Товарна біржа не є податковим агентом щодо податку з доходів
Суть спору
У цьому випадку спорили представники товарної біржі та представники податкових органів. Суть спору зводиться до такого: товарна біржа не згодна з думкою представників податкових органів, що згідно із
Законом № 889 товарна біржа є податковим агентом щодо сум податку з доходів, який має бути утримано з доходу, одержаного продавцем рухомого майна.
Позиція податкових органів
Згідно зі
ст. 15 Закону про товарну біржу договір вважається укладеним з моменту його реєстрації на біржі. Ураховуючи викладене, при проведенні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна зі сторін (покупець) отримує право власності на рухоме майно, яке придбаває, а інша сторона договору (продавець) отримує дохід від такого продажу тільки з моменту реєстрації договору на біржі.У
ст. 1 Закону про товарну біржу зазначено, що товарна біржа має статус юридичної особи та її метою, зокрема, є надання послуг з укладення біржових договорів.Згідно з
п. 12.3 Закону № 889, якщо об’єкт рухомого майна продається за посередництва юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податків щодо оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.Пунктом 1.15 Закону № 889
визначено, що податковий агент — це юридична або фізична особа (резидент або нерезидент), які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу обкладення іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податків, вести податковий облік та подавати податкову звітність до податкових органів, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.Виходячи з цього, при укладенні на товарній біржі договорів купівлі-продажу рухомого майна, яке належить продавцю — фізичній особі, податковим агентом такого платника — фізичної особи щодо оподаткування доходів, отриманих ним від такого продажу, є товарна біржа. Агентські функції біржі, які вона повинна виконувати згідно з
п. 12.5 Закону № 889, полягають у тому, що податок з доходів фізичних осіб сплачується продавцем самостійно до або під час реєстрації біржової угоди, а біржі під час реєстрації договору повинні проконтролювати (перевірити) правильність сплати (перерахування до бюджету) необхідної суми податку, здійснивши розрахунок (нарахування) сум оподатковуваного доходу та податку, що підлягає сплаті.
Вирішення справи судом
Згідно з
ч. 3 ст. 1 Закону про товарну біржу товарна біржа не займається комерційним посередництвом та не має на меті отримання прибутку.Товарна біржа не була згідно із укладеними договорами повіреним чи комісіонером.
Крім того, згідно з
п. 12.5 Закону № 889 податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об’єктів рухомого майна в порядку, визначеному у ст. 12 Закону № 889, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін договору за наявності документа про сплату податку сторонами договору.Ураховуючи викладене,
товарну біржу в Законі № 889 за ознаками, наведеними в Законі про товарну біржу, податковим агентом не визначено, оскільки вона посередницьку діяльність не здійснює.
Думка редакції
Слід зауважити, що ДПАУ неодноразово у своїх листах зазначала, що товарна біржа є податковим агентом щодо доходів, які отримує продавець рухомого майна за договором купівлі-продажу, укладеним на товарній біржі (
листи від 19.04.2004 р. № 197/2/17-3110 // «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 66, від 18.02.2004 р. № 1139/6/17-3116, від 08.06.2006 р. № 6347/6/17-0216 ).Однак спочатку вона наполягала на тому, що товарна біржа є податковим агентом згідно з
п. 12.3 Закону № 889 і тому зобов’язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб за рахунок доходу такої особи.Потім дещо видозмінила свою думку, адже товарна біржа тільки зводить продавця та покупця і не веде посередницьку діяльність, пов’язану з «проходженням» через неї грошових коштів (доходу продавця). У зв’язку з цим ДПАУ, посилаючись на
п. 12.5 Закону № 889, почала наполягати на тому, що товарна біржа повинна виконувати агентські функції за аналогією з нотаріусами. Такі функції полягають у тому, що податок з доходів фізичних осіб сплачується продавцем самостійно до або під час реєстрації біржової угоди, а біржі під час реєстрації договору повинні проконтролювати (перевірити) правильність сплати (перерахування до бюджету) необхідної суми податку, здійснивши розрахунок (нарахування) сум оподатковуваного доходу та податку, що підлягає сплаті.Разом із тим ані перша, ані друга позиція податківців не є правомірною згідно із
Законом № 889.Товарна біржа не може бути податковим агентом відповідно до
п. 12.3 Закону № 889, оскільки не є торговельним посередником.Товарна біржа не може бути податковим агентом, як нотаріус, згідно з
п. 12.5 Закону № 889, оскільки її прямо не зазначено в цьому пункті Закону № 889.А це означає, що в разі якщо покупцем рухомого майна є фізична особа, то фізична особа — продавець зобов’язана самостійно задекларувати отриманий від продажу рухомого майна дохід та сплатити з нього податок з доходів фізичних осіб. Якщо покупцем рухомого майна є юридична особа, то така юридична особа є податковим агентом щодо виплаченого продавцю доходу від продажу рухомого майна.
Ураховуючи, що податківцям адмініструвати податок з доходів за допомогою товарної біржі, визначаючи її податковим агентом, набагато простіше, податківці навряд чи відмовляться від ідеї, що товарна біржа є податковим агентом. Водночас це рішення ВАСУ, а також прямі норми
Закону № 889 дають всі шанси товарним біржам відстояти свою правоту в судовому порядку.
Матеріал підготувала Тетяна Онищенко,
економіст-аналітик
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 25 вересня 2008 року
Вищий адміністративний суд України <...>
встановив:Товарна біржа «Р» (далі по тексту — позивач, ТБ «Р») звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції <...> (далі по тексту — відповідач, ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 28.08.2006 р. <...>.
Постановою господарського суду Харківської області від 09.10.2006 р., яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду
від 18.12.2006 р., позовні вимоги задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ <...> від 28.08.2006 р. <...>.ДПІ <...> звернулась з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Харківської області від 09.10.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду
від 18.12.2006 р. скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ <...>
не підлягає задоволенню з наступних підстав.Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.08.2006 р. ДПІ <...> прийнято податкового повідомлення-рішення <...>, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 129773,07 грн., в т. ч. 43257,69 грн. основного платежу та 86515,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до висновків Акта перевірки позивачем в порушення п. 7.1 ст. 7, п. 8.1 ст. 8, п. 12.3 ст. 12, та п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»
не утримувався податок з доходів фізичних осіб при укладанні договорів купівлі-продажу транспортних засобів <...>.Відносно зазначеного в Акті перевірки невиконання позивачем обов’язку податкового агента платника податку фізичної особи у відношенні оподаткування доходів при укладанні договорів купівлі-продажу рухомого майна, що належить продавцю — фізичній особі, Вищий адміністративний суд звертає увагу на наступне.
Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент — це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
За змістом п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Згідно з п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»,
якщо об’єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.Відповідно до 12.5 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об’єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.
Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про товарну біржу»
товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач за перевірений відповідачем період
договори з продавцем та покупцем (фізичними особами) на надання посередницьких послуг, передбачених цивільним законодавством України не укладав, у біржових угодах не виступав повіреним або комісіонером.Таким чином, товарна біржа в Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб» за ознаками, наведеними у Законі України «Про товарну біржу»,
податковим агентом не визначена, оскільки посередницьку діяльність не здійснює.Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо
безпідставності донарахування відповідачем — ТБ «Р» податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 129773,07 грн.Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови господарського суду Харківської області від 09.10.2006 р. та ухвали Харківського апеляційного господарського суду
від 18.12.2006 р. <...> не встановлено.На підставі викладеного, керуючись ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України, суд ухвалив:Касаційну скаргу Державної податкової інспекції <...> залишити без задоволення.
