Щодо оподаткування єдиним податком суб’єктів малого підприємництва — фізичних та юридичних осіб, які здійснюють комісійну торгівлю
Лист Державної податкової адміністрації України від 19.02.2010 р. № 1653/6/31-4018
На виконання п. 3 рішення Громадської колегії при ДПА України від 28.01.2010 р. Державна податкова адміністрація України надає інформацію стосовно практики застосування Указу Президента від 28 червня 1999 р. № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».
1.
Щодо оподаткування виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність на підставі договорів комісій.Згідно з Указом Президента України від 28 червня 1999 р. № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» фізична особа — платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності (доходу, збитків чи відсутності діяльності) при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.
Указом (абзац 5 статті 1) встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Разом з тим, постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яким установлено, що
готівкова виручка (виручка) — це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації товарів (робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.Водночас зазначеним Положенням визначені вимоги до організації готівкових та безготівкових розрахунків. Передбачено, що підприємці, які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.
Відповідно до Цивільного кодексу (стаття 1011) за договором комісії одна сторона (комісіонер — особа, яка вчиняє угоди або інші юридичні дії від свого імені, але за рахунок комітента) зобов’язана за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів. Договір комісії (посередницький договір) відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій. Посередником при цьому є комісіонер.
За Класифікатором видів економічної діяльності (КВЕД), який прийнятий наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 № 375, діяльність комісіонерів, які здійснюють торгівельні операції від імені або за рахунок інших осіб для третіх осіб, або здійснення комерційних операцій від імені комітента (довірителя) відноситься до групи «Оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі».
Тобто комісіонер діє від свого імені, а отже, приймає на себе всі права та обов’язки за договорами, що укладаються з третіми особами, та несе за них відповідальність.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 31 стаття 1) визначено, що
продаж товарів — будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків надання, а також операції з безоплатного надання товарів.Отже, враховуючи зазначене, комісіонер (фізична особа — платник єдиного податку) на підставі договору комісії на продаж продукції, виступаючи від свого імені, самостійно укладає договір купівлі-продажу з третьою особою (покупцем) та здійснює продаж (реалізацію) товару покупцю. Тому
сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності — платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції за договором комісії, включаючи і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), і згідно з положенням Указу не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.Слід зазначити, що відповідно до статті 3 Указу ставки податку та обсяг сум єдиного податку для юридичних осіб, на відміну від фізичних осіб — підприємців, прямо залежать саме від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Ставки єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва — фізичних осіб встановлюються місцевими радами залежно від виду діяльності, є фіксованими і не залежать від розміру виручки фізичної особи — платника єдиного податку в межах дозволеного Указом її обсягу — 500 тис. грн.
Тобто
в даному випадку річний обсяг виручки (500 тис. грн.) є лише критерієм визначення можливості фізичної особи — підприємця перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, на відміну від юридичних осіб, в яких обсяг виручки являється об’єктом оподаткування за ставками 6 та 10 відсотків.Тому,
з метою визначення права перебування на спрощеній системі оподаткування, суб’єкти малого підприємництва, включаючи і тих, які здійснюють торгівлю за договором комісії (доручення), повинні враховувати всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів та виручку від іншої реалізації.Зазначена позиція підтверджена рішеннями судів різних інстанцій, зокрема:
— постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.11.2008 у справі № 2-а-8555/08, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 у справі № 22-а42229/08 <…>;
— постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 у справі № 22-а-3505/2008 <…>;
— постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2008 у справі № 22-а-4326//2008 <…>;
— ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2008 у справі № К-11744/08 <…>;
— постановою Верховного Суду України від 31.03.2009 у справі № 21-1067 <…>.
2. Щодо оподаткування єдиним податком виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єктів малого підприємництва — юридичних осіб, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські, агентські послуги.
З питання оподаткування виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єктів малого підприємництва — юридичних осіб, що здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські, агентські послуги, регіональним органам державної податкової служби надано роз’яснення листом від 24.12.2009 № 28729/7/15-0117 (копія надається).
Позиція, викладена у зазначеному роз’ясненні, ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Так, статтею 1 Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Отже,
зазначеною статтею Указу передбачено виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить суб’єкту господарювання за правом власності.При цьому п. 1.31 ст. 1 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) встановлено, що продаж товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки, та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію.
Не вважаються продажем
операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).
При передачі товару від комітента до комісіонера у межах договору комісії не передбачено переходу права власності на такий товар, тому така операція не є продажем, а отже, валовий дохід у комітента (як і валові витрати у комісіонера) не виникає.
У разі якщо комісіонер реалізує товар покупцю (тобто третій особі), відбувається перехід права власності від комітента до покупця. Така операція вважається продажем. Валовий дохід, який виникає відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону в результаті проведення такої операції, відображається у податковому обліку комітента на загальну суму, отриману від продажу такого товару. Крім того, у момент підписання акта про надані комісійні послуги або перерахування комітентом комісіонеру комісійної винагороди у комітента виникають валові витрати відповідно до п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону.
Для комісіонера валовий дохід виникає відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону на суму отриманої (нарахованої) винагороди (без урахування ПДВ), оскільки в даному випадку власністю комісіонера є лише комісійна винагорода.
Кошти, що надходять на розрахунковий рахунок платників єдиного податку — юридичних осіб, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські, агентські послуги,
є транзитними і вони не мають права власності на такі кошти.Тому
суб’єкти малого підприємництва — юридичні особи, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські, агентські послуги, до бази оподаткування єдиним податком, а також для визначення права перебування на спрощеній системі оподаткування, повинні включати лише суми комісійної (агентської) винагороди, отримані від здійснення таких видів діяльності.
Заступник голови С. Лекарь
коментар редакції
ДПАУ про єдиноподатників та комісійні операції
У ході проведення Громадської колегії при ДПАУ виникло запитання щодо необхідності узагальнення наявних роз’яснень щодо обкладення
єдиним податком комісійних операцій.Важливість листа, що коментується, полягає в комплексному висвітленні питань оподаткування не тільки в юридичних осіб, а й у фізосіб-єдиноподатників.
Говорячи про
юридичних осіб (п. 2 листа), зазначимо тільки, що з «оновленою» позицією ДПАУ, так само як і з нашим ставленням до неї, читачі вже знайомі. Востаннє ми зверталися до цієї теми в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 7, с. 44, коментуючи лист ДПАУ від 24.12.2009 р. № 28729/7/15-0117. По суті, у сьогоднішньому роз’ясненні податківці приєднуються до листа.Інші висновки робить ДПАУ щодо
фізосіб-єдиноподатників: сума, отримана підприємцем-єдиноподатником на розрахунковий рахунок та/або в касу за здійснення операцій з продажу комісійного товару (уключаючи «транзитні» кошти), вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та враховується для порівняння з 500-тисячною межею.Слід визнати: щодо фізосіб-єдиноподатників ДПАУ традиційно займає таку позицію (див. також листи ДПАУ від 23.11.06 р. № 13290/6/17-0416, від 14.07.09 р. № 14735/7/17-0417 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 63, с. 19, там же див. аргументи проти обліку транзитних сум у виручці єдиноподатника).
Водночас, незважаючи на певну непослідовність ДПАУ та наявність деяких аргументів на захист фізосіб-єдиноподатників, рекомендуємо обережним платникам усе-таки дослухатися до думки контролюючого органу. Річ у тім, що з цього питання судова практика хоча й
не така однозначна, як зазначає ДПАУ в листі, але дійсно містить низку прикладів вирішення спорів на користь податкових органів (ці спори доходили до Верховного Суду України). Ситуація ускладнюється також і примусовим переведенням підприємців (які перевищили в давно минулих періодах 500-тисячний ліміт) на загальну систему оподаткування з відповідним донарахуванням податків та штрафних санкцій, у тому числі у зв’язку з незастосуванням РРО при здійсненні готівкових розрахунків.
Дмитро Винокуров
