Щодо справедливої (переоціненої) вартості об’єкта основних засобів

Щодо справедливої (переоціненої) вартості об’єкта основних засобів

Лист Міністерства фінансів України від  26.03.2009  р. №  31-34010-10/23-1462/1846

Міністерство фінансів України щодо справедливої (переоціненої) вартості об’єкта основних засобів повідомляє.

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в  Україні» установлено, що при переоцінці основних засобів для цілей бухгалтерського обліку обов’язковим є проведення оцінки суб’єктами оціночної діяльності відповідно до положень (національних стандартів) оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, методик та інших нормативно-правових актів, які розробляються з  урахуванням вимог положень (національних стандартів) і  затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Висновки про вартість майна за  результатами виконання процедур з  оцінки згідно із зазначеним Законом України наводяться у  звіті про оцінку майна.

У звіті оцінювач також згідно із Національним стандартом №  1 «Загальні засади оцінки майна і  майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від  10.09.2003  р. №  1440, відображає факт про включення або невключення до справедливої вартості (якою визнається ринкова вартість, якщо її можливо визначити) суми податку на  додану вартість.

Результати проведення оцінки активів для цілей бухгалтерського обліку за  зазначеним Національним стандартом оцінки вважаються їх переоціненою вартістю.

Заступник міністра Д. Фудашкін

Справедлива вартість об’єкта основних засобів, що переоцінюються, у  звіті оцінювача може або включати, або не  включати суму ПДВ:
що відображати в  обліку?

За загальним правилом, установленим п.  16 П(С)БО 7, підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта (різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу такого об’єкта) істотно відрізняється від  його справедливої вартості на  дату балансу.

Виходячи з  визначення справедливої вартості, що міститься в  п.  4 П(С)БО 19, як така розглядається сума, за  якою може бути здійснено обмін активу чи оплата зобов’язання в  результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Для встановлення справедливої вартості об’єктів основних засобів слід скористатися відповідним додатком «Визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і  зобов’язань» до П(С)БО 19, згідно з  яким величина справедливої вартості прирівнюється для:

— землі та будівель (зверніть увагу, тільки будівель, а  не: «будівель і  споруд»)  — до їх ринкової вартості;

— машин та устаткування  — до ринкової вартості, а  в разі відсутності даних про неї  — відновлювальної вартості (сучасної собівартості придбання) за  вирахуванням суми зносу на  дату оцінки;

— інших основних засобів  — до відновлювальної вартості (сучасної собівартості придбання) за  вирахуванням суми зносу на  дату оцінки.

Цілком очевидно, що для проведення переоцінки будь-якого конкретного об’єкта основних засобів необхідно визначити його справедливу вартість. При цьому відповідно до  ст.  7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в  Україні» від  12.07.2001  р. №  2658-III при переоцінці основних засобів для цілей бухгалтерського обліку обов’язковим є залучення суб’єкта оціночної діяльності, який має відповідну ліцензію.

При проведенні оцінки майна незалежні оцінювачі зобов’язані керуватися Національним стандартом №  1 «Загальні принципи оцінки майна і  майнових прав», затвердженим постановою КМУ від  10.09.2003  р. №  1440 (далі  — Нацстандарт №  1), у  п.  33 якого приписано оцінку майна в  цілях відображення її результатів у  бухгалтерському обліку проводити з  урахуванням того, що справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості (якщо її можливо визначити). Там же встановлено, що «результати проведення оцінки активів для цілей бухгалтерського обліку вважаються їх переоціненою вартістю». На цьому власне і  акцентував увагу Мінфін у  листі, що коментується, роз’яснюючи окремі аспекти переоцінки вартості об’єктів основних засобів.

За результатами виконання процедур з  оцінки майна професійний оцінювач формулює свої висновки щодо його вартості у  звіті про оцінку майна.

У згаданому звіті про оцінку майна і, крім того, у  висновку про вартість об’єкта оцінки незалежний оцінювач відображає факт уключення або невключення до ринкової  — читай «справедливої»  — вартості суми ПДВ (п.  17 Нацстандарту №  1). Причому умови щодо визначення ринкової вартості з  включенням суми ПДВ установлюються в  договорі на  проведення оцінки майна, на  що варто звертати увагу ще на  етапі укладення такого договору.

На жаль, Мінфін у  цьому листі не  висловився з  приводу того, як слід учиняти підприємству з  сумою ПДВ, виділеною у  висновку експерта: вважати переоціненою залишковою вартістю об’єкта основних засобів справедливу вартість з  ПДВ чи без нього. Висловимо свою точку зору з  цього питання.

Отже, якщо проаналізувати складові, що формують первісну вартість об’єкта основних засобів, наведені в  п.  8 П(С)БО 7, нескладно переконатися, що підприємства  — платники податку на  додану вартість не  включають ПДВ до її складу. І навпаки, неплатники зазначеного податку відносять такі суми на  збільшення первісної вартості відповідних об’єктів основних засобів (зважаючи на  те, що ПДВ їм не  відшкодовується). Судячи з  усього, так само слід учиняти із  сумою ПДВ, включеною експертом до ринкової (справедливої) вартості. Простіше кажучи, при відображенні експертом у  звіті про оцінку майна та висновку про вартість об’єкта оцінки факту включення до ринкової вартості суми ПДВ, платникам цього податку слід приймати як переоцінену залишкову вартість справедливу вартість за  вирахуванням такої величини.

Наведемо умовний приклад.

Приклад. На балансі підприємства значиться будівля офісу, щодо якої прийнято рішення про проведення переоцінки.

Первісна вартість цього об’єкта основних засобів на  дату балансу становить 300000  грн., знос  — 140000  грн., залишкова вартість  — 160000  грн.

Оцінку будівлі проведено незалежним оцінювачем, який у  звіті про оцінку майна та висновку про вартість об’єкта оцінки зазначив ринкову вартість такою, що дорівнює 288000  грн., уключаючи ПДВ  — 48000  грн.

Тоді в  умовах прикладу, що розглядається, коефіцієнт переоцінки становитиме 1,5 ((288000  грн. –  48000  грн.) : 160000  грн.).

Переоцінені значення первісної вартості та зносу об’єкта основних засобів розрахуємо, помноживши їх вихідні значення на  коефіцієнт переоцінки. У результаті переоцінена первісна вартість становитиме 450000  грн. (300000  грн. х 1,5), а  переоцінений знос  — 210000  грн. (140000  грн. х 1,5).

Залишкова вартість об’єкта основних засобів після переоцінки (різниця між переоціненим значенням первісної вартості та переоціненою сумою зносу) дорівнює справедливій вартості та становить 240000  грн. (450000  грн. – 210000  грн.).

У підсумку сума дооцінки первісної вартості будівлі дорівнює 150000  грн. (450000  грн. – 300000  грн.), сума дооцінки зносу  — 70000  грн. (210000  грн. –  140000  грн.). Залишкова вартість будівлі в  результаті переоцінки збільшилася на  80000  грн. (240000  грн. – 160000  грн.).

Цей об’єкт основних засобів переоцінюється вперше, тому сума збільшення залишкової вартості спричинить зростання додаткового капіталу.