Обіг векселів: видача, передача, погашення

В обраному У обране
Друк
Редакція ПБО
Податки & бухоблік Березень, 2010/№ 22
Стаття

Обіг векселів: видача, передача, погашення

 

Ніщо так не свідчитиме про надійність, як тривала перевірка часом. Особливо, якщо йдеться про грошові відносини. Вексель вважається одним із найстаріших фінансових інструментів. Його появу пов’язують з Італією й датують ХІІ століттям. Про те, що сьогодні є векселем, коли і при дотриманні яких вимог його можна використовувати, розповімо в цій статті.

Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»

 

Вексель: загальні моменти

Вексель

— це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) (ст. 14 Закону № 3480).

Фахівці справедливо вказують на деяку некоректність включення до наведеного визначення слів «безумовне грошове зобов’язання

векселедавця», оскільки ця ознака повною мірою застосовна тільки до простого векселя, коректніше говорити про безумовне грошове зобов’язання векселедавця або трасата).

Як би там не було, незважаючи на цей недолік, наведене поняття дозволяє виділити такі основні

ознаки векселя:

1) це

цінний папір, а отже, операції за участі векселя повинні здійснюватися з дотриманням законодавства про цінні папери;

2) вексель підтверджує існування

грошового зобов’язання, тобто зобов’язання, яке має погашатися грошима;

3) зобов’язання, яке підтверджує вексель, є

безумовним, тобто його виконання не ставиться в залежність від якихось дій чи бездіяльності векселедержателя або третіх осіб, тих чи інших обставин, у тому числі тих, які зумовили видачу векселя (постанова ВГСУ від 05.11.2008 р. № 8/80-08).

Векселі, як відомо, бувають двох видів:

прості та переказні. Їх головна відмінність полягає в механізмі використання.

Умовно алгоритм дій при використанні

простого векселя може виглядати так (див. рис. 1):

 

 

Використання

переказного векселя здійснюється за дещо іншим алгоритмом (див. рис. 2):

 

 

Як бачимо, у простому векселі беруть участь тільки дві сторони: векселедавець та векселедержатель. Перша сторона видає вексель та зобов’язується здійснити платіж за ним. Друга сторона у визначений строк має право отримати за векселем зазначену в ньому суму грошей. У відносинах за переказним векселем є ще третя сторона — платник (трасат). Він зобов’язаний сплатити вексельну суму при погашенні векселя.

 

Обов’язкові реквізити векселя

Насамперед зауважимо, що вексель складається в

документарній формі. Заборону на існування векселя в бездокументарній формі прямо встановлено у ст. 5 Закону № 2374.

Отже,

які реквізити повинен містити вексель.

Почнемо з переказного векселя (див. табл. 1).

 

Таблиця 1

Реквізити переказного векселя

Примітки

1

2

Назва «Переказний вексель», яка включається в текст документа та зазначається мовою складання векселя

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається українською мовою

Безумовний, тобто без прив’язки до будь-яких обставин чи дій, наказ сплатити зазначену у векселі суму грошей

Безумовність вексельного зобов’язання означає, що воно не повинне ставитися в залежність від будь-яких причин чи умов. Відсутність обумовленості визначає абстрактний характер вексельного зобов’язання, тобто вексельне зобов’язання не повинне залежати від обставин, що зумовили видачу векселя. У тому числі немає такої залежності й від договору, для оплати товарів, робіт, послуг за яким видано вексель. Інакше кажучи, якщо такий договір буде визнано недійсним, це не позбавляє вексель його сили.

Щодо зазначеної у векселі суми, то тут також слід пам’ятати декілька правил: якщо належна до сплати сума виражена словами та цифрами, то в разі розбіжностей між цими позначеннями підлягає сплаті сума, зазначена словами. Якщо сума виражена кілька разів словами або цифрами, то при виявленні розбіжностей підлягає сплаті менша сума

Найменування особи, яка повинна здійснити платіж (трасат)

 

Вказівка строку платежу

Переказний вексель може бути видано з таким строком платежу: за пред’явленням; у визначений строк від моменту пред’явлення; у визначений строк від дати складання; у визначену дату.

Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.Водночас, якщо строк платежу зовсім не буде зазначено, це не призведе до втрати векселем його сили. У цьому випадку вважається, що вексель підлягає оплаті за пред’явленням

Вказівка місця, в якому має бути здійснено платіж

Якщо місце платежу спеціально не зазначено, місцем платежу вважається місце, вказане поряд з найменуванням трасата

Найменування особи, якій або за наказом якої має бути здійснено платіж

Найменування трасанта або векселедавця, інших осіб, на яких покладено обов’язок за векселем, заповнюється мовою, якою зазначено їх офіційне найменування в установчих документах

Зазначення дати та місця складання векселя

Незазначення місця складання векселя також не призводить до втрати ним сили. Місцем складання в такому разі вважається місце, зазначене поряд з найменуванням трасанта

Підпис особи, яка видає вексель (трасант)

Якщо на переказному векселі є підписи осіб, неспроможних брати зобов’язання за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, проставляння яких з будь-яких інших підстав не може зобов’язати осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель було підписано, то зобов’язання інших осіб, які поставили на ньому свої підписи, є юридично дійсними.Кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам стає зобов’язаним за векселем, і якщо він здійснить за ним платіж, у нього будуть ті самі права, які були б в особи, за яку він мав намір діяти. Це ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.Отже, особа, яка отримала вексель, в якому проставлений підпис особи, не уповноваженої діяти від імені підприємства, не може вимагати виконання від підприємства, від імені якого вексель було видано. Водночас векселедержатель може пред’явити вимоги здійснити платіж від осіб, які підписали такий вексель, у тому самому обсязі, неначебто вони видали вексель від себе особисто.Крім того, згідно з позицією Пленуму ВСУ в разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов’язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов’язання переноситься на представника не в повному обсязі, а тільки в межах перевищення (п. 9 постанови № 5).

Слід також звернути увагу на вимоги до підпису, що висуваються Законом № 2374:

від імені юридичних осіб — підпис проставляється власноруч керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юрособи) або уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;

від імені фізичних осіб — проставляється власноруч такою фізособою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера (крім випадків, коли ІІН відсутній в осіб, які у зв’язку зі своїми релігійними або іншими переконаннями відмовилися від прийняття ІІН та офіційно повідомили про це відповідні держоргани*), та паспортних даних векселедавця-трасанта (серія і номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності)

* У паспорті таких фізосіб має бути відмітка органу внутрішніх справ про наявність у них права на здійснення платежів без ІІН, передбачена Порядком внесення відмітки в паспорт громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи — платника податків та інших обов’язкових платежів, затвердженим наказом ДПАУ, МВС від 19.10.2004 р. № 602/1226.

 

За загальним правилом,

відсутність будь-якого з перелічених реквізитів (крім тих, щодо яких у примітках зроблено відповідні застереження) тягне втрату документом сили переказного векселя. Це правило кореспондує закріпленій у ч. 2 ст. 196 ЦКУ нормі, згідно з якою документ, що не містить обов’язкових реквізитів цінних паперів та не відповідає формі, установленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Тепер розповімо про те,

які реквізити повинен містити простий вексель (див. табл. 2).

 

Таблиця 2

Реквізити простого векселя

Примітки

Назва «Простий вексель», яка включається в текст документа

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається українською мовою*

Вказівка на безумовний обов’язок сплатити визначену суму грошей

Вимоги, аналогічні зазначеним у табл. 1

Вказівка строку платежу

Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред’явленням

Вказівка місця, в якому має бути здійснено платіж

Спеціальна вказівка на місце, в якому має бути здійснено платіж, може у векселі бути відсутньою. У цьому випадку місцем платежу вважатиметься місце, де видано документ

Найменування особи, яка або за наказом якої має бути здійснено платіж

Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов’язаних за векселем осіб заповнюється мовою, якою офіційне найменування зазначене в їх установчих документах

Вказівка дати і місця складання простого векселя

Простий вексель, в якому не зазначено місце його видачі, вважається виданим в місці, зазначеному поряд з найменуванням векселедавця

Підпис особи, яка видає документ (векселедавець)

Вимоги, аналогічні зазначеним у табл. 1

* Судова практика щодо застосування цього пункту складається досить суперечливо: є судові рішення, що визнають можливість заповнення векселя російською (п. 4 Інформаційного листа ВАСУ від 20.04.2001 р. № 01-8/480), і такі, що виходять з того, що в цьому випадку матиме місце дефект форми (постанова ВГСУ від 01.06.2004 р. у справі № 2-22/13143-2003).

 

Як бачимо, простий вексель містить ті самі реквізити, що і переказний, за винятком найменування платника, яке в простому векселі не вказується. Крім того, через свою природу простий вексель містить зобов’язання векселедавця, оскільки він же є платником. Переказний вексель первісно закріплює вказівку для третьої особи сплатити за векселем. До моменту здійснення акцепту (тобто надання згоди на оплату векселя) на векселі особа, зазначена в переказному векселі як платник, не зобов’язана виконувати зобов’язання, що випливають із векселя (на відміну від векселедавця за простим векселем, який автоматично стає зобов’язаним за векселем після його підписання та видачі). Платник стає векселезобов’язаною особою і називається акцептантом тільки після проставляння акцепту на самому векселі.

Звернемо також увагу ще на один момент у частині оформлення «вексельних» відносин: згідно з

ч. 3 ст. 4 Закону № 2374 умова про проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі. Як ми підкреслювали ще в першому коментарі до Закону № 2374 відразу після його прийняття, включення цієї умови має захистити суб’єктів від несумлінних продавців, які в іншому випадку мали б можливість стягнути суму боргу в подвійному розмірі: один раз за договором купівлі-продажу, а другий — за векселем.

Сторони договору, в якому первісно була узгоджена оплата грошовими коштами, на підставі додаткової угоди до нього можуть змінити форму грошової оплати на вексельну, оскільки це не заборонено

Законом № 2374. Така додаткова угода є невід’ємною частиною договору.

Вексель (як переказний, так і простий) складається в документарній формі на бланку з відповідним ступенем захисту від підробки

. Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків затверджено рішенням ДКЦПФР від 22.11.2001 р. № 338. При придбанні бланків (в уповноважених банках) їх покупці, крім вартості бланків, сплачують держмито за кожний бланк у розмірі 10 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 1,7 грн.

 

Дефект форми

Як визнають суди,

єдиною підставою позбавлення векселя вексельної сили є дефект його форми . Інші підстави не передбачені (постанови ВСУ від 01.12.2009 р. № 38/51, від 20.03.2007 р. № 10/349/04-НР).

Що слід вважати дефектом форми?

Як прямо передбачено

Уніфікованим законом, відсутність обов’язкових для зазначення реквізитів спричинює втрату векселем його сили.

Наведемо приклад із судової практики. Відсутність найменування особи, яка або за наказом якої має бути здійснено платіж, або вказівки місцезнаходження векселедавця, на думку ВГСУ, означає, що вексель має дефект форми, а отже, підлягає визнанню недійсним (

постанови ВГСУ від 02.09.2009 р. № 29-28/177-08-5087, від 22.07.2009 р. № 38/51). Водночас розміщення реквізиту не в тій графі не розцінюється судами як його відсутність, оскільки Уніфікований закон не встановлює послідовності розміщення обов’язкових реквізитів і не пов’язує дійсність векселя з будь-якою послідовністю розміщення реквізитів.

Зворотна ситуація — наявність на векселі будь-яких позначок, що не мають на меті зумовити зобов’язання сплатити, яке в ньому міститься, — не спричинює недійсності векселя.

До дефекту форми не призводить внесення до його тексту змін.

Але при цьому має бути дотримано порядок внесення таких змін. Так, відповідно до ст. 13 Закону № 2374 зміни до тексту векселя можуть вноситися з ініціативи його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін. Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів «відповідно до змін» із зазначенням дати внесення змін. Крім того, зміни в тексті векселя має бути підписано в тому самому порядку, що і сам вексель.

Зміни також можуть стосуватися строку платежу, і це не спричинятиме дефекту форми векселя (див.

роз’яснення ДКЦПФР від 17.01.2006 р. № 1). Якщо змінюється строк платежу за переказним векселем, держатель векселя повинен отримати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя відповідно до нового строку. Якщо акцепт уже було здійснено раніше, то держатель векселя повинен отримати додаткову згоду акцептанта відповідно до нового строку. Якщо держатель векселя, який погодився на внесення змін до тексту векселя, має намір зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен отримати й їх згоду. Інакше попередні індосанти несуть таку саму відповідальність, як і до внесення змін.

Векселем із дефектом форми також не може вважатися документ, в якому є виправлення, пошкодження, описки тощо, за умови, що він містить всі необхідні реквізити (

п. 3 постанови № 5, постанова ВГСУ від 31.03.2005 р. у справі № 12/171).

Якщо все ж буде встановлено, що вексель не має обов’язкових реквізитів, а отже, втрачає «вексельну» силу та статус цінного папера, таким документом можна спробувати скористатися як звичайною борговою розпискою (

п. 3 постанови № 5).

 

Видача векселя

Як правило, свої зобов’язання з видачі векселя векселедавець виконує в момент оформлення

акта його приймання-передачі. Чинне законодавство не висуває будь-яких спеціальних вимог до форми такого акта. Тому сторони складають його в довільній формі з урахуванням таких основних реквізитів, як тип векселя, найменування векселедавця (емітента), номінальна вартість, дата складання та строк платежу. В акті приймання-передачі векселя також зазначають місце та дату його складання, осіб, уповноважених на передачу та приймання векселя. Акт приймання-передачі, оскільки він є первинним документом, скріплюють підписами уповноважених осіб та печаткою (за їх наявності) векселедавця та векселедержателя. Уповноважена особа векселедержателя отримує вексель на підставі довіреності на одержання цінностей. На необхідність оформлення приймання-передачі векселів за довіреністю свого часу вказував Мінфін (див. лист від 26.02.2001 р. № 061-307/13-207).

Основна вимога, про яку слід пам’ятати, видаючи вексель, — це

вимога про його товарність. Її немає в Уніфікованому законі, але є в Законі № 2374.

Так, згідно зі

ст. 4 Закону № 2374 видавати переказні та прості векселі можна тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Тому ми, розглядаючи питання використання вексельної форми розрахунків, завжди звертаємо увагу на

необхідність точного дотримання порядку видачі векселя: спочатку йде поставка товару (виконання робіт, надання послуг), а лише потім відбувається видача векселя .

У

ст. 4 Закону № 2374 закріплено вимогу забезпеченості акцепту: на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якою або за наказом якої має бути здійснено платіж, зобов’язання, сума якого має бути не менше ніж сума платежу за векселем. Звертаємо увагу, що це правило відрізняється від вимоги, згідно з якою видавати переказні та прості векселі можна тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Отже, на відміну від неї для забезпеченості акцепту вистачає, щоб трасат або векселедавець мали відповідне зобов’язання з оплати товару (робіт, послуг). Для виникнення ж зобов’язання може бути достатньо укладення відповідного договору, тобто ще до фактичної поставки товару (виконання робіт, надання послуг).

Якими можуть бути

негативні наслідки видачі безтоварного векселя ?

Будь-які санкції чинне законодавство за такі дії не встановлює. Поки що вони існують тільки у проекті. Відповідний законопроект прийнято за основу в першому читанні, що, утім, ще не гарантує того, що він отримає статус закону. У всякому разі цей документ дозволяє судити про те, як законодавець має намір урегулювати питання про відповідальність за видачу безтоварного векселя. Законопроектом передбачено доповнення

КпАП статтею, яка спеціально передбачає штраф за порушення умов видачі векселів (видача векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без зазначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів або із зазначенням суми платежу за векселем, яка більше суми зобов’язань трасата перед трасантом, або векселедавця (за переказним векселем — трасанта) перед особою, якою або за наказом якої має бути здійснено платіж) на фізособу-векселедавця або на посадову особу юридичної особи — векселедавця (за переказним векселем — трасанта) у розмірі від 6800 до 8500 грн.

Реальнішою виглядає загроза визнання правочину, для здійснення платежу за яким видано безтоварний вексель, недійсним на підставі, що він суперечить законодавству (

ст. 215 ЦКУ). Якщо такі наслідки буде застосовано, то все отримане сторонами за договором підлягатиме поверненню. Водночас, ми первісно наполягали на позиції, згідно з якою сам вексель у цьому випадку визнаним недійсним бути не може. Із часом вона знайшла підтвердження з боку Пленуму ВСУ (див. п. 8 постанови № 5).

 

Видача

передача

Слід звернути увагу на необхідність розмежування понять «

видача векселя» та його «передача». Так, під видачею слід розуміти первісне вручення векселя, складеного однією особою на користь іншої особи — векселедержателя або ремітента, тобто при видачі виникає нове вексельне зобов’язання. Якщо ж нове вексельне зобов’язання не виникає, тобто за існуючим вексельним зобов’язанням змінюється векселеотримувач, то йдеться про «передачу» векселя.

При цьому вимога товарності висувається тільки при первісному виникненні вексельного зобов’язання. Подальша передача векселя дотримання цієї умови вже не потребує: передача може здійснюватися як до виникнення заборгованості, так і після її виникнення. Цей висновок підтверджує і практика ВГСУ (див., наприклад,

постанову ВГСУ від 05.11.2008 р. № 8/80-08).

Права за простим та переказним векселем (за винятком випадків, коли він виданий із застереженням, що унеможливлює його передачу) може бути передано за допомогою

індосаменту. Індосамент є спеціальним написом на векселі, за яким векселедержатель передає всі або тільки визначені права набувачу векселя.

Векселедавець (або платник за векселем) зобов’язаний сплатити зазначену у векселі суму як першому векселедержателю, так і будь-якій особі, вексельне право якої підтверджується безперервним індосаментним ланцюжком.

Індосамент здійснюється на векселі

(його зворотному боці) або на додатковому аркуші до нього (алонжі). При цьому індосамент може як вказувати на особу, якій або за зверненням якої має бути здійснено платіж, так і не містити такої вказівки. Тоді платіж має бути здійснено на користь будь-якої особи, яка пред’явить вексель до оплати.

За загальним правилом будь-який вексель може бути передано за допомогою індосаменту. Водночас, вексельне законодавство передбачає можливість для векселедавця заборонити здійснення індосаменту. Так, відповідно до

абз. другого ст. 11 Уніфікованого закону передбачено, що якщо векселедавець помістив у векселі слова «не за наказом», то документ може бути передано з дотриманням форми та з наслідками звичайної цесії (тобто замість вексельного законодавства такі операції регулюватимуться загальноцивільним законодавством і насамперед ЦКУ).

Будь-який індосамент повинен відповідати таким умовам

:

1. Індосамент має бути нічим не обумовлено. Будь-яка умова, що обмежує його, вважається ненаписаною.

2. Частковий індосамент вважається недійсним.

 

Вексель як предмет правочину

Чинне законодавство відносить

вексель до цінних паперів (ст. 3 Закону № 3480). У свою чергу, це зумовлює те, що вексель може виступати не засобом платежу, а самостійним предметом цивільно-правових правочинів, у тому числі правочинів купівлі-продажу (див., наприклад, постанову ВСУ від 26.08.2008 р.). Більше того, ДКЦПФР допускає ситуацію, коли за договором купівлі-продажу отримується вексель, виникає грошове зобов’язання з його оплати, з метою виконання якого цілком може бути видано вексель (лист ДКЦПФР від 08.10.2001 р. № 10806/18).

Сторони правочину, в якому вексель виступає як його самостійний предмет, мають право на власний розсуд вирішувати питання про ціну векселя, що передається. Вона може бути як вищою за номінальну вартість, так і нижчою за неї, а може й дорівнювати сумі платежу за векселем. Однак така операція вимагатиме наявності ліцензії на здійснення торгівлі цінними паперами. Уникнути необхідності її отримання можна звернувшись до послуг торговця цінними паперами або до банку, які можуть виступити посередниками.

 

Валюта векселя та валюта платежу

Закон № 2374

припускає можливість вираження суми векселя в іноземній валюті. Але при цьому зберігається правило — засобом платежу на території України є гривня. Тому згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 2374 сума векселя, виражена в іноземній валюті, на території України може бути сплачена в національній валюті України за курсом НБУ на день настання строку платежу (або, якщо боржник прострочить платіж, — на розсуд держателя векселя — на день здійснення платежу) або в іноземній валюті з дотриманням вимог валютного законодавства України, тобто за наявності валютної ліцензії.

Паралельно також зауважимо, що

векселем можна розрахуватися з нерезидентом. Про це прямо зазначено не тільки в Законі № 2374, а й у ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.

Так, у

ст. 9 Закону № 2374 установлено, що резиденти можуть видавати та індосувати векселі як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за ЗЕД-договорами відповідно до валютного законодавства України. Умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов’язково відображаються у відповідному ЗЕД-договорі. Тому така операція вимагатиме дотримання вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93:

по-перше, вексель має бути виражений

в іноземній валюті, оскільки згідно зі ст. 7 цього Декрету в розрахунках між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обігу використовується як засіб платежу іноземна валюта;

по-друге, якщо в майбутньому нерезидент — продавець товару передасть цей вексель за індосаментом резиденту України, а той пред’явить його до платежу, то

розрахунок можливий тільки у гривнях. При цьому з урахуванням ст. 41 Уніфікованого закону виходити потрібно з курсу НБУ, що діє на день платежу. Оплатити цей вексель іноземною валютою можна тільки за наявності індивідуальної ліцензії НБУ.

 

Погашення векселя

Якщо це простий вексель, то він пред’являється до оплати векселедавцю, якщо переказний — трасату векселя. При цьому складається Акт пред’явлення векселя до платежу в довільній формі.

Нагадаємо, згідно зі

ст. 6 Закону № 2374 платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Слід пам’ятати, що згідно зі

ст. 39 Уніфікованого закону платник за векселем наділений правом вимагати передачі йому оплаченого векселя з розпискою в отриманні платежу.

Важливий момент при погашенні векселя — дотримання строків платежу,

тобто моменту, коли векселедержатель отримує право вимагати платіж за векселем. Згідно зі ст. 33 Уніфікованого закону вексель може видаватися з одним із таких строків платежу:

за пред’явленням — такий вексель має бути пред’явлено до платежу протягом одного року із дня його складання, якщо тільки цей строк не зменшено векселедавцем чи індосантом або не збільшено векселедавцем;

у визначений строк від дати пред’явлення;

у визначений строк від дати складання;

у визначену дату.

Якщо строк платежу за векселем визначено з використанням одного із трьох останніх способів, такий вексель має бути пред’явлено до платежу або в день, коли він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Пропустивши строк для пред’явлення векселя до оплати, держатель векселя

позбавляється можливості здійснити протест векселя, а разом з нею — і своїх прав щодо всіх зобов’язаних за векселем осіб, крім векселедавця (ст. 53 Уніфікованого Закону), а також можливості набуття векселем статусу виконавчого документа, оскільки таким може стати тільки опротестований вексель.

Водночас

векселедержатель у разі непред’явлення векселя до оплати в установлений для платежу строк не втрачає можливості звернутися до суду з вимогою до векселедавця (лист Держкомпідприємництва від 04.12.2002 р. № 2-221/6437, п. 7 листа Вищого арбітражного суду України від 17.08.98 р. № 01-8/314). Зробити це потрібно протягом трьох років із дати настання строку платежу (ст. 70 Уніфікованого закону).

Звертаємо увагу, що правила застосування строків позовної давності у вексельних відносинах мають значні відмінності порівняно із загальноцивільними строками позовної давності. Насамперед слід пам’ятати про те, що вони

не можуть бути змінені за згодою сторін, не підлягають припиненню або відновленню. Крім того, суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення векселедержатель втрачає право звертатися з вимогою оплатити вексель (абз. четвертий п. 19 постанови № 5).

Пропуск строку пред’явлення векселя спричинює ще один негативний наслідок: векселедержатель не може стягнути санкції у вигляді відсотків за прострочення платежу, які б нараховувалися, якби вексель було пред’явлено до платежу та не оплачено. Цей висновок випливає з того, що кредитор, який не пред’явив вексель до оплати, вважається таким, що прострочив зобов’язання із застосуванням до нього наслідків, передбачених

ст. 613 ЦКУ (абз. п’ятий п. 20 постанови № 5). Одним із таких наслідків і є звільнення боржника від обов’язку сплати відсотків.

Якщо ж вексель було пред’явлено до оплати, але платіж не здійснено, векселедержатель має право вимагати не тільки сплати йому вексельної суми та відсотків* (див.

постанову ВГСУ від 11.10.2006 р. у справі № 19/113), а й відшкодування витрат, пов’язаних з опротестуванням векселя, пересиланням повідомлення, а також інших витрат. При цьому, як роз’яснив Пленум ВСУ, до складу таких витрат входять: витрати з опротестування векселя (державне мито, оплата послуг нотаріуса); витрати на відправку повідомлення (рекомендованого або цінного листа для опротестування векселя); судові та інші прямі витрати кредитора, які він поніс унаслідок невиконання вексельного зобов’язання та зв’язок яких зі стягненням заборгованості за векселем можна встановити та довести.

* При цьому, як зазначає ВГСУ, для нарахування відсотків достатньо факту нездійснення платежу за векселем у встановлений строк. Те, що вексель не було опротестовано, на можливість їх стягнення жодним чином не впливає (постанова ВГСУ від 19.03.2009 р. № 16/108-08).

Варто звернути увагу на те, що векселедавець має право здійснити часткову оплату векселя і при цьому векселедержатель не може відмовитися від прийняття цього платежу. Єдина умова — вексель до повного погашення зобов’язань залишається у векселедержателя. У цьому випадку для доведення того, що частину вексельної суми вже сплачено, векселедавець може запропонувати векселедержателю проставити на векселі відповідну відмітку про оплату та вимагати розписку на сплачену суму (див. також лист ДКЦПФР від 19.06.2006 р. № 16/01/9061).

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд