Щодо оплати праці водія в разі простою
Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 23.01.2009 р. № 57/13/84-09
Департамент з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці розглянув лист щодо оплати праці водія в разі простою у зв’язку з відсутністю палива для автомобіля і в межах компетенції повідомляє.
Умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів визначені наказом Міністерства праці України від 02.10.96 р. № 77 (із змінами).
Фактично відпрацьованим водієм часом вважаються години, проставлені в табелі обліку робочого часу.
Якщо водій у робочий час не виїжджав, але був на роботі, йому проводиться оплата за ці години.У разі простою водія
працівник може бути переведений за його згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, не обумовлену трудовим договором, терміном до одного місяця з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою (ст. 33 та 34 КЗпП).
Директор Департаменту О. Товстенко
коментар редакції
Оплата простою та оплата роботи в разі тимчасового переведення працівника на іншу роботу в разі простою
У листі, що коментується, Мінпраці роз’яснило порядок оплати праці в разі простою не з вини працівника, зокрема розглянуто ситуацію, коли у водія виникає простий у зв’язку з відсутністю палива для автомобіля, а також порядок оплати праці в разі тимчасового переведення працівника на іншу роботу у зв’язку з простоєм.
Згідно з частиною першою ст. 34 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Простій підлягає обов’язковій оплаті відповідно до вимог частини першої ст. 113 КЗпП, тобто час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу).
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток (частина третя ст. 113 КЗпП).
Простій має бути документально оформлено. Так, на час простою не з вини працівника має бути оформлено відповідний акт та наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій не має цілодобового (тижневого) характеру, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі застерегти необхідність присутності або відсутності працівника на роботі. Питання необхідності присутності чи відсутності працівника на роботі в разі простою може бути вирішено і в Правилах внутрішнього розпорядку підприємства, установи, організації. Про це зазначило Мінпраці в листі від 23.10.2007 р. № 257/06/187-07.
Зауважимо: докладно порядок бухгалтерського та податкового обліку витрат підприємства на оплату праці працівників за період простою розглянуто у статті «Відображення в обліку витрат на оплату простою» в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 20, с. 36.
Також у разі простою роботодавець має право перевести працівника за його згодою з урахуванням спеціальності та кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк одного місяця (частина друга ст. 34 КЗпП).
Тимчасове переведення на іншу роботу працівника, не обумовлену трудовим договором, допускається також тільки за його згодою (частина перша ст. 33 КЗпП). При цьому переведення оформлюється наказом керівника підприємства, в якому, серед іншого, слід зазначити строк переведення та його підстави.
Тимчасове переведення працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без згоди працівника можливе лише за форс-мажорних обставин (відвернення або ліквідація наслідків стихійного лиха, виробничих аварій тощо) з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою (частина друга ст. 33 КЗпП).
На жаль, у КЗпП прямо не зазначено розмір оплати праці при тимчасовому переведенні згідно зі ст. 34 КЗпП на іншу роботу в разі простою. У листі, що коментується, Мінпраці зазначає, що в цьому випадку також можна керуватися нормою частини другої ст. 33 КЗпП, тобто
оплату праці в такому разі необхідно здійснювати за виконану роботу, але не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
Тетяна Онищенко
