Валютні правила Нацбанку при поверненнях у ЗЕД
Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності пам’ятають про суворі вимоги до порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті та не менш суворі санкції за їх порушення. Тим неприємнішими є проблеми, що досить часто виникають на практиці при знятті експортної або імпортної операції з контролю в разі повернення товару або оплати за нього. Розповімо, як їх уникнути.
Олена КАБАЛЬСЬКА, юрист Видавничого будинку «Фактор»
Порядок зняття операції з валютного контролю при поверненні
Одна з основних вимог до порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті — установлена
Законом № 185/94 вимога до строків, протягом яких на рахунок резидента-експортера має надійти виручка за поставлений товар, а також до строків, коли повинна відбутися поставка імпортного товару, якщо резидентом було здійснено його передоплату. Цей строк становить 180 календарних днів: у першому випадку — з дати оформлення ВМД на продукцію, що експортується, у другому — з дати оплати товару. Порушення встановленого строку спричинює застосування до резидента досить суттєвих санкцій у вигляді пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка від суми неотриманої виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.Однак у разі, коли в зовнішньоекономічному договорі має місце повернення товару (при експорті) або передоплати (при імпорті), виконання зазначених вище вимог
Закону № 185/94 стає неможливим. Які дії необхідно вчинити резиденту для уникнення застосування до нього пені за порушення порядку здійснення розрахунків в інвалюті?Відповідь на це запитання дає
Інструкція № 136.У першому випадку, коли
резидент перерахував передоплату за товар, але договір з якихось причин розривається і передоплата повертається резиденту, слід звернутися до п. 1.8. Інструкції № 136. Відповідно до нього вартість товарів може бути зменшено, якщо протягом виконання зобов’язань за договором, здійснюється повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково — на суму таких коштів. При цьому згідно з п. 3.5 Інструкції № 136 у разі повернення резиденту коштів, які було перераховано нерезиденту за імпортним договором, у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання за цим договором частково або повністю не виконано, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, що однозначно підтверджують повернення грошових коштів (якщо кошти повертаються на рахунок резидента в іншому банку). Із цього пункту випливає: якщо передоплата повертається на рахунок у тому самому банку, банк знімає цю операцію з валютного контролю без отримання будь-яких додаткових документів від резидента.Основне запитання, яке у зв’язку з цим виникає:
в які строки має бути повернено передоплату, щоб до резидента не застосовувалися санкції, передбачені Законом № 185/94? Як вважають податківці, повернення грошових коштів має бути здійснено протягом тих же 180 календарних днів з моменту здійснення платежу (див. http://www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=120705&cat_id=112880). Ця позиція із зрозумілих причин дуже невигідна для суб’єкта господарювання. Між ним та нерезидентом може виникнути спір при розірванні договору. Згідно із Законом № 185/94 припиняється нарахування пені за порушення передбачених ним строків розрахунку тільки в разі подання резидентом позову про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла в результаті недотримання останнім установлених зовнішньоекономічним контрактом строків. У випадку ж, що розглядається, предмет позову далеко не завжди полягатиме у стягненні заборгованості і частіше буде іншим — розірвання договору та повернення передоплати. Причому підставою для таких вимог не обов’язково буде порушення строків поставки, обумовлених у договорі.До цього питання ми повернемося дещо пізніше, поки що звернемо увагу на таке. Відповідно до
п. 7 розділу III Положення № 281 іноземна валюта, що раніше була придбана на міжбанку і тепер повертається резиденту при повному або частковому розірванні ЗЕД-договору, продається банком без доручення клієнта-резидента протягом 5 робочих днів із дня її зарахування на розподільний рахунок.У другому випадку —
при поверненні поставленого експортером товару — згідно з п. 1.8 Інструкції № 136 сума валютної виручки може бути зменшена, якщо відбувається оформлене відповідним чином повернення товару резиденту, на суму вартості такого товару. Згідно з п. 2.6 Інструкції № 136 у цьому випадку банк знімає з контролю експортну операцію, якщо взаємні зобов’язання за експортним договором частково або повністю не виконано і відбувається часткове або повне повернення резиденту продукції, яку було поставлено ним нерезиденту за цим договором, на підставі ВМД (типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД.
Строки для повернення
Як і в ситуації з поверненням здійсненої резидентом передоплати, виникає питання про строки, протягом яких має бути проведено повернення товару, щоб до резидента не було застосовано санкції згідно із
Законом № 185/94. Є підстави вважати, що позиція податківців буде аналогічною: цю операцію має бути здійснено у строк 180 календарних днів із дня оформлення ВМД при експорті.Однак і в першому, і в другому випадку з податківцями можна спорити. Суди в таких спорах — на стороні суб’єктів господарювання. Так, ще в
постанові ВГСУ від 16.09.2004 р. № 9/196 було зазначено, що Закон № 185/94 не поширюється на ситуації повернення товару за зовнішньоекономічними договорами або передоплати за ними, оскільки кошти , що перераховуються назад, за своєю суттю не є виручкою нерезидента, а продукція, яка повертається, — товаром, що поставляється. Суд також підкреслив, що ані Закон № 185/94, ані Інструкція № 136 не передбачають строків повернення оплати або товару резиденту у зв’язку з розірванням зовнішньоекономічного договору.Ця позиція ВГСУ в подальшому отримала підтвердження вже у практиці ВАСУ. Зокрема, в
ухвалі від 24.01.2008 р. суд відмовив податковій інспекції в застосуванні санкцій згідно із Законом № 185/94, визнавши, що при розірванні ЗЕД-договору, яке тягне повернення оплати за товар, що імпортується, або повернення експортованого товару резиденту, цей Закон і передбачені в ньому строки не застосовуються. Серед аргументів суду — пеня не може нараховуватися у зв’язку з неіснуючою заборгованістю з оплати або поставки. Установлюючи порядок здійснення розрахунків в інвалюті, законодавець ставив перед собою за мету контроль за надходженням виручки від реалізації продукції, що експортувалася, або за використанням валюти для придбання товару, що імпортувався. Відповідно, мета передбачених санкцій — стимулювати вітчизняних суб’єктів ЗЕД до повернення в Україну валютних цінностей або придбаних за них товарів. При цьому суд визнав достатнім для зняття банком операції з валютного контролю подання йому документів, що підтверджують припинення договірних відносин у частині непоставленого товару.Підбиваючи підсумок, ще раз підкреслимо: на думку судів, строки, передбачені Законом № 185/94, не поширюються на випадки повернення товару або оплати за нього. Однак цей висновок, на наш погляд, справедливий у випадку, якщо до закінчення 180-денного строку хоча б одна зі сторін договору відмовилася від нього. В іншому разі, на момент закінчення 180-денного строку продовжуватиме існувати заборгованість з оплати (у разі експорту резидентом товару) або з поставки товару (при імпорті з попередньою його оплатою резидентом).
