Роз’яснення особливостей застосування окремих норм Закону про ПДВ. 1. Скасування реєстрації філій як платників податку на додану вартість

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Червень, 2009/№ 47
В обраному У обране
Друк
Лист від 18.05.2009 р. № 10191/7/16-1517

Роз’яснення особливостей застосування окремих норм Закону про ПДВ

Лист Державної податкової адміністрації України від 18.05.2009 р. № 10191/7/16-1517

 

Державна податкова адміністрація України роз’яснює особливості окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок оподаткування податком на додану вартість, у тому числі визначення кола платників податку, умов реєстрації у якості платника ПДВ, визначення бази оподаткування, регламентується Законом України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. При цьому умови добровільної і обов’язкової реєстрації визначені відповідно пунктом 2.2 і пунктом 2.3 статті 2 відповідно.

Відповідно до наказу ДПА України від 01.09.2008 р. № 560 «Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.10.2008 р. за № 949/15640 (набув чинності з 20.10.2008 р.), урегульовано та конкретизовано ряд питань, пов’язаних з порядком проведення реєстрації та анулювання платників податку на додану вартість.

Так, внесеними змінами для платників, які добровільно реєструються платниками податку на додану вартість, а також реєструються до початку здійснення ними оподатковуваних операцій, запроваджено бажаний день реєстрації. Тобто особа, яка реєструється

добровільно, при поданні заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість може вказати у реєстраційній заяві дату, з якої така особа бажає бути зареєстрованою платником податку на додану вартість. При цьому така дата може наступати не раніше ніж через 20 календарних днів після подання такої заяви до органу державної податкової служби.

Водночас у разі, якщо

протягом строку від подання реєстраційної заяви із зазначенням бажаного дня реєстрації до настання такого бажаного дня реєстрації виникають обставини, за яких реєстрація платника платником податку на додану вартість є обов’язковою, такий платник зобов’язаний подати до податкового органу повторно реєстраційну заяву у строки, визначені п. 9.6 ст. 9 Закону. У цьому випадку реєстрація платником податку на додану вартість з бажаного дня реєстрації анулюється та проводиться реєстрація платником податку на додану вартість у загальному порядку.

Особами, які підлягають обов’язковій реєстрації згідно з п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України від 03.04.97 р. № 168-97/ВР «Про податок на додану вартість» (далі — Закон), бажаний день реєстрації не може бути визначений. Слід також зауважити, що для осіб, які планують здійснювати операції, визначені у підпунктах 2.3.2 — 2.3.4 п. 2.3 та п. 2.4 ст. 2 Закону, бажаний день реєстрації може бути визначений не пізніше дня, який передує дню початку здійснення таких операцій.

Для осіб, які переходять із спрощеної системи оподаткування на загальну зі сплатою податку на додану вартість, також запроваджено бажаний день реєстрації, який може бути визначений першим днем звітного періоду, з якого здійснюється такий перехід, за умови подання реєстраційної заяви не пізніше ніж за 15 календарних днів до такого переходу.

Слід також зауважити, що в разі подання реєстраційної заяви особою, яка переходить із спрощеної системи оподаткування на загальну зі сплатою податку на додану вартість, без визначення бажаного дня реєстрації датою реєстрації такої особи платником податку на додану вартість визначається

перший день переходу такої особи на загальну систему оподаткування.

Уточнено також

окремі моменти щодо анулювання, реєстрації платника податку на додану вартість. Так, анулювання платника податку на додану вартість, якого визнано банкрутом, за ініціативою такого платника може бути проведено лише після складання комісією з припинення (ліквідаційною комісією, ліквідатором) ліквідаційного балансу.

У разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з причини відсутності протягом 12 послідовних податкових періодів обсягів оподатковуваних поставок або неподання протягом зазначеного періоду звітності з цього податку до уваги беруться лише останні повні 12 календарних місяців і не береться до уваги місяць реєстрації платником податку на додану вартість, за винятком, якщо таку реєстрацію було проведено першим числом місяця.

При цьому, якщо відбувається анулювання платника податку на додану вартість з вищезазначених причин з ініціативи податкового органу, до рішення про анулювання платника податку на додану вартість в обов’язковому порядку додаватиметься реєстр податкових декларацій (податкових розрахунків) такої особи за 12 послідовних податкових місяців. У реєстрі також зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку, а по кожній декларації — податковий період, дата надходження декларації, обсяги поставок, зазначені у декларації.

Затвердженими змінами також урегульовано питання реєстрації, платників податку на додану вартість у разі реорганізації (перетворення). Так, у разі якщо відбувається реорганізація (перетворення) платника податку на додану вартість і при цьому дата державної реєстрації реорганізованого (перетвореного) платника залишається незмінною, то така особа перереєстровується як платник податку на додану вартість, а дата його реєстрації платником податку на додану вартість залишається незмінною.

У разі якщо в результаті реорганізації (перетворення) платника податку на додану вартість датою державної реєстрації такої особи є нова дата, то одночасно відбувається анулювання реєстрації такого платника податку на додану вартість і реєстрація нового платника. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону, якщо в такого платника на день анулювання знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих чи поточному звітному періоді, то такий платник за наслідками останнього звітного періоду зобов’язати визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов’язань.

 

 

1. Скасування реєстрації філій як платників податку на додану вартість

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі — Закон) визначено, що особа, яка згідно з статтею 2 Закону може бути зареєстрована платником податку на додану вартість, це — будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні:

— суб’єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

— інша юридична особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності;

— фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України;

— представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Враховуючи те, що філія відповідно до пункту 3 статті 95 Цивільного кодексу України не є юридичною особою, а також не є суб’єктом підприємницької діяльності, підстави для реєстрації філії в якості платника податку на додану вартість відсутні.

Якщо філія була зареєстрована в якості платника податку на додану вартість, така реєстрація повинна бути скасована .

Пропозиції щодо добровільного скасування такої реєстрації із початку нового бюджетного року (з 01.01.2009 року) регіональні ДПА повинні були направити до кожної філії, зареєстрованої платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 25.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 03.04.2000 за № 208/4429 для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість такий платник повинен подати до податкового органу за місцем перебування на обліку заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 3-ПДВ.

Відповідно до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за № 208/4429) рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається податковим органом протягом десяти календарних днів.

Враховуючи зазначене, заява про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 3-ПДВ філіями повинна бути подана не пізніше 21.12.2008 р.

При поданні філіями заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість підставою для такого анулювання зазначається «Підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону — «Анулювання реєстрації з будь-яких інших причин». Причина — «Відсутність підстав для перебування в якості платника податку на додану вартість».

Разом із поданням заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість платник податку зобов’язаний повернути податковому органу Свідоцтво та всі засвідчені копії Свідоцтва.

У разі неподання філіями заяви про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість таке анулювання здійснюється за ініціативою податкового органу.

В цьому випадку Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість та всі засвідчені його копії мають бути повернуті органу податкової служби протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. Затримка у поверненні такого Свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку з відповідними наслідками щодо застосування визначених законодавством штрафних санкцій.

Дев’ятим абзацом пункту 9.8 статті 9 Закону визначено, що у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені Законом, є зобов’язаним погасити суму податкових зобов’язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Приймаючи до уваги незмінність прав власності головного підприємства (організації) на майно, закріплене за філією, відсутність цивільно-правових угод, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, між філією та головним підприємством (організацією) — юридичною особою, та враховуючи норми пункту 1.4 статті 1, статтей 2, 7 та 9 Закону України «Про податок на додану вартість», слід мати на увазі, що норми останнього абзацу пункту 9.8 статті 9 Закону при скасуванні реєстрації філій, як платників податку на додану вартість, не застосовуються. Тому

філіям, при скасуванні їх реєстрації в якості платників податку на додану вартість, не потрібно здійснювати умовний продаж за товарними залишками або основними фондами, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.



коментар редакції

Зняття філії з реєстрації платником ПДВ та умовний продаж

У листах ДПАУ від 06.11.2008 р. № 10887/6/16-1515-26 та від 01.12.2008 р. № 24738/7/16-1517 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 11) податківці зобов’язали філії визнавати умовний продаж при знятті з реєстрації платниками ПДВ. Зрозуміло, що така вимога, навіть якщо вона формально відповідала букві Закону про ПДВ, ідеї п. 9.8 не відповідала. Адже товари та основні фонди, щодо яких було б визнано такий продаж, братимуть участь в оподатковуваних операціях юрособи в цілому, тобто повинні обкладатися ПДВ двічі (на цей момент ми звертали увагу у статті «Як філії прощаються з ПДВ» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 11). Так, потім із листа ДПАУ від 01.12.2008 р. № 24738/7/16-1517 вилучили фіскальні вимоги про застосування п. 9.8 Закону про ПДВ, але офіційна думка про те, що філія при знятті з реєстрації платником ПДВ умовний продаж не визнає, з’явилася тільки зараз.

Можливо, деякі філії в останньому звітному періоді пішли на поводі у податківців і все-таки визнали умовний продаж. Тепер виникає правомірне запитання:

чи можна виправити допущену помилку? Найімовірніше на практиці виникнуть проблеми: ДПАУ не дозволяє виправляти помилки у старих деклараціях колишнім платникам ПДВ (див. листи ДПАУ від 18.07.2007 р. № 8838/5/15-0316 та від 07.11.2007 р. № 22703/7/16-1117 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 72; 2008, № 15 відповідно).

Однак ця позиція стосувалася платника, який перейшов на сплату єдиного податку за ставкою 10 %. Не виключено, що відносно філії, що знялася з реєстрації, податківці можуть зайняти ліберальнішу позицію. Наприклад, у одній із консультацій, підготовленій працівником ДПА в м. Києві, розглядалася саме наша ситуація. На запитання: до якого податкового органу слід подати уточнюючий розрахунок при виправленні помилки, допущеної філією, що знялася з реєстрації платником ПДВ, дана така відповідь: «оскільки філія податкову декларацію з ПДВ органам податкової служби не подає, а головне підприємство — платник ПДВ подає загальну декларацію за місцем своєї реєстрації, то і

уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявленої помилки подає головне підприємство за місцем своєї реєстрації» («Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», 2009, № 11, с. 14). Однак ми би не перебільшували значимість цієї консультації.

На жаль, другу проблему, що може виникнути при знятті з реєстрації платником ПДВ, так і не вирішено. Стосується вона можливості перенесення від’ємного значення податку (ряд. 26), відображеного в останній декларації філії, до загальної декларації з ПДВ. Нагадаємо: у згаданих вище листах ДПАУ зазначала, що ця сума не підлягає поверненню платнику та не може бути перенесена до податкової звітності іншого платника податку. На наш погляд, ця позиція несправедлива, адже філія є частиною юрособи, результати її діяльності є складовою частиною результатів діяльності юрособи, тому дані останньої декларації філії, на нашу думку, має бути враховано в декларації юрособи, що подається за наступний період.

 

Дмитро Костюк

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд