Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Школа правових знань. Порушення процедури перевірки як підстава для оскарження штрафної санкції

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Листопад, 2008/№ 90
В обраному У обране
Друк
Стаття

Порушення процедури перевірки як підстава для оскарження штрафної санкції

 

На підприємстві проведено планову податкову перевірку, у ході якої було допущено порушення окремих вимог до порядку її проведення. За результатами перевірки складено акт, в якому зафіксовано порушення підприємством податкового законодавства, і прийнято рішення про застосування штрафних санкцій. Чи може це рішення бути скасовано на тій підставі, що перевірку було проведено без дотримання певних законодавчих вимог?

(м. Кривий Ріг)

 

Нюансам того, як суб’єкт господарювання може використати порушення порядку проведення перевірок, яких припускаються контролюючі органи, було присвячено окрему статтю (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 102, с. 17).

Слід визнати, що на процедурні помилки перевіряючих краще реагувати ще під час самої перевірки. На цій стадії порушення порядку проведення перевірок можуть стати підставою або для недопуску перевіряючих (наприклад, у разі відмови перевіряючого розписатися в журналі перевірок*), або для відмови від виконання їх вимог як незаконних (як наприклад, вимоги включити посадову особу податкового органу до складу інвентаризаційної комісії на підприємстві).

* Ця вимога є обов’язковою для посадових осіб тих контролюючих органів, на яких поширюється дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (далі — Закон № 877).

У запитанні, що розглядається, ідеться про ситуацію, коли перевірку, хоча і з порушеннями, але все-таки було проведено. Прийняте на її підставі

рішення про застосування штрафних санкцій може бути оскаржене у зв’язку з допущеними в ході перевірки порушеннями або у зв’язку з неправильним оформленням акта перевірки.

У цьому випадку у суб’єкта господарювання є два шляхи — подати скаргу на рішення про застосування до нього санкцій або вищому за рівнем контролюючому органу (або у визначених випадках — органу, посадові особи якого проводили перевірку), або до суду.

Порушення порядку проведення перевірок або неправильне оформлення актів перевірок досить часто стають підставою для скасування рішень податкових органів. На це увагу податкових інспекцій регулярно звертає сама ДПАУ (див.

листи від 14.04.2006 р. № 7104/7/14-4017, від 27.04.2006 р. № 7987/7/25-0017, від 14.07.2006 р. № 7990/5/23-1016/383, від 28.04.2007 р. № 8816/7/25-0017, від 30.07.2007 р. № 15095/7/25-0017, від 30.10.2007 р. № 22095/7/25-0017, від 24.07.2008 р. № 14874/7/25-0017 тощо).

Якщо ж так зване адміністративне оскарження не дало результатів або первісно суб’єкт господарювання визнав його для себе неперспективним, він може звернутися до суду.

Вимогу про скасування рішення про застосування штрафних санкцій або податкового повідомлення-рішення, викладену в адміністративному позові, можна обґрунтовувати посиланням на такі статті

Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАСУ):

ст. 9 КАСУ, в якій закріплено принцип законності, що вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією і законами України;

ч. 3 ст. 70 КАСУ, відповідно до якої докази, отримані з порушенням закону, не беруться до уваги судом при розгляді справи;

ч. 2 ст. 71 КАСУ, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок доведення правомірності рішення покладається на відповідача (у випадку, що розглядається, — контролюючий орган), якщо він заперечує проти позову.

На жаль, наведені аргументи не можуть дати повної впевненості в позитивному результаті оскарження рішення контролюючого органу. Це пов’язано з неоднозначністю судової практики.

Так, для більшої переконливості своєї позиції суб’єкт господарювання може послатися на ухвали Вищого адміністративного суду України, в яких суд, виявивши порушення при проведенні перевірок, задовольняв вимоги щодо скасування рішень про застосування штрафних санкцій. При цьому суд посилався на те, що відповідно до

ч. 3 ст. 70 КАСУ акт перевірки не може вважатися належним доказом у справі, оскільки він складений за результатами перевірки, проведеної з порушенням законодавства (див. ухвали ВАСУ від 25.03.2008 р. № К-14460/07, від 22.07.2008 р.). Аналогічну позицію висловлювали й інші суди (див. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2008 р. № 8/6, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 р. у справі № 22-а-1478/08, від 09.07.2008 р. у справі № 22-а-874/08). В ухвалі від 05.06.2008 р. № К-10696/06 ВАСУ вказав на неможливість прийняття остаточного рішення у справі у зв’язку з тим, що суди нижчих інстанцій не досліджували, чи належним чином оформлено акт перевірки (акт не було підписано директором та головним бухгалтером підприємства і водночас був відсутній акт про відмову від підпису акта перевірки). У зв’язку з цим справу було направлено на новий розгляд.

Однак є й рішення, в яких порушення порядку проведення перевірок ті самі суди не визнавали достатньою підставою для скасування рішень, прийнятих за їх результатами (див.

постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2008 р. № 3/183, від 03.03.2008 р. № 3/184 ). Так, в одній зі своїх ухвал ВАСУ, указавши на те, що значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, зазначених в акті перевірки, дійшов висновку, що порушення податковою інспекцією під час проведення перевірки вимог чинного законодавства (відсутність в акті перевірки вказівки на первинні документи, на підставі яких зроблено висновки про несвоєчасну сплату податкових зобов’язань суб’єктом господарювання; підписання акта тільки посадовою особою податкового органу; невідповідність акта перевірки затвердженій ДПАУ формі тощо) мають формальний характер і не можуть бути підставою для визнання податкового повідомлення-рішення недійсним (ухвала ВАСУ від 03.07.2007 р.). Схожий висновок було ним викладено і в ухвалі від 17.04.2007 р.

Але й у разі відмови Вищим адміністративним судом визнати порушення порядку перевірки достатньою підставою для скасування рішення за її результатами суб’єкту господарювання втрачати надію не слід. У нього залишається можливість оскаржити таке рішення у Верховному Суді України. Підставою для цього і буде неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України тієї самої норми права (

п. 1 ч. 1 ст. 237 КАСУ), доказом чого цілком можуть стати наведені вище судові рішення.

Слід зазначити, що в разі позитивного для суб’єкта господарювання результату оскарження в контролюючого органу теоретично залишається можливість виявити порушення, але вже в ході нової перевірки. Для проведення ж останньої необхідна законна підстава. Під жодну з підстав для проведення позапланових перевірок контролюючі органи, на яких поширюється

Закон № 877, цю ситуацію підвести не зможуть. Виняток становитимуть ті з них, для яких відповідну підставу передбачено спеціальним законом чи ратифікованим Україною міжнародним договором. Так, органи податкової служби для цього можуть послатися на п. 4 ч. 6 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII. Відповідно до нього підставою для позапланової перевірки є подання платником податків скарги про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової або позапланової виїзної перевірки, в якій він вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки.

Наприкінці декілька рекомендацій. Реагувати на процедурні порушення з боку перевіряючих слід відразу ж, не чекаючи складання акта перевірки з фіксацією в ньому виявлених порушень або тим більше рішення про застосування штрафних санкцій. Як уже зазначалося, залежно від характеру порушення реакція може бути різною — у вигляді недопуску до перевірки, відмови від виконання вимог, що виходять за межі компетенції контролюючого органу, оскарження кожної незаконної дії перевіряючих. Якщо в суб’єкта господарювання є заперечення щодо порядку проведення перевірки, він може або не підписувати акт перевірки, або при його підписанні зробити відповідну позначку про незгоду з висновками акта перевірки. Після цього в установлені строки слід подати заперечення до акта перевірки (для актів податкових перевірок цей строк становить 3 робочі дні з наступного після отримання примірника акта перевірки дня). До речі, винесення податкових повідомлень-рішень чи рішень про застосування штрафних санкцій до розгляду заперечень до акта перевірки — одна з поширених

підстав для їх скасування.

Олена Уварова, юрист

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно