Мобільні витрати: як довести зв’язок з госпдіяльністю

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Листопад, 2009/№ 93
В обраному У обране
Друк
Стаття

Мобільні витрати: як довести зв’язок з госпдіяльністю

Сьогодні для багатьох підприємств мобільний зв’язок не є розкішшю, він просто необхідний для ведення бізнесу. Разом із тим за валові витрати на мобільний зв’язок платникам податків іноді доводиться поборотися. У межах запропонованої статті з’ясуємо, як підприємство може довести господарську спрямованість мобільних витрат, яку податківці часом ставлять під сумнів.

Марина КОВЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Документальне забезпечення

Підприємство використовує у своїй господарській діяльності мобільний зв’язок. Які документи обов’язково повинні бути наявними для обґрунтування «господарської» спрямованості витрат на мобільний зв’язок?

Як відомо,

Закон про податок на прибуток дозволяє віднести до складу валових витрат суму будь-яких витрат, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства (п. 5.1, п.п. 5.2.1). Не є винятком і витрати на оплату послуг мобільного зв’язку. Щоправда, для цього такі витрати має бути підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 Закону про податок на прибуток). Інакше кажучи, уключити до складу валових витрат вартість послуг мобільного зв’язку можна тільки за наявності документів, що підтверджують зв’язок таких витрат із господарською діяльністю підприємства.

Здавалося б, нічого складного, але проблема в тому, що ані

п.п. 5.3.9, ані ст. 11 Закону про податок на прибуток, присвячена правилам ведення податкового обліку, не містять переліку документів, на які можна було б орієнтуватися, щоб довести господарську спрямованість витрат. У зв’язку з цим платники податків мають певну свободу вибору та комбінації тих чи інших підтверджуючих документів. На нашу думку, достатнім підтвердженням зв’язку мобільних витрат із господарською діяльністю є:

1) наказ керівника про використання мобільного

телефону в господарській діяльності підприємства. У ньому має бути обумовлено такі питання:

— обґрунтовано необхідність використання мобільного телефону;

— зазначено кількість мобільних телефонів та призначено працівника підприємства, відповідального за їх придбання;

— визначено список посад працівників, які забезпечуються мобільними телефонами у зв’язку з виробничою необхідністю.

Цим же наказом слід затвердити і

правила користування мобільним зв’язком, у яких буде чітко зазначено, що мобільний зв’язок використовується тільки для господарських потреб підприємства і заборонений для особистих цілей працівників. До цього документа додається список посадових осіб, відповідальних за дотримання правил користування телефонним зв’язком. Із відповідними правилами необхідно під підпис ознайомити всіх працівників підприємства, які мають доступ до телефону.

2) розрахункові документи

, що підтверджують придбання та оплату послуг мобільного зв’язку. Перелік таких документів залежатиме від способу підключення до операторів зв’язку:

— при контрактній формі підключення необхідна наявність договору з оператором мобільного зв’язку про надання послуг; рахунка на оплату послуг, а також документа, що підтверджує оплату послуг;

— при підключенні на умовах передоплаченого сервісу достатньо мати розрахунковий документ (чек РРО, розрахункову квитанцію, товарний чек). Якщо скретч-картки купуються працівниками за готівковий розрахунок, то обов’язковим є відповідне «підзвітне» оформлення цих операцій.

Про ці документи згадував і Держкомпідприємництва в

листі від 30.03.2004 р. № 1964 (див. на с. 46).

Та все ж для представників контролюючих органів наявність тільки цих документів виявляється недостатньою. Для обґрунтування «господарськості» понесених витрат, на їх думку, у платника податків мають бути ще:

— при

контрактному підключенні — розшифровки рахунків, тобто розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв’язку, в яких відображаються час переговорів, номер адресата та вартість переговорів (послуга з «деталізації рахунка») (див. лист ДПАУ від 08.05.2001 р. № 3324/6/22-3216 // «Податки та бухгалтерський облік», 2001, № 60, лист ДПА в Чернігівській області від 05.08.2004 р. № 1528/10/15-218) ;

— при підключенні на умовах

передоплаченого сервісу — журнал обліку дзвінків із зазначенням мети дзвінків та їх тривалості. Зокрема, про це йшлося в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2004, № 23 і № 41.

Відсутність будь-якого із зазначених документів часом розцінюється податківцями як використання послуг мобільного зв’язку не в господарській діяльності підприємства. І це в умовах, коли ані

Закон про податок на прибуток, ані інший нормативний документ не висувають особливих вимог до переліку документів, які б підтверджували валововитратність витрат на мобільний зв’язок.

Недивно, що в такій ситуації платники податків захищають свої інтереси в судовому порядку. І слід зауважити, що суди переважно підтримують платників податків. Прикладом таких судових рішень є:

ухвала ВАСУ від 15.01.2008 р., ухвала ВАСУ від 06.04.2006 р. // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 44, постанова ВГСУ від 08.07.2004 р. у справі № 5/1176-2/100 // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 21, рішення господарського суду Львівської області від 16.09.2003 р. у справі № 8/2412-25/189. Особливий інтерес у ситуації, що склалася, викликає ухвала ВАСУ від 19.06.2007 р. у справі № 2-4/6066-2005 (див. на с. 47), в якій колегія суддів звернула увагу на відсутність у платника податків зобов’язань з ведення правил користування мобільним зв’язком, зберігання розрахункових документів оператора з деталізацією рахунка, переліку номерів телефонів, журналу дзвінків, бо обов’язковість ведення та зберігання таких документів не передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обґрунтувати зв’язок мобільних витрат з господарською діяльністю не так уже і складно. Головне — запастися документами, що увійшли до запропонованого нами переліку. А якщо контролюючим органам цього виявиться недостатньо, то нехай вони покажуть хоча б один нормативний документ, який зобов’язав платника податків мати документи, які вони від нього вимагають. Та все ж, щоб уникнути конфліктів, краще враховувати вимоги ДПАУ про документальне забезпечення мобільних витрат.

Пакет безлімітний: валововитратність передбачається?

Підприємство придбало безлімітний пакет на підключення до мережі зв’язку (сплативши абонплату в розмірі 1000 грн.). Чи потрібно доводити господарську спрямованість витрат на придбання такого пакета, щоб включити їх до складу валових?

Для відповіді на це запитання звернемося до

п. 5.1 Закону про податок на прибуток. Згідно з нормами цього пункту валові витрати — це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які отримуються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Як бачимо, зв’язок з госпдіяльністю закладено у самому визначенні терміна «валові витрати». Підтверджує це і п.п. 5.3.1 Закону про податок на прибуток, що містить заборону на відображення у складі валових витрат витрат на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності.

Отже, придбаваючи безлімітний пакет, підприємство має потурбуватися про зв’язок понесених витрат із господарською діяльністю та мати в наявності оригінали документів, що підтверджують їх суму. А оскільки витрати на придбання безлімітного пакета є нічим іншим, як

авансом за послуги мобільного зв’язку, які буде надано в подальшому, то підтвердити їх «господарську» спрямованість можна в порядку вже розглянутому нами вище.

Однак слід попередити наших читачів, що представники головного податкового відомства не схильні відносити витрати на придбання безлімітного пакета до валових витрат, навіть якщо вони пов’язані з веденням господарської діяльності. На їх думку, вартість такого пакета в податковому обліку враховується у складі нематеріальних активів та амортизується відповідно до

п.п. 8.1.2 Закону про податок на прибуток (консультація, опублікована в журналі «Вісник податкової служби України», 2004, № 41, с. 37). Із таким порядком податкового обліку можна погодитися, якщо йдеться про придбання телефонного номера. Однак у нашій ситуації кошти, сплачені за безлімітний пакет, є нічим іншим, як витратами на зв’язок. А такі витрати, як відомо, включаються до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток.

Міжнародний роумінг за відсутності ЗЕД

Підприємство не здійснює зовнішньоекономічну діяльність, однак іноді направляє своїх працівників у відрядження за кордон. При цьому воно несе витрати з оплати послуг міжнародного роумінгу. Чи можна включити суму таких витрат до складу валових?

Досить часто суб’єкти господарської діяльності, крім основних послуг, придбавають в операторів мобільного зв’язку додаткову платну послугу під назвою

роумінг. Відповідно до п. 3 Правил № 720 роумінг — це послуга, яка забезпечує надання послуги мобільного зв’язку зі збереженням початкової реєстрації споживача в телекомунікаційній мережі одного оператора при зміні ним свого місцезнаходження в межах цієї мережі або в разі використання послуг мобільного зв’язку в межах телекомунікаційної мережі іншого оператора. Простіше кажучи, під роумінгом мають на увазі обслуговування споживача в мережі іншого оператора.

Міжнародний роумінг є одним з підтипів роумінгу та дозволяє забезпечити споживача мобільним зв’язком за кордоном. Як правило, до витрат на оплату послуг міжнародного роумінгу контролери ставляться з особливою пильністю та вимагають додаткові докази їх зв’язку з господарською діяльністю підприємства. Таким доказом може бути, наприклад,

наказ про закордонне відрядження працівника, який користувався послугами роумінгу. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності на додаток до цього наказу платник податків надає контролюючим органам договір, протокол про наміри, угоду про співпрацю або лист з проектом договору, підписані закордонним партнером, що підтверджують зв’язок понесених витрат на роумінг з господарською діяльністю підприємства.

Однак відсутність зовнішньоекономічної діяльності ще не свідчить про безгосподарськість витрат на роумінг. Адже їх цілком може бути зумовлено участю підприємства в міжнародній виставці або пов’язано з отриманням консультацій, рекламної або комерційної інформації від зарубіжних компаній. У цій ситуації підтвердити господарську спрямованість витрат допоможе

звіт про природу таких витрат, в якому буде обґрунтовано зв’язок переговорів працівника з господарською діяльністю підприємства. Крім того, доцільно отримати від іншої сторони (факсом, електронною поштою) будь-який документ: прайс-лист, рекламний буклет, каталог тощо.

Поповнення рахунка мобільного телефону за новими технологіями

Працівники нашого підприємства часом поповнюють мобільний рахунок через банкомати та автомати з продажу ваучерів. Чи є ваучер банкомата або автомата розрахунковим документом і чи можна на його підставі включити витрати на зв’язок до складу валових?

Сьогодні існує чимало способів поповнення рахунка мобільного телефону. Усе більшої популярності набувають поповнення через банкомат або автомат з продажу ваучерів.

Щоб повнити рахунок через

банкомат, необхідно мати корпоративну банківську платіжну картку. Вставивши її в банкомат та виконавши необхідні дії, працівник підприємства отримає електронний ваучер банкомата (чек) з кодом поповнення рахунка, інформацією про проведену операцію та інструкцією. Після введення коду поповнення, рахунок мобільного телефону буде поповнено на суму, що відповідає номіналу електронного ваучера банкомата.

Із підтвердженням витрат при такій формі поповнення труднощів виникнути не повинно. Працівнику підприємства достатньо додати до авансового звіту електронний ваучер банкомата. А він, у свою чергу, повинен містити обов’язкові реквізити, перелічені в

п. 4.10 Положення про порядок емісії платіжних карток та здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою НБУ від 19.04.2005 р. № 137:

— ідентифікатор банку чи інші реквізити, які дають можливість його ідентифікувати;

— номер банкомата;

— дату здійснення операції;

— суму та валюту операції;

— реквізити платіжної картки;

— код авторизації або інший код, що дозволяє ідентифікувати операцію в платіжній системі.

Якщо працівник поповнює рахунок мобільного телефону через

автомат, то корпоративна банківська платіжна картка йому не знадобиться. У цьому випадку розрахунок відбувається готівкою, а сам автомат працює за принципом добре знайомих нам торговельних автоматів: абонент поміщає до спеціального отвору купюру певного номіналу та отримує електронний ваучер з кодом, даними про операцію та інструкцією.

Для включення витрат на мобільний зв’язок до складу валових витрат наявний чек автомата повинен відповідати статусу первинного документа. Перелік реквізитів первинного документа зазначено в

п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88, до нього входять:

— назва документа (форми);

— дата і місце складання;

— назва підприємства, від імені якого складено документ;

— зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції;

— посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;

— особистий підпис та інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо хоча б одного з цих реквізитів у чеку автомата немає, то підприємство не зможе включити витрати на мобільний зв’язок до складу валових витрат. У такій ситуації слід зв’язатися із особою, яка встановила автомат, та отримати від неї документ, що відповідає критеріям первинного документа.

Як бачимо, поповнення рахунка мобільного телефону через автомат пов’язане з певними проблемами. Тому здійснювати таке поповнення краще через банкомат або шляхом придбання скретч-картки (у цьому випадку у вас буде чек РРО, розрахункова квитанція або товарний чек).

Витрати на мобільний зв’язок — порядок відображення в обліку

Підприємство у власній господарській діяльності користується послугами оператора мобільного зв’язку. При цьому воно використовує відразу два варіанти підключення: контрактне та передоплачений сервіс (так зване «карткове» підключення). Опишіть порядок податкового та бухгалтерського обліку послуг зв’язку при контрактній та «картковій» формі підключення.

Спершу опишемо характерні особливості згаданих варіантів підключення:

1)

контрактне підключення здійснюється шляхом укладення договору з оператором мобільного зв’язку, в якому вказується найменування абонента. Саме на нього і покладається обов’язок оплачувати послуги мобільного зв’язку. Для підключення на контракт абонент вносить аванс за послуги. У подальшому фактично спожиті послуги зв’язку оплачуються за рахунками оператора;

2)

передоплачений сервіс не потребує укладення договору з оператором мобільного зв’язку. Для підключення до мережі підприємству достатньо придбати стартовий пакет та активувати його через вкладену sim-карту. Оплата послуг мобільного зв’язку здійснюється на умовах передоплати шляхом придбання скретч-карток, на яких указується код поповнення рахунка.

Ці особливості необхідно враховувати при відображенні витрат на мобільний зв’язок у податковому та бухгалтерському обліку.

Податковий облік

. При підключенні на контракт підприємство, як правило, перераховує аванс за послуги зв’язку, а згодом сплачує абонплату і вартість послуг зв’язку (за вирахуванням авансу). Усі ці витрати включаються до складу валових витрат за правилом першої події (п.п. 11.2.1 Закону про податок на прибуток):

— або на дату перерахування авансу за послуги зв’язку (абонплати);

— або на дату фактичного отримання послуг (виходячи з вартості розмов, відображених у рахунку оператора).

Сплачену оператору мобільного зв’язку суму ПДВ підприємство включає до свого податкового кредиту (див.

п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ). При перерахуванні авансу за послуги зв’язку підставою для відображення податкового кредиту є податкова накладна, яку оператор виписує за першою подією. А при отриманні рахунків на оплату податковий кредит відображається на підставі таких рахунків.

Щодо витрат на послуги зв’язку

передоплаченого сервісу, то, як ви зрозуміли, вони включають:

— вартість sim-карти;

— аванс за послуги зв’язку, уключений до вартості стартового пакета;

— вартість скретч-картки.

Деякі фахівці вважають, що в податковому обліку sim-карту слід визнавати нематеріальним активом. Однак, на нашу думку, її вартість логічно було б віднести на

валові витрати (підстава — п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток)*. Те саме стосується і витрат на сплату авансу за послуги зв’язку, оплаченого у складі вартості стартового пакета, та витрат на придбання скретч-картки — вони включаються до складу валових витрат. Щоправда, відбувається це не на дату перерахування коштів, а на момент активації стартового пакета (або фактичного отримання послуг — при придбанні скретч-картки). Річ у тім, що письмовий договір про надання послуг мобільного зв’язку за умовами передоплаченого сервісу не укладається, а отже, у дію вступають норми п.п. 11.2.3 Закону про податок на прибуток. Відповідно до них збільшувати валові витрати слід на дату фактичного отримання послуг незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової чи авансової).

* Цілком можливо, що податківці будуть наполягати на визначенні sim-карти в якості нематеріального актива (лист ДПАУ від 25.09.2003 р. № 8049/6/15-1116 // «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 10).

Сума ПДВ, що сидить усередині всіх цих витрат, потрапить до складу податкового кредиту підприємства на підставі податкової накладної або чека РРО (за наявності в ньому необхідних реквізитів, передбачених

п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ).

Бухгалтерський облік

. При контрактній формі підключення для обліку витрат, пов’язаних з абонплатою та авансовими платежами, використовується рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». За дебетом рахунка 39 відобразиться накопичення витрат майбутніх періодів (Дт 39 — Кт 371), а за кредитом — їх списання та включення до складу витрат звітного періоду (Дт 92 — Кт 39). Списання на витрати необхідно здійснювати у міру фактичного отримання послуг (на підставі рахунка оператора).

При підключенні на умовах

передоплаченого сервісу sim-карту (вартість пакета за мінусом авансу) обліковують як нематеріальний актив (спочатку акумулюють витрати на субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів», а потім списують вартість об’єкта на субрахунок 127 «Інші нематеріальні активи»).

Щодо отриманих та оприбуткованих скретч-карток, то Мінфін рекомендує зараховувати їх на субрахунок

331 «Грошові документи в національній валюті» (див. лист Мінфіну від 22.07.2008 р. № 31-34000-10-16/28288 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 57). У цьому ж листі Мінфін також звертає увагу на те, що видачу скретч-карток із каси підприємства його працівникам слід здійснювати на підставі документа із зазначенням прізвища, імені та по батькові працівників, їх посад, номіналу виданих карток, а також їх номерів. Від себе додамо, що до цього документа не зайвим буде внести такі реквізити, як дата видачі працівнику сретч-картки та розписка особи в її отриманні. У подальшому вартість виданих скретч-карток списується на витрати та, як випливає з листа, відображається за кредитом субрахунку 331 та дебетом рахунка 92 «Адміністративні витрати».

На нашу думку, відображати вартість карток у складі адміністративних витрат слід тільки в разі, якщо ці картки видаються адміністративному персоналу. Якщо ж картки видаються, наприклад, працівникам відділу збуту, то в цьому випадку їх вартість доцільно віднести на рахунок

93 «Витрати на збут». Докладніше про це можна прочитати в редакційному коментарі до згаданого листа.

А тепер проілюструємо все викладене на прикладі.

Приклад

. Підприємство вибрало контрактну форму підключення та уклало з оператором мобільного зв’язку договір про надання послуг. Відповідно до договору підприємство при підключенні сплатило аванс за послуги зв’язку в розмірі 637,50 грн. (без ПДВ — 500 грн., ПДВ — 100 грн., збір до Пенсійного фонду — 37,50 грн. (500 х 7,5 %)). Після закінчення місяця вартість фактично наданих послуг склала 892,50 грн. (без ПДВ — 700 грн., ПДВ — 140 грн., збір до Пенсійного фонду — 52,50 грн. (700 х 7,5 %)).

Крім цього, працівник підприємства за рахунок грошових коштів, отриманих під звіт, придбав:

1) стартовий пакет, до вартості якого ввійшли:

— sim-карта —

20 грн. (без ПДВ — 15,69 грн., ПДВ — 3,14 грн., збір до Пенсійного фонду — 1,17 грн.);

— аванс за послуги зв’язку, уключений до вартості стартового пакета —

5 грн. (без ПДВ — 3,92 грн., ПДВ — 0,78 грн., збір до Пенсійного фонду — 0,30 грн.);

2) скретч-картку вартістю

30 грн. (без ПДВ — 23,53 грн., ПДВ — 4,71 грн., збір до Пенсійного фонду — 1,76 грн.).

На підставі авансового звіту про використання готівкових коштів та касового чека sim-карту та картку поповнення рахунка було оприбутковано. У подальшому скретч-картку було видано працівнику відділу збуту.

Відобразимо ці операції в обліку.

Облік витрат на мобільний зв’язок

< cellspacing="1" dir="LTR" width="642">

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума,
грн.

Податковий облік

дебет

кредит

ВД

ВВ

1

2

3

4

5

6

Контрактна форма підключення

1. Перераховано авансовий платіж за послуги мобільного зв’язку

371

311

637,50

537,50

2. Відображено податковий кредит

641

644

100

3. Віднесено сплачену суму авансу на витрати майбутніх періодів (у тому числі збір до Пенсійного фонду)

39

371

537,50

4. Списано суму податкового кредиту

644

371

100

5. Уключено до витрат вартість послуг мобільного зв’язку (підстава — рахунок оператора):

— суму в межах авансу

92

39

537,50

— суму, що перевищує аванс
(752,50 грн. - 537,50 грн.)

92

631

215

215

6. Відображено податковий кредит (140 грн. - 100 грн.)

641

631

40

7. Перераховано оплату за послуги зв’язку

631

311

255

8. Списано витрати на фінансовий результат

791

92

752,50

Передоплачений сервіс («карткове» підключення)

1. Видано з каси підприємства грошові кошти підзвітній особі для придбання стартового пакета та скретч-картки

372

301

70

2. Отримано sim-карту

154

372

16,86

3. Віднесено сплачену суму авансів на витрати майбутніх періодів

39

372

4,22

— *

* Відображається у складі валових витрат на дату активації картки.

4. Відображено суму податкового кредиту з ПДВ

641

372

3,92

5. Активовано стартовий пакет

127

154

16,86

16,86*

* Можливо, податківці будуть наполягати на збільшенні балансової вартості нематеріального активу.

6. Оприбутковано отриману до каси підприємства скретч-картку

331

372

25,29

7. Відображено податковий кредит з ПДВ

641

372

4,71

8. Відображено повернення працівником невикористаної суми грошових коштів

301

372

15,00

9. Видано скретч-картку працівнику відділу збуту

93

331

25,29

25,29

10. Списано витрати на фінансовий результат

791

93

25,29

 

Отже, ми розглянули особливості обліку витрат на мобільний зв’язок, після чого, сподіваємося, їх облік для вас стане прозорішим і не викличе нарікань з боку контролюючих органів.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд