Якщо літній майданчик відкриває підприємець-єдиноподатник

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Березень, 2009/№ 25
В обраному У обране
Друк
Стаття

Якщо літній майданчик відкриває підприємець-єдиноподатник

 

Торгівля на літньому майданчику — справа серйозна, адже для того, щоб її організувати, потрібно пройти не тільки багато інстанцій, а й урахувати чимало організаційних моментів. Якщо діяльність на літньому майданчику планує здійснювати підприємець-єдиноподатник, то, з одного боку, крім загальних вимог, передбачених чинним законодавством, йому необхідно враховувати ще й спеціальні. З іншого боку, для єдиноподатників передбачено деякі пільги. Розглянемо це питання.

Марина КОВЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Чи потрібен підприємцю-єдиноподатнику торговий патент?

Як правило, розрахунки з покупцями на літньому майданчику здійснюються готівкою. Торговельна діяльність за готівкові кошти в пунктах продажу товарів підлягає патентуванню. Торговий патент отримується на кожний пункт продажу товарів за готівку. До пунктів продажу товарів, крім усього іншого, належать і відкриті літні майданчики. Отже, якщо готівкові

розрахунки з відвідувачами здійснюються безпосередньо на літньому майданчику (що є самостійним пунктом торгівлі), то, за загальним правилом, для провадження такої діяльності необхідно придбати торговий патент.

Проте з цього правила є виключення. Оподаткування діяльності платників єдиного податку регулюється спеціальним документом —

Указом № 727. Відповідно до ст. 6 цього Указу суб’єктів малого підприємництва на спрощеній системі оподаткування звільнено від плати за патенти. Тому, якщо підприємець-єдиноподатник збирається відкривати літній майданчик, придбавати торговий патент не потрібно.

 

Чи сплачують єдиноподатники збір за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі?

Насамперед зауважимо, що збір за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі є платою за оформлення та видачу

дозволу на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Відповідно до ст. 15 Закону № 1251 цей збір належить до місцевих зборів, механізм і порядок сплати яких установлюється місцевими радами.

Водночас, говорячи про платників єдиного податку, необхідно керуватися нормами спеціального

Указу № 727, згідно зі ст. 6 якого єдиноподатники не є платниками збору за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі та сфери послуг. Інакше кажучи, їх звільнено від сплати цього збору.

Однак отримати дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі (як один з дозвільних документів) єдиноподатникам усе ж доведеться*. Причому зробити це вони повинні

безоплатно, на що, зокрема, звертав увагу Держкомпідприємництва в листі від 19.10.2004 р. № 7197 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 30, а також представники головного податкового відомства в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 6, с. 46.

* Дозвіл потрібно отримувати у разі, якщо літній майданчик є

самостійним торговельним об’єктом. Якщо ж літній майданчик не має місця для розрахунків з відвідувачами і розташований поряд зі стаціонарним капітальним об’єктом підприємства ресторанного господарства, в якому і здійснюються готівкові розрахунки, в отриманні додаткового дозволу немає необхідності.

Заради справедливості зауважимо, що з набуттям чинності

Законом № 2806, виникла дискусія відносно правових підстав для видачі місцевими органами цього дозволу. Докладніше про цю проблему можна прочитати у статті «Дозвіл на торгівлю для літнього кафе» на с. 28 цього номера.

 

Чи потрібна підприємцю-єдиноподатнику ліцензія?

Згідно зі

ст. 15 Закону № 481 суб’єкт господарської діяльності, який планує здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, має отримати відповідну ліцензію. Однак для єдиноподатників щодо такої торгівлі є деякі обмеження. Річ у тім, що дія Указу № 727 не поширюється на фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними напоями та тютюновими виробами. Інакше кажучи, приватні підприємці на єдиному податку не можуть торгувати тютюном та лікеро-горілчаними напоями.

Нагадаємо: відповідно до

ст. 1 Закону № 481 до тютюнових виробів належать сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також трубковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну або його замінників для куріння, нюхання, смоктання та жування.

Щодо лікеро-горілчаних напоїв, то вони є алкогольними напоями міцністю від 1,2 до 60 %, виготовленими шляхом змішування

спирту етилового ректифікованого з напівфабрикатами, інгредієнтами та підготовленою водою, насиченими або ненасиченими діоксидом вуглецю (ДСТУ 3297:95 «Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять»). До них, зокрема, належать лікери, наливки, пунші, настойки, бальзами, аперитиви, коктейлі, напої десертні, напої слабоалкогольні (наприклад, «Джин-тонік», «Бренді-кола» тощо), а також горілка.

Зверніть увагу: поняття «алкогольні напої» та «лікеро-горілчані напої» — це не те саме. Так, наприклад, до групи алкогольних напоїв, крім лікеро-горілчаних напоїв, уключається виноробна продукція (вино, вермут, шампанське, коньяк), на яку обмеження

Указу № 727 не поширюється. Отже, приватний підприємець може торгувати алкогольними напоями, які не належать до категорії лікеро-горілчаних, і залишатися при цьому в лавах платників єдиного податку**.

** У Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. № 2505-IV установлено заборону на застосування спрощеної системи оподаткування тими, хто здійснює господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та

оптовим продажем підакцизних товарів. Оскільки всі алкогольні напої є підакцизними, єдиноподатники можуть торгувати ними тільки в роздріб.

Однак перш, ніж почати торгівлю «дозволеними» алкогольними напоями, приватний підприємець на спрощеній системі оподаткування повинен отримати відповідну ліцензію. На це, зокрема, звертав увагу

Держкомпідприємництва в листі від 30.10.2002 р. № 5-532/5791. Про порядок видачі такої ліцензії та багато інших ліцензійних питань можна прочитати у статті «Отримуємо ліцензію на торгівлю алкоголем та тютюном» // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 68.

Щоправда, крім наявності ліцензії, чинне законодавство висуває ще деякі вимоги до роздрібної торгівлі алкоголем. Як передбачено

пп. 4, 12, 16 Правил № 854, для здійснення цього виду діяльності необхідно:

— мати торговельне приміщення площею не менше ніж 20 м2, при цьому таке приміщення має бути обладнано відповідним торговельно-технологічним обладнанням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною та протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опалюванням та вентиляцією, а також у ньому повинні бути РРО чи книги обліку розрахункових операцій;

— здійснювати зберігання та реалізацію алкогольних напоїв тільки за наявності марки акцизного збору;

— забезпечити зберігання алкогольних напоїв у спеціальних приміщеннях, відомості про місцезнаходження яких вносяться до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

У зв’язку з цим організувати продаж алкогольних напоїв приватний підприємець зможе виключно на літніх майданчиках, облаштованих

безпосередньо біля закладів ресторанного господарства. Причому ліцензію отримуватиме не літній майданчик, а заклад ресторанного господарства.

А от виконати перелічені вимоги до продажу алкогольних напоїв в умовах торгівлі на окремо розташованих торговельних майданчиках не вийде. Отже, і торгувати алкогольною продукцією в таких місцях не можна.

 

Коли потрібно застосовувати РРО?

Насамперед зауважимо: відповідно до

п. 6 ст. 9 Закону про РРО фізосіб-єдиноподатників при продажу товарів та послуг звільнено від застосування РРО та розрахункових книжок (РК). Щоправда, для цього повинні виконуватися такі умови:

— такі суб’єкти підприємницької діяльності не здійснюють продаж

підакцизних товарів (крім пива на розлив);

— ведуть Книгу обліку доходів та витрат у порядку, установленому

постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1269.

Разом із тим, згідно зі

ст. 10 Закону про РРО дозволяється проводити розрахунки без РРО, але з використанням розрахункових квитанцій і книги обліку розрахункових операцій суб’єктам господарювання, діяльність яких потрапляє в Перелік № 1336. У цьому Переліку, крім усього іншого, зазначено роздрібну торгівлю продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках, що здійснюється фізособами-єдиноподатниками, за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів. Причому річний обсяг розрахункових операцій у межах такої діяльності, що дозволяє здійснювати розрахунки з КОРО, але без РРО, не обмежено.

Відповідно до вимог

Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614, КОРО реєструється в податковому органі за місцезнаходженням суб’єкта господарювання на кожну окрему господарську одиницю. Причому в разі використання КОРО на території іншої адміністративно-територіальної одиниці її необхідно до початку використання взяти на облік в органах ДПС за місцем здійснення торгівлі.

Отже, фізособа-єдиноподатник може обійтися без застосування РРО за умови відсутності продажу підакцизних товарів (крім пива на розлив). Якщо ж приватний підприємець серед інших товарів реалізує

алкогольні напої (ті з них, які не належать до лікеро-горілчаної продукції), РРО необхідний.

При цьому через РРО слід пропускати

всі товари, що є в реалізації (як підакцизні товари, так і будь-які інші). Принаймні такої точки зору дотримується ДПАУ у своїх листах від 25.07.2005 р. № 6961/6/17-3116 та від 31.03.2004 р. № 5534/7/23-2117, а також у Податковому роз’ясненні, затвердженому наказом ДПАУ від 14.01.2002 р. № 20.

Зважаючи на те, що обмеження на торгівлю підакцизними товарами стосується всієї діяльності приватного підприємця, а не тільки конкретного місця його торгівлі, РРО доведеться застосовувати

на всіх об’єктах торгівлі (навіть якщо підакцизні товари реалізуються на одному з них).

Хоча сміливі підприємці можуть поспорити з таким підходом, адже в

Законі про РРО немає будь-яких обмежень щодо проведення розрахункових операцій із застосуванням РРО за підакцизними товарами та з веденням Книги обліку доходів та витрат (або в деяких випадках РК і КОРО) щодо решти товарів. Подібну позицію підтримували й суди, прикладом тому є постанова ВГСУ від 21.07.2005 р. у справі № 5/2887-2/283.

Ну, а обережним підприємцям, які не мають наміру сперечатися з податківцями, залишається порекомендувати застосовувати РРО на всіх торговельних точках (незалежно від того, на якій з них продається підакцизний товар).

 

Які розрахункові документи необхідно надати відвідувачу?

Якщо підприємець-єдиноподатник застосовує в торговельній діяльності РРО (або КОРО з РК), то запитань не виникає: після того, як розрахункову операцію буде проведено через РРО (або КОРО з РК), відвідувачу надається

фіскальний касовий чек («повна» або «спрощена» розрахункова квитанція). Форму та обов’язкові реквізити зазначених розрахункових документів затверджено Положенням № 614.

А як діяти в ситуації, коли підприємець не застосовує ні РРО, ні КОРО з РК? Чи потрібно видавати відвідувачу розрахунковий документ, і якщо так, то який?

Згідно з

п. 15 ст. 3 Закону про РРО суб’єкт господарської діяльності, який здійснює розрахункові операції в готівковій формі, зобов’язаний надати покупцю товарів на його вимогу чек, накладну чи інший письмовий документ, що підтверджує передачу права власності на такі товари від продавця до покупця, з метою виконання вимог Закону про захист прав споживачів.

У свою чергу, у

п. 11 ст. 8 Закону про захист прав споживачів зазначається, що під час продажу товару продавець зобов’язаний видати споживачу розрахунковий документ установленої форми, що свідчить про факт купівлі, із зазначенням дати продажу.

У зв’язку з цим підприємцю все ж краще розрахунковий документ видавати. Про те, що підприємці — платники єдиного податку не звільняються від обов’язку при продажу товарів (наданні послуг) видавати кожному покупцю відповідний розрахунковий документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункову квитанцію тощо), який би підтверджував факт продажу товарів, ішлося і в консультації представників головного податкового відомства в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 31, с. 41.

Щодо форми розрахункового документа, то при розрахунках з відвідувачами (коли РРО або КОРО з РК не застосовуються) підприємець може використовувати будь-який зручний для нього документ (товарний чек, розрахункову квитанцію) чи

інший письмовий документ. До речі, з приводу застосування товарного чека ДПАУ в листі від 30.12.2005 р. № 13365/6/23-8019 // « Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 37 зазначила таке: суб’єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми. Разом із тим цей розрахунковий документ повинен містити напис «Товарний чек» і за змістом відповідати вимогам п. 3.2 Положення № 614. Звісно, тут можна заперечити: якщо підприємець має право не використовувати РРО або КОРО з РК, то чому він повинен керуватися відповідними законодавчими актами? Однак, щоб уникнути непорозумінь з контролюючими органами, краще використовувати розрахункові документи, що відповідають вимогам Положення № 614.

 

Торгівля пивом

Торгівля пивом на літніх майданчиках заслуговує на особливу увагу. Це пов’язане насамперед із тим, що пиво не є

алкогольним напоєм, тому фізособи-єдиноподатники можуть здійснювати роздрібну торгівлю пивом без будь-яких обмежень.

Також зауважимо, що для торгівлі пивом

не потрібно отримувати ліцензію і на неї не поширюються вимоги до роздрібної торгівлі алкогольними напоями, уставлені Правилами № 854. Ці вимоги зобов’язані виконувати тільки ті суб’єкти господарської діяльності, які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (п. 3 Правил № 854). У зв’язку з цим підприємець може здійснювати роздрібну торгівлю пивом на будь-яких літніх майданчиках (у тому числі і на розташованих окремо).

Певні нюанси, пов’язані з торгівлею пивом, є і щодо застосування РРО. Так, підприємець-єдиноподатник може не використовувати РРО та розрахункові квитанції в разі продажу

пива на розлив (звісно, якщо він не реалізує при цьому інші підакцизні товари). Тут відразу виникає закономірне запитання: що розуміти під терміном «пиво на розлив»?

Однозначної відповіді ви не знайдете, оскільки офіційного визначення цього терміна не існує. Однак ніхто не сперечатиметься, що реалізація пива з кег, бочок та інших великих ємностей є продажем пива на розлив. А от як бути з такою формою обслуговування, коли клієнту приносять порожній келих та відкриту пляшку пива?

Найімовірніше, довести той факт, що пиво продається на розлив, буде не просто. Краще вчинити по-іншому: у меню зазначити вартість пива не за пляшку, а

за одиницю об’єму (0,5 л або 0,3 л) і клієнту приносити тільки келих пива. У цьому випадку довести реалізацію пива на розлив буде значно простіше.

Ще один нюанс, пов’язаний з торгівлею пивом, полягає в тому, що згідно з

п. 1 Переліку № 1336 фізособам-єдиноподатникам дозволяється здійснювати роздрібну торгівлю продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках (за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів) без РРО, але з використанням розрахункових квитанцій.

Це основні моменти, які повинен ураховувати підприємець-єдиноподатник. Бажаємо успішної роботи на літніх майданчиках у новому сезоні!

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд