Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Працевлаштування іноземців

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Березень, 2010/№ 19
Друк
Стаття

Працевлаштування іноземців

 

Приводом для написання цієї статті стало запитання нашого читача щодо порядку працевлаштування іноземних громадян та оподаткування заробітної плати працівників-іноземців. У цій статті розглянемо особливості працевлаштування іноземних громадян в Україні, а в наступному номері нашої газети висвітлимо порядок оподаткування їх доходів у вигляді заробітної плати з урахуванням останніх змін та роз’яснень податківців.

Катерина СКРИПКІНА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

Закон № 3929

— Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.94 р. № 3929-XII.

Закон № 803

— Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.91 р. № 803-XII.

Порядок № 322

— Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений постановою КМУ від 08.04.2009 р. № 322.

Інструкція № 30

— Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні, затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 18.01.96 р. № 30 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 15.06.2007 р. № 179).

Інструкція № 58

— Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58.

Положення № 43

Положення про картку фізичної особи — платника податків, затверджене наказом ДПАУ від 27.01.98 р. № 43.

Лист № 28593

— лист ДПАУ «Щодо оглядового листа з оподаткування доходів іноземців та нерезидентів» від 23.12.2009 р. № 28593/7/17-0717.

 

Особливості працевлаштування іноземних громадян

Відразу зауважимо, що відповідно до

ч. 4 ст. 8 Закону № 3929 іноземці не можуть обіймати окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов’язано з належністю до громадянства України.

Так, іноземці не можуть обіймати такі посади:

— державних службовців (

ст. 4 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII);

— суддів (

ст. 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.92 р. № 2862-ХII);

— митників (

ст. 412 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV);

— міліціонерів (

ст. 17 Закону України « Про міліцію» від 20.12.90 р. № 565-XII);

— кадрового складу СБУ (

ст. 19 Закону України «Про службу безпеки України» від 25.03.92 р. № 2229-XII);

— прокурорів (

ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» від 25.03.92 р. № 1789-XII).

Крім того, іноземці не можуть бути нотаріусами (

ст. 3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.93 р. № 3425-ХII).

Аудиторами у складі аудиторських фірм — резидентів іноземці можуть бути тільки за наявності в них Сертифікатів аудитора України, виданих Аудиторською палатою України (

п. 6.23 рішення Аудиторської палати України «Про затвердження Положення про сертифікацію аудиторів» від 31.05.2007 р. № 178/6).

На інші посади та робочі місця іноземних громадян може бути працевлаштовано тільки в разі особливої необхідності.

Відповідно до

ч. 3 ст. 8 Закону № 3929 та ч. 2 ст. 8 Закону № 803 іноземці, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, отримують право на трудову діяльність тільки за умови оформлення в установленому порядку в державній службі зайнятості дозволу на використання праці іноземців в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Дозволи на використання праці іноземців видаються відповідно до Порядку № 322, який набрав чинності 15 травня 2009 року.

Дозвіл на використання праці іноземця видається роботодавцю в разі відсутності у країні (регіоні) працівників, здатних виконувати відповідні роботи або в разі наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України (

п. 2 Порядку № 322).

Отже, підприємства, установи й організації незалежно від форми власності та господарювання, іноземні суб’єкти господарської діяльності, що діють на території України, для цілей тимчасового використання праці іноземців повинні заздалегідь отримати відповідний дозвіл згідно з

Порядком № 322. Згідно з роз’ясненнями ДПАУ (див. лист № 28593 ) такий дозвіл повинні отримувати й фізичні особи — підприємці, які приймають на роботу іноземців.

Разом із тим, окремі категорії іноземців може бути працевлаштовано

без отримання дозволу на використання праці іноземців. До них належать:

— іноземці,

які постійно проживають в Україні (іноземці, які в’їхали на територію України на підставі віз IM-2, ІМ-3 і які мають документ, що підтверджує право на постійне проживання), та інші іноземці у випадках, передбачених міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України (п. 13 постанови № 322);

— іноземці,

найняті інвестором у межах та на посади (спеціальності), визначені угодою про розподіл продукції (ч. 3 ст. 8 Закону № 3929, п. 2 ст. 35 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» від 14.09.99 р. № 1039-ХIV*);

* Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» 25.12.2008 р. № 799-VI дію п. 2 ст. 35 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» від 14.09.99 р. № 1039-ХIV припинено до 1 січня 2011 року.

— іноземні громадяни, які працюють

у представництвах іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні (іноземці, які в’їхали на територію України на підставі ділової візи «Б») за умови реєстрації представництва іноземного суб’єкта господарської діяльності згідно з Інструкцією № 30 з отриманням Свідоцтва про реєстрацію представництва. На це вказують Інспекція з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення (див. лист від 24.03.2006 р. № ДЦ-12-1556/0/6-06) та ДПАУ (див. лист № 28593). Іноземним працівникам представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності Міністерством економіки видаються спеціальні службові картки, що діють на всій території України (п. 16 Інструкції № 30).

Зауважимо: чинним законодавством України не передбачено отримання дозволу на працевлаштування іноземцями, які оформили свої правовідносини з роботодавцями на підставі цивільно-правових договорів.

 

Порядок отримання дозволу на використання праці іноземця

Дозвіл на використання праці іноземця (далі — Дозвіл) видається роботодавцю Державним центром зайнятості або за його дорученням центром зайнятості Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами зайнятості відповідно до

Порядку № 322.

Дозвіл може отримати роботодавець, який

зареєстрований у центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — Фонд) і не має заборгованості перед ним.

Перелік документів, які роботодавець повинен подати до центру зайнятості для отримання і продовження строку дії Дозволу, наведемо в таблиці.

 

Перелік документів, необхідних для отримання та продовження строку дії дозволу на використання праці:

«звичайного» іноземця

іноземця, направленого іноземним суб’єктом господарювання в Україну для виконання визначеного обсягу робіт або надання послуг на підставі договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання

іноземця, який належить до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії» або «особи, які надають послуги без комерційної присутності в Україні»

1

2

3

1. Заява.
2. Дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см.
3. Обґрунтування доцільності використання праці іноземця і можливості створення для нього відповідних умов для перебування і роботи.
4. Документ (наказ, витяг з протоколу, довіреність тощо), оформлений у встановленому порядку, який посвідчує право особи представляти інтереси роботодавця в центрі зайнятості.
5. Довідка органу державної податкової служби про сплату роботодавцем податків і зборів (обов’язкових платежів).
6. Довідка центру зайнятості про відсутність у роботодавця заборгованості перед Фондом. 7. Квитанція про внесення плати за розгляд заяви.

8. Копія проекту трудового договору (контракту), засвідчена роботодавцем.
9. Довідка, скріплена печаткою та завірена підписом роботодавця (у разі наявності на підприємстві режимно-секретного органу — також підписана його керівником), про те, що робоче місце або посада, на яких використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства не пов’язані з належністю до громадянства України і не потребують надання допуску до державної таємниці.

10. Довідка органу міграційної служби про відсутність (наявність) судимості в іноземця, який на момент оформлення дозволу перебуває на території України.
11. Довідка уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу перебуває за межами України, не відбуває покарання за скоєння злочину та не перебуває під слідством.
12. Копія статуту та свідоцтва про державну реєстрацію роботодавця, засвідчені в установленому порядку.
13. Копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця.
14. Копії сторінок паспортного документа іноземця, що містять основні ідентифікаційні дані

1. Заява.
2. Дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см.3. Документ (наказ, витяг із протоколу, довіреність тощо), оформлений у встановленому порядку, який посвідчує право особи представляти інтереси роботодавця в центрі зайнятості.
4. Довідка органу державної податкової служби про сплату роботодавцем податків і зборів (обов’язкових платежів).
5. Довідка центру зайнятості про відсутність у роботодавця заборгованості перед Фондом.
6. Квитанція про внесення плати за розгляд заяви.
7. Довідка, скріплена печаткою та завірена підписом роботодавця (у разі наявності на підприємстві режимно-секретного органу — також підписана його керівником), про те, що робоче місце або посада, на яких використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства не пов’язані з належністю до громадянства України і не потребують надання допуску до державної таємниці.
8. Копія договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання.

9. Довідка органу міграційної служби про відсутність (наявність) судимості в іноземця, який на момент оформлення дозволу перебуває на території України.

10. Довідка уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу перебуває за межами України, не відбуває покарання за скоєння злочину та не перебуває під слідством.
11. Копія статуту та свідоцтва про державну реєстрацію роботодавця, засвідчені в установленому порядку.
12. Копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця.
13. Копії сторінок паспортного документа іноземця, що містять основні ідентифікаційні дані

1. Заява.
2. Дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см.
3. Документ (наказ, витяг із протоколу, довіреність тощо), оформлений у встановленому порядку, який засвідчує право особи представляти інтереси роботодавця в центрі зайнятості.
4. Довідка органу державної податкової служби про сплату роботодавцем податків і зборів (обов’язкових платежів).
5. Довідка центру зайнятості про відсутність у роботодавця заборгованості перед Фондом.
6. Квитанція про внесення плати за розгляд заяви.
7. Довідка, скріплена печаткою та завірена підписом роботодавця (у разі наявності на підприємстві режимно-секретного органу — також підписана його керівником), про те, що робоче місце або посада, на яких використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства не пов’язані з належністю до громадянства України і не потребують надання допуску до державної таємниці.

8. Довідка органу міграційної служби про відсутність (наявність) судимості в іноземця, який на момент оформлення дозволу перебуває на території України.
9. Довідка уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що

іноземець, який на момент оформлення дозволу перебуває за межами України, не відбуває покарання за скоєння злочину та не перебуває під слідством.
10. Копія статуту та свідоцтва про державну реєстрацію роботодавця, засвідчені в установленому порядку.
11. Копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця.
12. Копії сторінок паспортного документа іноземця, що містять основні ідентифікаційні дані.
13. Рішення іноземного суб’єкта господарювання про переведення іноземця на роботу в Україну.
14. Копія контракту іноземця з іноземним суб’єктом господарювання про переведення на роботу в Україну з визначенням строку роботи в Україні.
15. Копія контракту про безпосереднє надання послуг в Україні (для іноземця, який належить до категорії «особи, які надають послуги без комерційної присутності в Україні»)

 

Усі документи, видані зарубіжною країною та складені іноземною мовою, має бути перекладено українською, посвідчено згідно із законодавством країни їх видачі та легалізовано в МЗС, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно з

п. 9 Порядку № 322 рішення про видачу або відмову у видачі Дозволу, продовження строку його дії приймається протягом 30 календарних днів із дня отримання пакета перелічених документів. Про прийняте рішення центр зайнятості повідомляє роботодавця письмово.

У разі позитивного рішення Дозвіл на використання праці іноземців, у тому числі іноземців, направлених іноземним суб’єктом господарювання в Україну для виконання визначеного обсягу робіт або надання послуг на підставі договору (контракту), укладеного між українським та іноземним суб’єктами господарювання, видається

на строк до одного року .

Дозвіл на використання праці іноземців, що належать до категорії «

внутрішньокорпоративні цесіонарії» або «особи, які надають послуги без комерційної присутності в Україні», видається на строк не більше ніж три роки. Строк дії такого дозволу може бути продовжено на два роки.

Для продовження строку дії Дозволу роботодавець подає в центр зайнятості не пізніше ніж за місяць до закінчення строку його дії весь пакет документів, наведених у таблиці для відповідної категорії іноземців.

Плата за розгляд заяви

про надання Дозволу та продовження строку його дії здійснюється роботодавцем. Її розмір становить чотири мінімальні заробітні плати.

Копії Дозволу

, засвідчені в установленому порядку, роботодавець:

надає іноземцю;

— надсилає

консульській установі України за постійним місцем проживання іноземця з метою оформлення візи відповідного типу для в’їзду його в Україну, органу міграційної служби для реєстрації тимчасового місця проживання іноземця в Україні.

Після закінчення строку дії Дозвіл має бути повернено роботодавцем до центру зайнятості.

Дозвіл на використання праці іноземців

не видається і строк його дії не продовжується в таких випадках:

— у документах, поданих для оформлення дозволу, містяться відомості, що суперечать вимогам законодавства та міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;

— трудовим договором (контрактом) передбачено умови праці іноземця гірші, а розмір заробітної плати менший, ніж для громадян України, які виконують аналогічну роботу;

— роботодавець має намір найняти іноземця на роботу, яка відповідно до законодавства пов’язана з належністю до громадянства України та/або потребує надання допуску до державної таємниці;

— виявлено факти подання роботодавцем свідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

— є рішення відповідних органів про видворення іноземця за межі України;

— минуло менше одного року з дати попередньої відмови іноземцю в оформленні візи ІМ-1 або анулювання попереднього Дозволу;

— роботодавець має заборгованість перед Фондом;

— іноземець на момент оформлення Дозволу відбуває покарання за скоєння злочину або перебуває під слідством;

— роботодавець порушив строки подання документів на продовження строку дії Дозволу;

— унаслідок змін на ринку праці у країні (регіоні) відпадає необхідність використання роботодавцем праці іноземця.

Дозвіл на використання праці іноземця

анулюється в таких випадках:

— дострокове розірвання з роботодавцем трудового договору (контракту);

— установлення факту підробки документів або надання роботодавцем неправдивих відомостей у документах, на підставі яких видано Дозвіл (продовжено строк його дії);

— скорочення строку тимчасового перебування іноземця в Україні в установленому законодавством порядку або його видворення за межі України;

— установлення факту використання праці іноземця на інших умовах, ніж ті, які зазначено в Дозволі, або іншим роботодавцем.

Відповідно до

п. 17 Порядку № 322 роботодавець протягом трьох робочих днів із дати початку та припинення роботи іноземця письмово повідомляє центр зайнятості про дату початку та припинення роботи, забезпечує реєстрацію паспортного документа іноземця у відповідному органі міграційної служби, про що протягом п’яти робочих днів інформує центр зайнятості.

Якщо іноземець без поважних причин

не приступив до роботи в передбачений трудовим договором (контрактом) строк, роботодавець протягом трьох робочих днів має повідомити про це письмово відповідні органи міграційної служби, державної прикордонної служби і центр зайнятості.

Якщо Дозвіл анульовано або якщо іноземець без поважних причин не приступив до роботи в передбачений трудовим договором (контрактом) строк, такого іноземця може бути видворено за межі України. При цьому роботодавець, який запросив його на роботу, зобов’язаний відшкодувати державі витрати, пов’язані з видворенням.

Звертаємо увагу: за використання праці іноземців без Дозволу державна служба зайнятості з роботодавця стягує штраф за кожного такого іноземця в двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, установленої законом (

п. 19 Порядку № 322).

Відмова у видачі Дозволу, у продовженні строку його дії або анулювання Дозволу може бути оскаржена в Державному центрі зайнятості або в суді (

п. 21 Порядку № 322).

 

Ідентифікаційний номер для працівника-іноземця

Відповідно до

п. 2.1 Закону № 889 платниками податку з доходів фізичних осіб є як резидент, так і нерезидент, який отримує доходи із джерелом їх походження з території України.

Статтею 5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів» від 22.12.94 р. № 320/94-ВР

передбачено, що інформацію про осіб, які постійно проживають в Україні і зобов’язані сплачувати податки, а також про осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, але згідно з чинним законодавством зобов’язані сплачувати податки в Україні, має бути внесено до Державного реєстру.

Таким чином, для іноземців, які прибули на територію України з метою отримання доходу, у тому числі у вигляді заробітної плати,

отримання ідентифікаційного номера є обов’язковим. На це звертає увагу ДПАУ в листах від 18.09.2008 р. № 8973/6/29-3016, № 28593.

Згідно з

п. 2.4 Положення № 43 картка фізичної особи — платника податків, в якій зазначено присвоєний їй ідентифікаційний номер (далі — Картка), видається іноземним громадянам після виконання вимог Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою КМУ від 29.12.95 р. № 1074.

Іноземні громадяни реєструються та отримують Картку в державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі при наданні паспортного документа та засвідченого в установленому законодавством порядку перекладу українською мовою паспортного документа (

п. 2.5 Положення № 43).

Якщо іноземний громадянин не може отримати ідентифікаційний номер особисто, він може довірити зробити це іншій фізичній особі на підставі нотаріально посвідченої довіреності на отримання Картки. Довірена особа для отримання Картки подає:

— особистий паспорт громадянина України (паспортний документ);

— паспортний документ іноземного громадянина або його ксерокопію (з чітким зображенням), в якому зазначено такі дані: прізвище, ім’я, по батькові, місце народження, місце проживання, дата народження;

— засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою паспортного документа;

— нотаріально посвідчену довіреність на отримання Картки.

Отже, іноземець, якого працевлаштовує роботодавець, повинен мати ідентифікаційний номер, який необхідний, зокрема, для відображення сум нарахованого (виплаченого) йому доходу та утриманого (перерахованого) податку в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ.

 

Трудові книжки та службові картки

Відповідно до

ч. 2 ст. 48 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. та п. 1.1. Інструкції № 58 трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації всіх форм власності більше п’яти днів.

Таким чином, і на працівників-іноземців роботодавець зобов’язаний заповнювати трудові книжки за формою, установленою законодавством України, і вести їх у загальному порядку, як і на працівників — громадян України.

Для фізичних осіб, які працюють в іноземних представництвах, у

п. 2.20 Інструкції № 58 установлено особливі правила заповнення трудових книжок.

Так, трудові книжки громадян, які працюють за трудовими договорами в іноземних представництвах, в іноземних кореспондентів, працівників міжнародних організацій та інших прирівняних до них іноземців на території України, зберігаються: у м. Києві — у Генеральній дирекції Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв, в Автономній Республіці Крим — у філії Генеральної дирекції Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв м. Ялти, в областях — в управліннях зовнішніх відносин та зовнішньоекономічної діяльності облдержадміністрацій або підприємствах, визначених обласними державними адміністраціями, у м. Севастополі — у міській державній адміністрації. Зазначені організації роблять відмітки у трудових книжках про прийняття на роботу та про звільнення з роботи відповідно до трудових договорів та довідок наймачів.

Зауважимо: Мінпраці в

листі від 12.03.2007 р. № ДЦ-12-1251/0/6-07 вказує на те, що Інструкція № 58 не передбачає ведення трудових книжок на іноземців. Однак, на нашу думку, це не означає, що трудові книжки на працівників-іноземців вести не потрібно. Такий висновок суперечив би п. 1.1 Інструкції № 58. Адже жодних винятків Інструкція № 58 для цієї категорії працівників не містить.

Як уже зазначалося, іноземним працівникам представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності Міністерством економіки видаються спеціальні службові картки, що діють на всій території України (

п. 16 Інструкції № 30).

Такими є на сьогодні правила працевлаштування іноземних громадян. Як бачимо, використовувати працю іноземців можна тільки в разі особливої необхідності. Роботодавцям, в яких виникла така необхідність, стане в нагоді матеріал цієї статті.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі