Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Перевірки податкових органів

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Червень, 2010/№ 50
Друк
Стаття

Перевірки податкових органів

 

Закон, якому присвячено сьогоднішній тематичний номер, засобами масової інформації первісно анонсувався як такий, що підвищує ставки акцизного збору на алкогольні напої, тютюнові вироби та бензин. Таке підвищення ним дійсно передбачено, але ця новація далеко не єдина та, як ви зможете самі переконатися, зовсім не найістотніша. Серед змін, які можуть торкнутися кожного суб’єкта господарювання, — розширення контрольних повноважень податкових органів.

Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»

 

Податкові перевірки трудового законодавства

Неприхована мета

Закону № 2275 — забезпечити додаткові надходження до держбюджету. Для цього вибрано два шляхи — підвищити ставки окремих платежів, які справляються до бюджету, та підсилити існуючий механізм контролю за виконанням податкових зобов’язань, що має зменшити кількість випадків ухилення від оподаткування.

Найбільше зло, з яким покликаний боротися

Закон № 2275, — ухилення від оподаткування доходів найманих працівників. Зарплати «у конвертах», на жаль, давно стали звичним явищем у відносинах роботодавця та працівника. Автори законопроекту, як можна судити, виходили з того, що від цього страждає не тільки працівник, який у разі спору з роботодавцем у суді зможе послатися тільки на офіційний рівень доходів, а й державний бюджет.

Який вихід запропоновано? За задумом законодавця, унесення змін до

ст. 259 КЗпП покликано включити органи державної податкової служби до числа органів, уповноважених здійснювати контроль за дотриманням трудового законодавства. Однак, на наш погляд, ні сама ідея, ні спосіб її реалізації на підтримку не заслуговують.

По-перше

, ч. 2 ст. 259 КЗпП первісно присвячена центральним органам виконавчої влади, до яких належить ДПАУ, але не належать державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя). До повноважень останніх саме і входить проведення перевірок, але про них, як випливає з тексту ч. 2 ст. 259 КЗпП, у ній не йдеться.

Крім того, у

ст. 259 КЗпП проведено чітке розмежування функцій між різними органами в частині контролю за дотриманням трудового законодавства: ч. 1 передбачає існування спеціально уповноваженого органу (його функції виконує Державний департамент нагляду за дотриманням законодавства про працю та територіальні інспекції з праці), у ч. 2 зазначається, що у випадку вертикального підпорядкування між підприємством, установою, організацією та органом виконавчої влади, останній також повинен контролювати, чи дотримуються вимоги трудового законодавства на підпорядкованому йому підприємстві (наприклад, Міністерство освіти і науки України повинне здійснювати такий контроль щодо навчальних закладів).

Тому згадка в

ч. 2 ст. 259 КЗпП після внесення до неї змін Законом № 2275 про органи державної податкової служби щонайменше «викликає деякий подив». Саме таким висновком обмежилося Головне науково-експертне управління у Висновку на проект Закону.

По-друге

, ст. 259 КЗпП присвячено питанню здійснення контролю за дотриманням законодавства про працю. Включення до неї вказівки на право органів державної податкової служби здійснювати перевірки дотримання податкового законодавства на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування виходить за межі предмета регулювання (до того ж результатом цих змін став такий нонсенс, як «перевірки дотримання податкового законодавства у межах контролю за дотриманням законодавства про працю»). До того ж, право здійснювати податкові перевірки на всіх підприємствах за податківцями визнавалося і раніше.

Але, як можна припустити, за задумом законодавця, унесені зміни повинні розширити повноваження податкових органів, інакше додаткова згадка про них у

ст. 259 КЗпП просто не мала б сенсу, адже право здійснювати податкові перевірки на всіх підприємствах за податківцями визнавалося й раніше і не потребувало додаткового підтвердження.

За рахунок чого повинні розширитися повноваження податкових органів, прямої вказівки немає. Напевно, податківці тепер намагатимуться при здійсненні перевірок дотримання податкового законодавства, крім своїх традиційних вимог, дублювати окремі повноваження інспекцій з праці, що дозволяють виявити факти ухилення від оподаткування доходів найманих працівників, зокрема, вимагатимуть надання правил внутрішнього трудового розпорядку, трудових книжок працівників, наказів по кадрах, особових карток, особових справ, штатного розпису, документів, що засвідчують своєчасність виплати заробітної плати, проведення індексації та компенсації тощо.

Є ще одна загроза. Включення податківців до числа органів, уповноважених здійснювати контроль за дотриманням законодавства про працю (та використання в

Законі № 509 формулювання «перевірка дотримання податкового законодавства про працю»), може бути ними використано для обґрунтування поширення на них правил, що регулюють порядок здійснення перевірок інспекціями з праці. Справа в тому, що інспекції з праці знаходяться в дещо привілейованому, порівняно з іншими контролюючими органами, становищі, оскільки порядок реалізації ними своїх наглядових повноважень значною мірою врегульовано на рівні міжнародних договорів, що мають пріоритет перед внутрішньонаціональним законодавством, зокрема перед Законом № 877, який суттєво обмежує повноваження органів контролю. Оскільки податкові органи завжди намагалися вийти зі сфери його дії, думаємо, нові зміни в законодавстві стануть черговим приводом для цього. Зокрема, ідеться про такі міжнародні договори, як Конвенція № 81 про інспекцію праці у промисловості та торгівлі (дата ратифікації 08.09.2004 р.), Конвенція № 129 про інспекцію праці в сільському господарстві (дата ратифікації 08.09.2004 р.), Конвенція № 150 про адміністрацію праці: роль, функції та організація (дата ратифікації 01.07.2004 р.).

Крім того, названі міжнародні договори у сфері трудових відносин надають додаткові порівняно із законодавством України повноваження органам, які контролюють цю сферу відносин. Серед таких повноважень: а)

безперешкодно, без попереднього повідомлення та в будь-який час доби проходити на будь-яке підприємство, що підлягає інспекції; б) входити в денний час до будь-яких приміщень, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підлягають інспекції; в) здійснювати огляд, перевірку або розслідування, які є необхідними, щоб переконатися, що правові норми суворо дотримуються, зокрема:

вимагати надання будь-яких книг, реєстрів чи інших документів, ведення яких передбачено національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їх відповідності правовим нормам, та знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

— наодинці або у присутності свідків

допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, що стосуються застосування правових норм.

Про те, що передбачені

Законом № 2275 зміни мають на меті остаточно вивести податківців зі сфери дії Закону № 877 та надати їм низку не закріплених у Законі № 509 повноважень, свідчить і те, що до ст. 35 Закону про оплату праці включено право контролюючих органів, у тому числі органів ДПС, отримувати від суб’єктів господарювання та найнятих ними осіб інформацію, документи та матеріали, відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудових функцій такими найманими особами.

Однак із таким тлумаченням унесених змін, яке, думаємо, спробують їм дати податкові органи, є всі підстави спорити.

Повноваження органів державної податкової служби з проведення перевірок дотримання податкового законодавства передбачено спеціальним законодавчим актом — Законом № 509, у межах вимог якого повинні діяти податкові органи, а також Законом № 877 (хоча ДПАУ і заперечує обов’язковість його приписів для органів ДПС, див. листи ДПАУ від 22.10.2009 р. № 12878/15/23-7016/1035, від 15.08.2008 р. № 322/2/23-4010, від 25.06.2009 р. № 2833/н/23-4014 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 62).

 

Новий вид перевірок за новими підставами

Низку змін унесено до

Закону № 509. Основна — закріплення додаткової підстави для проведення податкової перевірки. Так, п. 19 ст. 10 Закону № 509 надає ДПІ в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонним та об’єднаним податковим інспекціям можливість проведення позачергових перевірок при отриманні податковою міліцією у випадках, установлених законом, інформації про ухилення платника податків від оподаткування.

У

ст. 11 Закону № 509 це повноваження деталізовано. Спершу наведемо пункт, що вноситься до цієї статті, дослівно: «Органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та в порядку, установленому законами України, мають право при отриманні органом податкової міліції інформації про ухилення платника податку або найманої особи від оподаткування при нарахуванні (виплаті, отриманні) заробітної плати, інших виплат та відшкодувань, які підлягають оподаткуванню, у тому числі у вигляді додаткових благ, збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування*, у тому числі внаслідок неукладення такою особою трудових договорів з найманою особою згідно з Кодексом законів про працю України, провадження особою господарської діяльності без державної реєстрації, а також пасивних доходів, керівник відповідного податкового органу має право прийняти рішення про проведення позачергової податкової перевірки такого платника без його попереднього попередження. Рішення податкового органу має бути оформлене у письмовому вигляді, скріплено підписом керівника, печаткою та вручене платнику податку перед початком проведення такої перевірки».

* Використано термін «збори до Пенсійного фонду України», хоча йдеться про внески. Крім того, судячи з усього, пропущено слово «від сплати», оскільки мається на увазі ухилення від сплати відповідних внесків.

Спробуємо розібратися, що мав на увазі законодавець, використовуючи не завжди узгоджені формулювання.

Перше, що звертає на себе увагу, — перевірку названо

позачерговою, а не позаплановою. І, схоже, зроблено це свідомо. У результаті формально виходить, що до таких позачергових перевірок вимоги до порядку проведення позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) незастосовні. А якщо врахувати все викладене в першій частині цієї статті, то, найімовірніше, податківці дійсно наполягатимуть, що порядок, передбачений Законом № 877 та Законом № 509, на такі перевірки не поширюється.

Де-факто суб’єкти господарювання стають практично беззахисними перед податковими перевірками, процедурні обмеження до яких зведено до мінімуму. Ситуація ускладнюється тим, що зроблено це на рівні приписів закону, оскаржити які буде дуже непросто.

Друге. Підставою для такої позачергової перевірки може стати зазначена в

п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону № 509 інформація. У зв’язку з цим також необхідно зробити декілька зауважень:

— ідеться не про будь-який факт ухилення від оподаткування, а про ухилення від оподаткування при нарахуванні (виплаті, отриманні) оподатковуваного доходу найманій особі;

— способами такого ухилення можуть бути неукладення трудового договору з працівником, провадження госпдіяльності без реєстрації, однак це невичерпний перелік;

— у

п. 19 ст. 10 Закону № 509, у системному зв’язку з яким потрібно читати п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону № 509, зазначається, що отримання такої інформації може стає підставою для позачергової перевірки у випадках, передбачених законом. Найімовірніше, самі податківці наполягатимуть на тому, що в п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону № 509 такі випадки саме і названо. Але насправді такої вказівки там немає, а отже, допоки вичерпний перелік випадків, за яких отримання відповідної інформації податковою міліцією може стати підставою для позачергової перевірки, не буде закріплено в Законі, такі перевірки проводитися не можуть.

 

Тривалість перевірок

Запровадженням нового виду податкових перевірок

Закон № 2275, на жаль, не обмежився. Підвищення ефективності функціонування механізму адміністрування податків парламентарі вирішили домогтися шляхом збільшення тривалості перевірок, виходячи, мабуть, із того, що чим триваліша перевірка, тим більше виявлених порушень. У вигляді порівняльної таблиці наведемо старі й нові строки проведення податкових перевірок.

 

Вид перевірки

Старі строки

Нові строки

для всіх суб’єктів господарювання

для суб’єктів малого підприємництва

для всіх суб’єктів господарювання

для суб’єктів малого підприємництва

Планова

20 роб. днів

10 роб. днів

30 роб. днів

20 роб. днів

Позапланова

10 роб. днів

5 роб. днів

15 роб. днів

10 роб. днів

Подовження строків при плановій перевірці

Не більше ніж на 10 роб. днів

Не більше ніж на 5 роб. днів

Не більше ніж на 15 роб. днів

Не більше ніж на 10 роб. днів

Подовження строків при позаплановій перевірці

Не більше ніж на 5 роб. днів

Не більше ніж 2 роб. дня

Не більше ніж на 10 роб. днів

 

Крім того,

передбачено можливість призупиняти перевірку — як планову, так і позапланову — за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом. Період, на який перевірка призупиняється, не може перевищувати 30 робочих днів. Відповідно, щоб не виникала необхідність виписування нового направлення на перевірку, у направленні тепер зазначатиметься не дата закінчення перевірки, а дата її початку та загальна тривалість перевірки (у робочих днях). Це дасть можливість працівникам податкової повертатися на підприємство для продовження перевірки після її призупинення з тим самим направленням.

Слід сказати, що в

Оглядовому листі ДПАУ від 06.07.2009 р. № 14082/7/23-4017/354 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 70, с. 5), зокрема, було розглянуто й питання про можливість та порядок продовження строків податкових перевірок. У коментарі до нього ми вказували, що незважаючи на надання Законом № 509 податковим органам права подовжувати перевірки, Закон № 877 містить категоричну заборону на такі дії контролюючих органів, від якої вони не можуть відступити навіть за наявності дозволу на це у спеціальному законі, що регулює їх діяльність. Але ж ДПАУ, як уже зазначалося, неодноразово відмовлялася від підпорядкування вимогам Закону № 877, а тому відповідні заборони нею ігноруються. Утім, суди також не завжди погоджуються з необхідністю поширення на податкові органи приписів Закону № 877, посилаючись на більш спеціальний характер Закону № 509.

Як бачимо, «поліпшення життя вже сьогодні» суб’єктам господарювання очікувати не варто. Спрощення умов ведення бізнесу поки що теж. Але надія є на те, що зміни, які стосуються повноважень податкових органів з проведення перевірок, усе ж таки не діятимуть. У парламенті зареєстровано проект Закону, яким усі зазначені зміни має бути скасовано. І якщо його буде прийнято, от тоді життя суб’єктів господарювання дійсно покращиться. Бо спочатку потрібно купити козу, щоб потім її продати та відчути від цього величезне полегшення.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Увійдіть, щоб читати більше! Авторизовані користувачі одержують безкоштовно 5 статей на місяць