Правил.
4.2. На об’єктах благоустрою зеленого господарства забороняється:
виконувати земляні, будівельні та інші роботи без дозволу, виданого в установленому порядку;
самовільно влаштовувати городи, пошкоджувати дерева, кущі, квітники, газони;
вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, сміття, траву, гілки, деревину, сніг, листя тощо;
складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання;
самовільно встановлювати об’єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо;
посипати кухонною сіллю сніг та лід на тротуарах;
влаштовувати стоянки автомашин, суден, катерів;
влаштовувати зупинки пасажирського транспорту та паркувати автотранспортні засоби на газонах;
влаштовувати ігри на газонах;
спалювати суху рослинність, розпалювати багаття та порушувати інші правила протипожежної безпеки;
підвішувати на деревах гамаки, гойдалки, мотузки для сушіння білизни, прикріплювати рекламні щити, електропроводи та інше, якщо вони можуть пошкодити дерево;
добувати з дерев сік, смолу, наносити механічні пошкодження;
рвати квіти, ламати гілки дерев;
винищувати мурашники, ловити птахів і звірів;
випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях;
здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях.
Розділ 5. Утримання об’єктів благоустрою зеленого господарства
5.1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа спеціалізованих підприємств, організацій балансоутримувачів об’єктів благоустрою зеленого господарства державної та комунальної власності.
5.2. Балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об’єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об’єкта.
5.3. На території об’єктів відповідно до містобудівної документації можуть бути розташовані будівлі та споруди торговельного, соціально-культурного, спортивного та іншого призначення. Власники цих будівель та споруд зобов’язані забезпечити належне утримання наданої їм земельної ділянки, а також на умовах договору, укладеного з балансоутримувачем, забезпечувати належне утримання закріпленої за ними прилеглої території або брати пайову участь в утриманні об’єкта.
5.4. На об’єктах державної чи комунальної власності межі закріпленої території та обсяги пайової участі визначають місцеві органи влади, а в м. Києві та Севастополі державні адміністрації.
5.5. Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є:
на об’єктах благоустрою державної чи комунальної власності — балансоутримувачі цих об’єктів;
на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях — установи, організації, підприємства;
на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, — забудовники чи власники цих територій;
на безхазяйних територіях, пустирях — місцеві органи самоврядування;
на приватних садибах і прилеглих ділянках — їх власники або користувачі.
5.6. Елементи благоустрою входять до складу об’єктів благоустрою, за винятком меморіальних комплексів та об’єктів монументального мистецтва, фонтанів.
5.7. Загальноміські інженерні мережі водопостачання, водовідведення, кабельні електромережі, телефонізації та інші, які проходять через територію об’єкта благоустрою, не входять до його складу і перебувають на балансі та обслуговуванні відповідних підприємств, організацій.
5.8. Догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем.
Розділ 6. Права та обов’язки балансоутримувача об’єктів благоустрою зеленого господарства державної чи комунальної форми власності
6.1. Балансоутримувач об’єкта благоустрою зеленого господарства має право:
брати участь у розробленні планів соціально-економічного розвитку населених пунктів;
брати участь в обговоренні проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань озеленення населених пунктів;
залучати на договірних засадах підприємства і організації незалежно від форм власності до виконання окремих робіт на об’єктах зеленого господарства, у тому числі проведення інвентаризації;
звертатись з позовом до суду на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок пошкодження об’єктів зеленого господарства.
6.2. Балансоутримувачі об’єкта зобов’язані:
утримувати в належному санітарно-технічному стані об’єкт благоустрою (виконання заходів, затверджених місцевими органами самоврядування);
не допускати внесення змін в архітектурно-планувальне рішення, зокрема фарбування монументів, пам’ятників, скульптур без погодження з відповідними органами;
дотримуватись технологій догляду, експлуатації та ремонту, регулярно проводити заходи щодо запобігання передчасному зносові об’єктів;
усувати пошкодження інженерних мереж, які обслуговують даний об’єкт, наслідки аварій, стихійного лиха;
проводити інвентаризацію та паспортизацію об’єктів благоустрою відповідно до планів та в межах виділених державними адміністраціями в м. Києві та органами місцевого самоврядування коштів;
брати участь у роботі комісій з прийняття в експлуатацію нових реконструйованих та капітально відремонтованих об’єктів;
брати участь у роботі комісій з обстеження зелених насаджень з метою їх знесення;
розробляти перспективні та пріоритетні напрями розвитку об’єктів благоустрою зеленого господарства;
контролювати дотримання технології виконання робіт, правил охорони зелених насаджень підрядними організаціями на об’єктах благоустрою;
готувати зведені звіти з питань розвитку та утримання об’єктів благоустрою та надавати їх місцевим органам самоврядування;
визначати обсяги збитків, заподіяних внаслідок пошкодження об’єктів благоустрою зеленого господарства.
Розділ 7. Охорона зелених насаджень
7.1. Охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільчих пунктів і підприємств та своєчасно видалені. У разі несвоєчасного видалення насаджень в охоронних зонах, коли дерева біля кореневої шийки досягли діаметра 5 см і більше, їх відновна вартість стягується в установленому порядку.
7.2. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об’єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об’єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у постійне користування або в оренду, — за рахунок їх власників або орендарів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.
7.3. Генеральний план розвитку населених пунктів України розробляється і реалізується з урахуванням вимог захисту зелених насаджень.
7.4. Містобудівна діяльність у населених пунктах проводиться з дотриманням вимог охорони зелених насаджень.
7.5. Господарська та інша діяльність проводиться з урахуванням коштів, необхідних для охорони, утримання та відновлення зелених насаджень і міських лісів. Кошти передбачають: місцеві органи самоврядування на утримання об’єктів зеленого господарства комунальної форми власності, підприємства, організації, установи на утримання зелених насаджень на територіях, які їм належать на правах власності, довгострокової оренди, власники чи користувачі земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження.
7.6. Під час проведення будь-яких робіт на земельній ділянці, на якій залишились зелені насадження, забудовник:
огороджує дерева на території будівництва;
у процесі виконання робіт щодо будівництва доріг, тротуарів, асфальтування дворів тощо залишає місця (лунки) для посадки дерев, а також утворює лунки довкола наявних дерев;
копає канави глибше 1 м для прокладання підземних інженерних мереж і фундаментів на віддалі не менше 2 м від дерева та 1,5 м від чагарника;
не допускає засипання ґрунтом чагарників та стовбури дерев;
зберігає верхній родючий шар ґрунту на всій території забудови, організовує його зняття, складування та залишає для подальшого використання чи передачі спеціалізованому підприємству, визначеному місцевим органом влади для використання під час створення зелених насаджень;
не допускає складування будівельних матеріалів, стоянки машин і механізмів на відстані не менше 2,5 м від дерева і 1,5 м від чагарника.
<…>
Розділ 13. Капітальний та поточний ремонт об’єктів благоустрою зеленого господарства
Роботи з ремонту об’єктів благоустрою зеленого господарства поділяються на такі види:
капітальний ремонт;
поточний ремонт.
13.1. Капітальний ремонт, як правило, повинен проводитись комплексно, включаючи зелені насадження, паркові доріжки і алеї, малі архітектурні форми, фонтани, освітлення, гідротехнічні споруди та будівлі, огорожі тощо.
До капітального ремонту об’єктів благоустрою зеленого господарства належать роботи, спрямовані на відновлення їхніх експлуатаційних характеристик, підвищення якості озеленення та благоустрою шляхом заміни окремих елементів на більш сучасні конструкції та матеріали, а також садіння нових більш декоративних дерев та чагарників.
13.1.1. Роботи з капітального ремонту об’єктів благоустрою зеленого господарства включають такі види робіт, як:
видалення дерев та чагарників;
омолоджування старих дерев та кущів;
садіння нових дерев та кущів, у тому числі з грудкою землі та заміною рослинного ґрунту в садивних ямах повністю або частково;
відновлення газонів, у тому числі і з добавленням рослинного ґрунту;
заміну або відновлення квітників, розаріїв із садінням нових видів квітів та троянд;
роботи, пов’язані з відновленням родючості ґрунту;
улаштування нового або відновлення пошкодженого поливального водопроводу із заміною пошкоджених труб та водопровідної арматури;
улаштування та ремонт дорожнього покриття паркових доріг та алей, майданчиків, пішохідних та велосипедних доріжок;
заміна асфальтобетонного покриття доріг і алей, майданчиків на цементно-бетонні;
вирівнювання цементобетонних плит, а також заміна їх на нові;
виправлення в повному обсязі пошкоджень водостоків із заміною труб і лотків;
ремонт і відновлення водопроводів із заміною матеріалів покриття;
установлення або заміна поребриків та бордюрних каменів;
установлення нових та заміна застарілих малих архітектурних форм;
ремонт із суцільним фарбуванням малих архітектурних форм;
відбудова зруйнованих фундаментів пам’ятників, декоративних скульптур та композицій, фонтанів, декоративних басейнів тощо;
відновлення або повна чи часткова заміна облицювання фонтанів;
демонтаж і монтаж поливальної системи в кількості 60 %;
заміна або ремонт електродвигунів, насосів та іншого обладнання;
ремонт і відновлення дренажно-меліоративної системи;
заміна пошкоджених та застарілих конструкцій опор світильників, освітлювальної арматури, дротів, кабелів;
ремонт і заміна пристовбурних решіток;
установлення додаткових опор та світильників;
антикорозійний захист інженерних мереж;
відновлення або заміна пошкоджених парапетів, перильних огорож, сходів, підпірних стінок;
ремонт, фарбування і відновлення огорож;
улаштування та відновлення або заміна зруйнованого кріплення схилів;
очищення русел річок водойм від намулів, відкладів та завалів;
розчищення і поглиблення ставів і каналів;
улаштування та відновлення пунктів заправки водою поливально-мийних машин;
відновлення теплиць, парників для вирощування розсади та інші роботи, передбачені проектною документацією;
реконструкція і формування насаджень.
13.1.2. Порядок проведення капітального ремонту
Капітальний ремонт об’єкта благоустрою зеленого господарства проводиться за умови наявності проектно-кошторисної документації.
13.1.2.1. Балансоутримувач об’єкта складає перелік об’єктів, які підлягають капітальному ремонтові, та об’єктів, на які потрібно розробляти проектно-кошторисну документацію на наступний рік, та передає до органу самоврядування місцевими органами самоврядування, які і включають цей перелік до фінансування.
Балансоутримувач виконує роботи власними силами або на тендерній основі визначає генпідрядника для виконання робіт і проектну організацію для проведення проектних робіт.
13.1.2.2. У разі, якщо виникла необхідність перекриття вулиці, дороги, транзитних пішохідних доріг, рішення про початок та закінчення робіт приймає виконавчий орган міських (селищних) рад.
13.1.2.3. Під час проведення капітального ремонту необхідно всебічно використовувати матеріали, дерева, деревину, придатний посадковий матеріал, металевий брухт, одержані в процесі виконання робіт.
Замовник (балансоутримувач) разом із проектною та підрядною організаціями безпосередньо на об’єкті уточнюють перелік і кількість матеріалів, придатних для подальшого використання, про що складають акт.
За умови використання таких матеріалів на даному об’єкті кошторисна вартість об’єкта зменшується на суму використаних матеріалів. Якщо підрядник використовує матеріали на інших об’єктах, то сума цих матеріалів теж враховується під час розрахунків, реалізації матеріалів, одержаних після розбирання об’єкта, стороннім організаціям. Кошти від їх реалізації надходять балансоутримувачу для подальшого проведення ремонтних робіт.
13.1.2.4. Роботи з капітального ремонту повинні здійснюватись згідно з проектною документацією. Усі незначні відхилення у процесі проведення робіт, які не впливають на якість і стан об’єкта, погоджуються із замовником та проектною організацією.
Додаткові роботи, не передбачені кошторисом, оформляються актом за участю представників замовника, підрядника і проектної організації.
На кожному об’єкті капітального ремонту виконавець робіт веде журнал робіт, в якому фіксуються дати найважливіших етапів, дані про якість матеріалів та посадкового матеріалу, методи проведення робіт, метеорологічні умови, відхилення, допущені в процесі робіт, зауваження осіб, які перевіряють хід робіт.
13.1.2.5. У разі необхідності виконання капітального ремонту окремих елементів благоустрою чи вибіркових та нескладних видів робіт робоча документація складається із скороченого обсягу, а саме: стисла пояснювальна записка та дефектний акт із зазначенням обсягів робіт у натуральних одиницях виміру. На основі дефектного акта складається кошторис, який затверджується балансоутримувачем об’єкта.
Перелік таких об’єктів складає балансоутримувач та подає на погодження виконавчому органу міських (селищних) рад.
Такі обсяги робіт, як правило, виконуються балансоутримувачем власними силами.
13.1.2.6. Здавання та приймання виконаних робіт з капітального ремонту об’єктів благоустрою зеленого господарства проводиться відповідно до діючих державних будівельних норм. При цьому додатковими вимогами є визначення кількості дерев, чагарників та квітів, що не прижилися. Визначення відсотка рослин, що не прижилися, проводиться в такі строки:
— для весняних посадок — восени поточного року;
— для осінніх та зимових посадок — восени наступного року (потрібно керуватись Нормативами приживлюваності дерев і кущів при проведенні робіт із озеленення міст та інших населених пунктів, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.02.2005 № 32, зареєстрованими в Мін’юсті 24.03.2005 за № 329/10609). Якщо відсоток нижчий нормативного, виконавець робіт виконує додаткові насадження за свій рахунок.
13.1.2.7. Догляд за зеленими насадженнями до передачі їх в експлуатацію повинні здійснювати виконавці робіт. Кошти для догляду за зеленими насадженнями передбачає проектна організація в кошторисі. За відсутності в кошторисі коштів на ці цілі замовник передбачає заходи щодо догляду за зеленими насадженнями.
13.1.2.8. Після прийняття об’єкта благоустрою в експлуатацію балансоутримувач вносить необхідні зміни в паспорт об’єкта благоустрою.
13.1.2.9. Приймання робіт з капітального ремонту окремих елементів благоустрою та нескладних обсягів робіт (робоча документація із скороченого обсягу) проводить комісія, яку призначає балансоутримувач. У складі комісії повинен бути представник виконавчого органу міських (селищних) рад. Під час прийняття в експлуатацію таких об’єктів балансоутримувач у разі необхідності вносить зміни в паспорт об’єкта.
13.2. Поточний ремонт
13.2.1. До поточного ремонту об’єктів благоустрою належать роботи, спрямовані на запобігання дрібним деформаціям і пошкодженням об’єктів благоустрою та їх ліквідацію.
До поточного ремонту на об’єктах благоустрою зеленого господарства належать:
підсівання газонів до 25 % загальної площі;
садіння квітів у повному обсязі, у тому числі і багаторічних, з усіма попередніми супровідними роботами (підготовка ґрунту, вирівнювання, садіння, полив);
видалення окремих засохлих чи фаутних дерев та кущів;
знешкодження омели;
садіння нових окремих дерев та кущів до 10 % загальної кількості наявних дерев та кущів на об’єкті;
укріплення схилів дерном;
ремонт поливального водопроводу з незначною заміною труб до 10 % загальної довжини водопроводу;
ремонт садово-паркового інвентарю, споруд;
ремонт та фарбування малих архітектурних форм;
фарбування парканів, парапетів, огорож;
заміна розбитих плиток, видалення бур’янів, профілювання доріжок;
дрібні штукатурні та теслярські роботи;
дрібний ремонт теплиць, парників із заміною скла;
облаштування парників;
ремонт покриття проїзної частини, тротуарів, майданчиків, пішохідних та велосипедних доріжок;
виправлення окремих бордюрних каменів і поребриків;
ремонт водостоків;
відновлення штукатурки та облицювання фундаментів пам’ятників, декоративних скульптур та композицій фонтанів, декоративних басейнів тощо;
заміна окремих водостічних та водопровідних труб, решіток, водопровідної арматури;
очищення водойм від намулів тощо;
виправлення частково зношених і пошкоджених опор, світильників;
заміна дротів і розтяжок у межах прогону між опорами, але не більше 20 % загальної кількості;
заміна кабелю в окремих місцях обсягами не більше 10 % загальної його довжини на об’єкті;
ліквідація обривів та перетягування провислих дротів;
суцільне фарбування опор;
ремонт та заміна реле часу;
ремонт і заміна заземлювальних пристроїв;
монтаж і демонтаж електродвигунів, насосів тощо;
ремонт пунктів заправки водою поливально-мийних машин, заміна водопровідної арматури, розпилювачів поливо-зрошувальної мережі, лічильників водо, — тепло, — електропостачання.
13.2.2. Фінансування робіт з поточного ремонту в зеленому господарстві проводиться із загального фінансування, передбаченого на утримання об’єктів благоустрою.
13.2.3. Балансоутримувач щороку подає на розгляд органу місцевого самоврядування розрахунки на наступний рік. При затвердженні розрахунків складається кошторис робіт з поточного ремонту, який затверджує балансоутримувач.
Поточний ремонт у зеленому господарстві виконується згідно з технологічними картами.
13.2.4. Приймання робіт з поточного ремонту проводиться балансоутримувачем у присутності представника органу місцевого самоврядування, і підписується акт здавання-приймання робіт з поточного ремонту, який є основою для фінансування вказаних робіт.
13.2.5. Вартість робіт з поточного ремонту визначається і базується на нормативно-розрахункових показниках — ресурсних елементних кошторисних норм, та Порядку визначення вартості робіт з догляду за зеленими насадженнями України, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2005 № 121, зареєстрованого у Мін’юсті 31.08.2005 за № 958/11238.
Розділ 14. Облік зелених насаджень
14.1. У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їхній реєстр за видовими складом та віком.
14.1.1. Облік проводиться з метою:
одержання достовірних даних щодо кількісних і якісних характеристик зелених насаджень на територіях населених пунктів;
визначення відповідності діяльності власників озеленених територій установленому функціональному призначенню території;
створення інформаційної бази для організації раціонального використання озеленених територій;
посилення відповідальності за збереження насаджень підприємствами, організаціями і установами;
використання даних обліку для розроблення органами місцевого самоврядування програм, заходів розвитку зелених зон населених пунктів;
розроблення заходів щодо реконструкції об’єктів благоустрою зеленого господарства.
14.1.2. Обліку підлягають усі види зелених насаджень: дерева, кущі, газони, квітники.
14.1.3. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.
14.1.4. Облік зелених насаджень проводиться на основі матеріалів інвентаризації зелених насаджень, матеріалів лісовпорядкування в приміських лісах і лісопарках.
14.1.5. Інвентаризація зелених насаджень проводиться відповідно до Інструкції з технічної інвентаризації зелених насаджень у містах та селищах міського типу України, затвердженої наказом Держбуду України від 24.12.2001 № 226, зареєстрованої у Мін’юсті 25.02.2002 за № 182/6470.
14.1.6. За матеріалами інвентаризації складається паспорт об’єкта (благоустрою, території підприємств, установ, організацій, інших земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження) затвердженої форми.
14.1.7. Паспорт об’єкта затверджується балансоутримувачем, власником чи користувачем земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження, та підписується виконавцем робіт з інвентаризації.
14.1.8. Дані паспорта заносять у облікові бухгалтерські документи балансоутримувачів, власників чи користувачів земельних ділянок, на яких розміщені зелені насадження. Копія паспорта передається у виконавчі органи міських, районних, селищних і сільських рад для складання реєстру зелених насаджень.
14.1.9. Паспорт об’єкта підлягає плановому поновленню один раз за 5 років.
14.1.10. Позаплановий облік зелених насаджень проводиться у разі переходу прав власності на земельні ділянки, на яких розміщені зелені насадження, до іншого власника, користувача або балансоутримувача, значної втрати чи пошкодження зелених насаджень у результаті аварійних, надзвичайних ситуацій або нанесення зеленим насадженням шкоди внаслідок протиправних дій юридичних чи фізичних осіб.
Позаплановий облік проводиться в тому ж самому порядку.
14.1.11. Балансоутримувачі, власники або користувачі земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження, щорічно вносять в облікові документи зміни, які відбулися на об’єктах чи земельних ділянках, де розташовані зелені насадження, за цей період.
14.2. Реєстр зелених насаджень
Важливе значення щодо обліку об’єктів зеленого господарства має ведення реєстру зелених насаджень, що являє собою узагальнення даних про типи, видовий склад, вік, якість та кількість зелених насаджень на території населеного пункту. Узагальнення даних проводиться на електронному та паперовому носіях.
14.2.1. Метою ведення реєстру зелених насаджень є:
одержання достовірних комплексних даних про кількість і стан зелених насаджень;
ведення моніторингу стану і кількості зелених насаджень;
визначення основних напрямів селищної, районної та міської політики в утриманні, розвитку і захисту зелених насаджень;
розроблення програм, заходів з розвитку зелених зон населених пунктів України.
14.2.2. Реєстр об’єктів благоустрою зеленого господарства насаджень ведеться на основі даних паспортів, в розрізі територій населених пунктів (сільських, селищних, районних та міських), по визначеній формі (додаток 9)*
* Додатки не наводятся. —
Прим. ред.14.2.3. Зведений реєстр зелених насаджень населених пунктів ведеться на основі даних реєстру об’єктів благоустрою зеленого господарства (додаток 10).
14.2.4. Поновлення даних реєстрів проводиться:
на об’єктах благоустрою державної чи комунальної власності — один раз за 2 роки;
на інших територіях — один раз за 5 років.
Розділ 15. Організація розвитку зелених зон населених пунктів
Організація розвитку та утримання зелених зон населених пунктів Законом України «Про благоустрій населених пунктів» покладається на органи місцевого самоврядування. Цим же Законом передбачено: «Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов’язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають».
Виходячи з цього, місцеві органи влади визначають уповноважений орган чи/або відповідальних осіб, які б відповідали за розвиток і контроль у сфері зеленого господарства. Уповноважений орган або визначені особи аналізують генеральний план розвитку населеного пункту, матеріали інвентаризації, звіти тощо і готують рішення виконавчої влади щодо розроблення програми розвитку та збереження зелених зон окремого населеного пункту на перспективу. В розробленні такої програми повинні брати участь архітектори, які розробляли генеральний план, спеціалісти зеленого господарства, наукові та інші працівники. У програмі передбачається збільшення території під зеленими насадженнями виходячи з нормативів, передбачених будівельними нормами (додаток 5), а саме: території під будівництво нових підприємств, установ, організацій, створення нових парків, скверів відповідно до генерального плану, реконструкція наявних зелених насаджень тощо (додатки 6, 7, 8). В програмі передбачається і фінансове забезпечення.
За фінансове забезпечення відповідають власники чи користувачі земельних ділянок, на яких передбачається озеленення, та органи місцевого самоврядування чи місцеві органи виконавчої влади на землях комунальної чи державної власності.
Окремим розділом у програмі повинно бути утримання зелених насаджень, для чого вивчається вся територія населеного пункту, встановлюються власники чи користувачі цих територій з урахуванням прилеглих територій — відповідальних за їх утримання. Безхазяйні території утримуються за рахунок коштів місцевих органів самоврядування.
Програма широко обговорюється в пресі та з громадськістю населеного пункту, після чого затверджується органами місцевого самоврядування. Програма є обов’язковою для виконання всіма підприємствами, організаціями, установами, громадянами, які в ній передбачені. Така програма щорічно коригується з урахуванням розвитку населеного пункту.
Рішення щодо затвердження доводиться до всіх виконавців, передбачених у програмі.
Контроль за виконанням вказаної програми покладається на виконавчі органи міських (селищних) рад.
Начальник управління благоустрою
та комунального обслуговування Мінбуду
Я. Стеценко
