Податок на прибуток
«Податкові» витрати
Одразу зазначимо, що зміни, які стосуються «податкових» витрат, діють уже з 1 серпня 2011 року ( п. 2 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3609).
ЗВВ: розподіляються за правилами бухобліку
Переглянуто порядок податкового обліку загальновиробничих витрат. Тепер
ЗВВ відображатимуться в податковому обліку за бухобліковими правилами і включатимуться до «податкової» собівартості виготовленої та реалізованої продукції (робіт, послуг) відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку (тобто після розподілу, що проводиться згідно з п. 16 П(С)БО 16; докладніше про розподіл ЗВВ див. статтю «Загальновиробничі витрати: принципи розподілу» // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 86). У зв'язку з цим «загальновиробничий» п.п. 138.10.1 ПКУ перейшов (у складі собівартості) у самостійний п.п. 138.8.5 ПКУ.
Адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати стали «операційними»
Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати в податковому обліку з «інших»
перейшли в «операційні» — відповідні поправки внесено до п. 138.1 ПКУ.Також у
п. 138.5 ПКУ уточнення торкнулося моменту (дати) відображення в податковому обліку інших «податкових» витрат: такі витрати визнаються «податковими» в періоді їх здійснення «згідно з правилами бухгалтерського обліку». Таким чином, щодо інших «податкових» витрат належить орієнтуватися на П(С)БО і під датою їх «здійснення» розуміти момент відображення в бухобліку.У результаті таких змін склад «податкових» витрат у податковому обліку тепер виглядає так:
Склад витрат відповідно до
ПКУ| Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування | Витрати операційної діяльності | Собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.7-138.9): | — прямі матеріальні витрати |
| — прямі витрати на оплату праці | |||
| — амортизація виробничих ОЗ та НМА, безпосередньо пов'язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг | |||
| — вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних із виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг | |||
| — інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (уключаючи реактивну) | |||
| — загальновиробничі витрати | |||
| Собівартість придбаних і реалізованих товарів (п. 138.6): | — ціна придбання | ||
| — ввізне мито | |||
| — витрати на доставку | |||
| — витрати на доведення до стану, придатного для продажу | |||
| Адміністративні витрати (п.п. 138.10.2) | |||
| Витрати на збут (п.п. 138.10.3) | |||
| Інші операційні витрати (п.п. 138.10.4) | |||
| Інші витрати | Фінансові витрати (п.п. 138.10.5) | ||
| Інші витрати звичайної діяльності | |||
Витрати на оплату праці
Із «зарплатного»
п. 142.1 ПКУ виключено слова «відповідно до колективних договорів (угод)» (зміни діють із 1 серпня 2011 року). Отже, тепер у перевіряючих більше не буде підстав наполягати на «витратності» тих чи інших виплат тільки за умови обов'язкового зазначення про них у колективному договорі (як того контролюючі органи вимагали раніше, див. наприклад, лист ДПАУ від 27.04.2011 р. № 11957/7/15-0317). Тому до «податкових» витрат згідно з п. 142.1 ПКУ віднині можуть відноситися виплати фізособам (відмінні від зарплати), установлені за домовленістю сторін.
Пеня при втраті підтверджуючих документів
Із
п.п. 139.1.9 ПКУ, що в цілому зберігся (який припускає, зокрема, можливість збереження за платником податків «податкових» витрат у разі втрати та подальшого відновлення підтверджуючих документів) із 1 серпня 2011 року виключено вимогу про нарахування пені (на суму недосплаченого податку — при подальшому «знятті» витрат у разі невідновлення платником податків підтверджуючих документів до закінчення наступного періоду). Проте, цю зміну, імовірніше можна назвати косметичною. Адже загальні правила нарахування пені віднині прямо застерігає ст. 129 ПКУ. А її п.п. 129.1.2, у свою чергу, передбачає нарахування пені, у тому числі і в разі виявлення платником податків чи контролюючим органом заниження податкового зобов'язання (докладніше про нарахування пені див. статтю «Пеня: нові правила застосування» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 14; лист ДПАУ від 03.06.2011 р. № 15666/7/16-1517-26 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 55). Отже, щодо пені в цьому випадку, виходить, просто діятимуть загальні правила.І ще один момент. Якщо раніше (згідно з колишньою редакцією
п.п. 139.1.9 ПКУ) у разі подальшого відновлення підтверджуючих документів платник податків міг віднести суму такої сплаченої пені до «податкових» витрат, то тепер зробити це не видається можливим (оновлений п.п. 139.1.9 ПКУ більше такої можливості не надає).Зазначимо також, що тепер на відновлення документів платнику податків відводиться дещо більший строк у 90 календарних днів із дня повідомлення контролюючого органу про пропажу документації (подання заяви), що відповідає
п. 44.5 ПКУ, тоді як раніше відновлення документів потрібно було здійснити до кінця наступного кварталу.
Скасовано штраф за завищення збитків
Оновлена редакція
п. 123.1 ПКУ більше не передбачає накладання на платника податку на прибуток штрафу за завищення збитків (фразу «зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток» за текстом п. 123.1 ПКУ виключено).
Добові при відрядженнях — за кожен календарний день (а не за добу)
Коректніше (усуваючи тим самим можливі пересуди) тепер сформульовано
абзац четвертий «відрядного» п.п. 140.1.7 ПКУ, що стосується добових. Так, віднині уточнено , що до «податкових» витрат у граничному розмірі (не більше ніж 0,2 розміру мінімальної зарплати — для відряджень по Україні і не більше ніж 0,75 мінзарплати — для закордонних відряджень) включаються добові з розрахунку «за кожен календарний день» відрядження (а не «за добу» — як у цьому підпункті зазначалося раніше). Нагадаємо: раніше через колишнє формулювання навіть існувала думка, що для добових відрядження потрібно «вимірювати» добою (по 24 години). Однак такий підхід ми вважали необґрунтованим, вважаючи, що під добою в п.п. 140.1.7 ПКУ все ж малися на увазі календарні дні (див., наприклад, про це відповідь на запитання «Тривалість відрядження» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 36 – 37). Як бачимо, тепер (із 1 серпня 2011 року) питання врегульовано на законодавчому рівні.У зв'язку з цим також, напевно, наведемо такі норми
п. 4 розд. II «відрядної» Інструкції № 59 (яка, нагадаємо, є обов'язковою для бюджетників, але орієнтуватися на яку у відрядних питаннях варто й решті підприємств, докладніше про це див. також статтю «Службове відрядження: нові правила» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 29):«
За кожен день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові та неробочі дні і час перебування в дорозі (разом із вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98.Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням
дня вибуття у відрядження та дня прибуття до місця постійної роботи, які зараховуються як два дні.Під час відрядження працівника строком на
один день чи до такої місцевості, звідки працівник має можливість щодня повертатися до постійного місця проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.Сума добових
визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами».Таким чином, добові розраховуються виходячи зі строку відрядження, установленого
в календарних днях, а не в добах (причому за кожен календарний день відрядження — повний чи неповний). І саме таку суму добових платник податків має право віднести в податковому обліку до «податкових» витрат.
НМА, ОЗ та амортизація
Низка змін і уточнень із 1 серпня 2011 року торкнулися операцій з основними засобами та нематеріальними активами.
Мінімальний строк використання (у
10 років безперервної експлуатації) визначено для тих НМА, правовстановлюючими документами на які строк дії права користування не застережено («нематеріальний» п.п. 145.1.1 ПКУ доповнено абзацом відповідного змісту).Більш точно сформульовано нову редакцію
п. 146.15 ПКУ, що застерігає момент припинення/відновлення «податкової» амортизації в разі виведення/подальшого введення об'єкта ОЗ в експлуатацію. Тут діє загальне правило, за яким орієнтуються на «наступний» місяць, тобто припиняють амортизувати об'єкт із місяця, наступного за місяцем його виведення з експлуатації, а відновлюють нарахування амортизації — із місяця, наступного за місяцем зворотного введення в експлуатацію такого об'єкта.Зміни торкнулися
безоплатного отримання ОЗ : виключення із ПКУ п.п. 136.1.21 на тлі п.п. 135.5.4 і п. 137.10 ПКУ, які збереглися, фактично тепер не залишає шансів для рівномірного відображення «податкових» доходів за безоплатно отриманими ОЗ (у міру нарахування амортизації) — виходить, до «податкових» доходів при безоплатному отриманні потраплятиме одразу вся вартість ОЗ. Щоправда, по-новому переформульований п. 137.17 ПКУ в деяких випадках (при безоплатному отриманні чи спорудженні ОЗ за рахунок бюджетних коштів) усе ж припускає, що, «податкові» доходи можуть визнаватися в податковому обліку в порядку, передбаченому ПКУ, поетапно (частинами) — у сумі нарахованої «податкової» амортизації, одночасно з її нарахуванням. При цьому також потрібно враховувати, що в деяких випадках (застережених п.п. 136.1.16 ПКУ) вартість ОЗ, безоплатно отриманих платником податків, узагалі не відображається в податковому обліку і до «податкових» доходів не включається.Решта змін до
ПКУ пов'язана з ОЗ, отриманими в концесію чи створеними концесіонером відповідно до Закону України «Про особливості передання в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання та водовідводу, що перебувають в комунальній власності» від 21.10.2010 р. № 2624-VI, і припускають, що:— вартість таких ОЗ підлягає в податковому обліку «податковій» амортизації (
пп. 144.1, 146.1 ПКУ);— витрати на ремонти та поліпшення таких об'єктів відображаються в податковому обліку в загальновстановленому порядку, тобто відносяться до «податкових» витрат з урахуванням 10 % «ремонтного» ліміту (
п. 146.12 ПКУ), а в сумі перевищення — амортизуються (п. 146.19 ПКУ).
Цільове використання коштів, вивільнених на «нульовій» ставці
Більш доброзичливою виявилася нова редакція
абзацу восьмого п. 152.11 ПКУ (діє з 1 серпня 2011 року), що стосується використання коштів, вивільнених на «нульовій» ставці (тобто несплачених через ставку 0 % податку на прибуток).«Розплачуватися» шляхом перерахування таких коштів
до бюджету (у I кварталі наступного року) платнику податків доведеться тільки в разі їх використання не за цільовим призначенням (у зв'язку з чим побіжно нагадаємо, що п. 152.11 ПКУ припускає витрачання цих коштів на такі цілі: переоснащення матеріально-технічної бази, повернення пов'язаних із цим кредитів та сплату за ними відсотків, а також поповнення власних оборотних коштів; докладніше про це див. також статтю «Обираємо нульову ставку податку на прибуток: важливі перехідні моменти» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 20). А от умови про те, що такі кошти мають бути неодмінно при цьому повністю витрачені «нульовим» платником податків до кінця поточного звітного року, більше немає. Тому суму, вивільнену, наприклад, у поточному році, можна витратити й пізніше, скажімо, — у році наступному. Порушенням це тепер не буде та вилученням цієї суми до бюджету не загрожує. Таким чином, витрачати вивільнені кошти «нульовий» платник має право на свій розсуд, головне — щоб вони при цьому використовувалися за цільовим призначенням.
Операції з ЦП: первинне розміщення, зворотний викуп/погашення та подальший продаж емітентом
Зміни, унесені до «ціннопаперових»
пп. 153.8 — 153.9 ПКУ (дію яких поширено «заднім числом» на період з 1 квітня 2011 року), торкнулися операцій із первинного розміщення цінних паперів, їх зворотного викупу/погашення, а також подальшого продажу емітентом. Для них тепер установлено свої особливі правила. Розглянемо їх окремо для учасників операцій — інвестора та емітента.В емітента
. Так, віднині правила «ціннопаперового» п. 153.8 ПКУ не стосуються не тільки операцій емітента з первинного розміщення цінних паперів (корпоративних прав) та їх подальшого викупу/погашення, а також і операцій з подальшого продажу викуплених емітентом ЦП (корпоративних прав). На всі ці операції емітента положення п. 153.8 ПКУ не поширюються. Таким чином, при здійсненні таких операцій із власними ЦП емітент виявився виведеним із-під сфери дії «ціннопаперового» п. 153.8 ПКУ (можливо частково, тому, що положення цього пункту, як випливає з його назви, регулюють оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, до яких операції з ЦП на первинному ринку фактично не належать). Виходить, ні «ціннопаперових» доходів, ні «ціннопаперових» витрат у всіх перелічених випадках в емітента не виникне (щоправда, однозначно сказати про те, як емітенту в цьому випадку вести облік викуплених власних цінних паперів та корпоративних прав, можна буде тільки з появою роз'яснень контролюючих органів).В інвестора
. Щодо інвестора, то для нього в підкоригованому п. 153.8 ПКУ з'явилася пряма вказівка на такий випадок: якщо платник податків (1) при первинному розміщенні ЦП чи (2) при подальшому продажу власних акцій емітентом чи (3) при внесенні коштів до статутного капіталу емітента виступає інвестором, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких ЦП, визнаються витратами того звітного періоду, у якому визнано дохід від відчуження таких ЦП. Таким чином, «ціннопаперові» витрати інвестора в усіх цих випадках, як бачимо, прив'язані до моменту подальшого виникнення в нього «ціннопаперових» доходів від продажу таких цінних паперів (тобто витрати показуються відкладено — тільки одночасно із «ціннопаперовими» доходами, формуючи тим самим фінансовий результат за кожною «ціннопаперовою» операцією. Утім, потрібно зауважити, податківці завжди поширювали такий самий підхід на будь-які операції з цінними паперами і, напевно, не збираються відступати від нього і з появою ПКУ, див. наприклад, лист ДПАУ від 20.04.2011 р. 11287/7/15-0317). У зв'язку з цим п. 153.8 ПКУ тепер вимагає від інвестора в межах окремого «ціннопаперового» обліку також вести («усередині») окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними так само, тобто під час їх первинного розміщення, подальшого продажу емітентом чи здійснення внеску до статутного капіталу.До того ж слід зауважити: виділивши таким чином окремо ситуацію з купівлею цінних паперів інвестором на первинному ринку (коли «ціннопаперові» витрати інвестора відкладаються, чекаючи появи в майбутньому «ціннопаперових» доходів), тим самим з'явилися додаткові аргументи на користь відображення «ціннопаперових» витрат одразу за нарахуванням (не чекаючи при цьому подальшого виникнення «ціннопаперових» доходів при продажу) в іншій ситуації — при придбанні цінних паперів інвестором на вторинному ринку.
Витрати при імпорті
Довгоочікувані зміни до «валютного»
п.п. 153.1.2 ПКУ (діють із 1 квітня 2011 року) торкнулися визначення «податкових» витрат при імпорті і тепер приписують визначати їх суму за аналогією із бухобліком. Так, зокрема, при імпорті з постоплатою вартість імпортних товарів (робіт, послуг) слід перераховувати у гривні за курсом НБУ, що діяв «на дату здійснення операції купівлі» (а не «на дату визнання за товарами, роботами, послугами «податкових» витрат відповідно до ПКУ», і, отже, — дату реалізації таких товарів, робіт, послуг — як це п.п. 153.1.2 ПКУ встановлював раніше). Отже, невдале формулювання п.п. 153.1.2 ПКУ підкориговано й віднині свідчить про визначення суми «податкових» витрат при імпорті за тими самими правилами, що й у бухобліку.
Пільга для готелів
Суб'єкти господарювання, які провадять свою діяльність у готельному бізнесі, пам'ятають, що пільга щодо оподаткування прибутку готелів уперше з'явилася завдяки
Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку та підготовки готельної інфраструктури до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» від 08.07.10 р. № 2468-VI. Новий п.п. 7.13.12 Закону про податок на прибуток, початком дії якого планувалося 01.01.2011 р., встановлював тимчасове, строком на 10 років (до 01.01.2021 р.), звільнення від оподаткування прибутку підприємств, отриманого ними від надання готельних послуг у готелях категорій «п'ять зірок», «чотири зірки» та «три зірки», у разі якщо такі готелі (у тому числі новозбудовані чи реконструйовані або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрацію існуючих будівель і споруд) було введено в експлуатацію до 1 вересня 2012 року.Імовірно, у той момент законодавець ще не припускав, що невдовзі буде припинено дію
Закону про податок на прибуток, але ближче до початку набуття чинності «готельної» пільги це вже було очевидно. І проте в абз. «а» п. 17 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ з'явилася конкуруюча «готельно-пільгова» норма, згідно з якою тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільнявся від оподаткування прибуток суб'єкта господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг (група 55 КВЕД ДК 009:2005) у готелях категорій «п'ять зірок», «чотири зірки» та «три зірки», у тому числі новозбудованих чи реконструйованих або в яких здійснено капітальний ремонт чи реставрацію існуючих будівель і споруд.Як бачимо, зміст цього варіанта готельної пільги суттєво ширший, оскільки в ньому
немає вказівок на те, що претендентами на пільгу можуть бути тільки ті готелі, які введено в експлуатацію до 01.09.2012 р. Отже, будь-який готель категорій «5/4/3 зірки», побудований чи реконструйований у межах зазначеного вище десятирічного строку, до закінчення цього строку теоретично міг розраховувати на податкове послаблення. У решті вимоги Закону про податок на прибуток та ПКУ щодо застосування цієї пільги були ідентичними, однак із 01.01.2011 р. слід було все-таки користуватися пільгою в тому вигляді, як вона була прописана в ПКУ.Із набуттям чинності
Законом № 3609 зазначена пільга виявилася суттєво урізаною, причому «заднім числом» — із 01.04.2011 р. Отже, на сьогодні абз. «а» п. 17 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ виглядає так: «Тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток суб'єкта господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг (група 55 КВЕД ДК 009:2005) у готелях категорій «п'ять зірок», «чотири зірки» та «три зірки», у тому числі новозбудованих чи реконструйованих або в яких здійснено капітальний ремонт чи реставрацію існуючих будівель і споруд, за умови, що дохід від реалізації послуг із розміщення шляхом надання номера для тимчасового проживання становить не менше 75 % сукупного доходу такого суб'єкта господарської діяльності за відповідний податковий (звітний) період, у якому застосовується пільга».Ураховуючи, що дата опублікування
Закону № 3609 припала на кінець робочого тижня, а граничний строк подання декларації з податку на прибуток закінчувався через два робочі дні після цієї дати, зовсім небагато платників податків із числа тих, хто користувався цією пільгою, устигли внести виправлення до своєї податкової звітності. А в тому, що більшості з них такі виправлення вносити все ж доведеться, сумнівів немає — навряд чи всі дотримувалися тієї обмежувальної умови щодо 75 % частки доходу від реалізації послуг із розміщення шляхом надання номера для тимчасового проживання в сукупному доході. Розуміючи зацікавленість таких суб'єктів господарювання, в одному з наступних номерів нашого видання планується опублікувати матеріал, що висвітлює практичні проблеми застосування «готельної пільги».
Перехідні моменти (зміни до
підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ)Також низку змін унесено до
підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ (їх дію поширено «заднім числом» на період із 1 квітня 2011 року).Податкові різниці
. На цілий рік відкладено ведення обліку податкових різниць: установлено, що методика їх бухгалтерського обліку запрацює з 1 січня 2013 року (а не 2012 року, як це передбачалося раніше), у зв'язку з чим відповідно фінзвітність з урахуванням податкових різниць платники податку на прибуток стануть подавати тільки починаючи зі звітних періодів 2013 року.«
Перехідні» операції («перехідні» повернення/продажі). Пункт 1 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ доповнено новими положеннями щодо «перехідних» операцій, які при цьому регулюють:— перехідні
повернення авансів: у такій ситуації продавець, який отримав аванс до 01.04.2011 р. і включив його суму до валових доходів, при поверненні авансу покупцю, має право на коригування «податкових» доходів (для «інвалютних» авансів таке коригування здійснюється за курсом, що діяв на дату такого повернення). У свою чергу, покупець, який сплатив аванс до 01.04.2011 р. і відніс тоді його суму на валові витрати, у разі повернення авансу продавцем у періоді повернення має відкоригувати «податкові» витрати (щодо повернення див. також статтю «Перехідне» повернення по податку на прибуток // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 49; лист ДПАУ від 06.05.2011 р. № 8594/6/15-0315);— перехідні
продажі: у цьому випадку продавець, який отримав передоплату від покупця за товар до 01.04.2011 р. (і який показав у зв'язку з цим валовий дохід), однак сам товар при цьому відвантажує покупцю пізніше — після 01.04.2011 р., має право на «податкові» витрати при його відвантаженні, тобто може в такому разі в податковому обліку віднести на «податкові» витрати собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за умови, що такі витрати здійснені після 01.01.2011 р. та не включені до складу валових витрат (див. також лист ДПАУ від 22.04.2011 р. № 7788/6/15-0216 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 59).«
Перехідні» залишки запасів. За перехідними залишками запасів (сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, напівфабрикатами, малоцінними предметам на складах, у НЗП та залишках готової продукції), що значилися станом на 01.04.2011 р., платник податків має право надалі в податковому обліку відобразити «податкові» витрати в загальновстановленому порядку (новий п. 26 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ). Таким чином, «податкові» витрати при цьому не зникають, а вже відображатимуться за правилами розд. III ПКУ. Нагадаємо, що в минулому механізм перерахунку, закладений колишнім п. 5.9 Закону про податок на прибуток, призводив до того, що вартість таких запасів виключалася з валових витрат. А отже, право на «податкові» витрати після 01.04.2011 р. в цьому випадку за платником податків мало зберігатися. Також потрібно враховувати: оскільки у виробництві за п. 5.9, як відомо, перераховувалася тільки матеріальна складова (тоді як решта витрат виробничників формувала валові витрати в загальновстановленому порядку), то саме її (як таку, що не потрапила ще на витрати) у цьому випадку й матимуть право віднести до складу «податкових» витрат «виробничі» платники податків.«
Перехідний» дивідендний авансовий внесок. Дивідендний авансовий внесок, «який не зіграв» до 01.04.2011 р. на зменшення податку на прибуток (тобто який перевищив суму податку на момент набуття чинності «прибутковим» розд. III ПКУ) не пропадає, а переноситься на наступні періоди й може враховуватися платником податків на зменшення майбутніх податкових зобов'язань у загальновстановленому порядку — згідно з п. 153.3 ПКУ (підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ доповнено новим п. 25 з «дивідендним» абзацом відповідного змісту). Таким чином, перевищення авансового внеску над сумою податкових зобов'язань, що утворилося на 01.04.2011 р., може бути зараховано на зменшення податку на прибуток і після 01.04.2011 р. Тому при заповненні декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року до рядка 13.4 таблиці 1 «Зменшення нарахованої суми податку» додатка ЗП потрібно перенести значення рядка 13.5.2 таблиці 1 додатка К6 до декларації з податку на прибуток за I квартал 2011 року (про відображення дивідендного авансового внеску в декларації з податку на прибуток див. також тематичні випуски газети «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 56 та № 58, присвячені складанню «прибуткової» декларації). Перенесення «нерезидентських» відсотків. Новий «процентний» п. 25, що з'явився в підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, дозволяє платнику податків урахувати в податковому обліку витрати на виплату відсотків «особливим» нерезидентам (які здійснюють управління над платником податків), здійснивши при цьому перенесення сум, які не потрапили до витрат, на майбутні періоди. Так, згідно з цим пунктом відсотки, не віднесені платником податків відповідно до положень п.п. 5.5.2 Закону про податок на прибуток на валові витрати до 1 квітня 2011 року, підлягають перенесенню та можуть бути включені до складу витрат наступних звітних періодів з урахуванням обмежень, передбачених ст. 141 ПКУ (докладніше про це див. також статтю «Отримуємо валютний кредит: відображаємо в обліку» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 18, с. 30).
Коли набирають чинності «прибуткові» зміни?
Зміни, унесені до «прибуткового»
розділу III ПКУ, набирають чинності згідно з особливими правилами, застереженими п. 2 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3609. Так:— переважна
більшість усіх «прибуткових» новин (у Законі № 3609 їм присвячено пп. 40 — 53, 55 — 59 п. 1 розд. I) набрали чинності із 1 серпня (тобто з 1-го числа звітного (податкового) місяця опублікування та набуття чинності Законом № 3609);— однак водночас частина «прибуткових» змін стала діяти «заднім числом», тобто з 1 квітня 2011 року (дати набуття чинності «прибутковим» розділом III ПКУ) — це зміни, внесені до ст. 153 ПКУ (і які торкнулися валютних операцій, операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, операцій з торгівлі цінними паперами), а також зміни до «прибуткового» перехідного підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ (які передбачають, зокрема, можливість перенесення дивідендного авансового внеску, нерезидентських відсотків тощо). Таким чином, валютні, боргові, ціннопаперові зміни та зміни, що стосуються «прибуткових» перехідних положень ПКУ, поширюватимуться вже на весь II квартал 2011 року (що, у свою чергу, вимагатиме проведення в податковому обліку ряду уточнень і коригувань).
