Іноземна валюта: правила купівлі та продажу
Незважаючи на складну економічну ситуацію у світі зарубіжні країни не втратили свій інтерес до України як до ділового партнера в торговельно-економічній та інвестиційній сферах. Такі взаємини ґрунтуються, як правило, на розрахунках в іноземній валюті. Однак, ураховуючи, що загальна економічна нестабільність спостерігається й у валютній сфері, питання придбання та продажу закордонних грошових знаків на сьогодні є особливо актуальними. Розгляду деяких таких питань і присвячено цю статтю.
Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Правила придбання інвалюти
Чи може підприємство для розрахунків з нерезидентом придбати іноземну валюту в пункті обміну валют або в касі банку?
Згідно зі
ст. 7 Декрету № 15-93 при розрахунках між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту як засіб платежу використовується іноземна валюта.Придбання підприємством іноземної валюти для розрахунків з нерезидентами
в обмінному пункті або в касах банків не допускається, оскільки є порушенням установлених НБУ порядку та умов торгівлі валютними цінностями. Річ у тім, що згідно з п. 1 ст. 6 Декрету № 15-93 торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами — юридичними особами повинна здійснюватися тільки через уповноважені банки та інші фінансові установи, що отримали ліцензію на торгівлю іноземною валютою НБУ, виключно на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ).Ігнорування цієї норми тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених операцій, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день їх здійснення (
ст. 16 Декрету № 15-93). Це підтверджує і НБУ в листі від 16.08.2004 р. № 46-009/285-8297 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, спецвипуск № 7).Таким чином, юридична особа має право придбавати іноземну валюту в
іншої юридичної особи на території України тільки на МВРУ через уповноважені банки. Не допускається придбання валюти й у фізичної особи, оскільки згідно з п. 3 ст. 6 Декрету № 15-93 резиденти і нерезиденти — фізичні особи мають право продавати іноземну валюту тільки уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, що отримали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом — іншим фізичним особам — резидентам, а також національному оператору поштового зв’язку, що отримав ліцензію НБУ.Усе викладене справедливо і в ситуації, коли підприємство, що не має валютного рахунка, направляє працівника в
закордонне відрядження. Ураховуючи, що такого працівника має бути забезпечено коштами в національній валюті держави, куди він прямує, або у вільно конвертованій валюті у вигляді авансу на поточні витрати в розмірах згідно з установленими нормами, безпечним способом видачі такого авансу є використання підприємством поточного рахунка в іноземній валюті. Докладніше про валютно-відряджувальні витрати викладено в публікації « Придбання іноземної валюти через обмінні пункти забороняється» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 38, с. 24) та у статті « Добові витрати в умовах різкої зміни курсу валют» на с. 34 цього номера.
Цілі придбання інвалюти
Для яких цілей підприємство може придбати іноземну валюту?
Щоб з’ясувати, для яких саме цілей суб’єктом господарювання може використовуватися іноземна валюта, слід звернутися до
пп. 10 — 12 розділу I Положення № 281, що класифікують операції в іноземній валюті як поточні торговельні, поточні неторговельні та валютні операції, пов’язані з рухом капіталу. Примірний перелік операцій, що потребують застосування іноземної валюти, наведемо в табл. 1.
Таблиця 1
Основні операції, що потребують використання іноземної валюти
| Основні операції, що потребують використання іноземної валюти | ||
| поточні торговельні операції | поточні неторговельні операції | валютні операції, пов’язані з рухом капіталу |
| 1) розрахунки за експорт і імпорт товару без відстрочення платежу або з відстроченням, яке відповідно до договору не перевищує строки, установлені законодавством України для здійснення таких розрахунків (180 календарних днів згідно зі ст. 1 і 2 Закону № 185); 2) розрахунки на території України між резидентами — суб’єктами господарювання за товар на підставі індивідуальної ліцензії НБУ
| 1) перекази з оплати праці нерезидентів, які працюють в Україні, згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами); 2) сплата зборів (мита) за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти права інтелектуальної власності; 3) оплата витрат, пов’язаних з відрядженням за кордон; 4) перекази з оплати авторських гонорарів, премій, призів та інших виплат за використання об’єктів права інтелектуальної власності фізичних осіб | 1) надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик; 2) операції, пов’язані з виконання зобов’язань за гарантіями, порукою та заставою; 3) операції, пов’язані з виконання зобов’язань за лізингом або факторингом; 4) здійснення прямих або портфельних інвестицій в Україні або за її межі; 5) виплата прибутків, доходів та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від прямих інвестицій, і розміщення серед нерезидентів цінних паперів українських емітентів; 6) операції з цінними паперами; 7) розміщення коштів на депозитних рахунках; 8) операції, пов’язані з експортом та імпортом товарів, розрахунки за якими відповідно до договору передбачають відстрочення платежу або кредитування (аванс, попередня оплата) на строк, що перевищує 180 календарних днів; 9) міжнародні перекази за угодами, пов’язаними з накопиченням пенсійних активів; 10) інші валютні операції, що не є поточними |
Зверніть увагу: згідно з
п. 6.1 постанови № 413 тимчасово забороняється купівля та обмін іноземної валюти для розрахунків за імпорт продукції та послуг, який здійснюється без увезення на територію України і призначений для подальшого перепродажу нерезидентам.
Документи для придбання інвалюти
Які документи слід надати до банку для придбання іноземної валюти?
Основний документ, який підприємство надає уповноваженому банку для купівлі іноземної валюти, незалежно від того, для яких цілей вона отримується, —
заява про купівлю іноземної валюти. Така заява подається за формою, наведеною в додатку 1 до Положення № 281, або в довільній формі із зазначенням усіх необхідних реквізитів, передбачених в п. 3 глави 1 розділу IV Положення № 281.До зазначених реквізитів належать, зокрема:
— найменування банку та клієнта, а також їх місцезнаходження;
— дата складання заяви (число — цифрами, місяць — цифрами або словами, рік — цифрами) та її код відповідно до
Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 р. № 1024;— підстава для купівлі іноземної валюти;
— назва іноземної валюти словами та її цифровий чи літерний код відповідно до
Класифікатора № 34;— сума купівлі іноземної валюти цифрами;
— курс купівлі у гривнях;
— номер поточного рахунка в іноземній валюті, на який має бути зараховано іноземну валюту, код та найменування уповноваженого банку, в якому відкрито цей рахунок;
— печатка та підписи уповноважених осіб клієнта, заявлених ним у картці зі зразками підписів та відбитка печатки.
Така заява заповнюється (без стирань та виправлень) українською мовою та подається уповноваженому банку не менше ніж у двох примірниках на паперовому носії або в електронному вигляді.
Заяву про купівлю іноземної валюти уповноважений банк приймає до виконання
протягом 90 днів, починаючи з дня оформлення цього документа (день оформлення не враховується).Однак для придбання іноземної валюти однієї заяви недостатньо, потрібно подати ще й документи, що є підставою для такої купівлі. Пакет цих документів комплектується залежно від виду валютної операції, що проводиться.
Поточні торговельні операції.
Для здійснення розрахунків з нерезидентами за поточними торговельними операціями (за винятком операцій, за яких товари (послуги) не ввозяться на територію України) клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності) повинні подати, крім заяви, такі документи, перелічені в п. 1 глави 1 розділу II Положення № 281:—
договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог законодавства України;—
ВМД, якщо товар увезено на територію України (ВМД, за якими здійснено митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов’язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для придбання іноземної валюти);—
акт (здачі-приймання тощо) чи інший документ, що підтверджує надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи. На думку ДПАУ, таким документом може бути акт приймання-передачі послуг або будь-який інший документ, що підтверджує фактичне надання відповідної послуги і що містить усі необхідні реквізити (див. лист від 30.06.2006 р. № 7132/6/15-0516);—
документи, передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків. Придбання іноземної валюти з метою оплати векселя дозволяється лише в разі надання резидентом ВМД, що підтверджує поставку продукції в Україну, чи документа, що засвідчує відповідно до умов зовнішньоторговельного договору виконання нерезидентом робіт для резидента, отримання резидентом послуг;—
акт або погодження на переказування грошових коштів нерезиденту за окремими операціями, видані відповідно до Положення № 597. Якщо оплачуються роботи, послуги, права інтелектуальної власності (згідно з Положенням № 597) вартістю до 100000 євро, ні акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, ні узгодження НБУ не потрібні.Поточні неторговельні операції.
Для здійснення поточних неторговельних операцій іноземна валюта придбавається на підставі пакета документів, установленого п. 1 глави 2 розділу II Положення № 281, який, крім заяви, включає:—
розрахунок витрат (на відрядження за межі України; на експлуатацію транспортних засобів, що виконують рейси за межі України; для оплати праці працівників-нерезидентів, які відповідно до укладених договорів (контрактів) працюють в Україні тощо);—
документи, що мають силу договору і використовуються в міжнародній практиці для оплати видачі охоронних документів на використання об’єктів промислової власності, оплати за використання прав інтелектуальної власності, оплати відшкодування судових, арбітражних, нотаріальних та інших платежів, а також інші документи подібного характеру;—
копії договорів про здійснення платежів соціального характеру;—
копію документа про умови вступу до міжнародних організацій у разі сплати вступного внеску або копію документа, що засвідчує членство в міжнародній організації в разі сплати членських внесків;—
документи, необхідні для здійснення повернення коштів у разі відкликання банками-нерезидентами розрахункових документів;—
інші документи.Постійні представництва нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні, офіційні представництва, що не займаються такою діяльністю, а також фізичні особи — резиденти та нерезиденти можуть придбати іноземну валюту для проведення неторговельних операцій на підставі заяв і документів, переліки яких наведено в
пп. 2 — 5 глави 2 розділу II Положення № 281.Операції, пов’язані з рухом капіталу.
Для придбання іноземної валюти з метою здійснення операцій, пов’язаних з рухом капіталу (виконання зобов’язань за векселями, кредитними, гарантійними, заставними операціями та платежі за такими операціями, повернення інвестицій і доходів за такими інвестиціями тощо), крім заяви, надаються документи, перелічені в пп. 1, 2 і 4 глави 3 розділу II Положення № 281, зокрема договір (кредитний, лізинговий тощо).
Розрахунок суми гривень, необхідної для придбання інвалюти
Як правильно визначити суму гривень, необхідну для купівлі іноземної валюти?
Згідно з
п. 5 ст. 1 Закону № 400 банк зобов’язаний нарахувати, утримати та одночасно з поданням заяви про купівлю іноземної валюти від імені та за рахунок клієнта сплатити до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 0,2 % (див. ст. 77 Закону про держбюджет-2009) суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривні.Крім того, при проведенні операцій купівлі іноземної валюти банк згідно із заявою клієнта утримує суму належної йому комісійної винагороди у гривнях із суми, перерахованої у зв’язку з такою купівлею.
Тому цілком логічно, що при поданні заяви підприємству слід визначити, яка саме сума гривень буде необхідна для купівлі іноземної валюти.
Розрахувати цю суму нескладно. Досить лише знати точну кількість інвалюти, що придбавається, орієнтовний максимальний курс купівлі, суму комісійної винагороди банку та розмір збору до Пенсійного фонду.
З цією метою можна скористатися такою формулою:
∑грн. = Кінв х Кmax х (100 % + 0,2 % + Скб) : 100 %
,де ∑грн.
— загальна сума гривень, необхідна для придбання іноземної валюти;Кінв
— кількість іноземної валюти, яку передбачається придбати;Кmax
— орієнтовний максимальний курс купівлі іноземної валюти;0,2 %
— ставка збору до Пенсійного фонду в 2009 році;Скб
— ставка комісії банку у відсотках.Приклад 1.
Підприємству «Весна» для розрахунку з нерезидентом за поставлений товар необхідно придбати 5000 доларів США. Максимальний курс, за яким планується придбати інвалюту і який зазначається в заяві про її купівлю, — 8,20 грн./$.Припустимо, що комісія банку складає 1 % суми купівлі.
Таким чином, загальна сума гривень, яку слід перерахувати банку для придбання 5000 доларів США, дорівнює:
$5000
х 8,20 грн./$ х (100 % + 0,2 % +1 %) :100 = 41492 грн.
Правила придбання однієї інвалюти за іншу
Підприємство для розрахунку з нерезидентом за поставлений товар планує придбати євро за російські рублі. Які правила здійснення такої операції?
Згідно з
п. 19 розділу I Положення № 281, якщо в підприємства є зобов’язання за зовнішньоекономічними договорами в іноземній валюті, уповноважений банк у такій ситуації має право за згодою клієнта здійснити за його рахунок купівлю іншої іноземної валюти, яку згодом на підставі договору банківського рахунка, що передбачає надання клієнту комісійних послуг, буде використано для обміну на необхідну клієнту іноземну валюту на міжнародному валютному ринку.При цьому підприємство надає банку
той самий пакет документів, що і при купівлі іноземної валюти (тобто заяву і всі інші необхідні документи).Своєрідним бонусом для підприємств та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які придбавають одну іноземну валюту за іншу, є відсутність необхідності сплати ними «валютного» збору до Пенсійного фонду. Це пов’язане з тим, що згідно з
п. 2 Порядку № 1740 цей збір сплачується при купівлі-продажу безготівкової валюти за гривні, а конвертація — це обмін однієї іноземної валюти на іншу. Отже, підстав для сплати такого збору при конвертації (обміні) однієї валюти на іншу немає .Звертаємо увагу:
п. 27 розділу I Положення № 281 установлено обмеження щодо обміну іноземної валюти групи 1 Класифікатора № 34 на іноземну валюту групи 3 цього Класифікатора і навпаки.А
п. 6.7 постанови № 413 уведено ще жорсткішу умову: на сьогодні операції з обміну (конвертації) іноземної валюти можуть здійснюватися тільки в межах однієї групи Класифікатора № 34. Це обмеження не поширюється на операції, що здійснюються для забезпечення виконання договорів з імпорту, і на операції, що здійснюються банками на міжнародних валютних ринках з купівлі іноземної валюти групи 1 Класифікатора № 34 за іноземну валюту інших груп цього Класифікатора.
Строки використання інвалюти
Протягом яких строків придбану іноземну валюту має бути використано за призначенням?
Строк, протягом якого іноземну валюту, придбану резидентом на МВРУ для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентом, має бути використано за призначенням, і порядок її продажу в разі порушення цього строку встановлює НБУ (див.
ст. 3 Закону № 185).Так, згідно з
п. 3 розділу III Положення № 281 клієнт-резидент зобов’язаний використати іноземну валюту, придбану (або обміняну відповідно до п. 19 розділу I) у встановленому порядку через уповноважений банк, не пізніше ніж через 10 робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.Однак майте на увазі: на сьогодні НБУ тимчасово встановив жорсткіші умови, зобов’язавши резидентів використовувати придбану або обміняну безготівкову іноземну валюту протягом
5 робочих днів із дня її зарахування на їх поточні рахунки. При цьому така іноземна валюта не підлягає списанню з поточного рахунка клієнта протягом п’ятиденного строку з метою використання її на інші цілі (п. 6.8 постанови № 413).У разі порушення резидентами зазначеного строку уповноважені банки повинні продати іноземну валюту
протягом 5 робочих днів. Те, що клієнт доручає уповноваженому банку продати на МВРУ придбану іноземну валюту, якщо її не перераховано за призначенням у встановлений законодавством строк, фіксується в заяві про купівлю іноземної валюти (див. п. 3 глави 1 розділу IV Положення № 281).Хоча згідно з роз’ясненнями НБУ, викладеними в
листі від 31.10.2008 р. № 13-116/4931-15071, такий продаж здійснюється без доручення клієнта в будь-який момент під час функціонування Системи підтвердження угод на МВРУ за курсом, що встановлюється безпосередньо банком, який здійснює цей продаж.Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально перераховується до Державного бюджету України, а від’ємна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента (див.
п. 6 розділу III Положення № 281).
Повернення нерезидентом авансу в інвалюті
Чи підлягають обов’язковому продажу банком кошти в іноземній валюті у вигляді поверненого резиденту авансу у зв’язку з невиконанням контрагентом-нерезидентом зобов’язань за імпортним договором?
Зовсім недавно у
постанові № 413 дійсно була норма, що при поверненні на користь резидента авансових платежів в іноземній валюті у зв’язку з невиконанням нерезидентами зобов’язань за імпортними договорами такі кошти підлягають обов’язковому продажу банками:— за курсом купівлі іноземної валюти, якщо для здійснення авансового платежу її було придбано на МВРУ;
— за офіційним курсом НБУ на день перерахування коштів нерезиденту, якщо авансовий платіж був здійснений за рахунок кредитних коштів.
Сьогодні цю норму
скасовано (див. постанову Правління НБУ «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 р. № 413» від 09.01.2009 р. № 6), тому про долю сум поверненого нерезидентом інвалютного авансу можна не турбуватися.
Відображення операції з придбання інвалюти в обліку
У якому порядку операція з придбання іноземної валюти відображається в податковому та бухгалтерському обліку підприємства?
Безпосередньо факт перерахування уповноваженому банку суми у гривнях для купівлі іноземної валюти, а також зарахування валюти, придбаної на МВРУ, на поточний рахунок підприємства
не спричиняють будь-яких податкових наслідків, тобто не змінюють ні валових доходів, ні валових витрат платника податків. Це зазначається в п.п. 7.3.4 Закону про податок на прибуток.Однак не думайте, що така операція зовсім не стосується податкового обліку підприємства. Уся увага в такій ситуації переноситься на
балансову вартість іноземної валюти, оскільки саме на підставі цього показника в подальшому (при перерахуванні валюти за зовнішньоекономічним договором за товар, що імпортується, або послугу, видачі авансу на закордонне відрядження тощо) відображатимуться валові витрати підприємства-резидента.Нагадаємо: відповідно до
п.п. 7.3.4 Закону про податок на прибуток балансовою вартістю придбаної іноземної валюти вважається сума гривень, сплачена платником податку у зв’язку з купівлею іноземної валюти (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, які здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням такого платника).Інакше кажучи, балансова вартість іноземної валюти в податковому обліку формується
на підставі комерційного курсу купівлі, за яким її було придбано уповноваженим банком на МВРУ. І хоча такий курс може відрізнятися від офіційного курсу, установленого НБУ для валюти, що придбавається, у день здійснення операції з її купівлі, орієнтуватися слід саме на комерційний курс.А от при отриманні іноземної валюти у вигляді валютної виручки її балансову вартість визначають
за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання (нарахування) доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на експорт, тобто за правилом першої події (див. п.п. 7.3.1 Закону про податок на прибуток).Буває і так, що підприємство, будучи одночасно і імпортером, і експортером, отримує виручку в одній валюті, а свої зобов’язання перед нерезидентом виконує в іншій. Описану ситуацію врегульовано в податковому законодавстві так: при купівлі однієї іноземної валюти за іншу балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається
на рівні балансової вартості проданої іноземної валюти. Тут орієнтиром служить офіційний валютний (обмінний) курс НБУ, що діяв на дату отримання (нарахування) доходів в іноземній валюті або на останній день звітного періоду, якщо така валюта «затрималася» на балансі до цього моменту.У
бухгалтерському обліку, на відміну від податкового, іноземна валюта зараховується на баланс за курсом НБУ, що діяв на момент такого зарахування (див. п. 5 П(С)БО 21).Майте на увазі: додатна або від’ємна різниця між вартістю валюти за курсом НБУ та за комерційним курсом (тобто курсом, за яким валюта отримувалася насправді) не є курсовою різницею. Адже як курсову різницю
П(С)БО 21 розглядає різницю між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. При цьому під валютним курсом розуміється саме встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.Отже, якщо курс НБУ на дату зарахування придбаної валюти вищий за курс, за яким цю валюту придбано, додатна різниця, що утворилася, визнається доходом. Вона відображається на субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» або 746 «Інші доходи від звичайної діяльності», а потім списується на субрахунок 791 або 793 відповідно залежно від виду діяльності, для якої придбано валюту.
Якщо ж комерційний курс перевищує курс НБУ, така різниця включається до складу витрат підприємства і після відображення на субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» або 977 «Інші витрати звичайної діяльності» також підлягає списанню на субрахунок 791 або 793 відповідно.
Приклад 2.
Підприємству «Сатурн» для виконання зобов’язань за імпортним контрактом потрібно 5000 євро, для цього банку перераховано 63500 грн.Іноземну валюту придбано на МВРУ за курсом 12,50 грн./
€. Офіційний курс НБУ на дату зарахування придбаної валюти склав 10,265640 грн./€ .Банк, утримавши комісійну винагороду в розмірі 0,5 % суми придбаної валюти, а також збір до Пенсійного фонду за ставкою 0,2 %, повернув залишок грошових коштів у гривні на поточний рахунок підприємства.
У податковому та бухгалтерському обліку ці операції відображаються такими записами:
Таблиця 2
Облік купівлі іноземної валюти
| № з/п | Зміст господарської операції | Сума, €/грн. | Бухгалтерський облік | Податковий облік | ||
| Дт | Кт | ВД | ВВ | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1 | Перераховано банку кошти для купівлі 5000 євро | 63500 | 333 | 311 | — | — |
| 2 | Зараховано на поточний валютний рахунок придбану іноземну валюту за курсом НБУ (€5000 х 10,265640 грн./€) | € 500051328,20 | 312 | 333 | — | — |
| У податковому обліку балансова вартість іноземної валюти дорівнює 62500 грн. (€5000 х 12,50 грн./€). | ||||||
| 3 | Нараховано та включено до витрат збір до Пенсійного фонду (€5000 х 12,50 грн./€ х 0,2 % : 100 %) | 125 | 651 | 333 | — | 125* |
| 92 | 651 | |||||
| * Сума збору до Пенсійного фонду включається до складу валових витрат підприємства на підставі п.п. 5.2.5 Закону про податок на прибуток та відображається в рядку 04.6 декларації з податку на прибуток, а за підсумками року — у рядку 04.6.16 додатка Р1 до декларації. | ||||||
| 4 | Відображено витрати на сплату комісійної винагороди банку (€5000 х 12,50 грн./€ х 0,5 % : 100 %) | 312,50 | 685 | 333 | — | 312,50* |
| 92 | 685 | |||||
| * Сума комісійної винагороди банку включається до складу валових витрат підприємства на підставі п.п. 7.3.7 Закону про податок на прибуток та відображається в рядку 04.13 декларації з податку на прибуток. | ||||||
| 5 | Повернено банком залишок грошових коштів після купівлі іноземної валюти на поточний рахунок (63500 грн. - €5000 х 2,50 грн./€ - 125 грн. - 312,50 грн.)
| 562,50 | 311 | 333 | — | — |
| 6 | Відображено різницю між фактичним курсом купівлі та курсом НБУ на дату зарахування іноземної валюти (€5000 х (12,50 грн./€ - 10,265640 грн./€)) | 11171,80 | 949 | 333 | — | — |
| 7 | Списано на фінансовий результат витрати, пов’язані з купівлею іноземної валюти | 437,50 | 791 | 92 | — | — |
| 11171,80 | 791 | 949 | ||||
Правила продажу інвалюти
Підприємство планує продати всю суму отриманої від нерезидента-покупця іноземної валюти за гривні. В якому порядку відбувається такий продаж?
Процедура продажу іноземної валюти, на відміну від її купівлі, не вимагає надання до уповноваженого банку безлічі відповідних документів, досить лише подати заяву про продаж іноземної валюти за формою, наведеною в
додатку 2 до Положення № 281, або в довільній формі із зазначенням усіх необхідних реквізитів, передбачених у п. 3 глави 1 розділу IV Положення № 281.Ця заява повинна містити:
— найменування банку та клієнта;
— дату складання заяви;
— номер рахунка в іноземній валюті, з якого банку доручається продати іноземну валюту;
— назву іноземної валюти, що продається, словами та її цифровий або літерний код згідно з
Класифікатором № 34 ;— суму продажу іноземної валюти цифрами;
— курс продажу в гривнях;
— гривнєвий еквівалент іноземної валюти, яку доручено продати за встановленим у заяві курсом;
— номер поточного рахунка у гривнях, на який необхідно зарахувати гривнєвий еквівалент проданої іноземної валюти, найменування і код уповноваженого банку, в якому відкрито цей рахунок;
— підписи уповноважених осіб клієнта та печатки.
Заяву про продаж іноземної валюти банк приймає до виконання
протягом 30 днів із дня оформлення такої заяви (день оформлення не враховується).За здійснення операції з продажу валюти банк справляє з клієнта комісійну винагороду, яка може утримуватися ним у гривнях із коштів, отриманих від такого продажу.
У
податковому обліку валовий дохід платника податків збільшується на суму гривень, отриманих від продажу валюти (див. п.п. 7.3.5 Закону про податок на прибуток).Візьміть до уваги: незважаючи на те що на поточний рахунок суму в гривнях може бути зараховано за вирахуванням комісійної винагороди банку, до валового доходу включається
вся сума, виручена від продажу валюти, із урахуванням винагороди банку.Суму доходів, отриману від продажу валюти, записують
у рядок 01.6 декларації з податку на прибуток.Валові витрати підприємства збільшуються на суму балансової вартості проданої валюти.
Для відображення вартості проданої валюти та комісійної винагороди банку в декларації призначено
рядок 04.13.Приклад 3.
У підприємства «Мегаполіс» на поточному рахунку в іноземній валюті обліковуються кошти в сумі 5000 доларів США.Балансова вартість іноземної валюти в бухгалтерському обліку дорівнює 38500 грн. ($5000
х 7,70 грн./$ — офіційний курс НБУ на дату надходження валюти). Припустимо, що в податковому обліку балансова вартість валюти також дорівнює 38500 грн., оскільки надходження валюти було першою подією.За дорученням клієнта уповноважений банк продав валюту на МВРУ за комерційним курсом 8,00 грн./$. Офіційний курс НБУ на дату перерахування коштів для продажу — 7,658 грн./$ (умовно).
Після продажу валюти банк перерахував на поточний рахунок підприємства виручку, попередньо утримавши з неї комісійну винагороду в сумі 200 грн.
У податковому та бухгалтерському обліку такі операції відображаються такими записами:
Таблиця 3
Облік продажу іноземної валюти
| № з/п | Зміст господарської операції | Сума, $/грн. | Бухгалтерський облік | Податковий облік | ||
| Дт | Кт | ВД | ВВ | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1 | Перераховано іноземну валюту для продажу (курс НБУ — 7,658 грн./$) | $5000 38290 грн. | 334 | 312 | — | — |
| 2 | Відображено курсову різницю щодо перерахованої іноземної валюти ($5000 х (7,70 грн./$ - 7,658 грн./$)) | 210 | 945 | 312 | — | — |
| 3 | Відображено дохід від продажу іноземної валюти на МВРУ (комерційний курс — 8,00 грн./$) | $5000 40000 | 377 | 711 | 40000 | 38500 |
| 4 | Списано собівартість реалізованої іноземної валюти (курс НБУ на дату продажу валюти — 7,658 грн./$) | $5000 38290 грн. | 942 | 334 | — | — |
| 5 | Нараховано комісійну винагороду банку за послуги з продажу іноземної валюти | 200 | 92 | 685 | — | 200 |
| 6 | Списано на витрати звітного періоду суму комісійної винагороди банку | 200 | 685 | 377 | — | — |
| 7 | Зараховано на поточний рахунок у національній валюті кошти, отримані від продажу іноземної валюти (за вирахуванням суми винагороди банку) | 39800 | 311 | 377 | — | — |
| 8 | Віднесено на фінансовий результат: | |||||
| — дохід від продажу іноземної валюти | 40000 | 711 | 791 | — | — | |
| — собівартість реалізованої іноземної валюти | 38290 | 791 | 942 | — | — | |
| — витрати у вигляді курсової різниці | 210 | 791 | 945 | — | — | |
| — витрати у вигляді комісійної винагороди банку | 200 | 791 | 92 | — | — | |
Ось, мабуть, і всі основні моменти, що стосуються правил купівлі та продажу іноземної валюти, а також відображення цих операцій в обліку. Сподіваємося, що тепер вам під силу вирішувати багато нелегких «валютних» завдань. Бажаємо вам розширення міжнародних зв’язків, стабільності та успішної роботи!
