Теми статей
Обрати теми

Випадки правомірного невиконання договору

Редакція ПБО
Стаття

Випадки правомірного невиконання договору

 

Як правило, порушення договірних зобов’язань тягне за собою застосування до суб’єкта господарювання відповідних заходів відповідальності з боку контрагента. Однак так буває не завжди. З цієї статті можна дізнатися про випадки, коли невиконання умов договору не вважається його порушенням.

Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»

 

«

Що більше відповідає людській чесності, ніж дотримуватись того, про що вони (люди) домовилися». Цими словами починався розділ «Про договори» Дігестів Юстиніана — головного джерела права у Древньому Римі, який пізніше став основою для формування цивільного законодавства більшості європейських країн. Водночас уже тоді визнавали, що боржник не може відповідати за ті випадкові події, яким він не міг протистояти. Що ж змінилося за останні 15 століть у регулюванні питання про правомірне невиконання договору?

Сьогодні випадками, що звільняють від відповідальності, чинне законодавство називає:

1) порушення умов договору кредитором, яке унеможливлює виконання зобов’язань боржником;

2) випадок, форс-мажор, непередбачена та непереборна сила;

3) істотна зміна умов;

4) випадки, передбачені сторонами в самому договорі.

Розглянемо кожний із них.

 

Порушення умов договору кредитором

Суб’єкт господарювання несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для запобігання такому господарському правопорушенню. Одним зі способів звільнити себе від відповідальності за порушення договору для боржника є надання доказів того, що договір не було виконано через дії (бездіяльність) кредитора.

Як зазначено в

ч. 4 ст. 612 ЦКУ, боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо воно не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. У свою чергу, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дії, які передбачено законом, іншими правовими актами або які випливають зі змісту зобов’язання, до здійснення яких боржник не міг виконати свого зобов’язання перед кредитором.

Як приклад дій кредитора, що спричиняють неможливість виконання зобов’язань за договором боржником, можна навести випадки, коли орендодавець не повідомляє орендаря про зміну своїх платіжних реквізитів, що призводить до неможливості внесення орендної плати (

постанова ВГСУ від 13.03.2008 р. № 22/158д/06-10/192/07), замовник не фінансує виконання будівельних робіт (постанова ВГСУ від 13.03.2008 р. № 39/243).

Прострочення кредитора не тільки звільняє боржника від відповідальності за невиконання договору, а й дає право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення виникло з вини самого боржника.

Однак звертаємо увагу: після закінчення прострочення кредитора боржник знову в повному обсязі несе відповідальність за виконання своєї частини зобов’язання за договором.

 

Випадок або непереборна сила як підстави звільнення від відповідальності

Згідно зі

ст. 617 ЦКУ особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо доведе, що це сталося в результаті випадку або непереборної сили.

Судова практика виходить з того, що такі обставини може бути викликано

надзвичайними погодними умовами та стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток тощо) або непередбачуваними ситуаціями, які відбуваються незалежно від волі та бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія).

При цьому, як зазначено в тій же

статті, не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов’язку виконати договір (постанова ВГСУ від 11.01.2005 р. у справі № 13/151). У сьогоднішніх умовах ВГСУ особливу увагу звертає на те, що важке фінансове становище також не може бути такою підставою (постанова ВГСУ від 16.12.2008 р. № 28/124).

Варте уваги, що ВГСУ відрізняє поняття непереборної сили в цілях

ЦКУ від аналогічного поняття, яке використовує ГКУ. Так, у п. 46 Інформаційного листа № 01, зокрема, зазначається: якщо в ЦКУ під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за цих обставин подія (ч. 1 ст. 263 ЦКУ), то ГКУ може визнати певну ситуацію такою, що має ознаки непереборної сили, тільки за умови одночасної наявності і ознак надзвичайності, і ознак невідворотності (ст. 218 ГКУ). Утім оціночний характер зазначених категорій настільки істотний, що цей висновок ВГСУ (який, до того ж, дещо штучний) вирішального практичного значення не матиме.

Факт, що непереборні обставини, або добре всім відомий

форс-мажор, мав місце, має підтвердити компетентний орган. Це може бути:

— уповноважені органи іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, — у разі настання обставин непереборної сили або стихійного лиха на території такої держави;

— рішення Президента України про введення надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затверджене Верховною Радою України, або рішення Кабміну про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, засухи, пожежі та інших видів стихійного лиха;

— висновки інших органів, уповноважених відповідно до законодавства засвідчувати обставини форс-мажору (так, згідно з

ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 р. № 671/97-ВР ТПП України засвідчує обставини форс-мажору згідно з умовами зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України).

Для суду, щоб визнати факт неможливості виконання зобов’язань за договором установленим у зв’язку з дією певних зовнішніх чинників, може бути достатньо, наприклад, довідки центру гідрометеорології про те, що в певний період часу виконання робіт за договором було заборонено у зв’язку з несприятливими погодними умовами. Зокрема, існує заборона на електрозварювальні роботи під час дощу або снігопаду, а також на виконання монтажних робіт на висоті у відкритих місцях, якщо швидкість вітру становить 15 м/с і більше, під час ожеледі, грози, туману (див.

постанову ВГСУ від 12.02.2008 р. № 11/457).

Зауважимо: суд може також взяти до уваги факт, що виконання зобов’язання стало неможливим у зв’язку із загальновідомими подіями (ембарго, торговельна блокада, військові дії тощо), і тому не вимагати надання підтверджуючого документа.

В окремих випадках суди як непереборну обставину розглядають прийняття нормативно-правового або індивідуального акта органом державної влади або місцевого самоврядування, який унеможливлює виконання зобов’язань за договором. Як приклад — виведення за рішенням вищого державного органу зі сфери компетенції орендодавця повноважень з управління майном, що орендується суб’єктом господарювання (див.

постанову ВГСУ від 18.01.2007 р. у справі № 7/13-42/49), або віднесення такого майна до об’єктів, що підлягають приватизації (див. постанову ВГСУ від 17.04.2008 р. № 45/322), може розцінюватися як підстава для розірвання договору оренди.

Можна навести й інші приклади зовнішнього втручання з боку третіх осіб, яке унеможливлює виконання договірних зобов’язань. Так, у

постанові ВГСУ від 13.03.2008 р. № 39/243 як таке втручання розглядається видання управлінням залізниці наказу про заборону завантаження вугілля за певним напрямком у зв’язку з великим скупченням вагонів. Як зазначив суд, таку обставину не могло бути передбачено постачальником, вона має для нього непереборний характер і спричинила невиконання зобов’язань за договором. Цивілісти у зв’язку з цим навіть пропонують виділити нове поняття — «юридичний форс-мажор», під яким розуміти дію актів органів законодавчої та виконавчої влади, які вводять заборони та обмеження на певні дії (наприклад, змінюють порядок оподаткування, митні умови, вводять обмеження в торговельній діяльності тощо), у результаті яких стає неможливим або украй важким виконання зобов’язань за договором.

Слід звернути увагу: ця позиція не є усталеною для ВГСУ і в іншій своїй постанові суд вказав, що, наприклад, з постачальника не може бути знято відповідальність за неналежне та несвоєчасне виконання зобов’язань за договором у зв’язку з діями державних органів у межах їх компетенції.

 

Істотна зміна обставин як підстава для зміни або розірвання договору

Згідно зі

ст. 652 ЦКУ в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінено або розірвано за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає з суті зобов’язання. При цьому ЦКУ пропонує зміну обставин вважати істотною в разі, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 ЦКУ).

Якщо суб’єкт господарювання має намір скористатися посиланням на

ст. 652 ЦКУ як підставою для невиконання договору, йому попередньо необхідно звернутися до другої сторони з пропозицією внести до договору зміни, які б урахували обставини, що істотно змінилися, порівняно з тими, з яких сторони виходили при укладенні договору, або й зовсім розірвати договір. Якщо контрагент не згоден з такою пропозицією, суб’єкт господарювання може пошукати щастя в суді. При цьому в позовній заяві йому необхідно буде обґрунтувати наявність одночасно таких умов:

1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не станеться;

2) зміну обставин зумовлено причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всій дбайливості та обачності, які від неї були потрібні;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договори;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.

Докладно можливість використання

ст. 652 ЦКУ у зв’язку зі значним падінням курсу національної валюти для внесення змін або розірвання договорів, в яких ціну договору виражено в еквіваленті до іноземної валюти, було розглянуто в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 10.

На відміну від випадків непереборної сили, істотна зміна обставин не призводить до неможливості виконання договору, однак докорінно змінює співвідношення майнових інтересів сторін договору.

Аналіз судової практики України показує, що суди дуже неохоче визнають можливість застосування

ст. 652 ЦКУ , залишаючись здебільшого вірними принципу «договори повинні виконуватися», відображеному у ст. 526 ЦКУ, згідно з якої зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а також у ст. 629 ЦКУ, що передбачає обов’язковість виконання договорів.

Серед випадків, коли вищі судові інстанції все ж доходили висновку про обґрунтованість вимог, що засновані на

ст. 652 ЦКУ, можна, наприклад, назвати прийняття нормативного акта, дія якого обмежує можливість надання в оренду державного та комунального майна, що є підставою для розірвання укладених раніше договорів оренди майна, на яке такий нормативний акт поширюється (див. постанову Верховного Суду України від 17.06.2008 р.); значне (у 10 і більше разів) підвищення ціни оренди порівняно з ціною, зазначеною в довгостроковому договорі оренди (постанова ВСУ від 15.05.2007 р.) тощо. Світова практика до таких випадків також відносить припинення державного фінансування певного об’єкта, прийняття судового рішення, дефолт.

Варте уваги, що в Україні створено прецедент визнання фінансової кризи підставою, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов’язань у зв’язку з істотною зміною обставин, на законодавчому рівні. Ідеться про

Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 р. № 800-VI, яким введено заборону на розірвання фізичними та юридичними особами договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено 100-відсоткову оплату, крім випадків, коли таке розірвання здійснюється за згодою сторін.

 

Випадки, передбачені сторонами в самому договорі

Це так звані скасувальні обставини. Згідно з

ч. 2 ст. 212 ЦКУ особи, які укладають правочин, можуть обумовити припинення прав та обов’язків вказівкою на обставину, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Такою обставиною може бути як випадок непереборної сили, так і обставини, що не мають такого характеру (див. п. 47 Інформаційного листа № 01).

Наведемо приклад. Як обставина, з якою сторони можуть пов’язувати припинення певних зобов’язань, установлених в договорі, може виступати відмова органу ліцензування продовжити строк дії ліцензії на певну діяльність, якщо її наявність є необхідною для виконання договору.

Незважаючи на існування низки підстав, за якими договірні зобов’язання можуть не виконуватися без настання штрафних санкцій для сторін, усе ж сподіваємося, що пріоритетним принципом для суб’єктів господарювання залишатиметься принцип обов’язковості договору, без якого неможлива стабільність у господарських відносинах.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі