Якщо керувалися індивідуальним податковим роз’ясненням, що суперечить листу ДПАУ
На відправлений до податкової інспекції запит підприємство отримало індивідуальне податкове роз’яснення (письмову відповідь) від свого податкового органу, яким і керувалося при відображенні операцій у податковому обліку. Однак потім щодо такого ж питання з’явився лист ДПАУ іншого змісту. Чи можуть у такому разі оштрафувати підприємство, що діяло на підставі отриманої на свою адресу відповіді податківців, що суперечить листу ДПАУ?
(м. Житомир)
Відразу зазначимо: на наш погляд,
підстав для штрафів щодо такого платника податків виникати не повинно. Однак про все по порядку.Насамперед зауважимо, що
право отримати безоплатно будь-яке податкове роз’яснення з того чи іншого питання від відповідного контролюючого органу (у межах його компетенції) закріплено за платником податків п.п. «е» п.п. 4.4.2 Закону № 2181. Так, згідно з цим підпунктом платник податків може отримати будь-яке податкове роз’яснення, у тому числі й надане іншому платнику податків (із дотриманням правил комерційної чи банківської таємниці), у строки, відведені для надання відповіді на звернення громадян до органів державної влади, установлені законом. Уточнимо: у цьому випадку йдеться про строки, застережені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.96 р. № 393/96-ВР, тобто не більше 1 місяця з дня надходження звернення, а за зверненнями, що не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше 15 днів із дня їх отримання (якщо ж у місячний строк вирішити питання неможливо, строк може бути продовжено, при цьому загальний строк вирішення питання, що надійшло, не може перевищувати 45 днів).При цьому для повноти картини попутно також нагадаємо деякі
особливості надання податкових роз’яснень, застережені п.п. 4.4.2 Закону № 2181 та Порядком надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженим наказом ДПАУ від 12.04.2003 р. № 176 (далі — Порядок № 176*):— (1) — податкові роз’яснення (будь-якого рівня — як узагальнюючі, так і звичайні або індивідуальні)
не мають сили нормативно-правового акта, а є оприлюдненням офіційного розуміння контролюючими органами окремих положень законодавства (у межах їх компетенції) — просто кажучи, є лише думкою перевіряючих з того чи іншого питання, яка також може використовуватися при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур (п.п. «г» п.п. 4.4.2 Закону № 2181, пп. 1.3, 1.4 Порядку № 176);— (2) —
узагальнюючими податковими роз’ясненнями мають право користуватися всі платники податків при обчисленні сум податкових зобов’язань та під час проведення апеляційних процедур. А от індивідуальним податковим роз’ясненням, наданим на запит платника податків, користується тільки такий платник податків (пп. 1.10 — 1.11 Порядку № 176);— (3) — податкові роз’яснення (ПР) підрозділяються
за пріоритетністю, яка вибудовується таким чином.* Щоправда, є ще давніший Порядок надання податкових роз’яснень, затверджений постановою КМУ від 16.05.2001 р. № 494 (який за своїм змістом, зауважимо, аналогічний Порядку № 176), однак його було свого часу розроблено під стару редакцію п.п. 4.4.2 Закону № 2181 і формально досі так і не скасовано.
Так,
пріоритет мають:— ПР, надані контролюючим органом вищого рівня, — над ПР підпорядкованих йому контролюючих органів (
п.п. «г» п.п. 4.4.2 Закону № 2181, п. 2.4 Порядку № 176);— ПР центрального податкового органу (ДПАУ) — над ПР, виданими іншими контролюючими органами (
п.п. «г» п.п. 4.4.2 Закону № 2181, п. 2.3 Порядку № 176);— узагальнюючі ПР — над ПР, наданими податковими та іншими контролюючими органами всіх рівнів (
п. 2.2 Порядку № 176).А тепер повернемося до поставленого запитання. Отримавши на направлений запит роз’яснення свого податкового органу, підприємство, як зазначається в запитанні, користувалося ним у власній діяльності (при цьому умовимося, що платник податків саме і звертався за роз’ясненням до свого контролюючого органу
через відсутність щодо запитання, яке в нього виникло, будь-яких пріоритетних роз’яснень вищих за рівнем податкових органів).Відразу зауважимо: ситуацію, коли
згодом з такого ж питання з’являється пріоритетніше роз’яснення контролюючого органу іншого змісту, урегулював п.п. «д» п.п. 4.4.2 Закону № 2181. Так, згідно з цим підпунктом не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення (за відсутності податкових роз’яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз’яснення, тільки на підставі того, що в подальшому таке податкове роз’яснення чи узагальнююче податкове роз’яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз’яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз’яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). Отже, як бачимо, подальша зміна думки контролюючого органу з окремого питання не повинна ставати штрафонебезпечною для платника податків, який раніше отримав із цього питання податкове роз’яснення індивідуального характеру. Крім того, зауважимо: якщо лист ДПАУ, що вийшов пізніше, адресовано не платнику податків, то формально для нього він узагалі не є податковим роз’ясненням.При цьому у платника податків може виникнути запитання: а як у такому разі бути далі? Ураховуючи, що податкові роз’яснення, як уже зазначалося, не мають сили нормативно-правового акта, виходить, що з моменту появи такого
оновленого (іншого змісту) роз’яснення платник податків має право самостійно вирішити, як йому діяти в подальшому: прислухатися до оновленої думки контролюючого органу або, можливо, усе ж таки не погоджуватися з нею (якщо, наприклад, платник податків вважає, що оновлена версія контролерів не відповідає або навіть суперечить нормам законодавства). В останньому випадку, щоправда, слід бути готовим до відстоювання своєї позиції при перевірці, а можливо, навіть, якщо перевіряючі виявляться дуже категоричними, до оскарження їх рішень в апеляційному порядку (шляхом адміністративного оскарження або звернення до суду; тут попутно варто зазначити: (1) норми п.п. «д» п.п. 4.4.2 Закону № 2181, згідно з яким при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз’яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками; (2) норми п.п. «і» п.п. 4.4.2 Закону № 2181, відповідно до якого платник податків має право оскаржити податкові роз’яснення в суді, якщо, на думку платника податків, такі податкові роз’яснення суперечать нормам законодавства). До того ж зауважимо: у ситуації, коли лист ДПАУ, що вийшов згодом, адресовано не платнику податків, а отже, податковим роз’ясненням для нього не є, платник податків, за ідеєю, має право, як і до того, продовжувати керуватися раніше отриманим індивідуальним ПР. Додатково в ситуації, що склалася, у підприємства є всі підстави звернутися до п.п. 4.4.1 Закону № 2181 і говорити про конфлікт інтересів (адже самі перевіряючі своїми різноплановими роз’ясненнями допустили неоднозначне трактування тих самих законодавчих норм). А отже, рішення в такому разі має прийматися на користь платника податків.
Людмила Солошенко, економіст-аналітик
