Комп’ютерна програма: ви запитували — ми відповідаємо

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Жовтень, 2009/№ 83
В обраному У обране
Друк
Стаття

Комп’ютерна програма: ви запитували — ми відповідаємо

 

За своєю правовою природою комп’ютерні програми є об’єктом права інтелектуальної власності. Мабуть, тому порядок їх відображення в податковому та бухгалтерському обліку досі викликає чимало запитань. Відповіді на найактуальніші з них ви знайдете у запропонованій публікації.

Марина КОВЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Правовий статус придбаних комп’ютерних програм

Через виробничу необхідність підприємству доводиться придбавати спеціалізовані комп’ютерні програми. При цьому воно не може продавати їх іншим особам або розпоряджатися ними в будь-який інший спосіб. Що придбаває підприємство, коли перераховує грошові кошти за ці програми?

Насамперед зауважимо, що термін «комп’ютерна програма» розшифровано у

ст. 1 Закону про авторське право і означає набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату. З точки зору ЦКУ (ч. 1 ст. 433) та Закону про авторське право (ст. 8), комп’ютерні програми є об’єктами авторського права та охороняються як літературні твори. Суб’єктами авторського права є автори комп’ютерних програм чи інші особи, яким в передбаченому законодавством порядку передано авторські права. Вони володіють особистими немайновими правами (їх не можна продавати) та майновими правами (можуть бути передані іншій особі) на комп’ютерну програму.

Під

придбанням комп’ютерної програми розуміють придбання саме майнових прав, одним з яких є й право на використання комп’ютерної програми. Обсяг прав на використання такої програми прописується в ліцензійному договорі (ліцензії) і саме від цього обсягу і залежатиме відповідь на запитання: що саме придбаває покупець комп’ютерної програми?

Найчастіше покупцю передаються

невиключні права застосовувати копію комп’ютерної програми певним способом та в межах, установлених ліцензійним договором. У цьому випадку доречно говорити про придбання такого нематеріального активу, як права користування комп’ютерною програмою (а не авторського права). Отримавши невиключні права на використання, покупець не зможе продати комп’ютерну програму або розпорядитися нею в будь-який інший спосіб.

Водночас виробники комп’ютерних програм мають право передавати своїм покупцям

виключні права на використання комп’ютерної програми. Це дає покупцям право не лише самостійно використовувати комп’ютерну програму, а й дозволяти або забороняти подібне використання іншим особам.

Однак на практиці передача виключних прав відбувається досить рідко — переважно при створенні комп’ютерної програми за індивідуальним замовленням у межах цивільно-правового договору. Як правило, компанії-виробники йдуть першим шляхом і надають покупцям невиключне майнове право — право користування комп’ютерною програмою.

 

Плата за користування комп’ютерною програмою

Роялті

Підприємство для використання у своїй господарській діяльності придбало невиключне право користування прикладною програмою з обліку кадрів. Чи можна платіж за право користування комп’ютерною програмою розглядати як роялті?

Ідея класифікації платежів за користування комп’ютерною програмою як роялті виглядає вельми привабливо. Адже в обліку з податку на прибуток витрати на виплату роялті включаються до складу валових витрат (

п.п. 5.4.2 Закону про податок на прибуток), а в ПДВ-обліку виплата роялті у грошовій формі не є об’єктом обкладення ПДВ (п.п. 3.2.7 Закону про ПДВ). Щоб з’ясувати, можна вважати плату за користування комп’ютерною програмою роялті чи ні, спочатку визначимо, що розуміється під терміном «роялті»?

Відповідно до

п. 1.30 Закону про податок на прибуток роялті — це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торговельної марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті

платежі за отримання об’єктів власності, визначених вище, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об’єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов’язковим згідно із законодавством України.

Слід зауважити, що визначення терміна «роялті» сформульоване дещо невдало, оскільки перша його частина суперечить другій. Та все ж представники головного податкового відомства, керуючись цим визначенням, доходять такого висновку: «Оскільки у зазначеному випадку замовник не отримує права на користування правом інтелектуальної власності (авторським правом) на програмне забезпечення, а є кінцевим користувачем цього забезпечення, то платежі за договором

не відповідають визначенню роялті, наведеному в п. 1.30 ст. 1 Закону про податок на прибуток, та не включаються до складу валових витрат на підставі п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 цього Закону)» (див. «Вісник податкової служби України», 2008, № 10).

Отже, незважаючи на всю привабливість роялті-варіанта, переконати в його законності податківців, скоріше за все, не вийде. Тим більше, що виробники комп’ютерних програм самі нараховують зобов’язання з ПДВ за операціями поставки, фактично не визнаючи такі платежі як роялті.

 

Податковий облік

Підприємство придбало комп’ютерну програму з обліку в торгівлі для самостійного використання без права продажу іншим особам. Як ця операція відобразиться в податковому обліку?

У податковому обліку комп’ютерні програми обліковують у складі

основних фондів групи 4. Так, згідно з п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток до основних фондів групи 4 належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друкування інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі мобільні), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). При цьому термін «комп’ютерна програма» розуміється в значенні, наведеному в Законі про авторське право.

Це означає, що в податковому обліку для віднесення комп’ютерної програми до складу основних фондів повинні дотримуватися критерії, перелічені в

п.п. 8.2.1 Закону про податок на прибуток, а саме:

— комп’ютерна програма призначена для використання в господарській діяльності платника податків;

— строк використання комп’ютерної програми має перевищувати 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію;

— вартість комп’ютерної програми становить більше 1000 грн.

При виконанні всіх цих умов вартість комп’ютерної програми збільшить балансову вартість основних фондів групи 4 на початок кварталу, наступного за кварталом її оприбуткування (незалежно від часу введення в експлуатацію комп’ютерної програми).

Щодо суми «вхідного» ПДВ у складі витрат на придбання комп’ютерної програми, то за наявності належним чином оформленої податкової накладної вона потрапляє до податкового кредиту з ПДВ (підстава —

пп. 7.4.1, 7.4.5 Закону про ПДВ)

 

Якщо вартість комп’ютерної програми не перевищує 1000 грн.

Підприємство придбало невиключне право на встановлення та використання комп’ютерної програми за 600 грн. (у тому числі ПДВ — 100 грн.). Чи можна вартість такої програми віднести до валових витрат?

Як відомо, податковий облік комп’ютерних програм у

Законі про податок на прибуток ототожнюється з податковим обліком основних фондів. Саме тому до комп’ютерних програм застосовують вартісну межу в 1000 грн., установлену Законом про податок на прибуток для віднесення активів до основних фондів.

За таких обставин комп’ютерні програми вартістю менше 1000 грн. (без урахування ПДВ — для платників цього податку та з урахуванням ПДВ — для неплатників) не повинні відноситися до основних фондів. Їх необхідно обліковувати як запаси з відображенням валових витрат та подальшим перерахунком за

п. 5.9 Закону про податок на прибуток (тобто визнавати податковою малоцінкою).

Порядок участі комп’ютерних програм у перерахунку за

п. 5.9 матиме свою специфіку. Дещо забігаючи наперед, зауважимо, що балансова вартість малоцінних комп’ютерних програм визначається відповідно до норм П(С)БО 8 (з поступовим нарахуванням амортизації). Через поступову бухгалтерську амортизацію в податковому обліку за допомогою перерахунку за п. 5.9 до валових витрат звітного періоду потрапить лише частина вартості комп’ютерної програми, що дорівнює сумі бухгалтерської амортизації, нарахованої за квартал.

Тривалий час такий підхід до обліку недорогих комп’ютерних програм підтримували представники головного податкового відомства. Свідоцтвом тому є

лист ДПАУ від 23.03.2005 р. № 2418/6/11-1116 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 46. Однак після появи листа від 31.07.2008 р. № 354/4/17-0214 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 65 стало зрозуміло, що податківці кардинально змінили свою позицію. Тепер вони стверджують, що комп’ютерна програма вартістю менше 1000 грн. не відповідає визначенню основних фондів, наведеному в Законі про податок на прибуток, та визнається нематеріальним активом. Витрати на придбання такого нематеріального активу не включаються до складу валових витрат, а підлягають амортизації із застосуванням лінійного методу відповідно до п.п. 8.3.9 цього Закону.

Такий підхід податківців до обліку дешевих комп’ютерних програм є, м’яко кажучи, спірним. Нагадаємо: відповідно до

п. 1.2 Закону про податок на прибуток під терміном «нематеріальний актив» розуміють об’єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, установленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку. Здебільшого придбання комп’ютерної програми не супроводжується переданням прав власності на неї. Покупці придбавають тільки права користування такою програмою. А отже, говорити в подібній ситуації про придбання нематеріального активу недоречно. Докладно про це ми писали в редакційному коментарі до листа ДПАУ від 31.07.2008 р. № 354/4/17-0214 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 65.

Однак варто попередити, що прибічникам МНМА-варіанта обліку комп’ютерних програм слід бути готовими до можливого незадоволення з боку контролюючих органів. Гідно протистояти їм допоможуть уже перелічені аргументи. До того ж

лист від 23.03.2005 р. № 2418/6/11-1116, в якому представники головного податкового відомства самі пропонували цей варіант обліку, досі не відкликано. А отже, є привід для застосування конфлікту інтересів (див. п.п. 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III).

 

Бухгалтерський облік

Підприємство придбало для використання у власній господарській діяльності комп’ютер з установленою на ньому ОЕМ-версією комп’ютерної програми. Крім цього, окремо від апаратного забезпечення було придбано невиключне право на використання спеціалізованої навчальної програми. Як відобразити такі операції в бухгалтерському обліку?

Почнемо з того, що в бухгалтерському обліку

виключні права та права на користування комп’ютерною програмою визнаються нематеріальними активами та обліковуються в порядку, передбаченому П(С)БО 8. Нагадаємо: відповідно до п. 4 згаданого документа нематеріальними активами (далі — НМА) вважаються немонетарні активи, які не мають матеріальної форми та можуть бути ідентифіковані.

За правилами, закріпленими в

п. 12 МСБО 38 «Немонетарні активи», актив відповідає критерію можливості ідентифікації, якщо він:

а)

може бути відокремлений, тобто існує можливість його відділення або відокремлення суб’єкта господарювання та продажу, передачі, ліцензування, здачі в оренду або обміну окремо чи разом з відповідним контрактом, активом або зобов’язанням

або

б)

виникає в результаті контрактних чи інших юридичних прав, незалежно від того, чи можуть вони бути передані або відокремлені від суб’єкта господарювання або ж від інших прав та зобов’язань.

Зважаючи на те, що виключне право на комп’ютерну програму

може бути відокремлено, а право на її використання виникає в результаті контрактних прав, такі активи зараховуються до складу нематеріальних.

Відповідно до

п. 10 П(С)БО 8 придбані нематеріальні активи (у тому числі й комп’ютерні програми) зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. А вона, у свою чергу, формується з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, які не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, в якому він придатний для використання за призначенням

У бухгалтерському обліку витрати, що формують первісну вартість комп’ютерної програми, накопичуються за дебетом субрахунку

154 «Придбання (створення) нематеріальних активів». А після введення її в експлуатацію списуються:

— на субрахунок

125 «Авторське право та суміжні з ним права», якщо підприємство-покупець придбаває виключні права на використання комп’ютерної програми;

— на субрахунок

127 «Інші нематеріальні активи», якщо підприємство-покупець придбаває невиключні права.

Облік комп’ютерних програм як нематеріальних активів необхідно здійснювати із застосуванням типових норм, затверджених

наказом Мінфіну «Про затвердження типових форм первинного обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» від 22.11.2004 р. № 732. Так, уведення програми в експлуатацію оформлюється Актом введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-1). А подальший аналітичний облік комп’ютерних програм ведеться з використанням Інвентарної картки обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-2).

Разом із тим у деяких випадках комп’ютерні програми не потрапляють до складу нематеріальних активів, а обліковуються як

складова частина комп’ютера (основного засобу). Це стосується комп’ютерних програм, що придбавалися разом з апаратним забезпеченням, і нерозривно пов’язаних з ним ОЕМ-версій. І хоча подібний підхід не прописано в П(С)БО 7 та П(С)БО 8, він підтверджується нормами п. 4 МСБО 38 «Немонетарні активи». Для наочності процитуємо зазначену норму: «Визначаючи, згідно з яким стандартом слід розглядати актив, що поєднує нематеріальні та матеріальні елементи (тобто застосовувати МСБО 16 «Основні засоби» чи цей Стандарт), необхідно оцінити на підставі судження, який елемент є суттєвішим. Наприклад, комп’ютерне програмне забезпечення для верстата, який управляється комп’ютером і не може функціонувати без цього конкретного програмного забезпечення, є невід’ємною частиною пов’язаного з ним апаратного забезпечення, тому його розглядають як основний засіб. Така ж оцінка стосується операційної системи комп’ютера. Якщо програмне забезпечення не є невід’ємною частиною пов’язаного з ним апаратного забезпечення, його розглядають як нематеріальний актив».

Отже, вбудовані ОЕМ-версії вважаються складовою частиною основного засобу та обліковуються на відповідних рахунках обліку необоротних матеріальних активів разом із таким основним засобом.

Повертаючись до порядку відображення в бухгалтерському обліку комп’ютерних програм — нематеріальних активів, зауважимо, що на їх вартість протягом усього строку корисного використання здійснюється нарахування амортизації (

п. 25 П(С)БО 8). Амортизація починає нараховуватися з місяця, наступного за місяцем, в якому нематеріальний актив було введено в господарський обіг, та припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття.

Строк корисного використання комп’ютерної програми встановлюється підприємством самостійно. Природно, він має бути розумним. Найчастіше цей строк установлюється в межах від двох до п’яти років.

Метод амортизації комп’ютерної програми суб’єкт господарської діяльності теж вибирає самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод (

п. 27 П(С)БО 8). Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. У решті випадків застосовуються методи амортизації, передбачені П(С)БО 7, а саме:

— прямолінійний;

— зменшення залишкової вартості;

— прискореного зменшення залишкової вартості;

— кумулятивний;

— виробничий;

— метод нарахування амортизації, передбачений податковим законодавством (по суті, є аналогом прямолінійного методу).

 

Обслуговування комп’ютерної програми

Для забезпечення постійного супроводу та технічної підтримки користувачі комп’ютерної програми уклали з її постачальником договір на ліцензійне обслуговування. Як витрати на обслуговування комп’ютерної програми відобразяться в податковому та бухгалтерському обліку підприємства?

Одним з факторів ефективної роботи комп’ютерної програми є її регулярне обслуговування. Воно необхідне для підтримання комп’ютерної програми в придатному для користувача стані. Так, наприклад, без своєчасного оновлення інформаційно-пошукових та довідкових систем, їх неможливо буде використовувати в господарській діяльності підприємства. Вони просто втратять свою актуальність.

Водночас таке регулярне поповнення (або техобслуговування) жодним чином не покращує комп’ютерну програму: основні її характеристики залишаються тими ж. У зв’язку з цим витрати на техобслуговування не можна ототожнювати з витратами на модернізацію комп’ютерної програми. У податковому обліку ремонтний ліміт на них не поширюється. Витрати на обслуговування комп’ютерної програми відразу в повній сумі відносяться до складу валових витрат на підставі

п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток як витрати, пов’язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва (продажем робіт, послуг). Відрадно, що з цим повністю згодні представники головного податкового відомства (див. консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 1 — 2).

Щодо відображення витрат на обслуговування в бухгалтерському обліку, то тут необхідно керуватися нормами

абзацу другого п. 18 П(С)БО 8, згідно з якими витрати, спрямовані на підтримання об’єкта в придатному для використання стані та отримання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання включаються до складу витрат звітного періоду. Практично ідентична норма міститься й у п. 15 П(С)БО 7. Це означає, що в бухгалтерському обліку витрати на обслуговування комп’ютерних програм (відображених у складі основних засобів або таких, що обліковуються як НМА) є витратами звітного періоду. Причому, якщо плату за обслуговування підприємство вносить щомісячно, то в обліку такі витрати відображаються записом Дт 92 — Кт 631. Якщо ж оплату здійснюють одноразово на більш тривалий строк, то спочатку її відносять на витрати майбутніх періодів (Дт 39 — Кт 371) і лише після отримання результатів послуг списують на витрати звітного періоду (Дт 92 — Кт 39).

 

Модернізація комп’ютерної програми

Підприємство-покупець звернулося до виробника комп’ютерної програми з проханням поліпшити ергономічність програми та збільшити її продуктивність. Як вартість послуг з модернізації комп’ютерної програми відобразиться в податковому та бухгалтерському обліку?

Порядок відображення витрат на модернізацію комп’ютерної програми в

податковому обліку залежить від того, обліковується вона у складі основних фондів чи ні:

— якщо витрати на придбання комп’ютерної програми

включено до складу основних фондів групи 4, то її модернізація здійснюється за загальними правилами, закріпленими в п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. Нагадаємо: відповідно до норм згаданого підпункту платник податків має право віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням ОФ, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп власних ОФ станом на початок звітного року. А сума витрат, що перевищила 10 % ліміт, розподіляється пропорційно фактично понесеним витратам на ремонт та відноситься на збільшення балансової вартості відповідних груп ОФ або окремого об’єкта ОФ групи 1*;

* Усі нюанси відображення в обліку витрат на ремонт основних фондів ми описували у статті «Ремонти та поліпшення ОФ» // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 50.

— якщо витрати на придбання комп’ютерної програми не перевищили 1000 грн. і відобразилися у складі валових витрат, то витрати на її поліпшення теж потраплять до валових витрат (підстава —

п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток).

У

бухгалтерському обліку витрати, пов’язані з удосконаленням комп’ютерної програми, що значиться у складі нематеріальних активів, збільшують первісну вартість НМА (п. 18 П(С)БО 8). Таке збільшення відображається записом: Дт 154 — Кт 631, Дт 127 — Кт 154. Цей же підхід поширюється і на ОЕМ-версії, що обліковуються як складова частина комп’ютера (основного засобу) — витрати на їх поліпшення (модернізацію, доопрацювання) збільшують первісну вартість об’єкта основних засобів (п. 14 П(С)БО 7). А от стосовно комп’ютерних програм, вартість яких було списано на витрати звітного періоду, то витрати на їх поліпшення теж списуються до витрат (Дт 92 — Кт 631, 685).

Розглянемо приклад.

Приклад.

Відповідно до ліцензійного договору підприємство на умовах передоплати придбало невиключне право на використання спеціалізованої (навчальної) комп’ютерної програми вартістю 4800 грн. (у тому числі ПДВ — 800 грн.). Крім цього, підприємство отримало супутні продажу послуги з налаштування програми вартістю 300 грн. (у тому числі ПДВ — 50 грн.).

Строк корисного використання комп’ютерної програми (3 роки) установлено наказом керівника підприємства.

Через деякий час на прохання підприємства-покупця постачальник комп’ютерної програми здійснив доопрацювання одного з модулів (поліпшення) комп’ютерної програми. Розмір плати за отримані послуги склав 1200 грн. (у тому числі ПДВ — 200 грн.).

 

Облік комп’ютерної програми та витрат на її доопрацювання

№ з/п

Зміст операції

Бухгалтерський облік

Сума,грн.

Податковий облік

дебет

кредит

ВД

ВВ

Придбання комп’ютерної програми

1

Перераховано передоплату постачальнику за спеціалізовану комп’ютерну програму та послуги з установлення

(4800 грн. + 300 грн.)

371

311

5100

2

Відображено суму ПДВ у складі податкового кредиту (за наявності податкової накладної)

641

644

850

3

Отримано носій з комп’ютерною програмою

154

631

4000

—*

* Відбувається збільшення балансової вартості ОФ групи 4.

4

Списано відображену раніше суму ПДВ

644

631

800

5

Надано послуги із налаштування комп’ютерної програми

154

631

250

—*

* Вартість послуг з налаштування комп’ютерної програми збільшує балансову вартість ОФ групи 4.

6

Списано відображену раніше суму ПДВ

644

631

50

7

Відображено залік заборгованостей

631

371

5100

8

Програму введено в експлуатацію як нематеріальний актив

127

154

4250

9

Нараховано амортизацію(4250 : 3 роки : 12 міс.)

92

133

118

(щомісячно)

10

Списано витрати на фінансовий результат

791

92

118

Доопрацювання комп’ютерної програми

1

Проведено доопрацювання комп’ютерної програми

154

631

1000

1000*

* Витрати на доопрацювання комп’ютерної програми відображаються в порядку, передбаченому п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. У цьому випадку передбачається, що витрати на доопрацювання не перевищили 10 % ліміт, і тому всю суму було віднесено до складу валових витрат.

2

Відображено суму податкового кредиту з ПДВ

641

631

200

3

Віднесено витрати на доопрацювання комп’ютерної програми на збільшення її первісної вартості

127

154

1000

4

Перераховано оплату підприємству виробнику за виконані роботи

631

311

1200

 

І ще один момент. Досить часто виробники комп’ютерних програм у рахунку на їх оплату вказують не лише вартість самого програмного продукту, а й вартість матеріального носія (диска). Як діяти в такому разі: обліковувати диск разом із програмою чи як окремий об’єкт?

Згідно з

п. 1 ст. 12 Закону про авторське право авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір (у цьому випадку таким матеріальним об’єктом є диск), не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не призводить до відчуження авторського права і навпаки.

Для цілей обліку придбання комп’ютерної програми та її матеріального носія розглядається як придбання

єдиного об’єкта. Сам диск невіддільний від комп’ютерної програми і самостійного використання в господарській діяльності не має. Тому обліковувати його окремо від вартості самої програми (наприклад, у складі запасів) було б неправильно.

У податковому обліку вартість комп’ютерної програми разом з матеріальним носієм збільшить балансову вартість основних фондів

групи 4 у загальновстановленому порядку. А сума «вхідного» ПДВ, що «сидить» у ціні програми та диска, відобразиться у складі податкового кредиту (за наявності належним чином оформленої податкової накладної).

У бухгалтерському обліку вартість матеріального носія спочатку відображається за дебетом субрахунку

154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» (разом з вартістю комп’ютерної програми), а потім списується на субрахунок 127 «Інші нематеріальні активи».

 

Сертифікація ключів

З метою автоматизації роботи зі звітною документацією підприємство придбало невиключні права на використання комп’ютерної програми «Бест-звіт». Для повноправної роботи з цією програмою платник податків оплатив послуги отримання електронного цифрового підпису (ЕЦП) та отримав сертифікати відкритого ключа ЕЦП. Як у податковому та бухгалтерському обліку відобразяться витрати на сертифікацію ключів?

Використання програми «Бест-звіт» передбачає наявність електронного цифрового підпису, підтвердженого сертифікатом. Їх використання дає можливість одержувачу електронного послання, підписаного ЕЦП, переконатися в тому, що ЕЦП дійсний і документ має юридичну силу. Отримати електронні цифрові підписи та сертифікати можна в акредитованих центрах сертифікації ключів електронного цифрового підпису.

У податковому обліку витрати на сертифікацію ключів уключаються до складу валових витрат на підставі

п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Адже підтвердження ЕЦП сертифікатом є не чим іншим, як послугою, що прямо зазначається і в договорі з акредитованим центром сертифікації ключів електронного цифрового підпису.

У бухгалтерському обліку витрати на сертифікацію списуються до складу адміністративних витрат (Дт 92 — Кт 631).

От, мабуть, і все, що ми хотіли розповісти про комп’ютерні програми як про об’єкти обліку. Безумовно, у межах однієї статті неможливо висвітлити всі аспекти цієї багатогранної теми. Тому, якщо у вас з’являться запитання, пишіть нам. Ми обов’язково проаналізуємо вашу ситуацію і відповімо на шпальтах газети.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд