Чи потрібно реєструвати магазин як місце зберігання алкогольних напоїв?
Магазин, який серед іншої продукції реалізує алкогольні напої, не має окремого складу. Уся продукція знаходиться у приміщенні магазину. Чи потрібно реєструвати магазин як місце зберігання алкогольних напоїв?
(м. Севастополь)
Запитання, аналогічні поставленому, набули особливої актуальності у зв’язку з унесенням змін до
Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місць зберігання до Єдиного державного реєстру, затвердженого наказом ДПАУ від 28.05.2002 р. № 251 (далі — Порядок № 251).Згідно з
наказом ДПАУ від 07.09.2009 р. № 489 було змінено редакцію абз. шостого п. 2.1 Порядку № 251, відповідно до якого для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів суб’єкти підприємницької діяльності подають заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання.Нагадаємо: до внесення змін
абз. шостий п. 2.1 Порядку № 251 прямо вказував, що цей припис стосується тільки місць зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів, відокремлених від роздрібної торгівлі. Цей припис і в такій редакції створював чимало проблем для суб’єктів господарювання, які займаються роздрібною реалізацією алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки чітко не визначав, які місця зберігання слід вважати відокремленими від роздрібної торгівлі. Наприклад, чи є відокремленим місцем зберігання склад, розташований за тією ж адресою, що і магазин, в якому здійснюється реалізація алкогольних напоїв? Суди, на жаль, досить часто відповідали позитивно на це запитання, що мало наслідком застосування до суб’єктів господарювання вельми серйозних штрафних санкцій. Так, Одеський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 14.05.2009 р. у справі № 22а-1778/2008 виходив з того, що складське приміщення, розташоване за однією адресою з магазином, але з окремим виходом, повинно вважатися відокремленим від роздрібної торгівлі місцем зберігання, а тому воно підлягає внесенню до Єдиного реєстру.Як бачимо, у результаті прийняття
наказу № 489 вказівка на необхідність внесення до Єдиного реєстру тільки місць зберігання, відокремлених від роздрібної торгівлі, із абз. шостого п. 2.1 Порядку № 251 зникла. У зв’язку з цим у суб’єктів господарювання, які займаються реалізацією алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виникло запитання: як це відобразиться на практиці і чи означатиме це, що тепер внесенню до Єдиного реєстру підлягає будь-яка точка продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів?У ДПАУ щодо цього питання сумнівів не виникає:
будь-яке місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, знаходиться воно в місці здійснення торгівлі або у відокремлених від об’єкта торгівлі місцях (складських приміщеннях), має вноситися до Єдиного державного реєстру (див. лист від 04.02.2010 р. № 1114/6/32-0615).Як можна судити вже за першими місяцями дії зміненої редакції
п. 2.1 Порядку № 251, податкові органи активно відстоюватимуть саме цю позицію при проведенні перевірок дотримання вимог законодавства суб’єктами господарювання, які займаються реалізацією алкогольних напоїв та тютюнових виробів.Мотиви податківців зрозумілі:
за зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, передбачений штраф у розмірі 100 % вартості товару, що перебуває в такому місці зберігання, але не менше 1700 грн. (абз. десятий ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-BP).Ураховуючи істотний розмір штрафу, можливість неоднозначного тлумачення чинних вимог законодавства в частині необхідності внесення до Єдиного держреєстру як місць зберігання місць торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також наполегливість податківців у цьому питанні, найбільш безпечним варіантом поведінки для суб’єктів господарювання безумовно буде внесення місць торгівлі як місць зберігання до Єдиного реєстру.
А от тим суб’єктам господарювання, які налаштовані на спір з податківцями, на наш погляд, є, чим обґрунтувати свою позицію. Тим більше, що і вибір найбільш безпечного з можливих варіантів поведінки залишає загрозу застосування санкцій. Річ у тім, що
наказ № 489, як було прямо передбачено в його тексті, набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 23.10.2009 р. Будь-який перехідний період для суб’єктів господарювання, що дозволяв би їм відреагувати на зміни в законодавстві, передбачено не було. При формальному підході виходить, що вже 23.10.2009 р. податковий орган у разі виявлення алкогольних напоїв або тютюнових виробів у місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, міг застосувати до суб’єкта господарювання штраф у розмірі 100 % вартості продукції, що знаходиться в такому місці.Які аргументи можна використовувати для обґрунтування правомірності невнесення приміщення магазину чи іншого приміщення, в якому здійснюється реалізація алкогольних напоїв або тютюнових виробів, до Єдиного реєстру?
Вимоги до порядку зберігання й реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів установлено
Законом № 481, і вони не змінювалися. При цьому Закон № 481 чітко розмежовує поняття «місце торгівлі» як місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговельному приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування (абз. чотирнадцятий ст. 1 Закону № 481), та «місце зберігання» як приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання (абз. двадцять перший ст. 1 Закону № 481). Різні вимоги до приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями та приміщень для їх зберігання висувають і Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою Кабміну від 30.07.96 р. № 854.Як бачимо,
Закон № 481 передбачає необхідність внесення до Єдиного реєстру виключно місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.При цьому, як можна судити з того, що в ліцензії на роздрібну торгівлю вказується адреса місця торгівлі, а до Єдиного реєстру вносяться відомості про місцезнаходження місця зберігання, ідея законодавця полягала в тому, щоб забезпечити механізм, який дозволяв би мати інформацію про всі місця, де знаходяться алкогольні напої або тютюнові вироби, — чи то для їх реалізації, чи то для зберігання. Про місце торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами держава отримує інформацію при видачі ліцензії на роздрібну торгівлю ними. Тому якщо припустити, що внесенню до Єдиного реєстру підлягають не тільки місця, де здійснюється зберігання цієї продукції, а й місця їх реалізації, ця інформація просто дублюється.
Таку логіку підтверджує й судова практика застосування
Закону № 481. Так, в ухвалі від 14.05.2008 р. № К-21825/06 Вищий адміністративний суд України виходив з того, що приміщення магазина не є місцем зберігання алкогольних напоїв у розумінні ст. 1, 15 Закону № 481. Такий висновок не було спростовано й аргументами податкової інспекції про те, що в суб’єкта господарювання немає окремого складського приміщення, а отже, усі алкогольні напої, що підлягають наступній реалізації, зберігаються у приміщенні магазину. На подібних аргументах базувався й висновок ВАСУ про те, що вітрина магазину, на якій розміщені алкогольні напої, також не може вважатися місцем їх зберігання (див. ухвали ВАСУ від 05.12.2007 р. № К-32898/06, від 05.11.2008 р. № К-16728/06).Крім того, слід зауважити, що органи державної податкової служби згідно із
Законом № 481 наділені тільки повноваженнями з унесення відповідних відомостей до Єдиного держреєстру, а не з установлення та зміни вимог до інформації, що підлягає включенню до нього.Якщо ж порушення дійсно було допущено, нам залишається нагадати, що
передбачені Законом № 481 санкції належать до адміністративно-господарських, а тому їх може бути застосовано протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік із дня порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил провадження господарської діяльності (див. ухвали ВАСУ від 15.03.2007 р. № К-9797/06, від 28.05.2009 р. № К-37886/06).
Олена Уварова, юрист
