Формений (фірмовий) одяг: податковий облік
Незважаючи на те що зв’язок витрат на формений (фірмовий) одяг з господарською діяльністю цілком очевидний, платникам податків іноді при цьому доводиться відстоювати своє право на валові витрати. Про аргументи, які можуть стати в нагоді в цьому випадку, і поговоримо.
Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Позиція контролюючих органів
Насамперед наведемо позицію податківців щодо цього питання: можливість валововитратності форменого (фірмового) одягу вони не визнають, посилаючись при цьому на положення
п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток . Так, його норми перевіряючі розглядають як такі, що регулюють виключно витрати платника податків на забезпечення працівників спецодягом, а отже, тільки вартість такого спеціального одягу (згідно із затвердженими перелікам та в межах установлених норм), на їх думку, і може потрапити у платника податків до валових витрат.Щодо форменого (фірмового) одягу, то його відображення у складі валових витрат, на думку податківців, можливо тільки в разі, якщо такий одяг знову-таки буде спеціальним. Так, наприклад, у
листі ДПАУ від 22.01.2004 р. № 439/6/15-1116 на запитання про можливість віднесення до валових витрат вартості форменого одягу для працівників готелю роз’яснювалося, що «у випадку якщо такий одяг включений до переліку спеціального одягу, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та передбачений Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, то підприємства готельного господарства можуть такі витрати відносити до валових витрат». До речі, слово в слово повторює цей висновок без будь-яких додаткових пояснень та уточнень і нещодавня консультація в журналі «Вісник податкової служби України», 2009, № 20, с. 29, присвячена готельному бізнесу, де, зокрема, розглядаються питання придбання форменого одягу для працівників готелів.В іншому ж роз’ясненні (
п. 5 листа ДПАУ від 05.12.2005 р. № 24181/7/22-1017), що стосується забезпечення форменим одягом працівників банку, уже прямо зазначалося, що у випадку якщо формений одяг не належить до категорії спеціального одягу, усі витрати на його придбання до складу валових витрат не включаються.Тим самим, змішуючи (вельми некоректно) у своїх роз’ясненнях поняття «формений», «фірмовий» та «спеціальний» одяг, податківці зазначали, що право на валові витрати виникає тільки щодо форменого (фірмового) одягу, який є
спеціальним.Отже, подивимося, чи такі вже бездоганні і законні висновки перевіряючих. Адже те, що витрати на забезпечення працівників форменим (фірмовим) одягом нерозривно пов’язані з господарською діяльністю платника податків — не викликає сумнівів!
Формений одяг
Дійсно, якщо звернутися до
п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток, то слів «формений одяг» у ньому не знайти. Разом із тим, уважно перечитавши його норми, можна побачити, що, крім спецодягу та взуття, у ньому також згадується таке слово, як «обмундирування», яке, у свою чергу, є нічим іншим, як форменим одягом (тобто обмундирування = формений одяг)! Варте уваги також, що ще в консультації В. Пархоменка, що стосується форменого одягу, у журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 16, с. 41 прямо вказувалося: у сучасних словниках української та російської мов термін «обмундирування» розуміється як формений одяг. Після чого з посиланням на п.п. 5.4.1 зазначалося, що витрати на забезпечення найманих працівників обмундируванням, необхідним для виконання професійних обов’язків, включаються до валових витрат . Це означає, що витрати на формений одяг (нарівні з витратами на спецодяг) також регулюються нормами п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток, а отже, при дотриманні встановлених цим підпунктом умов можуть відноситися до валових витрат.До того ж забезпечення своїх працівників форменим одягом є
обов’язком роботодавця. При цьому порядок забезпечення працівників форменим одягом, перелік осіб, які мають право на носіння форменого одягу, відмітні особливості його зовнішнього вигляду (зразки), а також норми видачі та строки носіння затверджено відповідними нормативно-правовими актами. Тобто щодо форменого одягу чинним законодавством також затверджено окремі переліки та норми видачі*. Але ж саме це згідно з розпорядженням № 462 і є головною умовою віднесення вартості одягу до валових витрат. Нагадаємо: як передбачає розпорядження № 462, до валових витрат відповідно до п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток уключаються витрати на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, необхідними для виконання професійних обов’язків, а також продуктами спеціального харчування відповідно до переліку та норм, установлених чинними нормативно-правовими актами. Як бачимо, за форменим одягом ці умови цілком дотримуються. Тому, вважаємо, «валововитратний» п.п. 5.4.1 має працювати й у «форменому» випадку.* Так, зокрема, норми видачі форменого одягу затверджено:
— для працівників залізничного транспорту — постановою КМУ від 11.12.96 р. № 1508,
— для працівників морського та річкового транспорту — наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004 р. № 758;
— для працівників рибного господарства — наказом Міністерства аграрної політики України від 01.02.2005 р. № 50.
Усе це дає підстави стверджувати, що норми
п.п. 5.4.1 Закону про податок на прибуток рівною мірою стосуються як спеціального, так і форменого одягу. У всякому разі, вважаємо, саме це і мав намір сказати законодавець, формулюючи норми цього підпункту і встановлюючи тим самим єдиний підхід до оподаткування форменого одягу та спецодягу (тобто можливість відображення валових витрат за ними згідно з переліками та в межах норм). Не допускати ж можливість валововитратності обов’язкового (згідно із законодавством) до видачі форменого одягу, ми вважаємо нічим не обґрунтованим. А отже, при дотриманні умов, установлених п.п. 5.4.1 (тобто при видачі в межах норм та згідно з існуючими переліками) платник податків має законне право віднести витрати на забезпечення найманих працівників форменим одягом до валових витрат. При цьому суму вхідного «форменого» ПДВ підприємство має право включити до податкового кредиту (на підставі п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ, як за витратами, пов’язаними з господарською діяльністю).
Фірмовий одяг
Дещо інша справа з фірмовим одягом. Спиратися на
п.п. 5.4.1 у пошуках валововитратності в цьому випадку навряд чи вийде. Адже, як уже зазначалося, цей підпункт дозволяє відносити до валових витрат вартість одягу згідно із законодавчо затвердженими переліками та нормами видачі. А щодо фірмового одягу таких не існує, оскільки кожний платник податків розробляє та визначає їх для себе самостійно (індивідуально для окремих категорій працівників, самостійно встановлюючи при цьому коло осіб, яким він видаватиметься, дизайн, зовнішній вигляд, строк служби та норми видачі, затверджуючи при цьому особливості його використання внутрішніми документами по підприємству). А отже, підстави для валововитратності пошукаємо серед інших підпунктів.Загальний «валововитратний» п.п. 5.2.1.
Поза сумнівом забезпечення працівників фірмовим одягом цілком пов’язано для платника податків з господарською діяльністю. А отже, у такому разі можна посилатися на загальний «валововитратний» п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток, що дозволяє включати до валових витрат будь-які витрати платника податків, пов’язані з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності.При цьому, звісно, операції із забезпечення працівників фірмовим одягом має бути належним чином оформлено документально: з виданням наказу по підприємству, складанням положення про порядок використання фірмового одягу, що обумовлює складові комплекту фірмового одягу, перелік працівників, яким він видається, норми видачі та строки носіння, а також зазначенням цього в колективному договорі.
Крім того, витрати на фірмовий одяг можна розцінювати як рекламні.
«
Рекламний» п.п. 5.4.4. Часто на фірмовому одязі розміщується логотип торговельної марки, бренд або слоган підприємства, такий одяг має відповідну колірну гамму в дусі відмітних та впізнаванних кольорів, характерних для суб’єкта господарювання, що сприяє його образній впізнаванності та запам’ятовуваності, а також полегшує пошук обслуговуючого персоналу в торговельному залі. Такий одяг, як правило, використовується для формування та підтримки іміджу підприємства. Усе це вказує на його рекламну спрямованість.А отже, це, на наш погляд, дає підстави платнику податків відстоювати право на включення вартості фірмового одягу до валових витрат на підставі «рекламного»
п.п. 5.4.4 Закону про податок на прибуток (тобто як за витратами на проведення передпродажних та рекламних заходів), причому на підставі «нелімітованого» абзацу першого цього підпункту (тобто без застосування 2 % обмеження, яке працює в інших випадках, — обумовлених абзацом другим п.п. 5.4.4).«
Зарплатний варіант». Щоправда, пам’ятаючи про думку податківців з цього питання, платник податків може піти іншим «валововитратним» шляхом та підійти до забезпечення працівників фірмовим одягом з дещо іншого боку, використовуючи при цьому «зарплатний підхід». Він передбачає, що працівникам виплачується матеріальна допомога або, наприклад, одноразова премія (виходячи з вартості комплекту одягу), за рахунок якої працівники вже придбаватимуть фірмовий одяг самостійно. У такому разі сума матдопомоги (премії) включатиметься до ФОП, а отже, у податковому обліку потрапить до валових витрат на підставі «зарплатного» п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток. Щоправда, при цьому, зважаючи на включення до ФОП, із суми матдопомоги платникові податків доведеться здійснити нарахування та утримання соцвнесків, а також утримати з працівників податок з доходів. Тому, звісно, цей «валововитратний» варіант виявиться для платника податків більш витратним.Та все ж сподіваємося, що заперечення з боку контролюючих органів залишаться у минулому, а цілком очевидна валововитратність одягу, що придбавався для працівників, не викликатиме будь-яких запитань у перевіряючих.
