Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Права акціонерів та можливості їх реалізації

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Листопад, 2008/№ 91
В обраному У обране
Друк
Стаття

Права акціонерів та можливості їх реалізації

 

Увесь процес розробки та прийняття Закону про АТ пройшов під гаслом «Захистимо права акціонерів». Саме відсутність належних гарантій прав акціонерів вважається основною причиною масових корпоративних захоплень, блокування роботи акціонерних товариств та інших конфліктів між акціонерами. Чи зможе новий Закон вирішити ці проблеми?

Ніна КОСТЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Право брати участь в управлінні АТ

Це право, звісно ж, було в акціонерів і раніше. Але до

Закону про АТ постаралися включити більше можливостей для його реалізації.

Як і раніше, управління АТ здійснюють акціонери — власники простих акцій. Однак якщо згідно з чинним сьогодні законодавством

власників привілейованих акцій повністю позбавлено можливості впливати на цей процес, то згідно із Законом про АТ в окремих випадках їм надається право голосу на загальних зборах акціонерів (ч. 4 ст. 26 Закону про АТ).

Експерти коментують цю новелу так. Ринок цінних паперів в Україні характеризується мізерною часткою привілейованих акцій, тому з метою підвищення їх привабливості

Закон про АТ надає власникам цих акцій додаткові права, зокрема право голосу в передбачених статутом АТ випадках, а також щодо таких питань:

1) припинення товариства, що передбачає конвертацію привілейованих акцій певного класу у привілейовані акції іншого класу, у прості акції чи інші цінні папери;

2) унесення змін до статуту АТ, що передбачають обмеження прав акціонерів — власників цього класу привілейованих акцій;

3) унесення змін до статуту АТ, що передбачають розміщення нового класу привілейованих акцій, у власників яких буде пріоритет щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації АТ, або збільшення обсягу прав акціонерів — власників розміщених класів привілейованих акцій, що мають пріоритет щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації АТ.

Одна привілейована акція

АТ надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання. Статутом АТ може передбачатися спеціальний порядок підрахунку голосів — разом або окремо від голосів за простими та/або іншими класами привілейованих акцій.

Рішення загальних зборів АТ, що приймається за участі акціонерів — власників привілейованих акцій, вважається прийнятим у випадку, якщо за нього віддано 3/4 голосів акціонерів — власників привілейованих акцій, які брали участь у голосуванні із цього питання, якщо статутом АТ з кількістю акціонерів 25 осіб і менше не встановлюється вимога щодо більшої кількості голосів власників привілейованих акцій, необхідної для прийняття рішення. Це законодавче положення створює можливість для того, щоб в АТ, в яких тільки одна привілейована акція, рішення за участі акціонера — її власника приймалися ним одноосібно.

Під час голосування акціонерів — власників декількох класів привілейованих акцій голоси за такими акціями підраховуються разом, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Щодо власників простих акцій, то за загальним правилом голосування за їх участі здійснюватиметься, як і зараз, за принципом «

одна проста акція — один голос». Але передбачено й випадки проведення кумулятивного голосування. Так, відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону про АТ обрання членів наглядової ради публічного АТ здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування. У приватному АТ члени наглядової ради можуть обиратися або за принципом пропорційності представництва в її складі представників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам голосуючих акцій, або також шляхом кумулятивного голосування. Конкретний спосіб визначається у статуті.

Додатковою гарантією для реалізації права на участь в управлінні товариством для акціонерів може стати закріплення у статуті АТ можливості укладення договору між акціонерами, за яким

на акціонерів покладається обов’язок брати участь у загальних зборах та встановлюється відповідальність за його недотримання (ч. 1 ст. 29 Закону про АТ). Це може мінімізувати загрозу зривів у проведенні загальних зборів акціонерів, яка, як і раніше, досить велика з урахуванням того, що вимоги до кворуму для проведення загальних зборів залишилися практично тими самими (не менше 60 відсотків голосуючих акцій), а пропозицію знизити планку кворуму при проведенні повторних зборів у зв’язку з відсутністю кворуму на попередніх так і не було відображено в Законі про АТ.

Серед інших

гарантій прав акціонерів, що дозволяють їм реально впливати на управління товариством, можна також зазначити:

обов’язковість включення до порядку денного пропозицій акціонерів (акціонера), які сукупно володіють 5 або більше відсотками простих акцій (ч. 4 ст. 38 Закону про АТ);

можливість для акціонерів (акціонера), які на дату складання переліку акціонерів сукупно володіють 10 і більше відсотками простих акцій, призначати своїх представників для нагляду за реєстрацією акціонерів, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям його підсумків (ч. 4 ст. 40 Закону про АТ);

обов’язковість проведення позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства (п. 4 ч. 2 ст. 47 Закону про АТ);

обов’язковість проведення аудиторської перевірки або спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності АТ на вимогу акціонерів (акціонера) — власників більше ніж 10 відсотків простих акцій АТ;

обов’язковість проведення кумулятивного голосування при обранні членів наглядової ради, що повинно забезпечити представництво інтересів всіх акціонерів товариства, у тому числі з незначними пакетами акцій, у цьому органі АТ. Однак необхідно усвідомлювати, що представники таких акціонерів вирішального голосу в наглядовій раді не матимуть;

прийняття рішень про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна чи послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менше ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності АТ, на загальних зборах акціонерів простою більшістю акціонерів, правочину з вартістю 50 і більше відсотків вартості активів — 3/4 голосів акціонерів від загальної їх кількості;

повідомлення товариства не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання значного пакета акцій про намір придбати значний пакет акцій цього товариства, а також оприлюднення такого повідомлення шляхом надання його ДКЦПФР;

обов’язок особи, яка придбала контрольний пакет акцій АТ, протягом 20 днів з дати такого придбання запропонувати всім акціонерам викупити в них прості акції. Це надає можливість так званим міноритарним акціонерам хоч якось компенсувати втрату чи зменшення контролю за діяльністю АТ. Як зазначено в ч. 4 ст. 65 Закону про АТ, у цьому випадку акції придбаваються за ринковою ціною, затвердженою наглядовою радою або установчими зборами у процесі створення АТ. Із наведеного законодавчого положення незрозуміло, про затвердження ринкової ціни на яку дату йдеться. Крім того, Закон про АТ не зазначає, якими можуть бути наслідки, якщо викуп так і не відбудеться. Найімовірніше, на це запитання доведеться відповідати судовим інстанціям;

обов’язок акціонерного товариства в певних випадках викупити акції на вимогу своїх акціонерів (образно називають правом акціонера на незгоду з рішеннями загальних зборів акціонерів). Так, власник простих акцій має право вимагати викупити в нього акції, якщо він голосував проти одного з таких рішень, яке все одно було прийнято на загальних зборах акціонерів (ч. 1 ст. 68 Закону про АТ):

1) про злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ АТ, зміну його типу з публічного на приватне;

2) про вчинення АТ значного правочину;

3) про зміну розміру статутного капіталу.

Власники привілейованих акцій

мають аналогічні права при прийнятті загальними зборами одного з таких рішень:

1) щодо внесення до статуту АТ змін, якими передбачається розміщення нового класу привілейованих акцій, у власників яких буде пріоритет у черговості отримання дивідендів або виплат під час ліквідації АТ;

2) щодо розширення обсягу прав акціонерів — власників уже розміщених класів привілейованих акцій, які мають пріоритет у черговості отримання дивідендів або виплат під час ліквідації АТ.

 

Переважне право на придбання акцій

При додатковій емісії простих акцій переважне право на їх придбання одержують акціонери — власники простих акцій, при емісії привілейованих — відповідно власники привілейованих (за умови, що привілейовані акції, які випускаються, надають перевагу в черговості отримання дивідендів або виплат при ліквідації АТ). Реалізувати це право акціонери можуть, придбавши акції в кількості, пропорційній частці належних їм акцій у загальній кількості простих або привілейованих акцій.

Але якщо власникам простих акцій переважне право надається обов’язково (

ч. 2 ст. 26 Закону про АТ), то для акціонерів-власників привілейованих акцій його має бути передбачено у статуті товариства (абзац другий ч. 2 ст. 27 Закону про АТ).

Порушення переважного права

акціонерів як при додатковій емісії простих, так і при додатковій емісії привілейованих акцій може стати підставою для її визнання ДКЦПФР недобросовісною.

На відміну від чинного законодавства, яке тільки декларує переважне право акціонерів на придбання акцій при додатковій емісії,

Закон про АТ містить детально прописаний механізм його реалізації (див. рисунок нижче).

 

img 1

 

Декілька слів про реалізацію переважного права на придбання акцій. Користуючись цим правом, акціонер може придбати акції в кількості, пропорційній кількості акцій, які йому належать. Це обмеження, безумовно, на руку мажоритарним акціонерам. Якщо ні акціонерами, ні товариством усі акції не викуплено, їх може бути продано третім особам за ціною та на умовах, що первісно було зазначено в повідомленні акціонера.

 

Право на отримання дивідендів

Раніше, звертаючись до теми про виплату дивідендів, доводилося констатувати, що цивільне законодавство визначення дивідендів не дає, та й у цілому відрізняється небагатослівністю з цього питання (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 4, с. 3). У

Законі про АТ цю прогалину постаралися максимально заповнити, присвятивши порядку виплати дивідендів окремий розділ.

Поняття дивідендів, наведене в

ч. 1 ст. 30 Закону про АТ, дуже близьке до поняття дивідендів із П(С)БО 15. Відповідно до Закону про АТ дивіденд — це частина чистого прибутку АТ, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Щодо періодичності нарахування та виплати дивідендів, то в АТ вони, як і раніше, здійснюються один раз на рік на підставі річної фінансової (бухгалтерської) звітності. Безумовним позитивним моментом є встановлення в

Законі про АТ граничного строку, протягом якого дивіденди має бути виплачено: це повинно відбутися у строки, передбачені статутом АТ або рішенням установчих зборів АТ про виплату дивідендів, але не пізніше ніж через 6 місяців після закінчення звітного року.

 

Право акціонера на інформацію про госпдіяльність АТ

Чинне законодавство в частині забезпечення права акціонерів на інформацію про діяльність товариства обмежується простим закріпленням цього права із вказівкою, що на вимогу акціонера товариство зобов’язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо. При цьому, як зазначив ВСУ в

Узагальненні практики розгляду судами корпоративних спорів від 01.08.2007 р., на рівні законодавства не визначено відповідальність за ненадання або надання товариством недостовірної інформації. Крім того, відсутня чітка вказівка на певний обсяг інформації, яку має бути надано акціонеру; не визначена процедура подання запиту та отримання інформації, співвідношення інформації, яку має бути надано учаснику, та інформації, що становить комерційну таємницю АТ; не встановлено обмеження до періоду часу, протягом якого акціонеру має бути надано інформацію тощо, не вирішене питання, чи може акціонер вимагати інформацію про діяльність товариства за період, коли він ще не був акціонером цього АТ. До речі, суди на останнє з наведених запитань відповідали негативно.

Слід зауважити: у

Законі про АТ вирішено хай і не всі з названих проблем, але значну їх частину. Так, у ст. 78 Закону розкрито порядок надання інформації акціонеру, зокрема встановлено строк 10 днів з моменту отримання відповідної вимоги акціонера, щоб надати йому завірені копії документів.

Крім того,

Закон про АТ зобов’язав публічні АТ мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет із зазначенням переліку інформації, обов’язкової для розміщення на ній.

Що ж, до розмови про те, наскільки ефективними виявилися вжиті законодавцем заходи в частині забезпечення прав акціонерів, можна буде повернутися через деякий час після набуття чинності

Законом про АТ. А поки що радимо акціонерам не забувати, що законодавчого закріплення певних прав ніколи не буває достатньо, якщо не здійснюються активні дії щодо їх реалізації. Головне — не відмовлятися від можливості захистити своє право.
Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте сайт Factor Увійдіть та читайте далі безкоштовно