Теми статей
Обрати теми

До вартості послуги включено вартість товару: РРО не застосовується

Редакція ПБО
Стаття

До вартості послуги включено вартість товару: РРО не застосовується

 

Суть спору

Основною діяльністю підприємства є ремонт та техобслуговування автомобілів. Здійснюючи цю діяльність, виконавець використовував запчастини, мастило. Отримані від замовника готівкові грошові кошти підприємство не проводило через РРО, а оформляло прибутковим касовим ордером. Цей факт і став причиною претензій з боку податківців.

 

Позиція податкового органу

Судячи з усього, податківці вважали, що оскільки при проведенні ремонтних робіт використовуються запчастини, мастило, вартість яких включено до вартості проведених робіт, то виконавець робіт

фактично здійснював торгівлю такими запчастинами та мастилом, а отже, застосовувати п. 1 ст. 9 Закону про РРО не можна. Виконавець мав проводити отриману готівку через РРО.

 

Вирішення справи судом

Показово, що на всіх етапах судового розгляду суди приймали рішення на користь платника податків. Вищий адміністративний суд не виняток. Аргументи суду такі: надання послуг було нерозривно пов’язано з використанням запасних частин та мастила, тому оформлення розрахунків у касі прибутковим касовим ордером вважається правомірним.

 

Думка редакції

У цьому випадку ми підтримуємо позицію суду. Дійсно, згідно з

п. 1 ст. 9 Закону про РРО можна не застосовувати РРО та РК при наданні послуг підприємствами всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених печаткою в установленому порядку.

У ситуації, що розглядається, підприємство здійснювало ремонт та техобслуговування автомобілів. Зрозуміло, що при проведенні цих робіт використовувалися запчастини, мастило.

Фактично податківці розглядали продаж цих запчастин окремо від продажу власне ремонтних робіт (зверніть увагу на суму «порушення» — 627,90 грн. — це саме вартість запчастин). Однак такий підхід зовсім неправильний. Дійсно, вартість запчастин уключалася до собівартості робіт та формувала їх кінцеву ціну, однак це зовсім не означає, що виконавець робіт продавав ці запчастини. З таким же успіхом можна стверджувати, що особа, яка надає перукарські послуги, продає не лише власне послуги з підстригання волосся, а й шампунь, лак для волосся тощо. Зрозуміло, що такий підхід неправильний.

До речі, працівники ДПАУ часто дотримуються саме правильного розуміння цього питання. Як приклад можна навести

лист ДПАУ від 18.08.2005 р. № 16486/7/17-3117. У ньому, зокрема, розглядалося питання: чи може підприємець-єдиноподатник здійснювати техобслуговування автомобілів з використанням мастила. Загальновідомо, що такому спрощенцю не можна займатися торгівлею паливно-мастильними матеріалами (до яких, як зазначено в листі Держкомпідприємництва від 21.06.2004 р. № 4123 та листі ДПАУ від 10.02.2005 р. № 819/Д/31-0015 належить і мастило). Проте автори зазначеного листа акцентували увагу, що «оскільки приватний підприємець здійснює діяльність з надання послуг, то він має право у процесі надання послуги використовувати заздалегідь придбане автомобільне мастило, і така діяльність не вважатиметься торгівлею»*.

* У цьому листі ДПАУ посилається на Порядок заняття торговельною діяльністю та правила торговельного обслуговування населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 108. На сьогодні цей документ втратив чинність. Проте вважаємо висновки цього листа цілком справедливими і безвідносно до дії цього документа.

Зверніть увагу на терміни «робота» та «послуга», що використовуються. Річ у тім, що звільнення від застосування РРО, передбачене в

п. 1 ст. 9 Закону про РРО, поширюється тільки на продаж товарів власного виробництва та на продаж послуг. А про роботи нічого не зазначено. Якщо говорити про техобслуговування та ремонт автомобілів, то з точки зору цивільного законодавства така діяльність вважається саме роботами, а не послугами (головною відмінною рисою робіт є їх матеріальний характер; розмежування описано в листі Пенсійного фонду України від 01.09.2006 р. № 11127/03-02). Водночас власне сфера застосування РРО (ст. 1 Закону про РРО) також обмежується продажем товарів та послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. От і виходить: якщо формально читати Закон про РРО, то при здійсненні робіт РРО взагалі застосовувати не потрібно.

Інша справа, що часто «послуги», згадані у

Законі про РРО, розуміються податківцями в контексті Державного класифікатора ДК 016-97*. А в ньому роботи з ремонту та технічного обслуговування автомобілів (та й багато інших робіт) охарактеризовані як послуги. Тому такою формальною логікою зловживати не варто, тим більше, що податківці вимагають проводити через РРО операції, які в цивільно-правовому розумінні взагалі не є ані роботами, ані послугами (наприклад, орендна плата, див. п.п. 2.2.41 листа № 14083, лист ДПАУ від 21.12.2005 р. № 12867/6/23-8019 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 54).

* Цей Класифікатор гармонізовано з Державним класифікатором України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД), що вже втратив чинність.

Отже, якщо підприємство здійснює роботи (послуги) і при цьому

не є підприємством торгівлі та громадського харчування (докладніше про те, як визначити цей статус підприємства, див. «Що таке підприємство торгівлі» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 97, с. 34), то воно цілком може скористатися п. 1 ст. 9 Закону про РРО. Зрозуміло, при цьому проводити через РРО окремо вартість запчастин або мастила також немає необхідності. До речі, її в документах (договір, акт виконаних робіт тощо) краще окремо взагалі не виділяти. Характер операції та вартість робіт від цього не зміниться, а запитань у податківців, можливо, буде менше.

 

Матеріал підготував Михайло Вишневський, економіст-аналітик

 

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2009 року

м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України <...> встановила:

У березні 2007 року ТОВ «З» звернулось до суду з позовом до ДПІ <...> про визнання нечинним рішення <...> від 2 лютого 2007 року.

Постановою господарського суду АР Крим від 23 квітня 2007 року позов задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 червня 2007 року постанову господарського суду АР Крим від 23 квітня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ <...>, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду АР Крим від 23 квітня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 червня 2007 року, прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що

касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

<...>

ДПІ <...> провела перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої було складено акт <...> від 29 січня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що мало вираз у непроведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на суму 627, 90 грн.<...>.

2 лютого 2007 року ДПІ <...> на підставі акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій <...>, яким на підставі п. 1 ст. 17, ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ТОВ «З» суму штрафних (фінансових) санкцій.

<...>

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач, основною діяльністю якого є технічне обслуговування та ремонт автомобілів, відповідно до замовлення-наряду <...> від 25 січня 2007 року здійснив технічне обслуговування (ремонт) автомобіля фізичної особи <...> на загальну суму 822, 30 грн., з якої 627, 90 грн. — вартість запасних частин, 194, 40 грн. — вартість наданих послуг, в тому числі 137, 05 грн. — податок на додану вартість. Операція була оформлена прибутковим касовим ордером <...> від 25 січня 2007 року із видачі квитанцією до прибуткового касового ордеру <...> від 25 січня 2007 року та відображена в касовій книзі за 25 січня 2007 року.

Враховуючи те, що

надання послуг позивачем було невід’ємно пов’язано з використанням запасних частин та мастил, які були використані в ході надання послуг, а позивачем оформлення розрахунків у касі здійснювалось з оформленням прибуткового касового ордеру та видачею відповідної квитанції, підписаною і завіреною печаткою у встановленому порядку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» оспорюваним рішенням.

<...>

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ <...> підлягає залишенню без задоволення <...>

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі