Теми статей
Обрати теми

Оскаржуємо рішення податкового органу: діємо за правилами

Редакція ПБО
Стаття

Оскаржуємо рішення податкового органу: діємо за правилами

 

Як показує практика, податкові органи не завжди справедливо приймають рішення про донарахування податкових зобов’язань за результатами документальних перевірок платників податків або про застосування до них штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань. Відновити справедливість у такому разі платник податків може, вдавшись до процедури адміністративного або судового оскарження. Про те, як слід діяти особам, які вирішили скористатися цим механізмом, розповімо в цій статті.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Хто і як може оскаржити рішення контролюючого органу

Право платника податків на оскарження рішень контролюючих органів установлено

п. 5.2 «Апеляційне узгодження податкового зобов’язання» Закону № 2181. Цим пунктом передбачено, що платник податків, не погодившись із рішенням контролюючого органу, має право вибрати один із двох варіантів апеляційного узгодження податкових зобов’язань:

1)

адміністративне оскарження, тобто оскарження в межах системи органів державної податкової служби з чітким дотриманням установлених строків та правил подання/приймання скарг та відповідей на них;

2)

судове оскарження, тобто оскарження в межах судової системи України в будь-який момент до закінчення строку давності (про строки, протягом яких можна здійснити судове оскарження, окремо розповімо в кінці цієї статті). При цьому суб’єкт господарювання може почати з адміністративного оскарження і потім перейти до судового, а може відразу почати з судового оскарження, але тоді вже не можна буде повернутися до адміністративного.

Скористатися і тим, і іншим варіантом оскарження рішень контролюючих органів можуть

усі категорії платників податків: юридичні особи, фізичні особи — підприємці та громадяни України.

Майте на увазі:

не підлягає адміністративному або судовому оскарженню податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку), оскільки воно в такому разі вже самостійно узгоджене платником податків. Якщо платник податків має намір відкоригувати суму такого податкового зобов’язання, йому слід скористатися процедурою виправлення самостійно виявлених помилок, установленою в п. 5.1 Закону № 2181.

Зауважимо: досить часто платники податків оскаржують податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами документальних перевірок. Разом із тим, здійснивши певні нескладні дії, передбачені

розділом 4 Порядку № 327, підприємству, можливо, і не доведеться доводити справу до апеляційного оскарження.

Так, зокрема, у

п. 4.1 цього Порядку зазначається:

— до підписання акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірки ураховуються пояснення та зауваження, надані посадовими особами в ході перевірки;

— при виникненні спірних питань та зауважень щодо встановлених порушень під час проведення перевірки такі питання та заперечення виносяться на розгляд постійних комісій при обласних державних податкових адміністраціях (державних податкових інспекціях, спеціалізованих державних податкових інспекціях по роботі з великими платниками податків).

Крім того, згідно з

п. 4.4 Порядку № 327 у платника податків, який не погоджується з висновками перевірки або фактами та даними, викладеними в акті перевірки, є право протягом 3 робочих днів із дня, наступного за днем отримання примірника такого акта, подати до податкового органу заперечення до нього. Це дозволить ще на початковій стадії проінформувати керівника органу держподатслужби, який прийматиме відповідне рішення на підставі складеного акта, про можливі порушення законодавства, допущені в ході перевірки, а також домогтися розгляду своїх заперечень ще до остаточного затвердження акта.

Отже, якщо всі спірні моменти буде з’ясовано «по гарячих слідах», необхідність оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених за її результатами, може й не виникнути.

Однак, на жаль, досягнення консенсусу з податківцями — явище не дуже часте, тому багатьом підприємствам усе ж доводиться вдаватися до процедури адміністративного оскарження.

 

Що платник податків може оскаржити в адміністративному порядку

Відповідно до

п.п. 5.2.2 Закону № 2181 платник податків має право на адміністративне оскарження, якщо вважає, що контролюючий орган:

— неправильно визначив суму податкового зобов’язання (нарахованого згідно з

абзацами «а» — «в» п.п. 4.2.2 та п. 4.3 Закону № 2181);

— неправильно самостійно визначив суму податкового зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними з порушенням податкового законодавства (

абзац «г» п.п. 4.2.2 Закону № 2181);

— прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або що виходить за межі його компетенції, установленої законом.

Детально порядок адміністративного оскарження визначено в

Положенні № 29, Методрекомендаціях № 10013 та в Оглядовому листі № 14314.

Так, у

п. 2 Положення № 29 зазначено, що платник податків у адміністративному порядку може оскаржити:

1)

податкові повідомлення, а також податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов’язань, штрафних (фінансових) санкцій та податкові повідомлення щодо податкового боргу. Зауважимо, що в разі оскарження податкового повідомлення сума податкових зобов’язань уже буде узгодженою (з дня отримання платником податків податкового повідомлення), а через 10 днів перетвориться у податковий борг. І якщо після закінчення цього строку підприємство звернеться із позовом до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним податкового повідомлення, податковий борг не стане знову неузгодженим податковим зобов’язанням (див. лист ВАСУ від 28.09.2009 р. № 1275/10/13-09 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 92). А тому з процедурою адміністративного оскарження платнику податків краще не зволікати та подати скаргу у відповідні строки безпосередньо після отримання податкового повідомлення, не допускаючи, щоб податкові зобов’язання перетворились на податковий борг;

2)

рішення про:

— заборону здійснення операцій із заставленими активами (припис);

— розподіл сум податкових зобов’язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають унаслідок реорганізації;

— погашення податкових зобов’язань, забезпечених податковою заставою, до проведення реорганізації;

— установлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов’язань платника податків, що реорганізується;

— поширення права податкової застави на всі активи платника податків, створеного шляхом об’єднання інших платників податків;

— продаж активів, що перебувають у податковій заставі;

— самостійне визначення органами державної податкової служби складу активів, що підлягають продажу (акт опису);

— арешт активів;

— дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов’язань за ініціативою органу державної податкової служби;

— подання платником податків нової податкової декларації з виправленими показниками;

— застосування штрафних (фінансових) санкцій;

3)

постанови у справах про адміністративні правопорушення (це стосується тільки тих адміністративних порушень, справи щодо яких розглядають безпосередньо органи ДПАУ згідно зі ст. 1641, 1666, 2342 КпАП).

Крім того, згідно з

п. 7 Оглядового листа № 14314 податківці розглядають і скарги платників податків на податкові вимоги, які направляються органами ДПАУ на узгоджені суми податкових зобов’язань. Ідеться про оскарження податкових вимог у частині пені та штрафних санкцій.

Разом із тим,

деякі рішення платник податків не має права оскаржити в системі органів ДПАУ (див. п. 2 Положення № 29). Серед них рішення щодо:

— акцизного збору та ПДВ (з урахуванням випадків, коли законом обов’язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного й вивізного мита та інших податків, зборів (обов’язкових платежів), які відповідно до законів справляються

при ввезенні (пересиланні) товарів та предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів та предметів з неї ;

— внесків до Пенсійного фонду України;

— внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Процедура адміністративного оскарження не може бути застосована щодо податкових повідомлень, рішень, по яких

подано позови до суду, а також щодо рішень податкової міліції (п. 3 Положення № 29).

 

Яким вимогам повинна відповідати скарга платника податків

Згідно з

п. 3 Положення № 29 у скарзі (заяві) має бути зазначено:

1)

прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання фізичної особи — платника податків, а для юридичної особи — платника податків — її найменування, місцезнаходження, а також адреса, за якою необхідно направити рішення (відповідь) за скаргою (заявою);

2)

найменування органу державної податкової служби, яким видано податкове повідомлення, рішення або постанова у справі про адміністративне правопорушення, що оскаржується, його дата і номер; назва податку, збору (обов’язкового платежу) або штрафної (фінансової) санкції та сума;

3)

суть порушеного питання, прохання чи вимоги та обґрунтування незгоди платника податків із сумою податкового зобов’язання, визначеною органом державної податкової служби в податковому повідомленні, або незгоди з іншим рішенням органу державної податкової служби;

4)

інформація про подання або неподання позовної заяви до суду про визнання недійсним податкового повідомлення або рішення органу державної податкової служби, а також про повідомлення або неповідомлення відповідного органу державної податкової служби про подання повторної скарги (заяви) вищому за рівнем органу державної податкової служби;

5)

підпис фізичної особи — платника податків, а для юридичної особи — платника податків — підпис керівника або особи, яка виконує обов’язки керівника. Якщо скарга (заява) на користь фізичної особи або юридичної особи подається її представником, то до неї додається копія довіреності, оформленої відповідно до вимог законодавства. Підпис представника юридичної особи на скарзі (заяві) має бути скріплено печаткою юридичної особи;

6)

перелік документів та розрахунків, що додаються до скарги (заяви). У разі відправлення скарги (заяви) поштою до неї додаються опис вкладеного та повідомлення про вручення.

До

первинної скарги (заяви) слід додати такі документи, перелічені в п. 5.2 Положення № 29:

податкове повідомлення про визначення суми податкового зобов’язання;

акт перевірки та інші документи (розрахунки), на підставі яких визначено податкове зобов’язання.

Щодо пакета документів, що додаються до

повторної скарги, то, крім згаданих документів, до нього також входять:

первинна скарга платника податків та документи, що підтверджують докази його незгоди з визначеною сумою податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій або неправомірність прийнятого податковою службою рішення;

— належної якості

ксерокопії рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а у відповідних випадках — повторної скарги (заяви) платника податків, та інші наявні у платника податків документи, що підтверджують обставини справи.

Представники податкової адміністрації

не мають права відмовити платнику податків у прийнятті скарги (див. п. 3 Положення № 29 та п. 2 розділу II Методрекомендацій № 10013 ). Однак якщо зазначені вимоги щодо оформлення цього документа не дотримано, унаслідок чого немає можливості для розгляду його по суті, він повертається платнику податків з відповідними роз’ясненнями протягом 5 днів із дня отримання. Тому важливо все оформити правильно.

Наведемо зразок заповнення скарги (її форму наведено в додатку до

листа ДПАУ від 14.12.2004 р. № 24348/7/25-0017 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 21).

 

img 1

 

Скаргу (заяву) має бути викладено в

письмовій формі та надіслано до податкового органу поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення або передано платником податків через представника.

 

Які права має платник податків, який подав податковому органу скаргу

Відповідно до

п. 15 Положення № 29 особа, яка подала скаргу (заяву) податковому органу, має право:

1)

особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла скаргу (заяву), та брати участь у її перевірці;

2)

ознайомитися з матеріалами перевірки;

3)

надавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті податковим органом, що розглядає скаргу (заяву);

4)

бути присутньою при розгляді скарги (заяви), про що бажано зазначити у такій скарзі (заяві);

5)

користуватися послугами адвоката або уповноваженого представника, оформивши це уповноваження в установленому законом порядку;

6)

одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги (заяви);

7)

висловлювати усно або письмово вимогу про дотримання таємниці розгляду скарги (заяви);

8)

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом неправомірних рішень;

9)

відкликати або анулювати подану скаргу (заяву) в будь-який час до прийняття рішення за результатами її розгляду, подавши письмову заяву.

 

В які строки подається скарга

За загальним правилом, установленим

п.п. 5.2.2 Закону № 2181, а також п. 4.2 Положення № 29, скаргу має бути подано до податкового органу протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення, що оскаржується. Зверніть увагу: відлік 10 днів ведеться з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення (іншого рішення, що оскаржується).

Зауважимо, що відповідно до

пп. 4.5 і 4.6 Положення № 29 10-денний строк поширюється і на випадки оскарження:

1) податкових вимог та рішень про:

— заборону здійснення операцій із заставленими активами платника податків;

— погашення податкових зобов’язань, забезпечених податковою заставою, до проведення реорганізації;

— продаж активів, що перебувають у податковій заставі;

— самостійне визначення органами державної податкової служби складу активів, що підлягають продажу (акт опису);

— арешт активів;

— дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов’язань за ініціативою податкового органу;

2) сум штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства та законодавства у сфері ЗЕД, застосування яких законодавством віднесено до компетенції податкових органів.

Більш тривалий строк (не 10, а

30 календарних днів) установлено для оскарження податкових зобов’язань, самостійно визначених контролюючим органом за причинами, не пов’язаними з порушенням податкового законодавства.

Так, у

п. 4.4 Положення № 29 уточнено, що 30-денний строк для оскарження поширюється на:

1) суми податкових зобов’язань із земельного податку, нарахованого громадянам — власникам земельних ділянок та землекористувачам;

2) суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб, нарахованого фізичним особам — суб’єктам підприємницької діяльності, громадянам, іноземним громадянам та особам без громадянства на підставі подання ними декларацій про очікувані або про фактично одержані доходи;

3) рішення про:

— розподіл суми податкових зобов’язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають у результаті реорганізації;

— установлення солідарної відповідальності за сплату податкових зобов’язань платника податків, що реорганізується;

— поширення права податкової застави на всі активи платника податків, який створюється шляхом об’єднання інших платників податків.

Також згідно з

п. 16 Положення № 29 платник податків може подати скаргу на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій органу державної податкової служби, крім штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про оподаткування (зокрема, за порушення актів законодавства з питань застосування РРО, норм щодо регулювання обігу готівки та державного регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів) та за порушення законодавства у сфері ЗЕД, до державної податкової адміністрації (інспекції) вищого рівня протягом одного року з моменту (дня) його прийняття, але не пізніше одного місяця з дня надсилання (вручення) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій платнику податків, якщо інший порядок та строки оскарження не зазначено в законодавчому акті, яким передбачено штрафні (фінансові) санкції та їх застосування податковими органами.

Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано до податкового органу

протягом 10 днів з дня винесення постанови (див. п. 6 Оглядового листа № 14314).

 

В яких випадках строки подання скарги можуть бути продовжені

У деяких випадках граничні строки подання скарги про перегляд рішення контролюючого органу

може бути продовжено (п. 7 Положення № 29). Це випадки, коли платник податків протягом зазначених строків:

1) перебував за межами України;

2) перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

3) перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

4) мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;

5) був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з

Порядком № 113 зазначена норма стосується платників податків:

юридичних осіб — якщо ніхто з посадових осіб такої юридичної особи не мав можливості у визначені Законом № 2181 строки виконати податкові зобов’язання та/або скористатися податковими правами платника податків, а власник такої юридичної особи був позбавлений можливості призначити інших посадових осіб (див. п. 2.1 Порядку № 113);

фізичних осіб — якщо такий платник податків був позбавлений можливості у визначений Законом № 2181 строк виконати податкові зобов’язання та/або скористатися податковими правами (див. п. 2.2 Порядку № 113).

Установлені строки продовжуються за

письмовою заявою платника податків, до якої обов’язково має бути додано документи, котрі підтверджують відповідні обставини, що виникли (перелік таких документів наведено в п. 2.3 Порядку № 113). Таку заяву можна подати протягом 30 календарних днів, наступних за днем завершення зазначених обставин, у довільній формі (п.п. 2.6.1 Порядку № 113).

Якщо податковий орган із цього приводу приймає позитивне рішення, строки подання скарги для адміністративного оскарження податкових зобов’язань продовжуються до 30 календарних днів

із дня прийняття такого рішення.

 

Яка дата вважається датою подання скарги

Відповідно до

п. 3 Положення № 29 датою подання скарги (заяви) є:

день фактичного подання цього документа до відповідного податкового органу — у разі самостійного його передання платником податків (через свого представника) до податкового органу (див. абзац дев’ятий);

дата відправлення скарги (заяви), зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення та на конверті, — у разі надсилання скарги (заяви) поштою (див. абзац дев’ятий);

дата фактичного надходження скарги (заяви) до податкового органу — у разі відсутності повідомлення про вручення і опису вкладеного поштового відправлення, а також відбитка календарного штемпеля відділення поштового зв’язку на поштовому відправленні (конверті, бандеролі), що унеможливлює визначення фактичної дати отримання скарги (заяви) відділенням поштового зв’язку (див. абзац десятий).

Як бачите, при надсиланні скарги до податкового органу поштою дуже важливо, щоб на конверті був проставлений

чіткий відбиток календарного штемпеля, адже від цього залежить дата подання скарги. Причому податківці як законний відбиток календарного штемпеля визнають тільки відбиток, проставлений оператором поштового зв’язку, який має відповідну ліцензію на пересилання поштових переказів, простих та рекомендованих листів, поштових листівок, бандеролей та посилок масою до 30 кг. Інші служби кур’єрської доставки згідно із Законом України «Про поштовий зв’язок» від 04.10.2001 р. № 2759-III не мають права надавати такі послуги та їх відбитки до розрахунку не беруться (див. п. 5 Оглядового листа № 14314). Тобто підприємство для подання скарги може скористатися послугами кур’єра, який не має ліцензії, але його відбиток не визнаватиметься податківцями.

Зверніть також увагу на таке. Якщо останній день строку подання скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем такого строку вважається

перший наступний робочий день (див. п. 3 Оглядового листа № 14314).

Приклад.

Платник податків, який отримав податкове повідомлення 8 квітня 2010 року, не згоден з відображеною в ньому сумою податкових зобов’язань, нарахованих податковим органом, і має намір оскаржити таке рішення. Для цього він повинен подати до податкового органу скаргу в 10-денний строк, тобто в період не пізніше 18 квітня 2010 року.

Однак, оскільки 18 квітня — це неділя, останній строк подання скарги в ситуації, що розглядається, переноситься на перший наступний робочий день, тобто на 19 квітня 2010 року.

Скаргу, подану 20 квітня 2010 року, податкова служба не розглядатиме.

Отже, якщо скаргу (заяву) подано з дотриманням установлених порядку та строків,

вона зупиняє виконання платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні, на строк із дня подання такої скарги до податкового органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

При цьому протягом зазначеного строку податкові вимоги, що оскаржуються,

не надсилаються, а сума податкового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (див. п.п. 5.2.3 Закону № 2181 і п. 6 Положення № 29).

 

В якому порядку здійснюється первинне оскарження

Платник податків, вирішивши почати процедуру адміністративного оскарження (первинного оскарження),

звертається зі скаргою (заявою) до контролюючого органу, який направив йому податкове повідомлення (вимогу, рішення). Наприклад, якщо податкове повідомлення направлене районною податковою інспекцією, то скарга подається до цієї ж податкової інспекції.

Звертатися до контролюючого органу вищого рівня (наприклад, до ДПА в області), оминаючи орган податкової служби, що надіслав податкове повідомлення (вимогу, рішення),

не можна, оскільки в такому разі буде порушено встановлений порядок адміністративного оскарження.

Нагадуємо: платник податків може оскаржити тільки

отримане рішення (податкове повідомлення, вимогу) податкового органу, а не акт, складений контролюючим органом за підсумками перевірки.

Якщо платник податків не згоден з рішенням контролюючого органу за первинною скаргою, він має право на повторне оскарження такого рішення.

 

В якому порядку здійснюється повторне оскарження

Повторне оскарження здійснюється

у вищих за рівнем контролюючих органах. Причому процедуру повторного оскарження може бути застосовано платником податків двічі.

Так, повторну скаргу може бути направлено платником податків

до вищого за рівнем контролюючого органу, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги — до контролюючого органу вищого рівня (див. п.п. 5.2.2 Закону № 2181).

Повторні скарги платнику податків необхідно подавати самостійно (через свого представника) або надсилати поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення безпосередньо до вищого за рівнем органу податкової служби (регіональної (обласної) ДПА), а при оскарженні рішень, прийнятих регіональною ДПА, — до ДПАУ.

Якщо ж оскаржується рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, не пов’язаних із порушенням податкового законодавства, або за порушення законодавства у сфері ЗЕД, то повторна скарга направляється:

— на рішення ДПІ в районі, міжрайонної, міської (міст з районними ДПІ), об’єднаної або спеціалізованої ДПІ — до ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

— на рішення ДПІ в районі міста з районним поділом, крім міст Києва та Севастополя, — до ДПІ у місті;

— на рішення регіональних управлінь Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПАУ — до Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПАУ;

— на рішення ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПАУ — до ДПАУ.

Таку схему дій описано в

п. 16 Положення № 29.

Рішення ДПАУ є

остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п. 9 Положення № 29).

Якщо в повторній скарзі порушуються питання або додаються документи, що

не були предметом оскарження та розгляду за первинною скаргою, то такі питання і документи не підлягають розгляду по суті, а платник податків інформується про необхідність розгляду цих питань тим податковим органом, рішення якого оскаржується (п. 5.3 Положення № 29).

Подати повторну скаргу платник податків може

протягом 10 календарних днів або протягом продовжених строків (якщо строки було продовжено), наступних за днем одержання ним рішення податкового органу про повне або часткове незадоволення його первинної скарги (п. 5.1 Положення № 29).

Трапляється, що платник податків відмовляється від отримання рішення (відповіді), прийнятого за розглядом скарги, або не знаходиться за адресою, зазначеною у скарзі для направлення рішення (відповіді). У такій ситуації датою вручення йому рішення слід вважати дату, зазначену працівником поштового зв’язку на повідомленні про вручення поштового відправлення, про відмову платника податків від отримання рішення, або дату вчиненого працівником поштовому зв’язку запису на повідомленні про відсутність одержувача рішення за зазначеною у скарзі адресою (див.

п. 10 Положення № 29).

Якщо платник податків не подав у встановлений строк повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення, залишене без змін після розгляду первинної скарги, то згідно з

п.п. 5.2.4 Закону № 2181 процедура адміністративного оскарження вважається завершеною в останній день строку, відведеного для подання скарги (див. п. 1 Оглядового листа № 14314). При цьому день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків.

 

В які строки контролюючий орган приймає рішення за скаргою

Контролюючий орган зобов’язаний прийняти мотивоване рішення та направити його платнику податків

протягом 20 календарних днів із дня отримання скарги . Цей самий строк діє й у разі повторного оскарження рішення контролюючого органу (п. 8 Положення № 29).

Рішення (відповідь) на скаргу надсилається платнику податків

поштою з повідомленням про вручення або видається йому під розписку. Таке рішення оформляється на бланку органу податкової служби, що розглядав скаргу.

У цьому випадку звертаємо увагу на такі два моменти.

По-перше

, оскільки відлік 20 календарних днів ведеться з дня отримання скарги податковим органом (а такий день може і не збігатися з днем направлення скарги, якщо, наприклад, скаргу направлено платником податків поштою), то фактично для відліку 20-денного строку платник податків повинен знати, коли саме податковий орган отримав його скаргу.

При поданні скарги платником податків до податкового органу самостійно (через свого представника) днем її отримання цим відомством буде

день подання скарги. При цьому відповідно до абзацу третього п. 3 Положення № 29 та п. 2 розділу II Методрекомендацій № 10013 у день надходження скарга реєструється в податковому органі. Усі дані щодо скарги вводяться до АІС «Скарга» (див. лист ДПАУ від 30.12.2008 р. № 27192/7/25-0017).

У разі ж відправлення скарги поштою з повідомленням про вручення дату одержання скарги контролюючим органом платник податків може дізнатися

з такого повідомлення.

По-друге

, відповідь на скаргу має бути направлено контролюючим органом протягом 20 календарних днів. При цьому важливо знати, що згідно з п. 10 Положення № 29 рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його вручено керівнику або уповноваженій особі такої юрособи під розписку або надіслано поштою з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною нею безпосередньо у скарзі як адресу, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу.

Причому майте на увазі: якщо у скарзі (заяві) платник податків не вказує адресу, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву), але при цьому вписує

юридичну та фактичну адреси, податковий орган повинен з’ясувати причини недотримання таким платником вимог щодо оформлення скарги, установлених п.п. 1 абзацу четвертого п. 3 Положення № 29, та запропонувати йому повідомити податковому органу конкретну адресу, а якщо ці заходи не призведуть до позитивного результату — надіслати рішення за скаргою на обидві адреси (див. п. 8 Оглядового листа № 14314).

Таким чином, 20-денний строк буде дотримано податковим органом, якщо

рішення вручене платнику податків під розписку протягом цього строку.

Коли рішення (відповідь) надсилається податковою службою

поштою, то днем такого надсилання рішення буде день його відправлення поштою (а не день одержання платником податків). Тобто 20-денний строк буде дотримано, якщо контролюючий орган відправить рішення поштою протягом цього строку. Такої ж думки дотримується і Держкомпідприємництва в листі від 31.01.2003 р. № 3-222/572 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 14).

 

В яких випадках податковий орган може продовжити строк розгляду скарги

У деяких випадках керівник контролюючого органу (або його заступник) може продовжити строк розгляду скарги платника податків понад встановлені 20 календарних днів (але

не більше 60 календарних днів ), про що повинен повідомити платника податків письмово ще до закінчення 20-денного строку.

Згідно з

п. 8 Положення № 29 підставами для продовження строку є, зокрема:

— відсутність доданих до скарги документів (акта перевірки, розрахунків до нього, рішення, прийнятого за розглядом акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом скарги, інших документів, необхідних для розгляду скарги);

— необхідність додаткової перевірки наданих бухгалтерських документів або документів податкового обліку;

— необхідність наявності документів інших організацій, що входять до їх компетенції, для з’ясування обставин справи тощо.

Майте на увазі: не може бути підставою для продовження строків розгляду скарги неподання платником податків разом з первинною скаргою

ксерокопій акта перевірки, розрахунків та інших додатків до нього, а також податкового повідомлення. На це звернула увагу ДПАУ в листі від 14.12.2004 р. № 24348/7/25-0017 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 21).

Дотримання строків відповіді контролюючого органу на скаргу важливе насамперед ось чому: якщо вмотивоване рішення за скаргою

не надіслано платнику податків протягом 20-денного строку (або протягом продовженого строку), то така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків із дня, наступного за останнім днем зазначених строків . Також скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення контролюючого органу про продовження строків було надіслано платнику податків з порушенням 20-денного строку. Тобто в таких випадках процедуру адміністративного оскарження буде завершено, а отже, платник податків має право не виконувати рішення контролюючого органу, що оскаржується (сплачувати суму податкового зобов’язання, податкового боргу, пені, штрафних санкцій). На це вказує п. 11 Положення № 29.

 

Яким може бути рішення податкового органу за скаргою

Інформацію про те, яке рішення згідно з

п. 9 Положення № 29 може прийняти податковий орган у результаті розгляду скарги (заяви) платника податків, наведемо в табл. 1.

Однак раніше зауважимо, що на процедуру адміністративного оскарження поширюється правило конфлікту інтересів, передбачене

п. 4.4 Закону № 2181. Тобто, коли у спірних ситуаціях є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і податкового органу, рішення приймається на користь платника податків.

 

Таблиця 1

Варіанти рішення податкового органу за скаргою платника податків

Рішення, яке податковий орган може прийняти за скаргою платника податків

Примітка

1

2

Залишити рішення (податкове повідомлення, податкову вимогу), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) — без задоволення

У цьому випадку платник податків може або погодитися з рішенням податкового органу за скаргою, або продовжити процедуру оскарження у вищих за рівнем податкових органах або в суді, дотримуючись відповідних строків подання заяв*. При цьому предметом повторного оскарження, як і раніше, залишається податкове повідомлення-рішення, а не прийняте за результатами розгляду первинної скарги рішення (див., зокрема, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2009 р. № 6/628)

Скасувати в певній частині рішення, що оскаржується, і не задовольнити скаргу (заяву) платника податків у певній частині

У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення податкового органу про нарахування суми податкового зобов’язання (пені, штрафних санкцій) або податкового боргу раніше направлене податкове повідомлення (податкова вимога) вважається відкликаним із дня одержання платником податків нового (окремого) податкового повідомлення (податкової вимоги), що містить нову суму податкового зобов’язання (податкового боргу). Зменшена сума податкового зобов’язання (податкового боргу) має бути сплачена платником податків або може бути оскаржена* ним із дотриманням відповідних строків (докладніше про строки оскарження в цьому випадку див. публікацію «Якщо в ході оскарження частково зменшено суму податкових зобов’язань, що оскаржуються» // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 21, с. 29)

Скасувати рішення, яке оскаржується, і задовольнити скаргу (заяву) платника податків

У такому разі раніше прийняте рішення податкового органу скасовується, а податкові повідомлення (податкові вимоги) вважаються відкликаними з дня прийняття рішення про таке скасування

Прийняти рішення про податковий компроміс

Компромісне рішення спору (податковий компроміс) полягає в задоволенні частини скарги платника податків під його зобов’язання погодитися із залишком податкових зобов’язань. Як правило, таке рішення за скаргою виноситься у випадках, коли в контролюючого органу є всі підстави вважати, що запропонований податковий компроміс призведе до швидшого та/або повнішого погашення податкового зобов’язання порівняно з результатами, які може бути отримано внаслідок передачі такого спору на рішення суду. У разі згоди платника податків на податковий компроміс рішення про нього набирає чинності з моменту отримання письмової згоди керівника вищого за рівнем органу державної податкової служби, а сума податкового зобов’язання, визначена умовами податкового компромісу, вважається узгодженою.

Рішення про податковий компроміс не може бути оскаржене в майбутньому.Порядок застосування податкового компромісу органами державної податкової служби в межах адміністративної апеляційної процедури затверджено наказом ДПАУ від 26.04.2001 р. № 182

Збільшити суму податкового зобов’язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу

У цьому випадку раніше направлене податкове повідомлення (податкова вимога) не відкликається, а на суму збільшення податковий орган направляє окреме податкове повідомлення. Збільшена сума податкового зобов’язання має бути сплачена або може бути оскаржена* платником податків з дотриманням відповідних строків, а саме: протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання такого окремого податкового повідомлення-рішення на збільшену суму податкового зобов’язання (див. п. 2 Оглядового листа № 14314)

Залишити у випадках, передбачених ст. 8 Закону про звернення громадян, скаргу (заяву) без розгляду та повернути її автору

У такому разі платник податків може або погодитися з рішенням податкового органу за скаргою, або продовжити процедуру оскарження у вищих за рівнем податкових органах або в суді, дотримуючись відповідних строків подання заяв*

* Про право платника податків на оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку має бути зазначено безпосередньо в такому рішенні.

 

Яка дата вважається датою закінчення процедури адміністративного оскарження

Якщо процедуру адміністративного оскарження завершено і платник податків не збирається продовжувати подальше оскарження в судовому порядку, то

день закінчення такої процедури є днем, коли податкові зобов’язання стають узгодженими (див. абзац шостий п. 12 Положення № 29).

Протягом

10 календарних днів, наступних за днем закінчення процедури адміністративного оскарження (днем узгодження), платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму податкових зобов’язань, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності (п.п. 5.3.2 Закону № 2181).

Податкове зобов’язання, не сплачене в такий строк, стає податковим боргом з усіма наслідками, що з цього випливають.

Інформацію про строки закінчення процедури адміністративного оскарження наведемо в табл. 2.

 

Таблиця 2

Строки закінчення процедури адміністративного оскарження

Варіанти закінчення процедури адміністративного оскарження

День закінчення процедури адміністративного оскарження (день узгодження податкових зобов’язань)

1

2

Скаргу (заяву) про перегляд рішення контролюючого органу не подано платником податків у встановлений строк

Останній день строку, передбаченого для подання скарги (заяви) про перегляд рішення контролюючого органу (п.п. 5.2.4 Закону № 2181, абзац другий п. 12 Положення № 29)

Повне задоволення скарги платника податків контролюючим органом

День отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги (п.п. 5.2.4 Закону № 2181, абзац третій п. 12 Положення № 29)

Рішення контролюючого органу (ДПАУ) не підлягає подальшому адміністративному оскарженню

День отримання платником податків рішення контролюючого органу, яке не підлягає подальшому адміністративному оскарженню (п.п. 5.2.4 Закону № 2181, абзац четвертий п. 12 Положення № 29).

У цей день податкові зобов’язання вважаються узгодженими, якщо платник податків не збирається продовжувати оскарження в судовому порядку. Якщо звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу планується, то на цьому процедура адміністративного оскарження закінчується, однак податкове зобов’язання продовжує залишатися неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. При зверненні платника податків до суду слід письмово повідомити податковий орган про судове оскарження його рішень (абзац другий п. 3 Положення № 29)

Рішення про податковий компроміс

День набуття чинності рішенням про податковий компроміс (п. 9 Положення № 29)

Подання позову до суду

Дата затвердження постанови суду про початок провадження у справі є датою початку процедури судового оскарження податкового повідомлення. З цього моменту у платника податків виникає обов’язок повідомити податковий орган про судове оскарження його рішення про нарахування (донарахування) податкових зобов’язань (абзац другий п.п. 5.2.5 Закону № 2181)

 

Далі стисло розглянемо процедуру судового оскарження.

 

В якому порядку здійснюється судове оскарження

Оскаржити рішення податкового органу платник податків може, подавши позов

до окружного адміністративного суду (ч. 2 ст. 18 КАСУ) за своїм місцезнаходженням (ч. 2 ст. 19 КАСУ).

Майте на увазі: подання позову до суду автоматично зупиняє процедуру адміністративного оскарження (якщо така ініціювалася).

Письмова

позовна заява, що подається до адміністративного суду, повинна містити таку інформацію (див. ст. 106 КАСУ):

1) найменування адміністративного суду, до якого подається така заява;

2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім’я (найменування) відповідача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог та викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

5) у разі потреби до позову включається клопотання позивача, тобто звернення до суду з проханням вчинити певні дії, які сам позивач вчинити не може. Це може бути клопотання про звільнення від сплати судового збору, про призначення судової експертизи, про витребування доказів, про виклик свідків тощо;

6) перелік документів, що додаються, та інших матеріалів.

До позовної заяви слід додати

копії документів, що підтверджують обставини, на які платник податків посилається в позові. Це можуть бути акт перевірки, рішення податкового органу, зауваження та пояснення, якщо вони були подані платником податків під час перевірки та розгляду матеріалів перевірки, скарга, якщо вона подавалася в порядку адміністративного оскарження, інші документи, що підтверджують обставини справи. Крім того, до позову додається документ про сплату судового збору, якщо підприємство не звільнено від його сплати.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати підписання.

Подати позов можна:

самостійно;

через представника. Його повноваження на представництво інтересів платника податків у суді має бути підтверджено довіреністю. У цьому випадку в позові вказуються ім’я представника, його поштова адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

поштою.

Згідно з положенням

КАСУ позов вважається поданим із дня його реєстрації в канцелярії суду або з дня надсилання поштою. А тому, на нашу думку, щоб податкове зобов’язання залишилося неузгодженим, у межах строку на узгодження має бути подано позов, а не винесено ухвалу суду про відкриття провадження.

За правилом, установленим

ч. 2 ст. 99 КАСУ, звернутися до суду із скаргою на рішення держоргану можна протягом року з дня одержання рішення, що оскаржується. Саме на цей строк при судовому оскарженні рішень податкових органів вказало орієнтуватися Міністерство юстиції України в листі від 06.06.2008 р. № 239-0-2-08-20 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 58).

Однак дещо пізніше ВАСУ в

листі від 01.12.2009 р. № 1624/13/13-09 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 4), відповідаючи на запитання, протягом якого строку платник податків може оскаржити рішення про нарахування йому податкового зобов’язання одного року, як це передбачено ст. 99 КАСУ, або трьох років згідно зі ст. 15 Закону № 2181, віддав перевагу більш тривалому строку у три роки.

Аналогічну позицію ВАСУ висловлював і при розгляді конкретних справ (див., наприклад,

ухвали від 17.06.2008 р. у справі № 34/227, від 18.02.2009 р. № К-31416/06).

І хоча більш обґрунтованим у цьому питанні, на нашу думку, є висновок Мін’юсту, позиція ВАСУ явно на руку платникам податків, адже вони можуть оскаржити рішення ДПІ

протягом 1095 днів з моменту отримання відповідного повідомлення.

Якщо

провадження у справі буде відкрито, суд розгляне справу по суті. Дата затвердження постанови суду про початок провадження у справі і буде датою початку процедури судового оскарження податкового повідомлення. І саме з цього моменту у платника податків виникає обов’язок повідомити податковий орган про судове оскарження його рішення про нарахування (донарахування) податкових зобов’язань (абзац другий п.п. 5.2.5 Закону № 2181).

Рішення судів бувають різними, й іноді не на користь платника. Ми ж бажаємо вам тільки позитивного результату! А докладніше з нюансами процедури судового оскарження ви можете ознайомитися у статті «Оскарження в суді рішень податкових органів» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 21).

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі