Про особливості нарахування податкових зобов’язань по платі за землю

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Лютий, 2009/№ 16
В обраному У обране
Друк
Лист від 22.01.2009 р. № 1094/7/15-0717

Про особливості нарахування податкових зобов’язань по платі за землю

Лист Державної податкової адміністрації України від 22.01.2009 р. № 1094/7/15-0717

 

Державна податкова адміністрація України у зв’язку із зверненнями платників плати за землю — юридичних осіб та з врахуванням позиції судів вищих касаційних інстанцій щодо особливостей нарахування податкових зобов’язань по платі за землю повідомляє наступне.

Преамбулою Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю», із змінами та доповненнями (далі — Закон № 2535) встановлено, що цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі статтею 14 Закону № 2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов’язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

Відповідно до статті 17 Закону № 2535 податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 18 Закону № 2535 встановлено, що платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки, а перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Відповідно до статті 26 Закону № 2535 за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Преамбулою Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями (далі — Закон № 2181) визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181 встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до пункту 19.6 статті 19 Закону № 2181 закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать нормам цього Закону,

платники земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (юридичні особи) мають право надати уточнюючий розрахунок для самостійного виправлення помилок у показниках раніше поданих податкових декларацій протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання таких податкових декларацій, а у разі, коли такі податкові декларації були надані пізніше, — за днем їх фактичного подання.

 

Заступник голови С. Чекашкін



коментар редакції

ДПАУ дозволила уточнюватися щодо плати за землю протягом 1095 днів

В умовах одночасної дії Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII (далі — Закон № 2535) з його нетрадиційним підходом до процедури та строків декларування та перерахування до бюджету плати за землю і Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі — Закон № 2181), покликаного уніфікувати такі процедуру і строки щодо всіх податків і зборів (обов’язкових платежів), перед платниками раз у раз постає необхідність «помирити» їх норми, що суперечать одна одній.

Останнім часом на виручку таким платникам часто приходять податківці, які послідовно відстоюють пріоритет Закону № 2181 перед Законом № 2535, виходячи при цьому з

принципу превалювання спеціальної норми над загальною.

Так, у листі ДПАУ від 02.09.2008 р. № 17667/7/15-0717 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 80) платникам було дозволено

переносити строки сплати податкових зобов’язань з плати за землю на наступний за вихідним або святковим днем, тобто за загальним правилом Закону № 2181, якщо останній день такого строку, установлений ст. 17 Закону № 2535, припадає на вихідний або святковий день. Таке ж перенесення строків податківці допускають і при поданні відповідних податкових розрахунків (декларацій) з плати за землю (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 8, с. 46).

Висновки листа ДПАУ, що коментується сьогодні, про

право податкового органу самостійно визначити суму податкових зобов’язань з плати за землю і симетричне йому право платників подати уточнюючий розрахунок щодо такої плати не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (у разі якщо таку податкову декларацію було подано пізніше — за днем її фактичного подання) також базуються на спеціальних нормах Закону № 2181.

Слід зауважити, що така послідовність ДПАУ в роз’ясненнях, присвячених платі за землю, укотре пішла на користь платникам податків. Річ у тім, що досі представники податкових органів, роз’яснюючи положення ст. 18 Закону № 2535, маніпулювали ними виключно на користь бюджету. Коли йшлося про донарахування з плати за землю, що проводилися в ході перевірок, то замість дворічного строку давності, установленого Законом № 2535, ними, природно, застосовувався триваліший строк (1095 днів) із Закону № 2181. На необхідності саме такого трактування законодавства дотепер продовжують наполягати органи ДПС усіх рівнів, аж до головного податкового відомства (див. повідомлення прес-служби ДПАУ від 27.01.2009 р. на її офіційному сайті), і, чесно кажучи, щось заперечити тут важко.

Однак чимало заперечень виникає у випадках, коли податківці, чіпляючись за згаданий дворічний строк, забороняли платникам податків після спливу двох років зменшити свої задекларовані раніше податкові зобов’язання з плати за землю або повернути кошти, надмірно сплачені до бюджету. Відомо декілька консультацій фахівців ДПАУ, в яких відповідь на запитання: «Чи можна повернути переплату за земельним податком, що виникла 2,5 років тому?» — зводилася до того, що перегляд неправильно нарахованого податку або повернення його платнику допускається не більше ніж за два попередні роки, а отже, у цій ситуації строк повернення сплив.

Гадаємо, що тепер, після виходу цього листа, який до певної міри слід розцінювати як відновлення справедливості щодо платників, і бюджет буде ситий, і самі платники цілі. От би таких листів та побільше!

 

Ігор Хмелевський

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд