Інтернет-магазин: проблеми обліку та здійснення розрахунків

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Травень, 2009/№ 39
В обраному У обране
Друк
Стаття

Інтернет-магазин: проблеми обліку та здійснення розрахунків

 

Продовжуючи розгляд питань, пов'язаних із функціонуванням інтернет-магазину, розпочатий у попередній статті (див. с. 10 сьогоднішнього номера), обговоримо проблеми податкового та бухгалтерського обліку витрат на створення такого віртуального торговельного майданчика, а також нюанси здійснення розрахунків при купівлях у мережі Інтернет.

Сергій ТИХОНОВ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Облікові особливості створення інтернет-магазину

Як можна зрозуміти з попереднього матеріалу,

інтернет-магазин — це сайт, на якому розміщено інформацію щодо пропонованої продукції (товарів, послуг). Тому особливості відображення витрат на створення інтернет-магазину зводяться до правильної класифікації в обліку такого активу, як веб-сайт. Розгляд питань цього розділу доцільно вести у двох напрямах:

1. Суб'єкт господарювання починає свій мережний бізнес з нуля, і тоді краще буде зайнятися комплексним проектуванням сайта, що включав би і функціональні можливості інтернет-магазину.

2. Суб'єкт господарювання вже має власний інтернет-сайт (тоді залишається тільки розробити самостійно або дозамовити у сторонніх IT-фахівців ту частину програмного забезпечення, що містить необхідний функціонал для запуску інтернет-магазину, і, образно кажучи, «прикрутити» його до існуючого сайта.

Облікові проблеми, що виникають

у першому випадку, на сторінках нашої газети вже обговорювалися, але досить давно (див. статтю «Інтернет-сайт: проблеми бухгалтерського та податкового обліку» // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 81), тому є сенс стисло повторити основні тези тієї статті, актуалізувавши їх під сьогоднішні реалії.

Як уже зазначалося, розробку сайта в цілому та інтернет-магазину як доповнення до існуючого сайта можна здійснити самостійно або із залученням сторонніх фахівців. І в тому, і в іншому випадку виникає питання про наявність (отримання) авторського права на таку розробку.

Спочатку зауважимо: базуючись на тих визначеннях поняття

«веб-сайт», які містяться в декількох нормативно-правових актах*, не можна однозначно класифікувати веб-сайт як комп'ютерну програму, що дозволило б поширити на нього відповідний правовий режим у сфері захисту авторських прав, за яким комп'ютерні програми є об'єктом авторського права та охороняються як літературні твори.

* Наведемо одне з них:

«веб-сайт сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою в мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет» (див. п. 1.3 Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого наказом Держкомінформу і Держкомзв'язку України від 25.11.2002 р. № 327/225).

І все ж з точки зору чинного законодавства

інтернет-сайт є об'єктом авторського права. При цьому в самому сайті право інтелектуальної власності для підприємства може бути закладено тільки у вигляді авторського права на макет сайта і авторського права на програмний код веб-сторінок. Зробити такий висновок дозволяють положення ст. 8 Закону про авторське право, згідно з якими об'єктом авторського права є графічні твори (макет сайта) і комп'ютерні програми (програмний код).

Крім того, на думку Державного департаменту інтелектуальної власності (див.

лист від 22.01.2007 р. № 16-14/231), відсутність у законодавстві про авторське право визначення відповідних понять не може бути перешкодою для правової охорони «веб-сайту», «веб-сторінки», «веб-порталу» як об'єктів авторського права, якщо вони є творами, тобто результатами творчої діяльності людини. Твір може бути, наприклад, окремим файлом або декількома файлами (що справедливо для структури інтернет-сайту), які зчитуються за допомогою комп'ютерної програми, або базою даних.

Далі, згідно з положеннями

ст. 430 ЦКУ особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об’єкта, а майнові права (використання, розповсюдження) належать творцеві та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. Те саме передбачено ЦКУ і щодо проектування веб-сайту працівниками самого підприємства у зв'язку з виконанням ними трудового договору — майнові права інтелектуальної власності на використання такого об’єкта належать працівникам спільно з роботодавцем, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 429 цього Кодексу).

Водночас згідно з

ч. 2 ст. 16 Закону про авторське право виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. При цьому норму зазначеного Закону можна віднести до спеціальної, а отже, вона має більшу юридичну силу.

Відповідно до

ст. 428 ЦКУ веб-сайт, майнові права інтелектуальної власності на який перебувають у спільній власності декількох осіб, має використовуватися за погодженням між ними. Інакше, якщо сайт використовуватиметься без такого погодження, насамперед з автором (розробником), останній може висунути проти підприємства позов про порушення майнових прав та відшкодування шкоди.

У тісному зв'язку з проблемою набуття авторського права на розроблений за замовленням підприємства інтернет-сайт перебуває відповідь на запитання,

чи є цей сайт нематеріальним активом. Причому це має значення як для бухгалтерського, так і для податкового обліку.

У бухгалтерському обліку

відповідно до п. 4 П(С)БО 8 під нематеріальним активом розуміють немонетарний актив, що не має матеріальної форми та може бути ідентифікований (зверніть увагу, що класифікаційної ознаки щодо терміну використання такого активу, яка існувала в цьому визначенні раніше, тепер уже немає). Придбаний чи отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.

Крім того, у

п. 7 П(С)БО 8 наведено низку умов для відображення в балансі НМА, отриманого в результаті розробки, і всі вони дотримуються стосовно інтернет-сайта, що дає право відображати витрати на його розробку саме як нематеріальний актив. Зараховувати на баланс такий актив слід за його первісною вартістю, що складається з ціни (вартості) придбання (створення) та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням (створенням) і приведенням до стану, в якому він придатний для використання за призначенням, з відображенням у бухобліку на субрахунку 125 «Авторське право та суміжні з ним права».

При веденні

податкового обліку також потрібно визнати всі витрати на розробку сайта первісною вартістю нематеріального активу. Правильність такого підходу беззаперечна, якщо договір на розробку інтернет-сайта прямо вказує на перехід до замовника відповідних майнових прав, оскільки понесені витрати на створення (придбання) інтернет-сайта підпадатимуть під визначення нематеріального активу, наведене в п. 1.2 Закону про податок на прибуток.

Викладене означає, що підприємство — власник сайта однозначно має капіталізувати витрати на його створення у складі нематеріальних активів із правом подальшого нарахування амортизації. Таке право закріплено в

п.п. 8.1.2 Закону про податок на прибуток. Саме цю позицію займають і податківці (див. лист ДПАУ від 12.12.2006 р. № 385/2/15-0310 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 46).

Однак якщо йдеться не про повноцінний інтернет-магазин, а про

псевдоінтернет-магазин (зміст цього поняття було розкрито в попередній статті на с. 10 сьогоднішнього номера), то можливе застосування іншого підходу до відображення витрат на його створення в податковому обліку. Оскільки такий віртуальний псевдомагазин є своєрідною вітриною, інакше кажучи, виконує інформаційно-рекламні функції, то вартість його створення можна відразу включити до валових витрат як витрати на рекламу відповідно до абзацу першого п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток. Водночас не буде помилкою витрати на створення такого інтернет-магазину визнавати первісною вартістю НМА, причому цей варіант податкового обліку ми б рекомендували в першу чергу, ураховуючи можливі претензії податківців до одномоментного відображення всієї суми у складі валових витрат.

Облік розробки інтернет-магазину

в другому випадку (нагадаємо, що йдеться про доповнення вже існуючого сайта сторінками з макетом і програмним кодом власне інтернет-магазину) зводиться до запитання: як у податковому обліку відображати витрати на модифікацію (поліпшення) НМА, що використовується в господарській діяльності?

На жаль,

Закон про податок на прибуток не дає прямих указівок, як діяти платнику податків у цьому випадку. Тому у зв'язку з цим слід звернути увагу на думку ДПАУ, викладену в п. 7 листа від 21.04.2005 р. № 3335/6/12-0216 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 47). Податківці рекомендують у разі зміни терміну використання нематеріальних активів здійснювати коригування нарахованої амортизації за попередні звітні періоди аналогічно порядку коригування валових доходів і валових витрат (пп. 4.1.5 і 5.2.7 Закону про податок на прибуток) і подавати до податкового органу Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Негативним моментом такого механізму є необхідність подання уточнюючого розрахунку за кожен період, протягом якого нараховувалася амортизація на відповідний нематеріальний актив. Слід зауважити, що при збільшенні терміну використання нематеріальних активів відповідне коригування амортизації (у бік зменшення) не повинне спричинити нарахування штрафів, у тому числі й п'ятивідсоткового самоштрафу.

Існує і менш клопіткий спосіб розрахунку амортизації поліпшуваного НМА, що не зачіпає вже нараховану амортизацію попередніх періодів і, отже, не призводить до необхідності складання багатьох уточнюючих розрахунків. При такому способі нову величину щоквартальної амортизації можна визначити так:

А

н = (ПВ - ΣАп + ВП) : (ПТЕ - СЕп + СЕз),

де ПВ — первісна вартість НМА;

ΣАп — сума амортизації, нарахована раніше з кварталу, наступного за введенням НМА в експлуатацію, до кварталу, в якому відбулося його поліпшення;

ВП — вартість поліпшень НМА;

ПТЕ — первісний термін експлуатації НМА (у кварталах);

СЕ

п — кількість кварталів, починаючи з кварталу, наступного за введенням НМА в експлуатацію, до кварталу, в якому сталося його поліпшення;

СЕ

з — термін, на який збільшився первісний термін експлуатації НМА в результаті його поліпшення (у кварталах).

Водночас поліпшення (модифікація) НМА не завжди може спричиняти збільшення терміну корисної експлуатації такого активу (рішення про це суб'єкт господарювання має право прийняти на свій розсуд). У такому разі про жодне коригування попередньої амортизації не йтиметься — достатньо лише розподілити суму витрат на поліпшення (модифікацію) на залишок терміну експлуатації нематеріального активу і щокварталу додавати відповідну їх частину до тієї суми амортизації, яку було розраховано раніше виходячи з первісної вартості.

Хоча у згаданому

листі ДПАУ нічого не зазначається про те, як обліковувати власне витрати на поліпшення НМА, на наш погляд, найправильніше відносити такі витрати на збільшення первісної вартості нематеріального активу (того ж веб-сайту) з метою подальшої їх амортизації протягом залишку терміну його корисного використання (або переглянутого у бік збільшення).

Не можна хоча б стисло не нагадати про

додаткові витрати, пов'язані з функціонуванням веб-сайту. Щоб такий сайт був доступний будь-якому інтернет-користувачу, необхідно фізично його десь розмістити — на власному чи орендованому сервері або на наданому провайдером дисковому просторі. Останній з наведених варіантів називається веб-хостингом та включає послуги з розміщення веб-сайту клієнта на сервері провайдера чи компанії, що спеціалізується на наданні послуг хостингу.

З точки зору

бухгалтерського обліку витрати власника сайта на його хостинг не пов'язані зі збільшенням будь-яких майбутніх економічних вигод від використання самого сайта. Такі витрати є умовно-постійними та спрямовані на підтримання роботоздатності веб-сайту в робочому стані. Отже, згідно з п. 18 П(С)БО 8 вони підлягають уключенню до складу витрат звітного періоду як витрати на збут. Такого ж підходу слід дотримуватися і в податковому обліку, відносячи вартість послуг з хостингу на валові витрати відповідно до п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток.

Крім того,

кожен веб-сайт повинен мати унікальну адресу в мережі Інтернет — так зване доменне ім'я, яке зазвичай закріплюється за сайтом на один рік та підлягає подальшій перереєстрації. На нашу думку, немає підстав збільшувати вартість веб-сайту (як нематеріального активу) на плату за реєстрацію доменного імені, оскільки в загальному випадку такі витрати не пов'язані з придбанням (створенням) НМА, а також не спрямовані на його поліпшення чи зміну його якісних характеристик. Відображати такі суми найдоцільніше як витрати майбутніх періодів (рахунок 39) з подальшим поступовим списанням їх на витрати відповідних звітних періодів.

У податковому обліку вартість реєстрації (перереєстрації) доменного імені включається до валових витрат як витрати, пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва, а також продажем продукції, робіт, послуг відповідно до

п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Суми ПДВ, сплачені (нараховані) у складі таких платежів так само, як й інші витрати на створення (поліпшення) веб-сайту, формують податковий кредит за загальними правилами Закону про ПДВ.

 

Проблеми здійснення розрахунків

Вибір способу розрахунків за товар, замовлений в інтернет-магазині, залежить від багатьох факторів, серед яких можна виділити статус покупця (фізична чи юридична особа), особливості товару (матеріальний чи електронний), ціну, спосіб доставки тощо.

Як зазначалося вище, найпоширенішими є такі

способи оплати товару:

готівковий розрахунок — товар оплачується готівковими коштами при його отриманні;

банківський переказ — оплата замовлення здійснюється банківським платіжним дорученням на поточний рахунок продавця. Можлива також безготівкова оплата через відділення зв'язку, якщо товар доставлено поштою післяплатою;

банківська платіжна картка — у цьому випадку можливі два варіанти: оплата за допомогою БПК у момент доставки товару через спеціальний пристрій (портативний імпринтер), що знаходиться в кур'єра, і оплата безпосередньо на сайті інтернет-магазину;

електронні гроші.

Проблеми, пов'язані із здійсненням

готівкових розрахунків, розглядалися в розділі «Дозвіл на торгівлю, ліцензії, РРО, патенти» статті на с. 10 сьогоднішнього номера, тому тут на них не зупинятимемося, оскільки документообіг та правила відображення цих операцій в обліку інтернет-торговця та покупця практично не відрізняються від звичайної роздрібної торгівлі. Те саме можна сказати і про традиційний банківський переказ.

Та й до операцій з продажу товару, розрахунок за який провадиться за допомогою БПК (усе одно — через стаціонарний POS-термінал чи портативний імпринтер), багато хто вже давно звик. Головне, що слід пам'ятати, відображаючи ці операції в податковому обліку — згідно з

п.п. 11.3.3 Закону про податок на прибуток датою збільшення валового доходу при таких операціях вважається дата оформлення відповідного рахунка (товарного чека). Що ж стосується податкових зобов'язань з ПДВ, то датою їх збільшення буде або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт поставки платником податків товарів (робіт, послуг) покупцю, або дата виписування відповідного рахунка (товарного чека), залежно від того, яка подія сталася раніше (п.п. 7.3.3 Закону про ПДВ).

Якщо в ролі покупця інтернет-магазину виступатиме юридична особа, котра має, скажімо, корпоративну платіжну картку, то і для неї в цьому випадку все буде досить просто — абсолютно симетричні правила відображення валових витрат і права на податковий кредит містяться в

п.п. 11.2.2 Закону про податок на прибуток і п.п. 7.5.1 Закону про ПДВ. Про нюанси розрахунків за допомогою БПК, якщо розрахунок здійснюється безпосередньо на сайті інтернет-магазину, ітиметься трохи нижче.

На додаткову увагу заслуговує такий вид безготівкових розрахунків, як

оплата товару за фактом його отримання (післяплатою) при доставці поштою, оскільки тут є певні особливості в податковому обліку продавця. Перш за все зауважимо, що проведення таких операцій має здійснюватися відповідно до вимог, визначених Правилами № 206/699 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 70). У цьому випадку для здійснення продажу товарів поштою суб'єкту господарювання слід укласти договір з оператором поштового зв'язку — обов'язки сторін за таким договором наведено в п. 4 Правил № 206/699.

Споживач для придбання товарів, пропонованих до продажу поштою, має заповнити і подати об’єкту поштового зв'язку

заявку-замовлення у двох примірниках для подальшого її відправлення суб'єктом господарювання, причому форма такого бланка встановлюється суб'єктом господарювання самостійно. Після отримання заявки-замовлення продавець упаковує замовлення у вигляді поштового відправлення і надає на пошту для подальшого пересилання споживачу.

Звертаємо увагу, що при реалізації товарів поштою відповідно до

п. 29 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 р. № 270, поштові відправлення до їх вручення одержувачам є власністю відправника.

Таким чином, незалежно від вибраної форми оплати (передоплата чи оплата за фактом поставки) при реалізації товарів поштою

в бухгалтерському обліку дохід від такої операції відображається в момент отримання покупцем (замовником) чи одержувачем поштового відправлення. Про настання такого моменту підприємству-продавцю стане відомо з отриманого від підприємства зв'язку повідомлення про вручення замовлення.

У податковому обліку

валові доходи при реалізації товару поштою відповідно до п.п. 11.3.1 Закону про податок на прибуток відображатимуться:

— або за датою надходження коштів за замовлений товар;

— або за датою відвантаження товару покупцю (датою отримання повідомлення про вручення замовлення покупцю).

Інакше кажучи, у разі продажу товару післяплатою передача товару оператору поштового зв'язку для його пересилання покупцю в податковому обліку значення не має. До речі, Держкомпідприємництва також поділяє цю точку зору, зазначаючи у своєму

листі від 25.02.2003 р. № 1-221/1054, що тільки в момент отримання товару покупцем на пошті здійснюється його продаж і продавцем відображаються валовий дохід і податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Що стосується

податківців, то вони вважають першою подією для продажу на умовах післяплати саме дату передачі поштового відправлення (товару) пошті для відправлення його покупцю. Подібні роз'яснення працівники ДПАУ раніше наводили у своїх консультаціях («Вісник податкової служби України», 2005, № 3, с. 10), а нещодавно аналогічний підхід до визначення дати відвантаження було викладено в листі ДПАУ від 07.03.2008 р. № 4501/7/16-1517-18.

Крім того, слід пам'ятати, що

товари, відправлені покупцю поштою, але не отримані ним, тобто ті, які ще перебувають у дорозі, підприємство-продавець має враховувати при розрахунку балансової вартості запасів відповідно до п. 5.9 Закону про податок на прибуток, оскільки для нього такі товари продовжують залишатися його власністю.

Що стосується податкових зобов'язань з ПДВ, то дата їх виникнення збігається з датою збільшення валових доходів.

Оплата БПК на сайті інтернет-магазину.

У загальному випадку для реалізації товарів, оплата яких здійснюється за допомогою банківської платіжної картки, продавець укладає договір з еквайринговою установою (еквайром). Порядок укладення такого договору визначено Положенням № 137.

Крім того, для організації приймання платежів безпосередньо на сайті магазину може знадобитися укладення додаткового договору з компанією, що займатиметься обробкою інтернет-платежів (зрозуміло, за певну комісійну винагороду). Зауважимо, що укладення такого договору і відповідно зайвих витрат можна уникнути в тому випадку, якщо банк, в якому відкрито поточний рахунок продавця, має власний процесинговий центр.

До речі, в Україні існує лише два процесингові центри, що обробляють транзакції через Інтернет, — це процесинговий центр «Приватбанку» та Український процесинговий центр, який працює разом з «Райфайзен Банк Аваль». Крім того, завдання з технічного забезпечення еквайрингу міжнародних платіжних карток для інтернет-магазинів може взяти на себе система Portmone.com, що працює, зокрема, з такими банками, як «Укрсоцбанк» та «Фінанси і кредит».

Схема розрахунку в цьому випадку може виглядати таким чином. Покупець заходить на сайт інтернет-магазину продавця та вибирає товар. Вирішивши оплатити його за допомогою БПК, покупець в електронному вигляді заповнює певну платіжну форму з найменуванням товару, ціни та кількості. Потім у автоматичному режимі він переходить на сервер платіжної системи, куди також передаються дані продавця. Покупець уводить дані своєї картки (разом зі спеціальним кодом CVC2/CVV2, призначеним для здійснення інтернет-платежів) уже безпосередньо на сервері платіжної системи. Таким чином, продавець не має доступу до інформації про картку покупця.

Після визначення кредитоспроможності покупця грошові кошти списуються з його рахунка через еквайра на рахунок продавця. Факт оплати покупцем вартості товару підтверджується центром приймання платежів в автоматичному режимі шляхом пересилання електронного повідомлення (у закодованому вигляді) на робочу електронну адресу продавця.

При використанні описаної форми розрахунків виникає природне запитання: що саме в цьому випадку потрібно вважати первинним документом, який підтверджує здійснення операції. Щоб відповісти на нього, зауважимо, що згідно з

п. 4.1 Положення № 137 документи за операціями із застосуванням платіжних карток, у тому числі в системах електронної торгівлі (комерції), можуть бути як паперовими, так і електронними. Форма електронного документа, що підтверджує здійснення операції купівлі-продажу, затверджується платіжною системою.

Відповідно до

п. 18.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III електронний документ на переказ грошей має однакову юридичну силу з паперовим. При цьому такий документ має бути засвідчено електронним цифровим підписом сторін. Згідно з п. 4.3 Положення № 137 під час проведення розрахунків у системах електронної торгівлі (комерції) допускається формування квитанції платіжного термінала в електронній формі за умови доставки її клієнту. Пунктом 4.4 цього Положення встановлено, що квитанція платіжного термінала є первинним документом для покупця, причому без уточнення форми її надання.

Отже, роздрукувавши таку квитанцію, покупець матиме той первинний документ у паперовому вигляді, за датою якого й відображатиме власні валові витрати і податкові зобов'язання. Щоб підстрахуватись, покупець може також запастися і банківською випискою з карткового рахунка, але при цьому варто враховувати, що дата фактичного списання грошових коштів з рахунка покупця в загальному випадку може й відрізнятися від дати здійснення операції. Це пояснюється тим, що з метою запобігання витратам за допомогою БПК, які б перевищували залишок на картрахунку, після проведення кожної транзакції в режимі реального часу спочатку провадиться не списання коштів, а лише їх блокування.

З цієї ж причини продавцю безпечніше не орієнтуватися на дату зарахування коштів на його рахунок (про факт такого зарахування він дізнається з виписки банку чи іншого документа, передбаченого договором інтернет-еквайрингу, наприклад реєстру платежів), а організувати зберігання та подальше роздрукування тих електронних форм замовлень, за якими здійснювалися оплати на сайті за допомогою БПК, і на ці дати відображати свої валові доходи і податкові зобов'язання. Хоча можуть бути й інші варіанти, оскільки спеціального порядку документального оформлення продажів через Інтернет чинне законодавство не містить.

Електронні гроші.

Для розуміння сутності питання зауважимо, що електронні гроші — це платіжний засіб, що існує виключно в електронному вигляді, тобто у вигляді записів у спеціалізованих електронних системах. Електронні гроші емітуються у вигляді довільних платіжних одиниць і в загальному випадку можуть прив'язуватися до будь-якої валюти.

Існує кілька варіантів появи у покупця електронних грошей:

їх можна заробити, у тому числі і в Інтернеті;

унести реальні гроші на банківський рахунок (шляхом перерахування за безготівковим розрахунком, унесення готівки, поштового переказу тощо), після чого певним чином перевести в електронний еквівалент;

придбати передоплачену картку (аналогічно карткам поповнення рахунка на мобільному телефоні) та активувати її на сайті тієї чи іншої платіжної системи, що працює з електронними грошима;

Однією з найпопулярніших платіжних систем з переказу електронних грошей в Україні є

Webmoney Transfer. З юридичної точки зору її діяльність полягає в тому, що користувачі такої системи, по суті, обмінюються правами вимоги до емітента, що обліковуються на електронних гаманцях (особових рахунках). Користувач, поповнюючи гаманець звичайними грошима (готівковими чи безготівковими), набуває в емітента прав вимоги, в якого, у свою чергу, виникають зобов'язання щодо користувача. І навпаки, здійснюючи обмін електронних грошей на звичайні гроші, користувач вимагає в емітента виконання зобов'язання перед ним.

Щоб стати учасником системи WebMoney Transfer, необхідно встановити на своєму персональному комп'ютері чи мобільному телефоні клієнтський інтерфейс, зареєструватися в системі та прийняти її умови, отримавши при цьому WM-ідентифікатор (унікальний номер). Процес реєстрації також передбачає введення персональних даних та підтвердження їх достовірності через сервіс WM-атестації. Кожен користувач має WM-атестат — цифрове свідоцтво, складене на підставі наданих ним персональних даних.

Для проведення розрахунків у системі WebMoney Transfer використовуються універсальні облікові одиниці — титульні знаки WebMoney (позначення таких одиниць, прив'язаних до української гривні, — WMU). Емісію титульних знаків певного типу здійснює спеціальна організація — Гарант (в Україні таким гарантом виступає ТОВ «Українське гарантійне агентство»), яка в межах виконання своїх функцій:

— забезпечує ліквідність титульних знаків WMU, що перебувають в обігу в системі;

— виконує продаж і купівлю в користувачів активів з одночасним їх обліком на U-гаманцях системи WebMoney;

надає можливість інтернет-магазинам та іншим організаціям, що торгують через Інтернет, приймати WMU на веб-сайтах;

— виконує документарний супровід здійснюваних операцій з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Для можливості здійснення розрахунків за товари (послуги) в інтернет-магазині продавцю потрібно укласти з ТОВ «Українське гарантійне агентство» договір відступлення прав вимоги та їх обліку в гривні. На кожне перерахування грошових коштів укладається додаткова угода до зазначеного договору відступлення прав вимоги, яка за необхідності може оформлятися в паперовому вигляді.

Незважаючи на те що оплата товару за допомогою електронних грошей системи WebMoney на сьогодні є доволі поширеною, ми б не наважилися рекомендувати їх до використання тими інтернет-магазинами, за якими стоять суб'єкти господарювання — юридичні особи. На це є кілька причин.

По-перше, відмінність таких грошей від справжніх полягає в тому, що розрахунки за їх допомогою, як бачимо, можуть здійснюватися в обхід банківської системи — їх емітентом є небанківська установа. Водночас згідно з

п. 1.3 Положення про електронні гроші в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.06.2008 р. № 178 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 74), випуском електронних грошей в Україні можуть займатися виключно банки. При цьому банк-емітент має забезпечити, щоб сума електронних грошей на одному електронному пристрої, що перебуває у розпорядженні користувача, не перевищувала суму, еквівалентну 5000 грн.

Наскільки нам відомо, на сьогодні небагато банків відгукнулися на заклик свого регулятора, тому говорити про розповсюдженість в Україні саме таких електронних грошей, які б повністю відповідали вимогам НБУ, поки що не доводиться.

По-друге, і це головне, існують певні проблеми з документальним оформленням розрахунків за допомогою електронних грошей, а також із бухгалтерським та податковим обліком таких операцій (особливо в частині перетворення електронних грошей на їх гривневий еквівалент і зарахування отриманих коштів на банківський рахунок).

Однак для підприємців-єдиноподатників, яких звільнено від ведення бухобліку та оподаткування яких не залежить від суми доходу (зрозуміло, у межах 500 тис. грн.), проблеми з недосконалістю первинного документообігу навряд чи такі значущі. Тому поки що такий спосіб розрахунку орієнтовано переважно на них. А іншим залишається тільки очікувати остаточного законодавчого врегулювання «електронногрошового» сегменту інтернет-торгівлі.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд