Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Процедура ліквідації юрособи

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Березень, 2010/№ 18
Друк
Стаття

Процедура ліквідації юрособи

 

З прийняттям рішення про ліквідацію юридичної особи починається складна та багатоетапна процедура. Про особливості її проходження та нюанси, що потребують уваги на кожній зі стадій припинення юридичної особи, ітиметься в цій статті.

Ніна КОСТЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Ліквідація юрособи: загальний алгоритм

Порядок ліквідації юридичної особи включає декілька етапів:

І етап

— прийняття рішення про ліквідацію юрособи; призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії, ліквідатора), установлення порядку та строків задоволення вимог кредиторів;

ІІ етап

— повідомлення держреєстратора, унесення відомостей до Єдиного держреєстру про те, що юрособа перебуває у процесі припинення;

ІІІ етап

— виявлення кредиторів та задоволення їх вимог; розпорядження майном юрособи, яка ліквідується, якщо воно залишилося після задоволення вимог кредиторів;

IV етап

— унесення запису до Єдиного держреєстру про припинення юридичної особи.

Так виглядає

загальний порядок ліквідації юридичної особи. До нього залежно від організаційно-правової форми юрособи та напрямів її діяльності, а також від того, добровільна це ліквідація чи примусова, можуть уноситися корективи.

Розглянемо кожний з етапів докладніше.

 

Прийняття рішення про ліквідацію юрособи

Як ми зазначали (див. статтю на с. 6),

прийняти рішення про ліквідацію господарського товариства можуть або загальні збори, або суд. Далі процедура проходить за загальною схемою за винятком деяких нюансів.

Так, рішенням про ліквідацію юрособи незалежно від того, який із суб’єктів його приймає,

має бути призначено ліквідаційну комісію, установлено порядок та строк ліквідації юрособи.

Функції ліквідаційної комісії може бути покладено на виконавчий орган госптовариства (директора, дирекцію). З цього моменту ліквідаційна комісія здійснює управління справами юрособи та виступає від її імені у відносинах з органами влади та іншими суб’єктами господарювання (

ч. 3 ст. 105 ЦКУ). На цей момент слід звернути увагу: навіть якщо функції ліквідкомісії покладаються на виконавчий орган госптовариства, після прийняття рішення про ліквідацію він діє вже не у статусі дирекції, а як ліквідаційна комісія (відповідно, у документах зазначатиметься не посада директора, а посада голови ліквідаційної комісії). В акціонерних товариствах до ліквідаційної комісії також переходять повноваження наглядової ради.

Ліквідаційна комісія може виступати в суді від імені юридичної особи.

Така необхідність виникає, зокрема, якщо кредитори юрособи оскаржують відмову в задоволенні їх вимог.

Водночас ліквідаційна комісія не узурпує, умовно кажучи, усі повноваження з управління господарським товариством. Вирішення окремих питань залишається в компетенції загальних зборів учасників як найвищого органу госптовариства (зокрема, затвердження ліквідаційного балансу).

Якщо рішення про ліквідацію приймається загальними зборами учасників, то воно оформляється протоколом загальних зборів з дотриманням традиційних вимог до його змісту (

ч. 9 ст. 41 Закону про госптовариства, ч. 2 ст. 46 Закону про АТ). Якщо в госптоваристві один учасник, то такий документ може мати назву «рішення про ліквідацію юридичної особи».

Протокол (рішення про ліквідацію юридичної особи) має

бути складено українською мовою (це вимога Закону № 755) та містити такі відомості:

— підстава ліквідації;

— кількість учасників, присутніх на загальних зборах, кількість учасників, які проголосували за прийняття рішення про ліквідацію;

— склад ліквідаційної комісії із зазначенням ідентифікаційних номерів членів комісії;

— порядок та строки ліквідації юридичної особи.

Держреєстратору подається нотаріально посвідчена копія протоколу (рішення про ліквідацію госптовариства).

Дискусійним сьогодні на практиці залишається питання,

чи може рішення про ліквідацію, прийняте загальними зборами учасників, бути скасовано. Законодавство передбачає можливість оскаржити рішення загальних зборів у суді з подальшим скасуванням прийнятих ними рішень, якщо буде встановлено порушення. У цій частині питань немає. Спір ведеться щодо можливості скасування рішення про ліквідацію в тому самому порядку, в якому воно було прийнято, тобто шляхом розгляду цього питання на загальних зборах та прийняття відповідного рішення. Держкомпідприємництва погоджується з тим, що у загальних зборів така можливість є (див. лист від 15.05.2008 р. № 4049). Однак при її реалізації неминуче виникнуть труднощі на етапі скасування внесеного на той час держреєстратором до ЄДР запису про прийняття рішення про ліквідацію госптовариства, оскільки Закон № 755 такої підстави для його скасування не передбачає. Проте, ураховуючи принциповість питання, за необхідності його може бути вирішено в судовому порядку шляхом подання позову з вимогою зобов’язати державного реєстратора анулювати запис в ЄДР про прийняття рішення про ліквідацію госптовариства.

Якщо рішення про ліквідацію юрособи прийнято судом, то в судовому рішенні повинна міститися інформація, аналогічна наведеній вище, — має бути зазначено підставу ліквідації, призначено ліквідаційну комісію, визначено строк та порядок її роботи.

Якщо в судовому рішенні ліквідкомісію не призначено, держреєстратор не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання судового рішення вносить до ЄДР запис, в якому як голову ліквідаційної комісії вказує керівника юрособи.

 

Повідомлення держреєстратора

Незалежно від того, добровільна це ліквідація (тобто за рішенням загальних зборів) або примусова (тобто за рішенням суду),

орган, що прийняв рішення про ліквідацію, повинен повідомити про це державного реєстратора, який, у свою чергу, вносить до Єдиного держреєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. При цьому ЦКУ приписує, що зазначені відомості має бути передано держреєстратору негайно (ч. 1 ст. 105 ЦКУ). Закон про госптовариства конкретизує цей припис: інформацію про ліквідацію госптовариства має бути передано держреєстратору протягом 3-х днів з моменту призначення ліквідаційної комісії (ст. 20).

Якщо рішення про ліквідацію було прийнято загальними зборами, то для внесення відповідних відомостей до ЄДР

держреєстратору необхідно подати (направити рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи (ст. 34 Закону № 755):

— нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) про припинення юридичної особи;

— документ, що підтверджує внесення плати за опублікування повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) рішення про припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Таким виданням є «

Бюлетень державної реєстрації».

Плата за опублікування становить 51 грн. Документом, що підтверджує внесення плати за опублікування повідомлень, є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку (

ч. 21 ст. 20 Закону № 755).

Якщо рішення про ліквідацію було прийнято судом, то публікація зазначених відомостей здійснюється безоплатно.

Спеціально підкреслимо, що

держреєстратор не може вимагати будь-які додаткові до наведених (якщо тільки законодавство не вимагає додаткового подання документа, що підтверджує згоду уповноваженого держоргану на ліквідацію юрособи) документи для внесення до ЄДР запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи про припинення юридичної особи (ч. 4 ст. 34 Закону № 755).

Як зазначалося, документи можна направити рекомендованим листом з описом вкладення або їх може подати особа, уповноважена виступати від імені юридичної особи. Інформація про таку особу повинна міститися в ЄДР, куди вона включається при реєстрації юрособи. Такій особі достатньо мати із собою паспорт. Якщо документи подаються іншою особою, вона має пред’явити довіреність.

Зауважимо, що документи, подані для внесення до ЄДР запису про рішення про припинення юридичної особи, держреєстратор повинен прийняти зі складанням опису, копія якого в день подання документів надається (направляється рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів.

Щоб не одержати від держреєстратора відмову в розгляді документів, заздалегідь слід уважно простежити за дотриманням таких

вимог:

— документи має бути подано за місцем знаходження юридичної особи;

— документи має бути складено українською мовою;

— рішення про припинення юридичної особи має містити дані про склад ліквідаційної комісії, у тому числі ідентифікаційні номери осіб, які входять до складу осіб.

Якщо все ж одну з названих вимог не буде виконано, держреєстратор повинен повернути заявнику документи не пізніше наступного робочого дня після дати їх подання. Після усунення допущених порушень документи можна подати повторно.

Законодавство встановлює

строк, протягом якого реєстратор повинен внести відповідний запис до ЄДР. Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону № 755, якщо заявником правильно оформлені документи, держреєстратор вносить запис до ЄДР у день отримання документів. Цього ж дня він повинен повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення такого запису.

Якщо рішення про ліквідацію юридичної особи приймалося судом, то його копію сам суд, який прийняв рішення, направляє держреєстратору в день набуття чинності таким рішенням.

Установлено також строк для опублікування повідомлення про прийняття рішення про ліквідацію юрособи.

Повідомлення публікується у спеціалізованому виданні «Бюлетень державної реєстрації» протягом 10 робочих днів із дня внесення відповідного запису до ЄДР (ч. 18 ст. 22 Закону № 755).

Зауважимо, що в законодавстві є деяка неоднозначність у вирішенні питання про те, хто і в якому порядку має здійснювати публікацію відомостей про ліквідацію юридичної особи. Так, згідно з

ч. 4 ст. 105 ЦКУ повідомлення про ліквідацію юрособи розміщується в друкованих ЗМІ ліквідаційною комісією. Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 20 Закону про госптовариства. Законом № 755 обов’язок здійснення друкування повідомлення про ліквідацію покладено на держреєстратора. Деякі фахівці вбачають у такому законодавчому регулюванні протиріччя.

Навпаки, на наш погляд, наведені законодавчі положення узгоджені одне з одним. Річ у тім, що обов’язок ліквідаційної комісії опублікувати відомості про ліквідацію юрособи полягає в переданні відповідного повідомлення держреєстратору з оплатою публікації.

ЦКУ та Закон про госптовариства регулюють питання діяльності госптовариства і тому окреслюють коло обов’язків саме ліквідаційної комісії. Закон № 755 насамперед спрямовано на встановлення сфери повноважень держреєстратора і вимагає від нього здійснити опублікування повідомлення, яке буде отримано від ліквідаційної комісії.

Закон № 755

називає відомості, які має містити повідомлення про те, що прийнято рішення про ліквідацію юрособи (ч. 7 ст. 22 Закону № 755). Це, зокрема:

— найменування юрособи;

— ідентифікаційний код та місцезнаходження юрособи;

— підстава для прийняття рішення про ліквідацію юрособи;

— місце і дата внесення запису про прийняття рішення про ліквідацію юрособи;

— дата призначення та відомості про ліквідаційну комісію;

— порядок та строк пред’явлення кредиторами вимог до юрособи, яка ліквідується. Цей строк не може бути менше двох місяців із дня опублікування повідомлення про ліквідацію юрособи.

З дати внесення до ЄДР запису про рішення засновників (учасників) про ліквідацію юрособи

щодо неї починають діяти деякі обмеження, зокрема:

— не можуть вноситися зміни до статуту;

— заборонено внесення змін до ЄДР, що стосуються відомостей про відокремлені підрозділи;

— юридична особа, щодо якої прийнято рішення про ліквідацію, не може виступати засновником нової юридичної особи.

Крім того,

акціонерні товариства в разі ліквідації повинні розкрити інформацію про це у стрічці новин (протягом 5 робочих днів із дати прийняття рішення про ліквідацію), в офіційному друкованому виданні (також протягом 5 робочих днів), подати інформацію до ДКЦПФР (протягом 10 робочих днів).

Інформація, що подається до ДКЦПФР, залежно від того, добровільна це ліквідація чи примусова, повинна містити такі відомості:

— дату прийняття рішення про припинення емітента шляхом ліквідації; назву органу емітента, що прийняв це рішення, причини такого рішення, у тому числі дату проведення загальних зборів, на яких розглядалося зазначене питання, та результати голосування із зазначенням кількості голосів «за» і кількості голосів «проти»; інформацію про кредиторів або їх відсутність; вартість чистих активів, суму зобов’язань та розмір власного капіталу за даними річної фінзвітності, підтвердженої аудиторським висновком, за рік, що передував даті прийняття рішення про ліквідацію емітента; відомості про достатність активів емітента для розрахунку за його зобов’язаннями, а також про суму, яка може залишитися після задоволення вимог кредиторів і яку буде розподілено між акціонерами;

— дату судового рішення про припинення емітента шляхом ліквідації та найменування суду, який прийняв таке рішення; строк здійснення ліквідаційної процедури; найменування юридичної особи; прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, уповноваженої представляти юрособу у процесі ліквідації; вартість чистих активів, суму зобов’язань та розмір власного капіталу за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком, за рік, що передує даті прийняття рішення про ліквідацію емітента; інформацію про достатність активів емітента для розрахунків за його зобов’язаннями, а також суму, яка може залишитися після задоволення вимог кредиторів і яку буде розподілено між акціонерами.

Крім того, протягом 7 робочих днів із дня прийняття рішення про ліквідацію акціонерного товариства ліквідаційна комісія повинна подати до ДКЦПФР документи

з метою скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій. Це такі документи:

— заява про припинення обігу акцій;

— рішення загальних зборів акціонерів товариства про ліквідацію та призначення комісії, оформлене відповідним протоколом, який має бути пронумерований, прошнурований та посвідчений підписами голови і секретаря зборів, або копія постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом;

— довідка, засвідчена підписами та печаткою реєстратора про передачу йому реєстру власників іменних цінних паперів (при документарній формі) або депозитарію, з яким укладено договір про обслуговування випуску цінних паперів (при бездокументарній формі), із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи та її місцезнаходження. Довідка також повинна містити дані про наявність державної частки у статутному капіталі емітента на дату прийняття рішення про ліквідацію;

— копія опублікованого повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів товариства, на якому прийнято рішення про ліквідацію, та довідка, що свідчить про персональне повідомлення акціонерів про проведення цих загальних зборів (згідно з порядком, установленим у статуті товариства), що посвідчується підписом голови комісії та печаткою товариства.

ДКЦПФР видає розпорядження про припинення обігу акцій протягом 15 робочих днів із дати надходження до реєструючого органу зазначених вище документів. Після цього ДКЦПФР протягом 3 робочих днів із дати видання розпорядження про припинення обігу акцій направляє його емітенту та реєстродержателю (при документарній формі випуску акцій) або депозитарію (при бездокументарній формі випуску акцій), який обслуговує цього емітента.

 

Виявлення кредиторів та задоволення їх вимог

Крім опублікування оголошення про ліквідацію юридичної особи, заходом щодо виявлення кредиторів також є направлення відповідних письмових повідомлень самим кредиторам. Цей обов’язок покладено на ліквідаційну комісію.

Ліквідаційна комісія юрособи відкриває єдиний поточний рахунок, на якому акумулюються грошові кошти юридичної особи

(див. Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджену постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492). Закриття інших рахунків, які не використовуються для проведення ліквідаційної процедури, здійснюється ліквідаційною комісією на підставі заяви про закриття рахунка та нотаріально посвідченої копії рішення учасників або суду.

Паралельно зі здійсненням заходів щодо виявлення кредиторів

ліквідаційна комісія повинна провести інвентаризацію та оцінку майна юридичної особи.

Обов’язок проведення інвентаризації передбачено

п.п. «ж» п. 3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69. Провести інвентаризацію необхідно до складання проміжного ліквідаційного балансу.

Проведення інвентаризації при ліквідації здійснюється в загальному порядку. При цьому здійснюється інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, тобто всіх активів та зобов’язань. Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському та податковому обліку.

Також

ГКУ та Закон про госптовариства передбачають необхідність здійснення ліквідаційною комісією оцінки майна юрособи, яка ліквідується. Звертаємо увагу: згідно зі ст. 7 Закону про оцінку майна при ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною (комунальною) часткою майна проведення оцінки майна є обов’язковим. У цьому випадку до оцінки залучаються суб’єкти оціночної діяльності. В інших — оцінка майна здійснюється ліквідаційною комісією.

Після проведення всіх зазначених дій, закінчення строку пред’явлення вимог кредиторів

ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юрособи або, якщо йдеться про примусову ліквідацію, судом.

Далі здійснюється задоволення вимог кредиторів, які було заявлено в установлений рішенням про ліквідацію строк, із виявленого ліквідаційною комісією майна юрособи. Слід зазначити, що кредитори можуть заявляти вимоги не тільки за зобов’язаннями, за якими строк виконання вже настав, а й за зобов’язаннями, строк виконання яких настає пізніше. Таку можливість їм надано у зв’язку з тим, що юрособа-боржник ліквідується, після чого заявити свої вимоги вони вже не зможуть.

При цьому важливо пам’ятати, що законодавство встановлює черговість задоволення вимог кредиторів. За загальним правилом, виділяються такі

черги кредиторів (ч. 1 ст. 112 ЦКУ):

у першу чергу

задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

у другу —

задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

у третю чергу

задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);

у четверту

— усі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Але

щодо акціонерних товариств після набуття чинності новим Законом про АТ діє більш спеціальна норма, що встановлює черговість погашення вимог кредиторів (ст. 89). Перші три черги задоволення вимог кредиторів збігаються, у решті це питання врегульовано більш конкретно:

у першу чергу

задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

у другу —

вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

у третю чергу

задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);

у четверту

— виплати нарахованих, але не виплачених дивідендів за привілейованими акціями;

у п’яту

— виплати за привілейованими акціями, що підлягають викупу;

у шосту

— виплати ліквідаційної вартості привілейованих акцій;

у сьому

— виплати за простими акціями, що підлягають викупу;

у восьму

— розподіл майна між акціонерами — власниками простих акцій товариства пропорційно кількості акцій, що їм належать;

у дев’яту

— усі інші вимоги.

Одним із дискусійних є питання про те,

чи має бути задоволено вимоги кредиторів, заявлені після закінчення встановленого строку. ЦКУ у зв’язку з цим передбачає, що вимоги кредитора, заявлені після закінчення строку, установленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна юрособи, яка ліквідується, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Однак заявити такі вимоги кредитор може до складання ліквідаційного балансу.

Крім того, вимоги кредиторів, які ліквідаційна комісія не визнала або відмовила в їх задоволенні,

кредитор може заявити в судовому порядку. Для цього в нього є місяць із дня отримання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог. Але подання такого позову не припиняє процедуру ліквідації. Відповідно, якщо позов буде задоволено, але на цей момент юрособу вже буде ліквідовано, вимоги кредитора можуть бути задоволено за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юрособи (ч. 3 ст. 112 ЦКУ). Таке майно може бути вже розподілено між колишніми учасниками юрособи, отже, з вимогою про його передання кредитор повинен звертатися вже до колишніх учасників, які виступатимуть солідарними боржниками за цим зобов’язанням. Інакше кажучи, якщо один із них задовольнить вимоги такого кредитора, то він може звернутися до інших учасників з вимогою відшкодувати йому в рівних пропорціях витрати, понесені у зв’язку із задоволенням вимоги кредитора.

Якщо кредитор не заявляє своїх вимог у процесі ліквідації юрособи або не оскаржує в установлений строк відмову ліквідаційної комісії в задоволенні його вимог, або якщо суд у подальшому відмовляє йому в задоволенні таких вимог, вони

вважаються погашеними. Погашеними також вважатимуться вимоги, які хоча і були визнані судом, але не були задоволені у зв’язку з відсутністю майна юрособи, яка ліквідується.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс

. Він підписується всіма членами ліквідаційної комісії. Їх підписи має бути нотаріально посвідчено (див. також лист Держкомпідприємництва від 25.04.2006 р. № 3127 на с. 45 ). Після цього ліквідаційний баланс затверджується загальними зборами учасників.

Слід також мати на увазі, що

в окремих випадках достовірність та повнота ліквідаційного балансу юрособи має бути підтверджена висновком аудитора. Це стосується господарських товариств, за винятком товариств із річним господарським оборотом менше ніж 250 нмдг та сільськогосподарських кооперативів або їх об’єднань (див. також лист Держкомпідприємництва від 29.05.2008 р. № 4518 на с. 43). Ліквідаційний баланс складається в обсязі, визначеному для річної фінансової звітності, та включає баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV). Для суб’єктів малого підприємництва та представництв іноземних суб’єктів госпдіяльності — баланс та звіт про фінансові результати (див. «Вісник податкової служби України», 2009, № 37 — 38, с. 2).

Якщо за результатами складання ліквідаційного балансу встановлено, що залишилося майно юрособи, то воно передається учасникам. Так, у

ст. 21 Закону про госптовариства зазначено: грошові кошти, що належать госптовариству, уключаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків з оплати праці та виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством, та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства в порядку і на умовах, передбачених Законом та установчими документами, у 6-місячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію. Докладно про те, в якому порядку здійснюється передача майна ліквідованого госптовариства його учасникам див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 62, с. 37.

 

Інші обов’язки ліквідкомісії у взаємовідносинах з держорганами

На ліквідаційну комісію покладено також деякі зобов’язання, пов’язані з взаємовідносинами з держорганами. Зокрема, вона повинна

зняти юрособу з реєстрації:

у державній податковій службі відповідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів); зняттю з реєстрації передуватиме позапланова перевірка;

у Пенсійному фонді України відповідно до п. 3.4 Інструкції про порядок розрахунку та сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до ПФУ;

у фондах соціального страхування (Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань).

Якщо юридична особа здійснювала ліцензований вид діяльності, про припинення юрособи слід повідомити орган ліцензування з метою

анулювання ліцензії.

На ліквідаційну комісію покладено також обов’язок зі здавання документів на зберігання в архів

(ч. 3 ст. 32 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи») та передачі печатки і штампів для знищення (п.п. 3.4.2 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів).

Про всі проведені дії ліквідаційна комісія від кожного держоргану отримує відповідні довідки про відсутність заборгованостей, які потім передаються держреєстратору.

 

Унесення запису до ЄДР про припинення юрособи

Для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії має подати (направити рекомендованим листом з описом вкладення) держреєстратору такі документи:

— заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв’язку з ліквідацією (форма № 7);

— свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

— оригінал установчих документів;

— акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який затверджено рішенням засновників (учасників). Крім того, для сільськогосподарських кооперативів та окремих госптовариств подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти ліквідаційного балансу;

— довідки від органу державної податкової служби, органу Пенсійного фонду України, відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості;

— довідка архівної установи про прийняття документів, що підлягають довгостроковому зберіганню;

— при державній реєстрації ліквідації акціонерних товариств додатково подається копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена ДКЦПФР.

Повідомлення про припинення юрособи має бути опубліковано держреєстратором та містити такі відомості (

ч. 11 ст. 22 Закону № 755):

— найменування юридичної особи;

— ідентифікаційний код та місцезнаходження юрособи;

— місце і дату проведення держреєстрації юрособи.

Ми навели досить докладний алгоритм дій, які має бути вчинено при ліквідації юридичної особи. Сподіваємося, це дещо спростить цю багатоетапну і доволі складну процедуру для тих суб’єктів господарювання, яким довелося зіткнутися з необхідністю її проведення.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі