Переоцінка основних засобів

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Квітень, 2009/№ 28
В обраному У обране
Друк
Стаття

Переоцінка основних засобів

 

Часто основні засоби можуть експлуатуватися значно довше, ніж це передбачалося при їх уведенні в експлуатацію. Списувати їх з балансу та придбавати нові не завжди економічно вигідно. Про те, як правильно переоцінити основні засоби, поговоримо в цій статті.

Микола ШПАКОВИЧ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

КУАП

— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

ККУ

— Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про оцінку

— Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III.

Постанова № 1075

— постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обороту)» від 06.09.96 р. № 1075.

П(С)БО 1

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну від 31.03.99 р. № 87.

П(С)БО 7

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92.

П(С)БО 19

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затверджене наказом Мінфіну від 07.07.99 р. № 163.

Наказ № 352

наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» від 29.12.95 р. № 352.

Положення № 88

— Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88.

Методрекомендації № 561

— Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. № 561.

Класифікатор № 507

— Державний класифікатор України ДК 013-97 «Класифікація основних засобів», затверджений наказом Державного комітету метрології, стандартизації та сертифікації від 19.08.97 р. № 507.

Згідно із загальним правилом, установленим у

п. 16 П(С)БО 7, для переоцінки основних засобів підприємство може переоцінити об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість такого об’єкта (різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів та сумою їх зносу) істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

Отже, переоцінка основних засобів можлива, якщо виконується зазначена вище умова, але

це право підприємства, а не обов’язок.

Про необхідність скористатися цим правом можна говорити тільки з позиції дотримання принципу обачності, передбаченого

п. 18 П(С)БО 1, і лише в контексті запобігання завищенню вартості наявних активів (зокрема основних засобів), тобто в плані необхідності своєчасного проведення уцінки основних засобів.

Таким чином, можна стверджувати, що дооцінка основних засобів — справа абсолютно добровільна, і рішення про необхідність її проведення має прийматися керівництвом підприємства самостійно.

 

Строк експлуатації об’єкта основних засобів

Якщо об’єкт основних засобів має 100 % знос, це означає, що строк його експлуатації, установлений при введенні в експлуатацію, закінчився. Той факт, що експлуатацію такого об’єкта планується продовжити, означає, що при первісному встановленні строку експлуатації не було враховано якісь обставини або такі обставини, що впливають на строк використання, виникли вже під час його експлуатації, отже, такий строк потребує перегляду.

Власне 100 % знос об’єкта основних засобів не є підставою для списання такого об’єкта з балансу. Це можна зробити тільки в разі, якщо цей об’єкт більше не відповідає критеріям визнання активу: по-перше, це неможливість отримання економічних вигод від його використання, по-друге, це неможливість його достовірної оцінки.

Для вирішення подібних питань

п. 41 Методрекомендацій № 561 пропонує створити на підприємстві постійно діючу комісію, на підставі документального оформленого висновку якої може бути прийнято рішення про списання об’єкта основних засобів або про продовження строку експлуатації такого об’єкта.

При продовженні (перегляді) строку корисного використання так само, як при первісному встановленні строку експлуатації згідно з

п. 24 П(С)БО 7, необхідно враховувати очікуване використання об’єкта з урахуванням його потужності або продуктивності, очікуваний фізичний та моральний знос, правові та інші обмеження, що стосуються строку його експлуатації.

Помилкове визначення строку експлуатації спричинить перекручення його залишкової вартості та фінансових результатів підприємства внаслідок завищення (заниження) собівартості виробленої продукції (за рахунок перекручених значень амортизаційних відрахувань).

 

Справедлива вартість та поріг суттєвості

П(С)БО 7

не містить правил визначення справедливої вартості основних засобів. Якщо виходити з визначення справедливої вартості, яке міститься в п. 4 П(С)БО 19, то як таку вартість можна розглядати суму, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, тобто ринкову вартість.

Однак відповідно до чинного законодавства компетенція оцінки справедливої (ринкової) вартості основних засобів належить професійним оцінювачам, які діють відповідно до

Закону про оцінку. Так, згідно зі ст. 7 зазначеного Закону оцінка майна є обов’язковою в разі переоцінки основних засобів для цілей бухгалтерського обліку.

Про те, що для проведення переоцінки вартості основних засобів підприємство повинне вдатися до допомоги професійних оцінювачів, заявляв Держкомпідприємництва (див.

листи від 13.10.2005 р. № 8950 і від 10.11.2005 р. № 9911). Крім того, у зазначених листах Держкомпідприємництва наголосив: результати оцінки основних засобів, проведеної з порушеннями зазначених вимог, визнаються недійсними та підлягають обов’язковому скасуванню (ст. 8 Закону про оцінку).

Таким чином, для проведення переоцінки певного об’єкта основних засобів спочатку необхідно провести оцінку його справедливої вартості незалежним оцінювачем. Безумовно, таку послугу безоплатно ніхто не надаватиме.

Отже, маючи дані про справедливу вартість, потрібно визначити: чи істотно вона відрізняється від залишкової вартості для проведення переоцінки. У

п. 34 Методрекомендацій № 561 рекомендовано як поріг суттєвості для проведення переоцінки об’єктів основних засобів приймати величину, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства, або величину, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об’єкта основних засобів від їх справедливої вартості. Вибір конкретного показника здійснюється підприємством у наказі про облікову політику.

Лише якщо виявиться, що залишкова вартість відрізняється від справедливої вартості

суттєво, тобто більше ніж на 10 відсотків справедливої вартості, або більше ніж на 1 відсоток чистого прибутку (збитку) підприємства, може бути прийнято рішення про переоцінку.

 

Чим загрожує самостійна переоцінка

Безумовно, підприємство або через необізнаність, або з метою економії власних коштів може провести переоцінку основних засобів без професійного оцінювача. За таке порушення прямої відповідальності не передбачено.

Однак, як уже згадувалося вище,

ст. 8 Закону про оцінку передбачає, що оцінка майна (у випадках, коли її проведення є обов’язковим) здійснена суб’єктами, які не є оцінювачами, визнається недійсною.

Отже, відображення в обліку підприємства результатів самостійної оцінки призводить до перекручення показників бухгалтерського обліку. А за таке порушення згідно зі

ст. 1642 КУАП передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (136 — 255 грн.). Щоправда, прийняти постанову щодо таких адміністративних порушень можуть тільки органи КРУ, працівники якого мають право перевіряти далеко не всі підприємства.

Але для деяких підприємств самостійна переоцінка (насамперед дооцінка) може призвести і до істотніших наслідків, ніж «бухобліковий адмінштраф».

Насамперед це стосується

підприємств, що стикаються з держрегулюванням цін, яке пов’язане з обмеженням рентабельності на товари (роботи, послуги), що реалізуються. При калькулюванні собівартості товарів (робіт, послуг), що виробляються, підприємство використовує бухгалтерські дані. У багатьох випадках (особливо коли йдеться про засобовмісні виробництва) частка бухгалтерської амортизації в собівартості буває досить велика. Тому проведення дооцінки основних засобів може істотно вплинути на собівартість (оскільки амортизуватиметься переоцінена вартість), отже, може дуже перекрутити граничну ціну (тариф), що обчислюється на підставі даних про собівартість.

Якщо фактичні ціни «вилізли» за межі граничних величин, розрахованих виходячи з калькуляцій без урахування дооцінки, то наявне порушення порядку формування цін. Про відповідальність за порушення державної дисципліни цін див. у статті «

Законодавство про ціни» // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 50.

Зовсім сумні наслідки можуть мати місце, якщо в разі неправильного калькулювання цін

підприємство отримало (або намагалося отримати) бюджетні кошти — субвенції (дотації), спрямовані на покриття втрат від держрегулювання цін. У такому разі (за наявності наміру) може йтися про шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 ККУ).

Не менше проблем після самостійної дооцінки основних засобів може виникнути

в підприємств з державною або комунальною часткою власності, в яких дані про бухгалтерський прибуток впливають на суму держдивідендів (дивідендів).

Таким чином, занизивши бухгалтерський прибуток (що саме і може трапитися після дооцінки основних засобів, проведеної без урахування вимог законодавства), таке підприємство ризикує занизити і суму держдивідендів, які є частиною податку на прибуток, з усіма наслідками, що випливають.

Не виключені випадки, коли ті чи інші проблеми у зв’язку з незаконною оцінкою можуть виникнути між учасниками правочину.

Наприклад,

кредитний договір може бути визнано недійсним (як учинений унаслідок обману) у зв’язку з наданням позичальником до банку відомостей, що не відповідають дійсності, щодо його майнового стану (зокрема, документи, в яких завищено вартість активів у результаті самостійного проведення переоцінки основних засобів).

Крім того, розглядаючи такий спір, господарський суд повинен буде направити повідомлення про ці факти до органів внутрішніх справ та до прокуратури. За наявності зазначених обставин (і наміру) посадових осіб позичальника можуть притягти навіть до кримінальної відповідальності (

ст. 222 ККУ).

Не виключені

спори між товариством та учасником, який виходить (вийшов) із його складу, оскільки проведення переоцінки основних засобів прямо впливає на розмір частини майна підприємства, що виплачується колишньому учаснику.

З урахуванням викладеного вище ми б не рекомендували самостійно проводити переоцінку основних засобів.

 

Порядок проведення переоцінки

Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів, що підлягає переоцінці, не дорівнює нулю, то переоцінка проводиться в порядку, передбаченому

абзацом першим п. 17 П(С)БО 7.

Спочатку необхідно визначити індекс переоцінки, який можна обчислити, розділивши справедливу вартість об’єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

Потім для визначення переоцінених значень первісної вартості та зносу необхідно помножити їх первинні значення на коефіцієнт переоцінки.

Суми дооцінки визначаються як різниця переоцінених та первинних значень.

Для наочності розглянемо умовний приклад розрахунку переоцінки.

Приклад 1.

Первісна вартість токарного верстата становить 10000 грн., його знос складає 8000 грн., а справедлива вартість, установлена незалежним оцінювачем, — 5000 грн. Розрахуємо суми дооцінки такого об’єкта.

Залишкова вартість дорівнює 2000 грн. (10000 грн. - 8000 грн.).

Коефіцієнт переоцінки складатиме 2,5 (5000 грн. : 2000 грн.).

Для визначення переоцінених значень первісної вартості та зносу помножимо їх первісні значення на коефіцієнт переоцінки, у результаті переоцінена первісна вартість складе 25000 грн. (10000 грн.

х 2,5), а переоцінений знос — 20000 грн. (8000 грн. х 2,5).

Таким чином, залишкова вартість об’єкта основних засобів після переоцінки (різниця між переоціненим значенням первісної вартості та переоціненою сумою зносу) складе 5000 грн. (25000 грн. - 20000 грн.).

Сума дооцінки первісної вартості складає 15000 грн. (25000 грн. - 10000 грн.), сума дооцінки зносу — 12000 грн. (20000 грн. - 8000 грн.), а сума дооцінки залишкової вартості — 3000 грн. (5000 грн. - 2000 грн.).

Якщо точно дотримуватися алгоритму визначення переоціненої залишкової вартості об’єкта основних засобів з нульовою залишковою вартістю, викладеного в

абзаці другому п. 17 П(С)БО 7, то отримаємо дещо дивний результат.

Отже, зазначений алгоритм передбачає: якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена

залишкова вартість визначається шляхом додавання його справедливої вартості до його первісної (переоціненої) вартості. Сума зносу такого об’єкта не змінюється.

Таким чином, після переоцінки залишкова вартість дорівнюватиме сумі справедливої вартості та нарахованого зносу!

Тобто отримана таким шляхом величина залишкової вартості відрізняється від справедливої вартості дуже істотно (на суму зносу). Хоч бери і тут же ще раз її переоцінюй, оскільки для цього є всі підстави.

Тому, на наш погляд, в

абзаці другому п. 17 П(С)БО 7 допущено помилку і замість фрази «переоцінена залишкова вартість» слід читати «переоцінена первісна вартість».

Тоді все стає на свої місця: первісна вартість дорівнюватиме сумі справедливої вартості та нарахованого зносу, а залишкова вартість відповідатиме справедливій вартості.

Наведемо умовний приклад переоцінки повністю амортизованого об’єкта.

Приклад 2.

Первісна вартість фрезерного верстата становить 9000 грн., його знос складає 9000 грн., а справедлива вартість, установлена незалежним оцінювачем, — 4000 грн. Розрахуємо суми дооцінки такого об’єкта.

Залишкова вартість до переоцінки дорівнює нулю, отже, переоцінене значення первісної вартості визначаємо шляхом додавання первісної вартості (9000 грн.) до справедливої вартості (4000 грн.). У результаті отримаємо суму 13000 грн. (9000 грн. + 4000 грн.).

Сума зносу не змінюється.

Таким чином, залишкова вартість об’єкта основних засобів після переоцінки (різниця між переоціненим значенням первісної вартості та сумою зносу) складе 4000 грн. (13000 грн. - 9000 грн.).

Сума дооцінки первісної вартості становить 4000 грн. (13000 грн. - 9000 грн.), а сума дооцінки залишкової вартості — 4000 грн. (4000 грн. - 0 грн.).

У разі подальшого використання таких переоцінених об’єктів

п. 17 П(С)БО 7 передбачає обов’язкове встановлення їх ліквідаційної вартості — очікуваної суми виручки від реалізації після закінчення строку корисного використання, за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

 

Документальне оформлення

Якщо рішення про проведення переоцінки прийнято (видано відповідний наказ керівника), підприємство залучає професійного оцінювача, який складає відповідний акт оцінки, в якому зазначено справедливу вартість об’єкта, що оцінюється. На підставі такого акта необхідно провести описані вище розрахунки та скласти відповідні первинні документи.

Будь-яких нормативно встановлених форм первинних документів для цього не передбачено, тому підприємство може самостійно розробити форму такого документа.

На наш погляд, найзручніше скласти відомість переоцінки, в якій разом із обов’язковими реквізитами первинних документів, передбачених

п. 2.4 Положення № 88, необхідно вказати загальні дані про об’єкти, що переоцінюються, та всі показники, задіяні в переоцінці.

Наведемо зразок такої відомості, заповнений на підставі даних розглянутих вище прикладів.

 

Таблиця 1

Фрагмент Відомості переоцінки вартості основних засобів

№ з/п

Інвентарний №

Найменування

До переоцінки

Справедлива вартість,  грн.

Коефіцієнт переоцінки

Після переоцінки

Сума дооцінки залишкової вартості, грн.

Сума дооцінки зносу

первісна вартість,  грн.

знос,  грн.

залишкова вартість,  грн.

первісна вартість, грн.

знос,  грн.

залишкова вартість,  грн.

1

999

Верстат токарний

10000

8000

2000

5000

2,5

25000

20000

5000

3000

12000

2

888

Верстат фрезерний

9000

9000

0

4000

13000

9000

4000

4000

 

Таку відомість повинен підписати бухгалтер (головний бухгалтер), який її склав, та затвердити керівник підприємства.

Згідно з

п. 18 П(С)БО 7 результати переоцінки також необхідно відобразити в регістрах аналітичного обліку основних засобів: інвентарних картках обліку основних засобів, книгах обліку основних засобів, Відомості обліку необоротних активів та зносу.

 

Які об’єкти підлягають одночасній переоцінці

Пункт 16 П(С)БО 7

передбачає: якщо прийнято рішення про переоцінку вартості одного об’єкта, то на ту ж дату проводиться переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

У цьому випадку, на наш погляд, ідеться не про групу основних засобів, які обліковуються на одному субрахунку рахунка 10 «Основні засоби», а про сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів. Тобто про групу, що відповідає визначенню, наведеному в

п. 4 П(С)БО 7.

Із цього приводу Мінфін у

листі від 25.03.2005 р. № 31-04200-20-10/4805 роз’яснив: при визначенні групи, до якої належить об’єкт, що підлягає переоцінці, з метою переоцінки класифікація за класами або типами основних фондів (засобів) здійснюється відповідно до Класифікатора № 507.

Хоча Держкомстат у

листі від 03.12.2007 р. № 03/7-8/872 зробив висновок, що підстав для практичного застосування Класифікатора № 507 немає, у зв’язку зі скасуванням постанови № 1075, на якій він ґрунтувався, на наш погляд, принцип визначення групи основних фондів, що підлягають одночасній переоцінці, запропонований Мінфіном, застосовувати можна.

Наприклад, якщо на субрахунку 105 «Транспортні засоби» обліковуються одночасно легкові та вантажні автомобілі, то одночасно переоцінювати такі різні за технічними характеристиками та призначенням підгрупи основних засобів немає необхідності. Якщо підлягає переоцінці один

легковий автомобіль із двигуном внутрішнього згорання, об’єм циліндрів якого становить 1600 см3, то можна стверджувати, що переоцінці підлягають тільки легкові автомобілі з двигуном внутрішнього згорання, об’єм циліндрів яких складає від 1500 до 2000 см3 (код КОФ 210103), а не всі автомобілі, що є на балансі.

Щодо коефіцієнта переоцінки, то застосовувати коефіцієнт, розрахований за одним об’єктом, до решти об’єктів такої групи не можна, оскільки при цьому може виявитися, що переоцінена залишкова вартість деяких об’єктів далека від їх справедливої вартості. Та й перевірити це без визначення справедливої вартості кожного об’єкта основних засобів цієї групи шляхом проведення експертної оцінки у принципі неможливо.

Для кожного об’єкта основних засобів, що входять до групи, яка переоцінюється, необхідно визначити його справедливу вартість, тобто провести незалежну оцінку кожного об’єкта і тільки в разі, якщо є згадані вище підстави для переоцінки, можна визначати відповідний «індивідуальний» коефіцієнт та проводити переоцінку.

Виходячи з вимог усе того ж

п. 16 П(С)БО 7, переоцінка основних засобів групи, яку вже було переоцінено, у подальшому повинна проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу істотно не відрізнялася від справедливої вартості.

Визначення звітного періоду наведено у

ст. 13 Закону про бухгалтерський облік і відповідно п. 12 П(С)БО 1 дозволяє стверджувати, що датою балансу, на яку є посилання в п. 16 П(С)БО 7, є дата річного балансу — 31 грудня звітного року.

Отже, по-перше, переоцінка повинна проводитися станом на 31 грудня звітного року; по-друге, один раз переоцінивши основні засоби певної групи, підприємство вже

зобов’язане регулярно (щорічно) стежити, щоб залишкова вартість таких об’єктів істотно не відрізнялася від справедливої вартості.

 

Відображення в обліку операцій, пов’язаних із дооцінкою

Результати

першої переоцінки об’єкта основних засобів відображаються згідно з п. 19 П(С)БО 7, який передбачає, що сума дооцінки залишкової вартості включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат.

Сума дооцінки залишкової вартості (різниця між сумою дооцінки первісної вартості та сумою дооцінки зносу) зараховується на збільшення додаткового капіталу на субрахунку 423 (Дт 10 — Кт 423). При цьому на суму дооцінки зносу необхідно збільшити первісну (переоцінену) вартість та нарахований знос об’єкта основних засобів (Дт 10 — Кт 131).

Сума уцінки залишкової вартості (різниця між сумою уцінки первісної вартості та сумою уцінки зносу) включається до складу витрат на субрахунку 975 (Дт 975 — Кт 10). При цьому сума уцінки зносу відображається зменшенням первісної (переоціненої) вартості та нарахованого зносу об’єкта основних засобів (Дт 131 — Кт 10).

Порядок відображення в обліку результатів

подальших переоцінок об’єкта основних засобів згідно з п. 20 П(С)БО 7 залежить від результатів попередніх уцінок залишкової вартості та втрат від зменшення його корисності, а також результатів попередніх дооцінок залишкової вартості такого об’єкта та вигод від відновлення його корисності, проведених із дати зарахування на баланс.

Так, якщо на дату чергової (останньої)

дооцінки суми попередніх уцінок перевищують суми попередніх дооцінок, сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу інших доходів звітного періоду (субрахунок 746), а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) збільшує інший додатковий капітал.

Якщо на дату проведення чергової (останньої)

уцінки суми попередніх дооцінок об’єкта основних засобів перевищують суми попередніх уцінок залишкової вартості такого об’єкта, то сума чергової уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової уцінки перевищує зазначене перевищення) включається до складу витрат звітного періоду.

Для наочності продемонструємо відображення в бухгалтерському обліку результатів дооцінки об’єкта основних засобів спочатку за умовами розглянутого вище прикладу 1, а потім припустимо, що ця переоцінка вже не перша — різниця між результатами попередніх уцінок та дооцінок становить 1000 грн. Результати наведемо у табл. 2.

 

Таблиця 2

Відображення операцій з переоцінки основних засобів

№ з/п

Зміст операції

Сума, грн.

Кореспонденція рахунків

дебет

кредит

1

2

3

4

5

Перша дооцінка об’єкта основних засобів

1

На суму дооцінки зносу

12000

104

131

2

На суму дооцінки залишкової вартості

3000

104

423

Дооцінка об’єкта основних засобів, який раніше було уцінено на суму 1000 грн.

1

На суму дооцінки зносу

12000

104

131

2

На суму дооцінки залишкової вартості в межах попередніх уцінок, які було включено до складу витрат

1000

104

746

3

На суму перевищення дооцінки залишкової вартості над сумою попередніх уцінок, які було включено до складу витрат

(3000 грн. - 1000 грн. = 2000 грн.)

2000

104

423

4

Відображено фінансовий результат від переоцінки

1000

746

793

 

Амортизація після дооцінки

Уже в січні наступного після переоцінки року суму амортизаційних відрахувань за переоціненим об’єктом необхідно розраховувати виходячи з нової (переоціненої) залишкової вартості та нового (якщо він переглядався) строку корисного використання такого об’єкта.

Такий висновок випливає з

п. 4 П(С)БО 7, який передбачає: вартість, що підлягає амортизації, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Так, якщо переоцінений об’єкт основних засобів (див. приклад на с. 19) передбачається використовувати протягом 4 років, а ліквідаційна вартість становить 200 грн., то вартість, що підлягає амортизації, складе 4800 грн. (5000 грн. - 200 грн.).

Щомісячна сума амортизації в разі застосування лінійного методу її нарахування становитиме 100 грн. (4800 грн. : (4 х 12)).

При цьому доречно згадати, що

п. 21 П(С)БО 7 передбачає: «Перевищення сум попередніх дооцінок об’єкта основних засобів над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта може щомісяця (щокварталу, раз на рік) у сумі, пропорційній нарахуванню амортизації, уключатися до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу».

У цьому випадку підприємству пропонується поступово списувати додатковий капітал, що виник у результаті переоцінки, на нерозподілений прибуток. Але це право підприємства, і про намір скористатися таким правом бажано зазначити в наказі про облікову політику підприємства.

Для визначення суми додаткового капіталу, яку можна щомісячно списувати до складу нерозподіленого прибутку, необхідно суму дооцінки залишкової вартості помножити на долю амортизації в залишковій вартості об’єкта, що підлягає амортизації.

У прикладі, що розглядається, така сума списуваного капіталу складе 62,50 грн. (3000 грн. х х (100 грн. : 4800 грн.)).

Слід звернути увагу:

база нарахування амортизації в податковому обліку — балансова вартість відповідної групи основних засобів не змінюється у зв’язку з проведенням переоцінки.

Закон про податок на прибуток

передбачає дві підстави для збільшення балансової вартості окремого об’єкта групи 1 або балансової вартості груп 2, 3 і 4 (крім збільшення за рахунок придбання нових основних засобів).

По-перше, таке збільшення вартості можливе в разі проведення поліпшення (ремонту) основних фондів (

п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток).

По-друге,

п.п. 8.3.3 Закону про податок на прибуток передбачає, що платник має право застосувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів, яка може проводитися у випадку, якщо індекс інфляції за рік перевищить 110 %. Докладніше про збільшення балансової вартості основних фондів у податковому обліку див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 20.

 

Ліквідація (продаж) переоціненого об’єкта ОЗ

При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних із вибуттям раніше переоціненого об’єкта основних засобів, необхідно перевищення суми дооцінки над попередніми уцінками залишкової вартості такого об’єкта включити до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу (Дт 423 — Кт 441 на суму перевищення).

Якщо ж підприємство скористається передбаченою

п. 21 П(С)БО 7 можливістю щомісячно (щокварталу або раз на рік) списувати частину додаткового капіталу, що утворився в результаті дооцінки, у рахунок нерозподіленого прибутку, про що зазначалося в попередньому розділі, то при вибутті об’єкта основних засобів до складу нерозподіленого прибутку списується залишок такої дооцінки. Питання відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій, пов’язаних із ліквідацією основних засобів, детальніше розглянуто в тематичному номері «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 50.

Виходячи з викладеного, можна зробити висновок: дооцінка повністю амортизованих основних засобів у принципі можлива, проводити її необхідно на дату балансу (31 грудня звітного року), але її проведення пов’язано з необхідністю понести додаткові витрати у вигляді оплати послуг професійних оцінювачів. Підприємство самостійно в кожній конкретній ситуації повинно визначити, користуватися наданим йому правом переоцінки чи ні. Така дооцінка основних засобів на податковий облік не впливає.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд