Щодо обліку заборгованості за векселями банкрутів, ліквідованих без визнання правонаступництва

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Травень, 2009/№ 42
В обраному У обране
Друк
Лист від 25.03.2009 р. № 6106/7/15-0217

Щодо обліку заборгованості за векселями банкрутів, ліквідованих без визнання правонаступництва

Лист Державної податкової адміністрації України від 25.03.2009 р. № 6106/7/15-0217

 

Державна податкова адміністрація України розглянула лист від 03.02.2009 № 2018/8/25-10 щодо відображення у податковому обліку сум заборгованості за векселями, по яких векселеотримувача визнано банкрутом та ліквідовано без визнання правонаступництва.

Відповідно до підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон)

валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно з підпунктом 1.22.1. пункту 1.22 статті 1 Закону визначено, що

безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України

позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року та регулює порядок обігу векселів встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо строку платежу (статті 33 — 37) та позовної давності (статті 70 і 71).

Згідно зі статтею 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Зі змісту статей 11, 16 Уніфікованого закону випливає, що будь-який переказний вексель (також і простий вексель), навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Особа, яка володіє векселем, є законним держателем векселя, якщо це право ґрунтується на безперервному ряді індосаментів.

Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону

позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Враховуючи те, що строки сплати за векселями визначені «за пред'явленням», вони можуть бути пред'явлені до сплати починаючи з наступного дня після їх видачі. Тобто

строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя, спливає по закінченні трьох років від дати, наступної після його видачі.

 

Заступник голови C. Чекашкін



коментар редакції

Оподаткування у векселедавця при ліквідації векселедержателя

Незважаючи на істотний прогрес у позиції ДПАУ, її висновки, як і раніше, далекі від вимог закону. Нагадаємо: свого часу фахівці ДПАУ так роз'яснювали питання податкового обліку вексельної суми у векселедавця при ліквідації векселедержателя (див. «Вісник податкової служби України», 2005, № 5, с. 31):

«...

сума заборгованості за векселем, отримувача якого ліквідовано без правонаступництва, в обліку векселедавця включається до валового доходу у 2004 році відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації кредитора без правонаступництва (а не у 2009 році, на коли могло припасти передбачуване законодавством закінчення строку позовної давності за заборгованістю, термін погашення якої передбачався згідно з умовами договору в 2006 році)».

Цей висновок мотивувався тим, що нібито, якщо

підприємство-кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється так само, як і припиняється перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями.

Інакше кажучи, податківці вимагали від векселедавця формування валових доходів уже

в періоді ліквідації векселедержателя. Прогрес полягає в тому, що в сьогоднішньому листі ДПАУ виходить з необхідності збільшення валових доходів після закінчення строку позовної давності та, що найголовніше, — уже не наполягають на факті припинення перебігу строку давності в момент ліквідації векселедержателя.

Повністю приєднуємося до цих правильних висновків. Річ у тім, що факт ліквідації держателя векселя зовсім не означає «ліквідації» самого векселя. Більше того, долю такого векселя досить чітко визначено цивільним законодавством (у тому числі законодавством про банкрутство) — він реалізується в межах розпродажу ліквідаційної маси або передається учасникам. Більше того, держатель ще до початку ліквідаційної процедури цілком міг розпорядитися векселем і передати його третій особі. Причому інформація про таку передачу у векселедавця відсутня.

Таким чином, зобов'язання за векселем при ліквідації векселедержателя нікуди не дівається, і для цілей оподаткування валовий дохід у вигляді «безповоротної фінансової допомоги» з'явиться не раніше, ніж спливе строк позовної давності.

При цьому ми

не можемо погодитися з листом, що коментується, щодо розрахунку строку позовної давності. ДПАУ хоча і посилається на правильні норми вексельного законодавства про давність, але неправильно застосовує їх.

Насправді строк давності за виданим векселем «за пред'явленням» спливе

не через 3 роки з дня його видачі, а через 4 роки з дня його складання.

По-перше, дата

видачі векселя — позавексельна характеристика, тому від неї не обчислюється жоден вексельний строк. Вексельним реквізитом є дата складання векселя (незважаючи на те, що деякі некоректні переклади Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі оперує терміном «дата видачі векселя»).

По-друге, дійсно, строк давності становить 3 роки від дати настання строку платежу. Однак у векселях зі строком платежу «за пред'явленням» такий строк платежу пов'язується з фактом його

пред'явлення (ст. 34 УВЗ), яке можна здійснити протягом одного року з дати складання векселя. Тому за відсутності факту пред'явлення векселя до оплати строк давності спливе тільки через 4 роки (1 рік на пред'явлення плюс 3 роки — строк давності) із дня складання векселя.

 

Дмитро Винокуров

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд