Сторінка приватного підприємця. Усе про співробітництво підприємця з юридичними особами: від укладення договору до його виконання

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Грудень, 2009/№ 99
В обраному У обране
Друк
Стаття

Усе про співробітництво підприємця з юридичними особами: від укладення договору до його виконання

 

Багато хто з підприємців співробітничає з юридичними особами, зокрема з підприємствами. А до підприємств, як відомо, висуваються високі законодавчі вимоги (на відміну від фізичних осіб — підприємців, вони зобов’язані вести бухоблік, дотримуватися норм усіх податкових законів, подавати безліч звітів тощо). Тому, укладаючи договір з підприємством, дуже важливо знати деякі нюанси їх діяльності. Це допоможе уникнути проблем як підприємству-­контрагентові, так і самому підприємцю.

Про те, як правильно будувати відносини «підприємець — підприємство», і розглянемо в цій статті.

Віталіна МІРОШНИЧЕНКО, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»

 

Як укласти договір?

Почнемо з того, що фізична особа, яка зареєструвалася як підприємець, усього лише набуває додаткового статусу — «суб’єкт господарювання». Але при цьому вона не перестає бути фізичною особою (громадянином). У результаті вона має такі два варіанти побудови договірних відносин (див. рисунок):

 

* Єдиним винятком є

припинення діяльності підприємця: навіть після зняття з держреєстрації зобов’язання підприємця не припиняються, а залишаються за ним як за фізичною особою (громадянином). Крім того, визнання підприємця банкрутом не є підставою для припинення ним підприємницької діяльності. А ось для юридичних осіб банкрутство означає закінчення діяльності, а зняття з держреєстрації — припинення всіх зобов’язань, що існували.

 

Відразу зауважимо, що в цій статті буде приділено увагу саме тим відносинам, в яких фізична особа — підприємець виступає як суб’єкт господарювання (а не як пересічний громадянин). Отже, якщо підприємець уклав договір з юридичною особою, то

ЦКУ розглядає цей договір як укладений між юридичними особами.

Але податківці часто схильні вважати інакше: побачивши договір між підприємством і підприємцем, вони можуть вимагати застосувати до нього норми

ЦКУ, які поширюються виключно на фізичних осіб — громадян (непідприємців). Це неправильний підхід. Підтвердженням цього є постанова ВГСУ від 14.09.2006 р. № 41/102, в якій ВГСУ визначив, що договір оренди автомобіля, укладений між юридичною особою та підприємцем, не потребує нотаріального посвідчення (посвідчувати в нотаріуса його потрібно було б лише в тому разі, якщо однією зі сторін була б фізична особа — громадянин). Однак при цьому слід виконати дві умови:

1) зазначити в договорі оренди свій підприємницький статус — орган видачі, дату і номер Свідоцтва про держреєстрацію;

2) використовувати орендований автомобіль лише в підприємницькій діяльності (а не для особистих потреб).

Якщо хоча б одну з умов буде порушено, договір оренди доведеться посвідчувати в нотаріуса.

На жаль,

постанова ВГСУ не має сили законодавчого акта, тому не виключено, що податківці вимагатимуть від підприємців нотаріально посвідчений договір оренди автомобіля навіть при дотриманні обох умов. Однак шанси відстояти правомірність непосвідченого договору в судовому порядку є високими.

 

Як отримати товари за договором?

Якщо підприємець уклав з підприємством договір купівліпродажу та є його покупцем, він повинен отримати від продавця свій товар. Які документи при цьому потрібні?

1. Довіреність, паспорт і Свідоцтво про держреєстрацію

Зазвичай юридичні особи відпускають один одному товари лише за наявності довіреності в одержувача. Але у випадку з підприємцем усе простіше.

Оскільки підприємець переважно

самостійно забирає товар, виписувати самому собі довіреність він не зобов’язаний. Підприємство має право відвантажити йому товар на підставі будьякого документа, що посвідчує особу (переважно це паспорт), і Свідоцтва про держреєстрацію підприємцем. Даних з цих документів вистачає для того, щоб підприємство могло заповнити всі первинні документи (накладну на відпуск ТМЦ, ТТН тощо) — листи Мінфіну від 31.10.2000 р. № 053-29151, від 06.11.2000 р. № 053-4154, лист НБУ від 20.11.2000 р. № 12-111/1363, лист ГоловКРУ від 18.01.2005 р. № 13-14/23.

У тому випадку, коли

товар забирає не підприємець, а його найманий працівник (або інша особа), довіреність потрібна. При цьому не скасовується необхідність мати Свідоцтво про держреєстрацію підприємця (а якщо підприємець є єдиноподатником, то краще мати при собі й Свідоцтво про сплату єдиного податку), а також документ, що посвідчує особу працівника (або іншої особи, якій видано довіреність). Довіреність, видану підприємцем, може бути оформлено порізному, залежно від того, має підприємець печатку чи ні:

— якщо печатка є, довіреність виписується на бланку типової форми № М2. Бланк довіреності тепер уже не є документом суворого обліку, тому може виготовлятися підприємцем самостійно відповідно до форми, наведеної в

Інструкції № 99;

— якщо печатки немає, довіреність оформляється відповідно до вимог

ЦКУ (статті 244 — 245) із зазначенням у ній даних Свідоцтва про держреєстрацію підприємця (листи Мінфіну від 06.11.2000 р. № 053-4154, НБУ від 20.11.2000 р. № 12-111/1363, ГоловКРУ від 18.01.2005 р. № 13-14/23).

2. Товарнотранспортна накладна (ТТН)

Підприємства здебільшого завжди виписують

ТТН на відвантажений товар, але все ж таки самому підприємцю (покупцю) не завадить переконатися в наявності свого примірника цього документа. Адже без ТТН податківці не дозволять уключити до витрат вартість транспортних витрат (хоча це й неправомірно, але не кожний захоче з податківцями сперечатися) — лист ДПА в м. Києві від 23.10.2007 р. № 341/Н/31-607.

3. Податкова накладна

Крім ТТН, слід

подбати про отримання від продавця податкової накладної (зрозуміло, якщо підприємець — платник ПДВ). На підставі отриманої податкової накладної можна відобразити податковий кредит з ПДВ на суму придбаних товарів.

 

Як відвантажити товари за договором?

Тепер розглянемо іншу ситуацію: підприємець уклав з підприємством договір купівліпродажу, але виступає за ним продавцем. Які документи потрібні при відвантаженні товару?

1. Довіреність

Якщо підприємець

продає товар, оплата за який надійде в безготівковій формі, передає товар безоплатно або за бартерним договором, перед тим як відвантажити його, він повинен переконатися в наявності довіреності, виписаної підприємством (покупцем) своєму працівнику, що забирає товар (пункт 14 Інструкції № 99). Довіреність не потрібна при розрахунках готівкою.

2. ТТН

Якщо підприємець доставляє покупцю товар за свій рахунок (окремо виділяти вартість послуг доставки в договорі купівліпродажу не потрібно, щоб не наразитися під необхідність отримати ліцензію на перевезення), то ТТН, у принципі, можна і не виписувати*. Однак

краще все ж таки ТТН скласти, тим більше для юридичних осіб вона є важливою як первинний документ, що підтверджує факт доставки товару.

* Постанова № 207

не вимагає наявності ТТН, якщо перевезення здійснюються для власної підприємницької діяльності. А якщо вартість послуг доставки окремо не виділяється, то таке перевезення здійснюється саме для забезпечення процесу продажу, тобто для власної господарської діяльності.

Якщо підприємець передає товар перевізнику або доставляє його покупцю на підставі договору перевезення, або працівник підприємства­покупця самотужки отримує та перевозить товар, ТТН виписати потрібно —

в чотирьох примірниках (один примірник — собі, два — перевізнику, один — покупцю) — пункти 11.5 і 11.7 Правил № 363.

3. Податкова накладна

Якщо підприємець зареєстрований як платник ПДВ, то за фактом відвантаження товару він зобов’язаний видати покупцю податкову накладну. Тут слід зазначити, що

на податковій накладній обов’язково повинен стояти відбиток печатки підприємця (пункт 18 Порядку № 165), тому всі підприємці — платники ПДВ мають печатку (лист ДПАУ від 21.12.2005 р. № 12922/6/16-1116).

 

Як отримати гроші за проданий товар (послуги)?

Дохід, отриманий підприємцем до каси або на поточний рахунок, відображається

у Книзі за формою № 10 у момент його отримання. Причому кошти, зняті з поточного рахунка та передані до каси, удруге у Книзі за формою № 10 не зазначаються.

Як правило, підприємства вважають за краще провадити розрахунки в безготівковій формі. Документами, які підтверджують факт перерахування грошей підприємцю, є платіжне доручення та виписка банку. Тому від підприємця жодного спеціального документа про приймання оплати вони не вимагають.

А ось

у разі готівкових розрахунків документ про приймання оплати видається на вимогу покупця (пункт 15 статті 3 Закону про РРО). При цьому, якщо підприємець:

— використовує РРО (або КОРО з РК), таким документом буде

чек РРО (або розрахункова квитанція);

— не використовує РРО, розрахунковий документ про приймання оплати (

товарний чек) може мати довільну форму, однак повинен відповідати вимогам Положення № 88. Ну а податківці, погоджуючись з тим, що товарний чек може мати довільну форму, усе ж таки вважають: він повинен містити напис «Товарний чек» і за змістом відповідати чеку РРО, за винятком зазначення у ньому фіскального номера РРО і напису «Фіскальний чек» (листи ДПАУ від 30.12.2005 р. № 13365/6/23-8019, від 06.07.2009 р. № 14083/7/23-7017/572).

При виплаті грошей підприємцю підприємство може вимагати від нього копії Свідоцтва про держреєстрацію, Свідоцтва про сплату єдиного податку (за наявності), фікспатенту (за наявності), а також платіжок про сплату ПДФО (або єдиного податку, або фікспатенту).

Це необхідно для того, щоб підприємство могло уникнути претензій з боку податківців, оскільки вони дозволяють не утримувати податок з доходів (ПДФО) з підприємця лише за наявності в покупця ксерокопій зазначених документів (листи ДПАУ від 13.03.2006 р. № 2241/6/17-0716, від 10.08.2007 р. № 3990/С/07115). Однак законодавство не зобов’язує підприємців такі копії подавати, достатньо всього лише пред’явити оригінали (Податкове роз’яснення № 633).

 

Як сплатити гроші за придбаний товар (послуги)?

При перерахуванні грошей в оплату за товар (роботи, послуги) важливо звернути увагу на декілька нюансів:

1)

витрати на придбання товарів у Книзі за формою № 10 краще за все відображати на дату перерахування грошових коштів. Принаймні податківці вважають, що саме так підприємець повинен вести облік товарів, інакше можуть спробувати оштрафувати його за статтею 21 Закону про РРО. Звичайно ж, вимога їх зовсім незаконна. Ми вже зазначали, що у фізичних осіб — підприємців навіть немає порядку, згідно з яким потрібно здійснювати облік товарів, тому і штрафувати їх немає підстав. Але, щоб уникнути спорів з податківцями, все ж радимо на дату оплати грошових коштів за товари ці суми відображати у графі «Витрати» Книги за формою № 10. Однак обліковувати записані до Книги за формою № 10 витрат на придбання товарів можна буде лише за підсумками того періоду, в якому підприємець отримає дохід від продажу цих товарів;

2) витрати на придбання робіт (послуг) також відображаються в день їх оплати. Проте

в разі оплати послуг наперед, тобто за майбутні місяці (наприклад, оплата оренди за квартал, оформлення передплати на півріччя тощо), суми витрат до Книги за формою № 10 доцільно заносити не на дату перерахування коштів, а на початок відповідного місяця;

3) документом, що підтверджує право підприємця на витрати за придбаними товарами (роботами, послугами), є:

— при здійсненні безготівкових розрахунків — платіжне доручення та виписка банку;

— при здійсненні готівкових розрахунків — чек РРО, квитанція від прибуткового касового ордера або інший документ про приймання оплати.

 

ПДФО (податок з доходів)

Якщо підприємець виплачує гроші підприємству, жодних питань щодо ПДФО не виникає, оскільки з юридичних осіб цей податок просто не справляється (зрозуміло, у звіті за формою № 1ДФ також не відображається).

Якщо ж

підприємство виплачує дохід підприємцю, воно в загальному випадку ПДФО не утримує. Але для цього необхідно, щоб підприємець пред’явив підприємству:

— підприємець

на загальній системі — своє Свідоцтво про держреєстрацію та платіжку про сплату ПДФО за той квартал, за який йому виплачується дохід;

— підприємець

на єдиному податку — своє Свідоцтво про держреєстрацію, Свідоцтво про сплату єдиного податку із зазначенням того виду діяльності, від провадження якого йому виплачується дохід, платіжку про сплату єдиного податку;

— підприємець на фікспатенті — Свідоцтво про держреєстрацію, фікспатент і платіжку про сплату вартості фікспатенту за той місяць, за який йому виплачується дохід.

При цьому

податківці вимагають, щоб у підприємства були копії зазначених документів, хоча достатньо їх лише пред’явити (див. розділ «Як отримати гроші за проданий товар (послуги)?»). У тому випадку, коли підприємець категорично не бажає надавати копії, можна хоча б зазначити реквізити відповідних документів у договорі та платіжному дорученні на перерахування коштів.

 

Якщо всі перелічені вимоги виконано

Якщо будьяку з вимог порушено

Підприємство має повне право не утримувати ПДФО з підприємця. Проте суму виплаченої йому винагороди воно зобов’язане відобразити у звіті за формою № 1ДФ з ознакою доходу «42», проставивши «0,00» у графах 4 і 4а

Підприємство повинне утримати ПДФО з підприємця як з пересічної фізичної особи, оскільки виплачує йому дохід, не пов’язаний з підприємницькою діяльністю:

— ставка ПДФО — 15 %;

— із суми винагороди витрати підприємця не вираховуються;

— податкова соціальна пільга не застосовується;

— у звіті за формою № 1ДФ виплачена винагорода відображається з відповідною ознакою: «01» — виплата за роботи (послуги), «07» — продаж рухомого майна, «08» — орендна плата, «14» — інші операції

 

До уваги єдиноподатників

: відповідно до ДСТУ 4303-2004 співробітництво з підприємствами, а саме продаж їм продукції (товарів, робіт, послуг) класифікується як оптова торгівля, незалежно від кількості (хоч і одиничний примірник). Але тут потрібно відрізняти, від чийого імені було здійснено купівлю:

— якщо працівник підприємства придбав товар у роздрібному магазині підприємця і не вимагав жодних додаткових документів, крім чека, така операція повністю може вважатися роздрібною, оскільки покупець фактично діяв від свого імені (як громадянин, а не як представник підприємства), а підприємецьпродавець зовсім не зобов’язаний кожного покупця запитувати, для яких цілей йому потрібний товар, що придбавається;

— якщо працівник підприємства придбав товар у роздрібному магазині підприємця та вимагав виписати податкову накладну з ПДВ, накладну чи інший документ на ім’я підприємства, таку операцію вважати роздрібною вже не можна. Тут очевидні взаємовідносини двох суб’єктів господарювання — підприємства та підприємця.

Таким чином, якщо у Свідоцтві єдиноподатника записано такі види діяльності, як оптова та роздрібна торгівля, немає підстав хвилюватися.

Якщо ж зазначено лише роздрібну торгівлю, продавати підприємствам товар (роботи, послуги) не можна

, оскільки податківці наполягатимуть на необхідності сплачувати ПДФО з доходу, отриманого від оптової торгівлі (від юридичних осіб). Тому для єдиноподатників, які планують торгувати з підприємствами, ми радимо внести до Свідоцтва про сплату єдиного податку додатковий вид діяльності «Оптова торгівля»*. Ну а в разі коли у Свідоцтві змін поки що немає, але, незважаючи на це, дохід від підприємства вже отримано, можна спробувати відкараскатися від ПДФО (за наявності претензій з боку податківців) хіба що в суді (позитивні рішення для підприємців з цього питання — ухвали ВАСУ від 12.05.2009 р. № К-4835/08, від 21.06.2007 р. № К-38123/06/А37/80).

* Зміни до Свідоцтва про сплату єдиного податку вносяться лише починаючи з нового кварталу. При цьому

заяву про внесення додаткових видів діяльності до Свідоцтва необхідно подати не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку кварталу (лист ДПАУ від 11.07.2006 р. № 3756/Ю/17-0415).

Якщо у Свідоцтві про сплату єдиного податку зазначено вид діяльності «Оптова торгівля», торгувати можна як з підприємствами, так і з підприємцями.

У цьому випадку, навпаки, не можна продавати товар уроздріб, тобто громадянам — фізичним особам (непідприємцям). Для того щоб займатися роздрібною торгівлею, необхідно внести такий вид діяльності до Свідоцтва єдиноподатника.

 

Внески до Пенсійного фонду та інших соцфондів

Про внески до Пенсійного фонду (ПФ) та інших соцфондів ідеться тоді, коли підприємство укладає з підприємцем договір на виконання робіт або надання послуг (цивільноправовий договір). Сплата соцвнесків не стосується договорів купівліпродажу товарів.

Отже, якщо підприємець виплачує дохід за роботи (послуги) підприємству, жодних внесків до фондів сплачувати не потрібно.

А ось

підприємство, яке виплачує підприємцю дохід за придбані роботи (послуги), має впевнитися, що підприємець надав їх у межах своєї господарської діяльності (виступає за договором як підприємець, а не фізична особа). Якщо це так, жодні внески сплачувати не потрібно (ні нарахування, ні утримання). Інакше необхідно буде сплатити:

— якщо виконувалися роботи, нарахування та утримання до ПФ, а також нарахування до Фонду «безробіття»;

— якщо виконувалися послуги, лише нарахування до Фонду «безробіття».

Як же визначити, належать роботи (послуги) до підприємницької діяльності фізичної особи чи ні? ПФ з цього приводу зазначає таке: роботи, що виконуються, повинні відповідати видам діяльності, зазначеним у Свідоцтві про держреєстрацію підприємця. Але оскільки насправді види діяльності у Свідоцтві не зазначаються (вони зазначаються лише в реєстраційній картці під час проходження реєстрації),

радимо в договорі на виконання робіт (послуг) написати таке: «Виконавець робіт (послуг) діє як підприємець на підставі Свідоцтва про держреєстрацію, виданого

(орган, що видав Свідоцтво)

«

__» ________ 200_ р.

              (дата видачі)

_______________________».

                 (номер Свідоцтва)

При цьому до договору бажано додати копію Свідоцтва про держреєстрацію (але це не обов’язково).

Фонд «безробіття» дотримується тієї ж думки, що і ПФ

(лист Державного центру зайнятості Мінпраці України від 16.02.2009 р. № ДЦ-03-1093/0/6-09). Тому, записавши до договору з підприємцем зазначене застереження, підприємство відразу убезпечить себе від претензій обох фондів та матиме повне право не нараховувати ні пенсійні внески, ні внески до Фонду «безробіття».

 

ПДВ

Підприємець, який працює з підприємствами, здебільшого зареєстрований як платник ПДВ. Це продиктовано виключно економічним інтересом, оскільки підприємство, щоб отримати право на податковий кредит з ПДВ, вважатиме за краще працювати саме з платником ПДВ. Однак сам факт співробітництва з юридичними особами не зобов’язав підприємців проходити ПДВреєстрацію.

І все ж таки, якщо підприємець пройшов ПДВреєстрацію, на нього поширюються всі вимоги

Закону про ПДВ, оскільки цей Закон не робить різниці між платниками залежно від того, є вони юридичними особами чи фізичними особами — підприємцями. Таким чином, податкове зобов’язання та податковий кредит з ПДВ як у підприємства, так і в підприємця виникають за правилом першої події.

Особливо важливо зазначити, що підприємцюпродавцю

не можна забувати про необхідність проставити на податковій накладній відбиток своєї печатки, оскільки без нього вона буде недійсною, і підприємство не зможе відобразити на її підставі податковий кредит (лист ДПАУ від 21.12.2005 р. № 12922/6/16-1116). При цьому воно може скористатися підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ і відобразити податковий кредит, подавши скаргу на підприємця. А за наявності скарги податківці мають право провести позапланову перевірку, тому краще запобігти такому розвитку подій.

 

Податок на прибуток

Підприємство, яке співробітничає з підприємцем, повинно знати деякі нюанси щодо порядку відображення валових доходів і витрат. Річ у тім, що підприємець (на якій би системі оподаткування він не працював) не є платником податку на прибуток. Тому підприємство повинне:

1) відображати

валові доходи на рівні договірних цін, але не нижче звичайних цін, а валові витрати — на рівні договірних цін, але не вище звичайних (підпункти 7.4.1 — 7.4.3 Закону про податок на прибуток);

2)

відображати валові витрати не за першою подією, а на дату оприбуткування товарів від підприємця, а для робіт (послуг) — на дату їх фактичного отримання від підприємця (тобто на дату підписання акта прийманняпередачі послуг). При цьому наявність передоплати (повної чи часткової) за товари або послуги не має значення — валові витрати на дату перерахування коштів відображати не можна (підпункт 11.2.3 Закону про податок на прибуток);

3)

свої валові витрати підтвердити розрахунковими документами, форму та порядок запов­нення яких установлено ДПАУ (необов’язково, щоб ці документи відповідали лише вимогам Положення № 614) — лист ДПАУ від 24.09.2003 р. № 3825/5/23-1116. І все ж таки, для того, щоб виданий документ служив достатньою підставою не лише для підтвердження валових витрат, а й для відображення записів у бухобліку підприємства, він повинен до того ж відповідати вимогам Положення № 88*;

* Положення № 88 установлює такі

обов’язкові реквізити первинного документа: назву підприємства, від імені якого складено документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання, зміст госпоперації та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення госпоперації та складання первинного документа (пункт 2.4 Положення № 88).

4)

якщо підприємство отримає від підприємця поворотну фінансову допомогу і на кінець звітного періоду не поверне її, суму фіндопомоги потрібно включити до валових доходів. При цьому умовні відсотки не нараховуються (підпункт 4.1.6 Закону про податок на прибуток). У майбутніх податкових періодах при поверненні фіндопомоги підприємцю її суму (повну чи часткову, залежно від того, як відбувається повернення) можна включити до валових витрат підприємства. Такі валові витрати відображаються на дату перерахування коштів.

 

Висновки

При укладенні договору з підприємством підприємець повинен керуватися нормами

ЦКУ, які регулюють відносини юридичних осіб, і нормами ГКУ (який поширюється на всіх суб’єктів господарювання). Зрештою специфіка діяльності така.

Якщо підприємець виступає як продавець

, то:

при відвантаженні товару він повинен вимагати від працівника підприємства довіреність на одержання товару (це не стосується лише готівкових розрахунків), а також виписати покупцю ТТН і податкову накладну з ПДВ (посвідчивши її своєю печаткою);

при отриманні оплати занести її до Книги за формою № 10 (графа «Виручка») у момент надходження коштів. У тому випадку, коли розрахунки провадилися готівкою, слід видати покупцю чек РРО, а якщо РРО не використовується, — товарний чек. Крім того, підприємство може попросити підприємця надати копії його Свідоцтва про держреєстрацію, Свідоцтва про єдиний податок, фікспатента та платіжки про сплату ПДФО, єдиного податку або фікспатента відповідно.

Якщо підприємець виступає як покупець

, то:

— при отриманні товару йому

необхідно мати при собі паспорт і Свідоцтво про держреєстрацію, а якщо товар отримує працівник підприємця, виписати йому довіреність. Крім того, необхідно отримати від підприємства ТТН і податкову накладну з ПДВ;

у момент оплати товарів занести їх вартість до Книги за формою № 10 за графою «Витрати», а при готівкових розрахунках — подбати, щоб підприємство видало документ про приймання оплати.

Єдиноподатники, які мають намір торгувати з підприємствами, повинні внести до Свідоцтва про єдиний податок вид діяльності «Оптова торгівля».

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд